Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/6277/17 : не визначено.
Надіслано судом: 05.06.2018. Зареєстровано: 06.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2018.
Дата набрання законної сили: 14.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  904/6277/17 
		          
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі. Просперіті" 
		на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017
		(головуючий - Кузнецова І.Л., судді: Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.)
		та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017
		(суддя Новікова Р.Г.)
		у справі №904/6277/17
		за позовом Приватної фірми "Фарм-АК"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі. Просперіті" 
		про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 18 355,51 грн,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. У травні 2017 року Приватна фірма "Фарм-АК" (далі - ПФ "Фарм-АК") звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі. Просперіті" (далі - ТОВ "Ей.Бі. Просперіті") про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 18 355,51 грн.
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного сторонами договору від 01.07.2009 про надання права користування комунальними послугами на відповідача покладався обов'язок компенсувати позивачу вартість послуг, якими відповідач користується (електропостачання, водопостачання, каналізація, тепло збереження, протипожежна сигналізація та автоматика, охоронна система, оренда земельної ділянки). 
		 
		Позивач наполягає на тому, що за період з 01.01.2014 по 15.04.2016 виникла заборгованість в розмірі 18    355,51 грн, яка складається з суми компенсації орендної плати за землю в розмірі 17    857,33 грн та компенсації послуг з додаткових притоків зливних вод за 2013-2015 роки в розмірі 498,18 грн.
		 
		1.3. Відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача про компенсацію послуг з оренди землі за період січень-травень 2014 року в розмірі 2    691,00 грн.
		 
		2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		2.1. 18.06.2004 Харківською міською радою (орендодавець) та ПФ "Фарм-АК" (орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого орендодавець на підставі рішення XIV сесії Харківської міської ради XXIV скликання №140/03 від 24.06.2003 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 105.
		 
		Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0399 га, в тому числі під забудовою - 0,0136 га, інших угідь - 0,0263 га.
		 
		2.2. 18.06.2009 між фізичною особою Куцаняном Акопом Суріковичем (продавець) та ТОВ "Ей.Бі. Просперіті" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до п. 1 якого продавець передав у власність за плату, а покупець сплатив та прийняв у власність нежитлову будівлю літ. "Б-1", загальною площею 120,8 м2, розташовану за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 105.
		 
		2.3. 01.07.2009 між ПФ "Фарм-АК" (виконавець) та ТОВ "Ей.Бі. Просперіті" (замовник) укладено договір про надання права користування комунальними послугами, згідно з п. 1 якого виконавець, маючи прямі укладені договори з відповідними комунальними службами, зобов'язався надати замовнику, за умови компенсації, можливість користуватися послугами систем електроенергії, водопостачання, каналізації, теплозбереження, протипожежної сигналізації та автоматики, охоронної системи, а також оренду земельної ділянки, що знаходяться на об'єкті нерухомого майна, яким є нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 120,8 м2, розташована за адресою: м.    Харків, проспект Тракторобудівників, 105.
		 
		Відповідно до п. 2.1 договору оплата здійснюється замовником щомісячно, в строк не пізніше 20 числа поточного місяця за минулий місяць, на підставі наданих виконавцем рахунків і актів виконаних робіт.
		 
		Згідно з розділом договору "Обов'язки сторін" замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати виконавцю вартість послуг, якими користується; повідомляти виконавця про укладення прямих договорів з відповідними комунальними службами.
		 
		Виконавець зобов'язаний своєчасно, в строк не пізніше 10 числа поточного місяця за минулий місяць, надавати замовнику акти виконаних робіт та виставляти рахунки на компенсацію вартості комунальних послуг. При отриманні повідомлення від замовника про укладення прямих договорів з відповідними службами про надання комунальних послуг, укласти додаткові угоди з комунальними службами з врахуванням зменшення обсягів послуг, що надаються, з дня, наступного за днем укладення кожного прямого договору замовником.
		 
		П. 4.1 передбачено, що цей договір діє з 01.07.2009 до моменту укладення замовником прямих договорів з усіма постачальниками комунальних послуг.
		 
		30.11.2016 позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогами про сплату суми заборгованості за користування земельною ділянкою, яка отримана відповідачем 19.12.2016, але залишена без задоволення та без відповіді.
		 
		3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		3.1. 26 липня 2017 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Ей.Бі. Просперіті" на користь позивача 17    857,33 грн боргу за період з 01.01.2014 по 15.04.2016. В решті в позові відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.
		 
		3.1.1. Приймаючи таке рішення, господарський суд виходив з обставин користування відповідачем станом на момент розгляду справи послугами з оренди земельної ділянки, які надавалися позивачем на підставі договору оренди землі, укладеного останнім з Харківською міською радою; неоформлення відповідачем станом на час розгляду справи права користування земельною ділянкою, на якій розташована нежитлова будівля, придбана ним у власність; невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 01.07.2009, укладеним сторонами в частині компенсації послуг з оренди землі, а також з відсутності підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, про яке було зазначено відповідачем у клопотанні.
		 
		Відмовляючи в задоволенні решти позову господарський суд послався на самостійне врегулювання відповідачем питання оплати вартості комунальних послуг з водопостачання та водовідведення шляхом укладення ним договору на приймання стічних вод з Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".
		 
		3.2. 21 листопада 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 скасовано частково. Стягнуто з ТОВ "Ей.Бі. Просперіті" на користь ПФ "Фарм-Ак" 14    877,72 грн заборгованості. В решту в позові відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.
		 
		3.2.1. В цілому суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, однак дійшов висновку про те, що врахування під час розрахунку суми заборгованості по компенсації вартості послуг з оренди землі за договором від 01.07.2009 податку на додану вартість є неправомірним. Спірна земельна ділянка не передана позивачем в користування відповідачу і операції з постачання послуг з оренди (суборенди) майна між сторонами не відбувалися. Компенсація орендної плати згідно з договором укладеним сторонами не є операцією з постачання послуг оренди. За таких обставин, нарахування на суму пред'явленої до стягнення компенсації податку на додану вартість здійснено позивачем неправомірно. Тому в задоволенні позову в цій частині суд апеляційної інстанції відмовив.
		 
		4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		 
		4.1. 04 грудня 2017 року ТОВ "Ей.Бі. Просперіті" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. 
		 
		4.1.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що господарськими судами порушено ст. 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 31 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивач не наділений правовими підставами для стягнення з відповідача сплаченої ним орендної плати на умовах компенсації. 
		 
		4.1.2. Відповідач не здійснював користування земельною ділянкою в розмірі 399 м2, за яку позивач пред'явив до стягнення суму боргу, а тому судом апеляційної інстанції безпідставно стягнуто з скаржника суму боргу у розмірі 14    877,72 грн. 
		 
		4.1.3. Також відповідач зазначив про те, що між сторонами взагалі відсутній договір оренди землі чи суборенди, який був би зареєстрованим відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", а укладений між сторонами договір про надання права користування комунальними послугами не може бути підставою для стягнення будь-яких сум, оскільки в ньому відсутні всі істотні умови договору, зокрема, предмет договору.
		 
		4.2. Відзив від позивача до Верховного Суду не надходив. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		5.2. Щодо суті касаційної скарги
		 
		5.2.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 18 355,51 грн на підставі укладеного сторонами договору від 01.07.2009 про надання права користування комунальними послугами.
		 
		5.2.2. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що задовольняючи частково позовні вимоги, господарські суди дійшли висновку про користування відповідачем послугами з оренди земельної ділянки, які надавалися позивачем на підставі договору оренди землі від 18.06.2004, укладеного позивачем з Харківською міською радою.
		 
		Водночас між позивачем та відповідачем укладено договір про надання права користування комунальними послугами від 01.07.2009, а не договір оренди землі.
		 
		Згідно з ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		 
		Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		 
		Згідно з статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		 
		Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. 
		 
		Однак, господарськими судами не враховано зазначених вимог закону та не встановлено, чи містить укладений сторонами договір від 01.07.2009 істотні умови, які притаманні договору оренди і в чому полягала суть укладеного між сторонами договору про надання права користування комунальними послугами.
		 
		Господарські суди повинні були дослідити укладений сторонами договір, його умови та встановити правову природу цього договору, однак цього господарськими судами зроблено не було.
		 
		5.2.3. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що договір діє з 01.07.2009 до моменту укладення замовником прямих договорів з усіма постачальниками комунальних послуг.
		 
		Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
		 
		Однак господарські суди не надали будь-якої оцінки доводам відповідача про те, що договір від 01.07.2009 є припиненим, оскільки відповідачем було укладено прямі договори з постачальниками комунальних послуг.
		 
		5.2.4. Що стосується суми боргу, заявленої позивачем до стягнення та стягнутої судами попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке. 
		 
		Відповідно до предмету договору від 01.07.2009, виконавець, маючи прямі укладені договори з відповідними комунальними службами, зобов'язався надати замовнику, за умови компенсації, можливість користуватися послугами систем електроенергії, водопостачання, каналізації, теплозбереження, протипожежної сигналізації та автоматики, охоронної системи, а також оренду земельної ділянки, що знаходяться на об'єкті нерухомого майна, яким є нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 120,8 м2, розташована за адресою: м.    Харків, проспект Тракторобудівників, 105.
		 
		Відповідно до п. 2.1 договору оплата здійснюється замовником щомісячно, в строк не пізніше 20 числа поточного місяця за минулий місяць, на підставі наданих виконавцем рахунків і актів виконаних робіт.
		 
		Вартість компенсації використаних замовником комунальних послуг здійснюється замовником комунальних послуг розраховується виконавцем на підставі показань приладів обліку (п. 2.2 договору).
		 
		Водночас стягуючи з відповідача суми заборгованості на підставі оформлених позивачем актів виконаних робіт, які не підписані відповідачем, господарськими судами не досліджено, яким чином позивачем здійснено нарахування відповідних сум за кожний місяць, зокрема, на підставі яких показань приладів обліку.
		 
		При цьому, Верховний Суд вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на договір оренди землі від 18.06.2004, який укладено між Харківською міською радою (орендодавцем) та ПФ "Фарм-АК" (орендарем), згідно з п. 2 якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,0399 га, в тому числі, під забудовою 0,0136 га, інших угідь 0,0263 га.
		 
		В договорі від 01.07.2009 відсутнє посилання на договір оренди землі від 18.06.2004, оскільки зобов'язання позивача з оплати орендних платежів за договором оренди землі від 18.06.2004 виникли до укладення договору, який став підставою для стягнення з відповідача боргу, а тому положення договору оренди землі від 18.06.2004 по якому відповідач не є стороною, не може застосовуватися до правовідносин, які виникли між учасниками цієї справи.
		 
		5.2.5. Відповідачем у справі було заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача.
		 
		Позивач нарахував до стягнення борг з компенсації орендної плати за землю та послуг по додатковому притоку зливних вод в сумі 18    355,51 грн за період з 01.01.2014 по 15.04.2016.
		 
		Позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення компенсації 30.11.2016 шляхом направлення на його адресу претензії. Сума компенсації відповідачем сплачена не була.
		 
		У цьому зв'язку господарські суди дійшли висновку про те, що відповідно до штампу поштового зв'язку на конверті позивач звернувся до суду з позовом 25.05.2017, тобто в межах строку, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
		 
		Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.
		 
		Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.
		 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		 
		За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		 
		Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
		 
		Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
		 
		При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
		 
		За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		 
		Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		 
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
		 
		Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
		 
		Сторони у договорі від 01.07.2009 встановили строки виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг щомісячно, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
		 
		Отже, якщо умовами договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника щодо оплати отриманих послуг щомісяця, то в разі неналежного виконання цих зобов'язань позовна давність за вимогами позивача до відповідача про оплати відповідних коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного щомісячного платежу.
		 
		У справі, яка переглядається, господарські суди не врахували, що договором від 01.07.2009 встановлено, що оплата здійснюється замовником щомісячно, в строк не пізніше 20 числа поточного місяця за минулий місяць, на підставі наданих виконавцю рахунків та актів виконаних робіт. 
		 
		У цьому зв'язку, висновки обох судових інстанцій про те, що позивач звернувся до суду з позовом 25.05.2017, тобто в межах строку, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, є передчасними, оскільки позивач нарахував до стягнення борг з компенсації орендної плати за землю та послуг по додатковому притоку зливних вод в сумі 18    355,51 грн за період з 01.01.2014 по 15.04.2016.
		 
		5.2.6. Крім того, Верховний Суд вважає також безпідставними посилання суду першої інстанції на те, що оскільки позивачем акти виконаних робіт та рахунків на адресу відповідача в строки, визначені договором від 01.07.2009 не направлялися, то позовна давність має обраховуватися з надісланої позивачем претензії, яка одержана відповідачем 19.12.2016, що направлялась разом з рахунками, актами виконаних робіт та актами звіряння взаємних розрахунків за спірний період. 
		 
		Такі висновки суду першої інстанції не узгоджуються з положеннями щодо позовної давності та порядку її обчислення, які визначені у главі 19 ЦК України. Крім того, невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 01.09.2009 щодо надання відповідних рахунків і актів виконаних робіт не може бути підставою для зміни обрахування позовної давності до таких вимог.
		 
		5.2.7. Відповідно до ст.ст. 42 та 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) правосуддя та судочинство в господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Відхилення доводів чи заперечень будь-якої зі сторін повинно ґрунтуватися на приписах чинного законодавства.
		 
		За ст.ст. 33 та 34 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		 
		Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правові обставини і ті фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги.
		 
		Проте зі змісту судових рішень, ухвалених у цій справі, слідує, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) не надали повну юридичну оцінку обставинам справи та не з'ясували усіх істотних для справи обставин, необхідних для правильного вирішення спору між сторонами.
		 
		5.2.8. Водночас Верховний Суд погоджується з безпідставністю позовних вимог про компенсацію послуг з додаткових притоків зливних вод за 2013-2015 роки в розмірі 498,18 грн, оскільки господарськими судами встановлено, що відповідач уклав договір №V-1458/05-АК-1 від 19.10.2009 на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) з Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод". Отже, відповідачем самостійно врегульовано питання оплати вартості комунальних послуг з водопостачання та водовідведення.
		 
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 43, 47, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення першої інстанції) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню в частині стягнення пені як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.
		 
		6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа в частині стягнення суми компенсації орендної плати за землю має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
		 
		6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення суми компенсації орендної плати за землю в розмірі 17    857,33 грн скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
		 
		6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності, звернути увагу на правову природу укладеного сторонами договору та його умови, дослідити подані сторонами докази та надати їм відповідну оцінку, та в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності.
		 
		7. Судові витрати
		 
		7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Враховуючи, що в даному випадку справа в частині направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється. 
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі. Просперіті" задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 у справі №904/6277/17 скасувати в частині стягнення суми компенсації орендної плати за землю в розмірі 17    857,33 грн. Справу у цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
		 
		3. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 у справі №904/6277/17 залишити без змін
		 
		4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                       І. Ткач
		 
		Судді                                                                                                     О. Баранець
		 
		                                                                                                    Л. Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...