Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/1103/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2018. Зареєстровано: 06.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2018.
Дата набрання законної сили: 05.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		05 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1103/17
		Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. 
		 
		Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		судді-доповідачаСеменюк Г.В.суддів: Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.
		 
		розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
		 
		встановиВ:
		 
		          Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області), про визнання протиправним та скасування    вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ф-0000321302 від 07.07.2017 р. в сумі 33604 грн. 34 коп.; рішення № НОМЕР_1 від 07.07.2017 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 3626 гри. 55 коп.; податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 07.07.2017 р. за платежем ПДФО в сумі 310318 грн. 20 коп.; податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 07.07.2017 р. за платежем ПДВ в сумі 62239 грн. 50коп.; податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 07.07.2017 р. за платежем штрафна санкція з ПДФО в сумі 510 грн. 00 коп.; податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 07.07.2017 р. за платежем військовий збір в сумі 20879 гри. 63 коп., мотивуючи його тим, що підприємство - виробник продукції ТОВ "Агро-Капітал", який має з ТОВ "Агро Капітал Трейд" одного бенефіціарного власника могло надавати право реалізовувати продукцію на умовах товарного кредиту,    комісійної торгівлі та інших умовах з подальшим настанням права власності на продукцію, а також щодо взаємовідносин    з контрагентом-постачальником ТОВ "Аутстаффер" зазначає, що за потребою відповідача було надано письмове пояснення з копіями первинної документації, договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт, додатки та інші. Послуги ТОВ "Аутстаффер"    були надані у повному обсязі, що підтверджується щоденними видатковими накладними на постачання покупцям товару від трьохсот до п'ятисот штук.
		          Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у задоволені позову відмовлено.
		Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції не врахував надані первинні документи, які підтверджують правомірність формування витрат за рахунок коштів, сплачених ТОВ "Аутстаффер" за послуги з надання персоналу за 2015-2016 роки, а також те, що стосовно підприємств ТОВ "Агро-Капітал" та ТОВ "Агро Капітал Трейд" у судовому порядку не доведено жодної неправомірної дії.
		Представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року винесена законно та обґрунтовано, а тому підстави для її скасування відсутні.
		Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 12.06.2017 р. № 71/21-22-13-02/НОМЕР_6.
		В акті перевірки зазначені наступні порушення:
		1. п.  177.2, п.  177.3, п.  177.4  ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 206878.80 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 64344,00 грн. та за 2016 рік на суму 142534.80 грн.;
		2. п. 2 частини першої  ст.7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу на загальну суму 33604,34 грн., в т.ч. за 2015 рік на 2661,14 грн., за 2016 рік на 30943,20 грн.;
		3. пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд.  XX Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження суму військового збору на загальну суму 16703,70 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 4825,80 грн. та за 2016 рік на суму 11877,90 грн.;
		4. п.  187.1  ст.  187 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41493,00 грн.;
		5. п.177.10  ст.177 Податкового кодексу України, Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого  Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, порушення ведення книги обліку доходів і витрат та не забезпечення зберігання первинних документів.
		Згідно висновків акту складено вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ф-0000321302 від 07.07.2017 р. в сумі 33604 грн. 34 коп.; рішення № НОМЕР_1 від 07.07.2017 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 3626 грн. 55 коп.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 07.07.2017 р. за платежем ПДФО в сумі 310318 грн. 20 коп.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 07.07.2017 р. за платежем ПДВ в сумі 62239 грн. 50 коп.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 07.07.2017 р. за платежем штрафна санкція з ПДФО в сумі 510 грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 07.07.2017 р. за платежем військовий збір в сумі 20879 грн. 63 коп.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ДФС в Херсонській області правомірно з дотриманням вимог  Податкового кодексу України та ст.7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", прийнято оскаржувані рішення. Колегія суддів з означеними висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне:
		31.05.2016 року між ТОВ «Агро-Капітал Трейд» (продавець з одного боку) та ФОП ОСОБА_4 (покупець з іншого боку) укладено договір поставки № 31/05/16. За умовами договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю яйце куряче столове (далі - «Товар») належної якості, відповідної кількості та в обумовлений термін. Покупець - прийняти та оплатити Товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у рахунках, видаткових накладних, що виписуються на кожну партію Товару на підставі замовлення Покупця.
		На виконання даного договору були складені та надані до суду: податкова накладна ПП № 31001 від 31.05.2016 року, податкова накладна ПП № 30001 від 30.06.2016 року, податкова накладна ПП № 16001 від 16.06.2016 року, податкова накладна ПП № 4001 від 04.07.2016 року, податкова накладна ПП № 7001 від 07.07.2016 року, податкова накладна ПП № 14001 від 14.07.2016 року, податкова накладна ПП № 19002 від 19.07.2016 року, податкова накладна ПП № 25001 від 25.07.2016 року, податкова накладна ПП № 29003 від 29.07.2016 року, податкова накладна ПП № 12002 від 12.08.2016 року, податкова накладна ПП № 25003 від 25.10.2016 року, податкова накладна ПП № 8002 від 08.11.2016 року, податкова накладна ПП № 25004 від 25.11.2016 року, податкова накладна ПП № 29002 від 29.11.2016 року, податкова накладна ПП № 8001 від 08.12.2016 року, податкова накладна ПП № 18002 від 18.08.2016 року, податкова накладна ПП № 31003 від 31.08.2016 року, податкова накладна ПП № 6001 від 06.10.2016 року, податкова накладна ПП № 17001 від 17.10.2016 року, а також: видаткова накладна РН № 00023042 від 29.08.2016 року, видаткова накладна РН № 00023060 від 29.08.2016 року, видаткова накладна РН № 00023240 від 29.08.2016 року, видаткова накладна РН № 00022913 від 29.08.2016 року, видаткова накладна РН № 27476 від 14.09.2016 року, видаткова накладна РН № 00023042 від 29.08.2016 року, видаткова накладна РН № 00050769 від 15.12.2016 року, видаткова накладна РН № 00047510 від 07.12.2016 року, видаткова накладна РН № 00048082 від 15.12.2016 року, видаткова накладна РН № 00023479 від 29.08.2016 року, видаткова накладна РН № 0004889 від 02.12.2016 року, видаткова накладна РН № 00053761 від 29.12.2016 року, видаткова накладна РН № 00048097 від 07.12.2016 року, видаткова накладна РН № 00027297 від 14.09.2016 року, видаткова накладна РН № 00028166 від 15.09.2016 року, видаткова накладна РН № 00025645 від 07.09.2016 року, видаткова накладна РН № 00027505 від 14.09.2016 року, видаткова накладна РН № 00027672 від 14.09.2016 року, видаткова накладна РН № 00025712 від 07.09.2016 року, видаткова накладна РН № 00028167 від 15.09.2016 року, видаткова накладна РН № 00042081 від 14.11.2016 року, видаткова накладна РН № 00041968 від 14.11.2016 року, видаткова накладна РН № 00036146 від 19.10.2016 року, видаткова накладна РН № 00037781 від 26.10.2016 року, видаткова накладна б/н від 25.10.2016 року, видаткова накладна РН № 00036676 від 24.10.2016 року, видаткова накладна РН № 00027672 від 14.09.2016 року; паспорта якості від 25.10.2016 року, від 30.09.2016 року, від 17.10.2016 року, від 06.10.2016 року, від 29.11.2016 року, від 08.12.2016 року, від 14.12.2016 року, від 05.12.2016 року.
		А також, платіжними дорученнями, а саме:№ 4933 від 31.05.2016 року; № 5062 від 16.06.2016 року; № 5065 від 16.06.2016 року; № 5176 від 30.06.2016 року; № 5212 від 04.07.2016 року; № 5240 від 07.07.2016 року; № 5284 від 14.07.2016 року; № 5310 від 19.07.2016 року; № 5336 від 25.07.2016 року; № 5452 від 12.08.2016 року; № 5513 від 18.08.2016 року; № 5625 від 01.09.2016 року; № 5890 від 30.09.2016 року; № 5949 від 06.10.2016 року; № 6084 від 25.10.2016 року; № 6013 від 17.10.2016 року; № 6211 від 08.11.2016 року; № 6212 від 08.11.2016 року; № 6398 від 25.11.2016 року; № 6428 від 29.11.2016 року; № 6523 від 08.12.2016 року.  
		У своєму рішенні суд першої інстанції зазначає, про неможливість виконання ТОВ "Агро-Капітал Трейд" оформлених господарських операцій наявним трудовим ресурсом та з використанням власних або орендованих основних засобів, а також вказав, що при дослідженні ланцюга постачання, згідно зареєстрованих накладних у червні - вересні 2016 року підприємством ТОВ "Агро-Капітал Трейд" (код ЄДРПОУ 39748833) встановлено придбання товару, відмінного від того, що був в подальшому реалізовано на адресу контрагентів-покупців. Вищенаведене, ставить під сумнів реальність господарських операцій, задекларованих підприємством за червень - вересень 2016 року". З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне. 
		Щодо відсутності основних засобів та трудових ресурсів то ці висновки є лише припущенням податкового органу оскільки зроблені не на підставі перевірки платника, а керуючись неподачею платником податків звітності. Сама по собі неподача звітів не може свідчити про наявність чи відсутність ресурсів у підприємства, а свідчить лише про відсутність звітів у зв'язку з чим такого платника податковий орган має право притягнути до відповідальності. Більш того будь-які можливі порушення трудового законодавства з боку вказаного підприємства жодним чином не впливають на податкові зобов'язання як цього підприємства так і позивача.
		Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. У свою чергу, податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. У платника податків відсутній обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства.
		Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, у справі К/800/12536/15 та № К/800/39823/13.
		Крім того, наявність або відсутність матеріально - технічної бази, що крім іншого включає і кількість штатних працівників у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не впливає на вирішення питання про наявність наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, обумовлених правочинами.
		Аналогічну правову позицію висловив Вищий Адміністративний Суд України в своїй Ухвалі від 04.03.2014 р. по справі №К/9991/27474/12.
		Крім того, як зазначив апелянт, ціллю покупки у ТОВ «Агро-Капітал Трейд» була реалізація товару - яєць свійської птиці під тендерні державні закупівлі через систему «Прозоро» ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН» на основі Договору №260270237412012016-2 від 12.01.2016 року. Покупцями цього товару є державні підприємства освіти, охорони здоров'я, пенітенціарної служби, інші державні та приватні підприємства, що підтверджуються накладними на реалізацію товару.
		Згідно звіту №15-21-03-21/1 від 28.12.2017 року Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Херсонської області при проведенні державного фінансового аудиту виконання бюджетної програми «Надання загальної середньої освіти загальноосвітніми навчальними закладами (в т.ч. школою-дитячим садком, інтернатом при школі), спеціалізованими школами, ліцеями, гімназіями, колегіумами» за період з 01.01.2015 по 01.12.2017 порушень податкового законодавства не виявлено.
		Колегія суддів дійшла висновку, що перевіряючими не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.
		При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. 
		Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
		Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими під час перевірки: договорами з контрагентами, податковими накладними, видатковими накладними та паспортами якості.
		Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на його контрагентів.
		Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.
		Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
		Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІУ від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
		Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
		Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
		Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним, оскільки договір виконаний сторонами в повному обсязі (товар поставлений).
		Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_4 доведено правомірність включення до податкового кредиту суми ПДВ за червень-грудень 2016 року на загальну суму 50760,00 грн.
		Стосовно взаємовідносин ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «Аутстаффер» суд зазначити наступне.
		01.02.2015 року між ФОП ОСОБА_4 (надалі - Клієнт) та ТОВ «Аутстаффер» (надалі - Виконавець) був укладений Договір аутстаффінга (надалі - Договір).
		Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати за заявкою клієнта послуги з надання клієнтові працівників виконавця (далі по тексту договору -працівники) для участі в виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних з виробництвом та / або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах, визначених цим договором.
		Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець приймає на себе наступні зобов'язання:
		- в рамках суми отриманого від Клієнта винагороди, Виконавець несе відповідальність за виплату предоставленним працівникам винагороди та інших виплат (п.п. 2.1.3 п. 2.1 Договору);
		- обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює Виконавець. Виконавець є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб з виплат працівникам, що виплачуються безпосередньо Виконавцем (п.п. 2.1.4 пункту 2.1. Договору).
		Виконавець зобов'язується належним чином вести кадровий облік по всім працівникам. Обов'язок з належного оформлення трудових чи інших договорів зі своїми працівниками повністю лежить на Виконавці (п.п. 2.1.6 п. 2.1 Договору). 
		Відповідно до пункту 2.2. Договору Виконавець вправі:
		- встановлювати працівникам винагороду і розмір інших виплат на свій розсуд з урахуванням рекомендацій Клієнта і вимог чинного законодательства (п.п. 2.2.3 п. 2.2 Договору);
		- без узгодження з Клієнтом залучати для виконання цього договора третіх осіб (п.п. 2.2.6 п. 2.2 Договору).
		Відповідно до п. 2.3 Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов'язання:
		- забезпечити своєчасний прийом наданих Виконавцем працівників і забезпечити їх роботою (п.п. 2.3.2 п. 2.3 Договору);
		- оплатити надані Виконавцем послуги з надання працівників в повному обсязі і в строки, передбачені цим договором (п.п. 2.3.2 п. 2.3 Договору). Відповідно до п.4.1 Договору сума винагороди Виконавця за цим договором узгоджується сторонами в протоколі узгодження ціни.
		Відповідно до п. 4.2 Договору Клієнт щомісяця сплачує належну виконавцю суму винагороди за послуги з надання працівників не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за звітним.
		Виходячи з умов договору обов'язки щодо кадрового обліку, виплати винагороди та інших виплат працівникам, обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює виключно Виконавець або третя особа, залучена ним для виконання нього договору.
		На виконання даного договору ФОП ОСОБА_4 приймав наданих ТОВ «Аутстаффер» працівників та проводив оплату послуг Виконавця з надання працівників.
		Так, за період з лютого 2015 року по грудень 2016 року ФОП ОСОБА_4 віднесено до інших витрат оплату послуг ТОВ «Аутстаффер» на загальну суму 878700,00 грн.
		На виконання даного договору були складені та надані до суду: акти приймання-передачі наданих послуг з додатками за період з 01.02.2015р. по 31.12.2016р., акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2015 р. по 31.12.2016 р., довідка  ТОВ „Марин екс ДТД" № 02-03 від 02.03.2018 року, висновок експерту Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 126-ек від 27.12.2017 року, квитанції до прибуткового касового ордеру за період з 01.02.2015р. по 31.12.2016р.
		Нормами статті 44 Податковою кодексу України встановлено, що облік доходів, витрат та інших показників, які пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування або податкових зобов'язань проводиться на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, ведення яких передбачено законодавством.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
		При цьому, відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
		Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. 
		Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальний зміни майнового стану платника податків.
		Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
		У своєму рішенні суд першої інстанції пославшись на пп. 14.1.183 п. 14.1 статті 14 та пп. 18.1. ст. 18 Податкового кодексу України, зазначив про відсутність в додатках № 1 до актів приймання-передачі персоніфікованих даних працівників і відсутність у ТОВ «Аутстаффер» працівників, з якими він має трудові відносини, та які можуть передаватися іншим суб'єктам господарювання для участі у виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших послуг, пов'язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що ТОВ «Аутстаффер» не може перебувати у якості податкового агенту, а видані ним первинні документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами. Разом з тим, з такими твердженнями суду першої інстанції не можливо погодитись з огляду на наступне. 
		Термін «аутстафінг» законодавчо не закріплений. Разом з тим, в п.п. 14.1.183 Податкового кодексу України містить визначення послуги з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.
		Як зазначив позивач, за договором аутстафінгу компанія аутстафер надає своїх кваліфікованих співробітників у тимчасове користування компанії замовника для виконання робіт на певний строк, тобто передбачається передача фахівців, а не кінцевого результату. Такі працівники можуть підпорядковуватися трудовому розкладу замовника,  мати  свої робочі  місця на території замовника, але бухгалтерські та кадрові обов'язки (ведення документації, нарахування та сплата податків,  виплата  заробітної  плати,  оформлення  трудових  книжок  тощо) здійснюються аутстафером.
		Відповідно до Переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, ними роботи в Україні в інших роботодавців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аутстаффер" (код суб'єкта господарювання згідно з ЄДРПОУ 38044531, місцезнаходження: 73000 м. Херсон, пров. Білозерський, буд. 30, керівник Омельченко Ігор Миколайович, телефон (050) НОМЕР_9, основний вид діяльності за КВЕД 78. 30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами) включено до переліку 24.09.2013.
		У відповідності до пп. 2.2.6 п. 2.2. ст. 2 укладеного договору між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Аутстаффер» останній, в якості посередника з працевлаштування надавав персонал в кількості, зазначеній в актах приймання-передачі наданих послуг та Додатках № 1 до них, роботодавцем якого виступало ТОВ «Маринекс ЛТД». Таким чином, переданий персонал є найманими робітниками ТОВ «Маринекс ЛТД».
		Крім того, відповідно до довідки ТОВ «Маринекс ЛТД» саме це товариство як роботодавець відповідно до чинного законодавства веде кадровий облік, виплачує винагороду та інші виплати працівникам, проводить обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою вищезазначеним працівникам винагороди. 
		У зв'язку із чим, висновки суду першої інстанції щодо неможливості перебування ТОВ «Аутстаффер» у якості податкового агенту та не прийняття до уваги виданих ним первинних документів, оскільки вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами є безпідставними.
		Також, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначає, що перевіркою правильності визначення інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та відображених з податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (13.01.2016 № НОМЕР_7) встановлено їх завищення на суму 321720,00 грн. та за 2016 рік (22.01.2017 № НОМЕР_8) встановлено їх завищення на суму 538060,00 грн.
		Разом з тим, в акті перевірці на 21 сторінці перевіряючими зазначено, що «протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_4 віднесено до інших витрат оплату послуг ТОВ «Аутстаффер» (ЄДРПОУ 38044531) згідно договору аутстаффінга б/н від 01.02.2015р. на загальну суму 859780,00 грн...» з наступною розбивкою по роках та місяцях, але в даній сумі та розрахунках допущені також помилки. Так, відповідно до поданих Позивачем декларацій за 2015-2016р.р. до інших витрат віднесено оплату послуг ТОВ «Аутстаффер» за період лютий 2015 - грудень 2016 в сумі 878700,00 грн., в т.ч. за серпень 2015р. в сумі 18680,00 грн., за вересень 2015 р. в сумі 18680,00 грн., за жовтень 2015р. в сумі 18680,00 грн., за листопад 2015р. в сумі 18680,00 грн. Натомість у акті зазначено по 18600,00 грн. за серпень-жовтень 2015р., а листопад 2015 року взагалі не значиться в розрахунках.
		В акті перевірки також зазначені наступні порушення Позивача, пов'язані з обчисленням, нарахуванням та сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданих ТОВ «Аутстаффер» працівникам винагороди:
		1. п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 206878.80 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 64344,00 грн. та за 2016 рік на суму 142534.80 грн.;
		2. п. 2 частини першої ст.7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу на загальну суму 33604,34 грн., в т.ч. за 2015 рік на 2661,14 грн., за 2016 рік на 30943,20 грн.;
		3. пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження суму військового збору на загальну суму 16703,70 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 4825,80 грн. та за 2016 рік на суму 11877,90 грн.
		Однак, відповідно до норм чинного законодавства України саме роботодавець, тобто ТОВ «Маринекс ЛТД», є податковим агентом, на якого Податковим кодексом України покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
		Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ф-0000321302 від 07.07.2017р. в сумі 33604 грн. 34 коп.; рішення № НОМЕР_1 від 07.07.2017 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 3626 грн. 55 коп.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 07.07.2017 р. за платежем ПДФО в сумі 310318 грн. 20 коп.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 07.07.2017 р. за платежем військовий збір в сумі 20879 грн. 63 коп. підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
		Щодо підтвердження порушення позивачем порядку ведення книги обліку доходів і витрат та не забезпечення зберігання первинних документів, чим порушено вимоги пп. 16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 слід зазначити наступне.
		Як зазначив апелянт, при перевірці та у суді першої інстанції Позивачем було надано на огляд книгу обліку № 9 доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яка була зареєстрована в ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області 15.12.2014 per. № 14210301970. Дана книга обліку велася з 19.12.2014р. по 31.12.2017р. Тобто відповідачем не зазначено в чому саме полягають порушення позивачем вимог пп. 16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат та не доведено цих порушень.  
		Приймаючи до уваги вищевикладене, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 07.07.2017 р. за платежем штрафна санкція з ПДФО в сумі 510 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
		З огляду на викладене, оскаржувану позивачем постанову суду першої інстанції не можна вважати такою, що прийнята відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування. 
		 
		Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної Постанови було неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржувана Постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
		 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, - задовольнити.
		Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року по справі № 821/1103/17, - скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,  - задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати  вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ф-0000321302 від 07.07.2017 р. в сумі 33604 грн. 34 коп. 
		Визнати протиправним та скасувати  рішення № НОМЕР_1 від 07.07.2017 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 3626 гри. 55 коп.
		Визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 07.07.2017 р. за платежем ПДФО в сумі 310318 грн. 20 коп.
		Визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 07.07.2017 р. за платежем ПДВ в сумі 62239 грн. 50коп.
		Визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 07.07.2017 р. за платежем штрафна санкція з ПДФО в сумі 510 грн. 00 коп.
		Визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 07.07.2017 р. за платежем військовий збір в сумі 20879 гри. 63 коп.
		Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6) судовий збір за подання позову в розмірі 4306,69 грн. сплачений платіжним дорученням № 835 від 21 липня 2017 року    та судовий збір за подання апеляційної скарги 6460,03  грн. сплачений платіжним дорученням № 2194 від 26 грудня 2017 року    
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		суддя-доповідач:  Семенюк Г.В.судді:    Потапчук В.О.    Шляхтицький О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...