Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/27182/15-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2018.
Дата набрання законної сили: 31.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		31 травня 2018 року
		м. Київ
		справа № 127/27182/15-к
		провадження № 51-3305км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року та вирок Апеляційного суду Вінницької області від 20 квітня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010006672, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого , останнього разу 12 жовтня 2011 року вироком Ленінського районного суду м. Вінниці за ч. 1 ст. 296, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, звільненого 24 липня 2014 року умовно-достроково з невідбутим покаранням 1 рік 8 місяців 20 днів,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2016 року  ОСОБА_7  засуджено ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання невідбутого покарання за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 жовтня 2011 року та призначеного покарання за даним вироком остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. 
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він всупереч вимог, визначених Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами смертельної дії, та зазначених патронів , а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 662 від 21 серпня 1998 року та Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 2012 року без передбаченого на те законом дозволу носив в кишені своєї барсетки телескопічну биту, яка згідно з висновком експерта №415-х від 03 листопада 2015 року є холодною зброєю та відноситься до контактної не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом. Вказана холодна зброя була вилучена у ОСОБА_7 06 жовтня 2015 року біля 22:40 працівниками поліції.
		Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 20 квітня 2017 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 жовтня 2011 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі з доповненнями до неї захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Стверджує, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Вказує, що у зв`язку з відсутністю закону, який би передбачав порядок надання дозволу на носіння зброї, вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутня подія злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України. Зазначає, що апеляційний суд розглянув кримінальне провадження з порушенням статей 374, 419, 420 КПК України, на доводи, викладені в її апеляційній скарзі, вичерпної відповіді не дав.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
		В судовому засіданні прокурор не підтримала подану скаргу.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Доводи захисника про невідповідність вироку апеляційного суду положеннями ст.ст.370, 374, 420 КПК України заслуговують на увагу.
		У силу ст. 370 КПК України вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 420 цього Кодексу.
		Зі змісту вказаних норм та статей 7, 404, 419 КПК України у їх взаємозв`язку випливає, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені стороною захисту під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь й у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
		Відповідно до статей 404, 407, 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуваннямст. 409 цього Кодексу. Водночас згідно із законодавчими положеннями вирок суду першої інстанції може бути скасовано й ухвалено новий лише за наявності правових підстав і в тій частині, де йдеться про погіршення становища засудженого.
		Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи статей 408, 420 КПК.
		При перегляді вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд не дотримавсязазначених вимог, що в силуст. 412 вказаного Кодексує істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, захисник засудженого подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання про скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_7 . Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник послався на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вказував на відсутність прямого умислу ОСОБА_7 на вчинення злочину.
		Скасовуючи вирок та постановляючи свій, апеляційний суд в порушення вимог закону при розгляді апеляційної скарги захисника хоча зазначив суть апеляційних доводів, проте їх з достатньою повнотою не перевірив, в ухвалі переконливих аргументів на спростування всіх доводів апеляційної скарги захисника не навів, а на деякі з них взагалі не надав відповіді.Крім того, при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним не зазначив форми вини як обов`язкової обставини, що підлягає встановленню.
		Таким чином, апеляційний суд фактичноне проаналізував зазначені доводи захисника, не дав оцінки стосовно їх обґрунтованості чи необґрунтованості, не дав повної відповіді на його твердження щодо наявності в діях засудженого прямого умислу.
		За таких обставин, рішення апеляційного суду постановлене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, а тому відповідно дост.438КПК Українипідлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника,дати їй належну оцінку, та з урахуванням усіх встановлених обставин прийняти законне і обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.
		Що стосується доводів, викладених у доповненнях до касаційної скарги захисника, про те, що за відсутності в Україні закону, який би регулював порядок надання дозволу на носіння зброї, у діях ОСОБА_7 відсутня подія злочину, то вони є безпідставними, оскільки норма ст. 263 КК України є субсидіарною і для розуміння незаконності поводження зі зброєю, вимагає аналізу відповідного закону. При цьому поняття «закон», яке використав законодавець, має розширене тлумачення і включає в себе законодавство у цілому, в тому числі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст.263КК України .
		Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.263 КК України, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_7 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 20 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		ОСОБА_7 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 діб.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...