Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/20262/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2018. Зареєстровано: 06.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		        ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА         
		справа № 753/20262/16-ц
		провадження № 2/753/2926/18 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" травня 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва 
		в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К. 
		за участю секретаря КЕДИК А.В. 
		сторін:
		представника позивача ОСОБА_2 
		представника відповідача-1 ЛІСОВСЬКОГО Ю.В.
		представника відповідача-2 НАУМЕНКО С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  у  м.  Києві  цивільну справу  за позовом   ОСОБА_5 до Комунального Підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва", Комунального Підприємства "Головний інформаційно - обчислювальний центр" про захист прав споживачів на перерахунок за житлово- комунальні послуги,
		в с т а н о в и в : 
		У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_5 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Комунального Підприємства " Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва ", Комунального Підприємства " Головний інформаційно - обчислювальний центр " про захист прав споживачів на перерахунок за житлово- комунальні послуги, свої вимоги мотивувавши тим, що Між сторонами справи існує спір щодо нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у правовідносинах виконавця послуг та їх споживача протягом періоду, що оспорюється і, як наслідок, щодо належності чи неналежності визначення виставленої Відповідачем цінпослуг ( тарифів ) та відповідних нарахувань по них.
		       Тривалий час на поштову адресу позивача надходили рахунки на сплату за житлово - комунальні послуги ( ЖКП ) від Комунального підприємства « Головний інформаційно - обчислювальний центр » ( КП ГІОЦ ) із зазначенням у якості виконавця ЖКП - Відповідача, а саме: за період з грудня 2006 року по червень 2014 року включно позивачу були виставлені нарахування за ЖКП з централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води, водовідведення та централізованого опалення, а за період з грудня 2006 року по квітень 2015 року включно мені були виставлені нарахування за ЖКП з утримання будинку і при будинкової території.
		       Відповідно до рахунків Відповідача, для нарахування позивачу сплати за вказані ЖКП ним ймовірно застосувалися тарифи, встановлені розпорядженнями КМДА № 1574 від 30 жовтня 2006 року , № 141 від 12 лютого 2007 pоку, № 143 від 12 лютого 2007 pоку , № 144 від 12 лютого 2007 pоку, № 640 від 30 травня 2007 pоку, № 641 від 30 травня 2007 pоку, № 642 від 30 травня 2007 pоку, № 978 від 30 липня 2007 року , № 1060 від 30 липня 2008 pоку , № 1127 від 28 серпня 2007 pоку , № 516 від 29 квітня 2009 pоку, № 518 від 29 квітня 2009 pоку , № 520 від 29 квітня 2009 pоку , № 978 від 31 серпня 2009 pоку , № 980 від 31 серпня 2009 року № 981 від 31 серпня 2009 pоку, № 1141 від 30 вересня 2009 pоку, № 1192 від 15 жовтня 2009 pоку, № 1193 від 15 жовтня 2009 pоку , № 1332 від 30 листопада 2009 pоку , № 1333 від 30 листопада 2009 pоку , № 1335 від 30 листопада 2009 року , № 191 від 30 березня 2010 pоку , № 392 від 31 травня 2010 року , № 1221 від 29 грудня 2010 року ,
		30 листопада 2010 року № 1222 від 29 грудня 2010 pоку, № 99 від 27 січня 2011 pоку , № 101 від 27 січня 2011 pоку , № 857 від 31 травня 2011 року , № 858 від 31 травня 2011 року.
		       Однак всі розпорядження КМДА, починаючи з жовтня 2006 року, по встановленню, погодженню та затвердженню тарифів на ЖКП для мешканців Києва були прийняті з порушеннями вимог чинного законодавства та оскаржені до суду.
		       15 лютого 2016 року позивач звернувся до Відповідача з актом - претензією зробити перерахунок за отримані ЖКП протягом періоду застосування Відповідачем до позивача, як споживача ЖКП, незаконних і не чинних з моменту прийняття розпоряджень КМДА, згідно з тарифами, які були чинними до тарифів, визнаних судами незаконними і не чинними з моменту їх прийняття - у м. Києві це тарифи, затверджені розпорядженням КМДА № 748 від 149 травня 2000 року « Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та при будинкових територій в м. Києві », зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 19 травня 2000 року за № 54 / 246 і розпорядженням КМДА № 1245 від 20 червня 2002 року « Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення », зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27 червня 2002 року за № 46 / 429 ( із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженнями КМДА № 1907 від 14 жовтня 2003 року , № 2249 від 10 грудня 2004 pоку ), однак відповіді від Відповідача позивач не отримав.
		       Тому у позивача виникла необхідність вирішити спір у судовому порядку.
		       В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, що діє на підставі договору про надання правової допомоги у цивільному провадженні від 19 квітня 2018 року ( а . с. 53 ) ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
		       Представник відповідача Комунального Підприємства " Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва " Лісовський Юрій Борисович, що діє на підставі довіреності № 07 від 29 червня 2017 року ( а. с. 27 ІІ том ) позовні вимоги не визнав та заперечив в повному обсязі проти їх задоволення.
		       Представник відповідача Комунального Підприємства " Головний інформаційно - обчислювальний центр ", що діє на підставі довіреності № 02 - 6451 від 29 грудня 2016 року ( а. с. 28 ІІ том ) ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та заперечив в повному обсязі проти їх задоволення.
		Суд, вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав. 
		Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального Кодексу України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Стаття 24 Житлового кодексу УРСР встановлює, що для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово - експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку.
		Житлово - експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і при домової території.
		Саме на виконання приписів ст. 24 Житлового кодексу УРСР, КП « Дирекція » спрямовувала свою господарську діяльність при обслуговуванні житлового будинку по вулиця  Харківське Шосе, будинок №  172 - А та наданні житлово - комунальних послуг мешканцям- будинку, у тому числі і Позивачеві який проживає та є власником квартири № 239.
		Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються нормами Закону України « Про житлово - комунальні послуги ».
		       Стаття 19 Закону встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		Учасниками відносин у сфері житлово - комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
		Виробник послуг може бути їх виконавцем.
		Особливими учасниками відносин у сфері житлово - комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно - правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
		З метою забезпечення статутної діяльності спрямованої на обслуговування житлового будинку по вулиці Харківське шосе, будинок № 172 - А та надання житлово - комунальних послуг мешканцям будинку, КП « Дирекція » уклало ряд договорів з виробниками житлово - комунальних послуг на умовах яких виробники послуг надавали послуги КП « Дирекція », а КП « Дирекція » ретранслювало житлово - комунальні послуги мешканцям будинку.
		Для забезпечення мешканців будинку житлово - комунальними послугами, КП « Дирекція » уклало наступні договори з виробниками послуг.
		       Договір № 03910 / 2 - 02 від 10 березня 2004 року « На поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі » з ПАТ « АК « Київводоканал » який є виробником послуги з постачання питної води та водовідведення. Пунктом 2. 2. 1 Договору встановлено, що ПАТ « АК « Київводоканал » повідомляє КП « Дирекція » про зміну тарифу на водопостачання та водовідведення та несе відповідальність за дотримання тарифу на послугу при здійсненні розрахунків.
		Договір від 02 липня 2012 року особовий рахунок 450164 « На постачання теплової енергії у вигляді гарячої води» з ТОВ « Євро - Реконструкція » виробником теплової енергії для послуги « опалення » та « гарячого водопостачання ». Пунктом 6. 1, 6. 2 Договору встановлено, що TОВ « Євро - Реконструкція » повідомляє КП « Дирекція » про зміну тарифу на теплову енергію та несе відповідальність за дотримання тарифу на послугу при здійсненні розрахунків.
		Договір D21 ОМ № 0066 від 19 січня 2011 року « Про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів » з ЗАТ « ОТІС ». Пунктом 3. 3 Договору встановлено вартість послуг.
		Договір № 994 - ж від 15 травня 2008 року « Про надання послуг з вивезення та утилізації ( знешкодження ) твердих побутових відходів » з ТОВ « Фірма Володар Роз ». Пунктом 3. 4 Договору встановлено розмір оплати за вивезення та утилізацію ( знешкодження ) 1 куб. м. Вартість наданих послуг визначається на підставі Акту про надані послуги.
		Договір № 200 від 27 лютого 2002 року « На користування електричною енергією » з ПАТ « Київенерго ». Пунктом 6 Договору встановлено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються за тарифами згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України. ПАТ « Київенерго » повідомляє КП « Дирекція » про зміну тарифу на електроенергію для ліфтів та іншого інженерного обладнання будинку та несе відповідальність за достовірність тарифу при здійсненні розрахунків.
		З наведеного слідує, що умовами вище наведених договорів відповідальність за достовірність тарифів та вартість послуг покладається на виробників послуг.
		З метою оптимізації витрат КП « Дирекція » при проведенні обліку платежів споживачів житлово - комунальних послуг з урахуванням наявних у споживачів прав на пільги та субсидії та впровадження інформаційно - програмних комплексів в процес розрахунків з виробниками послуг, КП « Управління житлового господарства Дарницького району міста  Києва ( Замовник ) та Комунальне підприємство « Головний інформаційно - обчислювальний цент » ( Виконавець ) уклали Договір №168 від 13 листопада 2003 року « На виконання робіт ».
		Договір № 168 від 13 листопада 2003 року встановлює, що
		1.1.« Замовник » доручає та оплачує, а « Виконавець » приймає на себе виконання робіт по:
		1.1.1. Розщепленню та перерахуванню комунальних платежів населення, які поступили на спеціальний транзитний рахунок за надані «Замовником» і підприємствами - постачальниками комунальних послуг. Розщеплення платежів населення здійснюється «Виконавцем» згідно наданих «Замовником» дислокації будинків та відомостей про реквізити підприємств постачальників комунальних послуг.
		1.1.2. Виготовленню для квартиронаймачів Рахунків на сплату комунальних послуг».
		1.2.Розщеплення платежів виконується згідно нарахувань наданих « Замовником » по тарифам та нормам, які затверджені Управлінням з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації ».
		02 січня 2009 року Договір №168 « Про надання послуг » було переукладено у новій редакції. Предмет Договору № 168 від 02 січня 2009 року є тотожним по змісту предмету Договору № 168 від 13 листопада 2003 року.
		З дислокації до Договору № 168 від 02 січня 2009 року слідує, що кошти споживачів з оплати комунальних послуг КП « Дирекція » спрямовувало за холодне водопостачання - на рахунок ПАТ « АК « Київводоканал », за підігрів води та опалення - на рахунок ТОВ « Євро - Реконструкція ».
		З дислокації до Договору № 168 від 02 січня 2009 року слідує, що кошти споживачів з оплати послуг з утримання будинку КП « Дирекція » спрямовувала за вивіз сміття - на рахунок ТОВ « Фірма Володар Роз », за обслуговування ліфтів - ПрАТ « Отіс », за електроенергію для ліфтів на - ПАТ « Київенерго » і т. д.
		З наведеного слідує, що надаючи Позивачеві, який є мешканцем будинку № 172 - А по вулиця Харківське шосе, житлово - комунальні послуги, комунальне підприємство « Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва » перебувало у договірних відносинах з такими виробниками житлово - комунальних послуг, як ПАТ « АК « Київводоканал », ТОВ « Євро - Реконструкція », ПАТ « Київенерго », ТОВ « Фірма Володар Роз », ПрАТ « Отіс » та іншими підприємствами та кожного календарного місяця оплачувало послуги вказаних підприємств по тарифам, за якими вказані підприємства надавали послуги КП « Дирекція ».
		З        викладеного слідує, що КП « Дирекція » надаючи житлово - комунальні послуги Позивачеві, діяла в межах чинного законодавства та умов договорів з виробниками житлово - комунальних послуг.
		Позивач вказує, що він споживав у період часу з 01 грудня 2006 року по 30 червня 2014 року комунальні послуги та споживав у період часу з з 01 грудня 2006 року по 30 червня 2014 року послуги з утримання будинку та при будинкової території, які отримував від КП Дирекція » та при цьому не звертався до КП « Дирекція » із заявами про:
		- небажання отримувати послуги взагалі;
		- про небажання отримувати послуги за ціною, яка існувала на час споживання послуг.
		Стаття 901 ЦК України встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона ( виконавець ) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу. яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг. якщо це не суперечить суті зобов'язання.
		Зі змісту ст. 901 ЦК України слідує, що Договір про надання послуг фактично виконується сторонами договору під час надання / споживання послуги, а тому у особи яка спожила послугу виникає обов'язок сплатити вартість спожитої послуги, оскільки по договорам про надання послуги неможлива реституція.
		Стаття 16 ЦК України встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення:
		5) примусове виконання обов'язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Заявляючи вимогу до Відповідача здійснити перерахунок починаючи з 2006 року за вже спожиті житлово - комунальні послуги по тарифам, які діяли ще у 2000 році, Позивач не вказав у позовній заяві жодної норми матеріального права, яка встановлювала такий спосіб захисту прав, а саме вимагала б чи допускала б здійснення такого перерахунку.
		Стаття 632 ЦК України встановлює, що.
		Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
		У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни ( тарифи, ставки тощо ), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
		Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		Як зазначалось вище, у відповідності до приписів ст. 901 ЦК України, договір про надання житлово - комунальних послуг фактично виконується при споживанні послуг: холодного водопостачання, гарячого водопостачання, водовідведення, опалення, утримання будинку та при будинкової території, а тому у відповідності до норм ч. З ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
		Щодо вимоги Позивача про проведення перерахунку з 01 грудня 2006 року по 30 квітня 2015 року за послугу з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до розпорядження КМДА № 748 від 19 травня 2000 року.
		Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року N 748 « Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві » втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08 липня 2010 року N 505.
		Також незаконними є вимога Позивача про проведення з 01 грудня 2006 року по 30 червня 2014 рік перерахунку вартості послуг з централізованого опалення, гарячого та холодного водопостачання відповідно до розпорядження КМДА № 1245 від 20 червня 2002 року.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		  Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
		  Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
		  Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
		  У відповідності до ст. ст. 76- 83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
		  Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		  Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		  Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		  Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		  Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		  Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі « Гарсія Руїз проти Іспанії », від 22 лютого 2007 року в справі « Красуля проти Росії », від 05 травня 2011 року в справі « Ільяді проти Росії », від 28 жовтня 2010 року в справі « Трофимчук проти України », від 09 грудня 1994 року в справі « Хіро Балані проти Іспанії », від 01 липня 2003 року в справі « Суомінен проти Фінляндії », від 07 червня 2008 року в справі « Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії » )  свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
		  Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		  Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
		  Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6     Конвенції  також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 632, 901 ЦК України ст. ст. 19, 24 Житлового кодексу УРСРст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 197 - 200, 206, 263-266, 273 ЦПК України, суд
		  В И Р І Ш И В: 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Комунального Підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва", Комунального Підприємства "Головний інформаційно -обчислювальний центр" про захист прав споживачів на перерахунок за житлово- комунальні послуги, відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Повний текст рішення виготовлено 31 травня 2018 року.
		СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...