Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 169/541/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2018. Зареєстровано: 06.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2018.
Дата набрання законної сили: 04.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3981/18
		 
		Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого суддіЗаверухи О.Б.,
		суддівНіколіна В.В., Рибачука А.І.,
		за участю секретаря судового засіданняЛемцьо І.В.,
		 
		 
		розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Турійського районного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
		 
		суддя (судді) в суді першої інстанції  ОСОБА_2, 
		час ухвалення рішення  14:40:19, 
		місце ухвалення рішення  м. Турійськ, 
		дата складання повного тексту рішення  не зазначено,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		15 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області ОСОБА_3 від 24 липня 2017 року № 218/03-20-14-05 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП з призначенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн та закрити провадження у справі. 
		На обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно акту фактичної перевірки магазину «Кишенька» від 11 липня 2017 року ГУ ДФС у Волинській області встановлено неоприбуткування готівкових коштів у книзі обліку доходів і витрат (далі - книга ОДВ) на суму 1660,05 грн та на суму 1523,05 грн згідно фіскальних звітних чеків від 31 липня 2015 року № 0031 та від 28 серпня 2015 року № 0058, відповідно, а саме, порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 15 грудня 2004 № 637. На підставі вищезазначеного акту заступником начальника ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_3 було винесено постанову від 24 липня 2017 року про накладення на неї, як на фізичну особу - підприємця, адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1700,00 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-15 КУпАП.
		Постановою Турійського районного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано постанову заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області ОСОБА_3 № 218/03-20-14-05 від 24 липня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн - протиправною. Скасовано постанову заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області ОСОБА_3 № 218/03-20-14-05 від 24 липня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
		Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що проступок, який вчинила позивач, є закінченим з моменту несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій згідно фіскальних звітних чеків від 31 липня 2015 року № 0031 та від 28 серпня 2015 року № 0058, а оскаржувана постанова винесена 24 липня 2017 року, тобто після спливу двомісячного строку з дня вчинення правопорушення, тому вона є протиправною.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що ГУ ДФС у Волинській області мала можливість встановити порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги), а саме несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів на підставі фіскальних чеків, лише при здійсненні фактичної перевірки господарської одиниці підприємця ОСОБА_1 Вважає, що вид правопорушення відноситься до триваючого правопорушення і строк його застосування розпочинається з моменту виявлення.
		В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.
		Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції, постановою заступника начальника ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_3 № 218/03-20-14-05 від 24 липня 2017 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн(а.с.4).
		Вищевказана постанова винесена за результатами розгляду протоколу серії АА № 522322 про адміністративне правопорушення, складеного головним державним ревізором - інспектором ГУ ДФС у Волинській області Мазуриком Р.О. по акту фактичної перевірки від 11 липня 2017 року, згідно з яким ОСОБА_1, як фізична особа - підприємець магазину «Кишенька», не забезпечила своєчасно оприбуткування готівкових коштів в книзі ОДВ, а саме, не дотрималась вимог пунктів 2.2, 2.6 Положення, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 № 637, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-15 КУпАП (а.с.5).
		Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
		Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
		Відповідно до п.п.20.1.41 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право складати стосовно платників податків-фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.
		Згідно із ст. 234 - 2 КУпАП органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок (стаття 188 - 23).
		Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.
		Відповідно до ч. 1 ст. 163-15 КУпАП України порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Судом першої інстанції встановлено, що позивач не заперечує факт правопорушення але разом з тим не погоджується з оскаржуваною постановою, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова прийнята без достатніх правових підстав, а саме закінчився строк для притягнення винної особи до відповідальності.
		Згідно із ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
		З матеріалів справи слідує, що правопорушення було виявлено 11 липня 2017 року при проведенні фактичної перевірки магазину «Кишенька», а вчинено 31 липня 2015 року та 28 серпня 2015 року, тобто майже два роки назад.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності сплинув визначений законом строк притягнення до адміністративної відповідальності.
		Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що при вирішенні питання про віднесення адміністративного правопорушення до категорії триваючого правопорушення або правопорушення, що носить разовий характер, необхідно враховувати суть правопорушення.
		Так, враховуючи вимоги ст. 38 КУпАП, адміністративні правопорушення поділяють на: триваючі правопорушення; правопорушення, що мають разовий характер. Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. 
		В рішенні Конституційного Суду України (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001, притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства.
		Стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема, щодо визначення строків застосування до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави. При цьому, законодавець може диференціювати строки притягнення до відповідальності, процедуру застосування заходів впливу до порушників законодавства залежно від особливостей суспільних відносин, що регламентуються зазначеним законодавством.
		Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
		Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17.
		На думку колегії суддів правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого, оскільки нею так і не було оприбутковано готівку.
		Крім цього, матеріали справи не містять доказів, що така готівка була оприбуткована в подальшому. Порушення тривало на час, коли його було зафіксовано, а саме 11 липня 2017 року при проведенні фактичної перевірки магазину «Кишенька».
		Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки правопорушення було вчинено позивачем 31 липня 2015 року та 28 серпня 2015 року та є триваючим, а виявлено 11 липня 2017 року, то притягнення її до адміністративної відповідальності 24 липня 2017 року відбулось у строк, визначений процесуальним законодавством.
		Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
		Керуючись ст. 243, ст. 268, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд  
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області задовольнити повністю.
		Постанову Турійського районного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року у справі № 169/541/17  скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5   ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...