Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 328/3292/16-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2018.
Дата набрання законної сили: 31.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		31 травня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 328/3292/16-к
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/778/898/17
		Провадження № 51  610 км 17
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12016080350000491 від 20 квітня 2016 року щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Апатити Мурманської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , 
		за ст. 121 ч. 1 КК України, 
		за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2017 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 20 квітня 2016 року.
		На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_6 зараховано у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 20 квітня 2016 року по 02 березня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 3900, 92 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином майнової шкоди та 50000 гривень моральної шкоди.
		Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави витрати на проведення судових експертиз в сумі 15 494,65 грн.
		Скасовано арешт майна ОСОБА_6 , накладеного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2016 року в справі №335/4574/16-к.
		Спортивну жилетку темно-синього кольору зі вставками сірого та блакитного кольорів; спортивну кофту блакитного кольору; спортивні штани темно-синього кольору; банківську карту «Приватбанку»; ланцюжок з хрестиком з металу сірого кольору, вилучені 20.04.2016 року під час його обшуку та які належать ОСОБА_6 , повернуто останньому за належністю.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
		 
		Так, 20 квітня 2016 року в період часу з 13 години 20 хвилин до 13 години 30 хвилин ОСОБА_6 біля будинку АДРЕСА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень раніше незнайомому ОСОБА_8 , здійснив постріл з наявного у нього обрізу рушниці, який згідно з висновком судової балістичної експертизи № 226-3 від 27 квітня 2016 року є вогнепальною зброєю, відноситься до обрізу мисливської рушниці моделі К №Л45971, 16 калібру і є гладкоствольною вогнепальною зброєю 16 калібру, у бік ОСОБА_8 , чим спричинив останньому вогнепальне поранення, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 141 від 15 серпня 2016 року має ознаки тяжкого тілесного ушкодження як небезпечне для життя під час його отримання. 
		Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2017 року вказаний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 за ст. 121 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. 
		На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 03.03.2017 року по 20.06.2017 року включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
		В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості. Зазначає, що призначене судом першої інстанції покарання є достатнім для його виправлення. Крім того, вказує на помилковість встановленої судами обох інстанцій обставини того, що ОСОБА_6 є громадянином України, оскільки він є громадянином Росії, на підтвердження чого додає копію паспорта громадянина Російської Федерації на ім`я « ОСОБА_6 ». Зазначає, що вказана обставина вимагала залучення у вказаному кримінальному провадженні перекладача, оскільки ОСОБА_6 погано володіє українською мовою, про що в апеляційному суді останньому не надали можливості вказати. 
		Позиції учасників судового провадження 
		Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення. 
		Мотиви Суду 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Правильність кваліфікації ОСОБА_6 за ст. 121 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.  
		Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного ОСОБА_6 покарання.
		При призначені ОСОБА_6 покарання апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання, та конкретні обставини скоєння ним кримінального правопорушення. 
		Так, апеляційний суд врахував, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який раніше двічі судимий за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів із застосуванням насильства, у тому числі небезпечного для життя та здоров`я особи, 10 лютого 2016 року звільнився з місць позбавлення волі та через короткий проміжок часу  2 місяця 10 днів знову вчинив умисний тяжкий злочин, не працює, що на переконання апеляційного суду вказує на його схильність до стійкої злочинної діяльності, думку потерпілого ОСОБА_8 , який наполягав в суді першої інстанції на призначенні ОСОБА_6 суворого покарання. Рецидив злочинів судом визнано обставиною, що обтяжує покарання, а щире каяття  обставиною, що пом`якшує покарання. 
		Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо можливості призначення ОСОБА_6 покарання в мінімальних межах санкції частини 1 статті 121 КК України, яке не є необхідним та достатнім для його виправлення, погодившись із доводами апеляційної скарги прокурора, відповідно не знайшовши підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК України за апеляційною скаргою захисника, та навів у вироку переконливі мотиви цього. Апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. 
		Отже, покарання засудженому ОСОБА_6 призначено апеляційним судом відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. 
		Підстав для застосування ст. 75 КК України колегія суддів з врахуванням всіх встановлених судами обставин провадження та даних про особу засудженого не вбачає.
		Доводи касаційної скарги захисника про те, що ОСОБА_6 є громадянином Російської Федерації, погано володіє українською мовою та у зв`язку із чим залучення перекладача у вказаному кримінальному провадженні було обов`язковим, про що ОСОБА_6 був позбавлений можливості повідомити апеляційний суд, оскільки йому не надали слово, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. 
		Зі змісту положень ст. 29 ч. 1, ст. 427 ч. 1 КПК України, ст. 14 ч. 3 Закону України «Про засади державної мовної політики» вбачається, що сторони, які беруть участь у кримінальному провадженні, мають подавати до суду письмові процесуальні документи, викладені державною мовою, за виключенням окремих випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 14 ч. 4 Закону України «Про засади державної мовної політики» особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.
		За змістом вказаних положень законів вбачається, що забезпечення участі перекладача здійснюється в залежності від стадії кримінального провадження слідчим, прокурором або судом, за умови використання заінтересованою особою наданого їй права на ініціювання залучення перекладача, в даному випадку ОСОБА_6 або його захисника, та наявності для цього передбачених законом підстав. 
		Відповідно до ст. 22 ч. 6, ст. 26 ч. 3 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування, провадження в суді першої та апеляційної інстанцій здійснювалося українською мовою, процесуальні документи складені цією мовою і відповідні з них були вручені ОСОБА_6 . При цьому ні ОСОБА_6 , ні його захисники ОСОБА_9 ,  ОСОБА_7 не вказували на те, що ОСОБА_6 погано володіє українською мовою та не просили залучити перекладача. Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції, під час встановлення особи обвинуваченого ОСОБА_6 повідомив про те, що він є громадянином України, що підтверджується відповідним аудіозаписом судового засідання, та на усі запитання головуючої, які були задані українською мовою, надавав відповіді, в тому числі зазначивши, що суть пред`явленого обвинувачення, складеного українською мовою, йому зрозуміла, та будь-яких складнощів щодо сприйняття української мови у нього не було. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ні ОСОБА_6 , ні його захисник ОСОБА_7 також не вказували про необхідність залучити перекладача, складнощів у розумінні української мови у ОСОБА_6 не було і вони зазначили, що обставини справи ними не оспорюються. Не вказувала на наявність такої обставини захисник і у своїй апеляційній скарзі на вирок. Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_6 тричі надавалося слово, спочатку для думки щодо поданих апеляційних скарг, вдруге  в судових дебатах, втретє  для останнього слова. Також, з наявних в матеріалах провадження копій документів, в тому числі і попередніх вироків від 23 жовтня 2007 року та від 27 жовтня 2009 року постановлених щодо ОСОБА_6 вбачається, що він є громадянином України. З наданої захисником до касаційної скарги світлокопії вбачається, що паспорт громадянина Російської Федерації на ім`я « ОСОБА_6 », виданий 23 квітня 2008 року, на строк до 23 квітня 2013 року, тобто на момент постановлення вироку та ухвали щодо ОСОБА_6 не діяв. 
		За вказаних обставин та враховуючи зокрема те, що сам ОСОБА_6 не вказував про необхідність залучення перекладача у вказаному кримінальному провадженні, у судів не було об`єктивних підстав для залучення перекладача за власною ініціативою. 
		Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 ч.ч. 1, 2 КПК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
		Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги та скасування вироку апеляційного суду з підстав, зазначених у касаційній скарзі, не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
		ухвалив:
		Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2017 року щодо  ОСОБА_6  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...