Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/4481/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2018. Зареєстровано: 07.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2018.
Дата набрання законної сили: 05.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 червня 2018 року 
		Київ
		справа №816/4481/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/3703/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді - доповідача - Олендера І.Я., 
		суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року (суддя - Супрун Є.Б.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року (судді: Дюкарєва С.В., (головуючий), Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі №816/4481/13-а за позовом Приватного підприємства "Бумеранг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		У С Т А Н О В И В:
		Приватне підприємство "Бумеранг" (далі - позивач, ПП "Бумеранг") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2013 року №0002222203/754.
		В обґрунтування позовних вимог ПП "Бумеранг" зазначило, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, а господарські операції з контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках.
		Справа судами розглядалася неодноразово.
		Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня                 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2013  року №0002222203/754. Стягнуто на користь позивача судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2  294,00 грн.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Крім того, контролюючим органом не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності обставин отримання позивачем від контрагентів сум безповоротної фінансової допомоги, оскільки кошти, що надійшли на рахунок позивача за поставлений товар, ознакам безповоротної фінансової допомоги не відповідають.
		Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Бумеранг".
		У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, зважаючи на заниження позивачем доходу спірного податкового періоду, оскільки фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась поза межами правового поля, що свідчить про те, що операції між позивачем та його контрагентами безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, а тому кошти, що надішли на рахунок позивача за поставлений товар, є коштами, отриманими безповоротно, які всупереч вимогам податкового законодавства не були включені до складу інших доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
		Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.
		Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від          3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
		Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, уповноваженими особами контролюючого органу проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2012 року, про що складено акт від                       16 грудня 2012 року №5772/22-209 та проведено позапланову документальну перевірку ПП "Бумеранг" за період з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2012 року з питань оскарження результатів планової виїзної документальної перевірки                      ПП "Бумеранг" по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2012  року, про що складено акт від 26 грудня  2012 року №5772/22-209/36601387, яким встановлено порушення позивачем пункту 4.1.6, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4, пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток всього у сумі 2 957 480,00 грн, у тому числі за: 3 квартал 2010 року у сумі 533 315,00 грн, 4 квартал 2010 року у сумі                            451 384,00 грн, 1 квартал 2011 року у сумі 1 053 856,00 грн, 2 квартал 2011 року у сумі 608 268,00 грн, 3 квартал 2011 року у сумі 190 774,00 грн, 4 квартал 2011 року у сумі 119 883,00 грн.
		За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2013 року №0002222203/754, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 203 655,75 грн, у тому числі 2 957 480,00 грн - за основним платежем та 246 175,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. 
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
		.Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
		Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Відповідно до підпунктів 135.5.4 та 135.5.5 пункту 135 статті 135 ПК України інші доходи, зокрема, включають: суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.
		За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 ПК України фінансовою допомогою є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
		Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
		Поворотна ж фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
		Вказана норма не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що за умови не підтвердження фактичної передачі товару покупцю, отримані від останнього кошти фактично є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валових доходів та доходів у відповідному періоді.
		Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про те, що підприємством позивача не враховано дохід на загальну суму 12 149 541,00 грн, отриманих від                                 ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Промислова група ДФМ" на розрахунковий рахунок коштів, як суму безповоротної фінансової допомоги, та завищено витрати на загальну суму 1 073 110,00 грн за рахунок проведеного коригування у податковому обліку витрат на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які складають собівартість реалізованих товарів.
		Оцінюючи спірні правовідносини суди першої та апеляційної інстанцій встановили те, що основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля.
		Впродовж періоду, за який здійснювалась перевірка позивач здійснював продаж нафтопродуктів, скловиробів та ДВП СТ-40, розрахунки за вказаними операціями проведенні у повному обсязі. У розрізі кожного контрагента судами попередніх інстанцій встановлені обставини укладання та виконання договорів купівлі-продажу товару, рух активів при такій реалізації, дослідженні первинні-бухгалтерські документи: договори, акти приймання-передачі товару, рахунки-фактури, довіреності на право отримання товару, якість поставленого товару підтверджується сертифікатами якості товару, які оформлені з дотримання вимог частини 2 статті                9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Крім цього, під час розгляду справи судами встановлено обставини придбання позивачем товарів, виробником яких він не являється, що в подальшому були реалізовані на користь ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Промислова група ДМФ".
		Суди також встановили, що за фактом реалізації вказаного товару ТОВ "Промислова група ДФМ" та ТОВ "Монолітбудкомплект" одержаний від продажу дохід був відображений позивачем у податковій звітності як дохід від реалізації товарів.
		Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - покупцями документально підтверджені та фактично здійсненні; відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували реальність здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність на момент перевірки у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Разом з тим, контролюючий орган як на підставу відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій посилається на виявлені під час перевірки недоліки у оформленні товарно-транспортних накладних.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом укладених договорів спосіб доставки учасниками договору визначено на умовах EXW згідно Інкотермс в редакції 2000 року, які передбачають обов'язок продавця надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки без здійснення його транспортування, що свідчить про безпідставність посилання контролюючого органу на наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних.
		Разом з тим, посилання контролюючого органу на результати оперативно-розшукових заходів щодо діяльності контрагентів позивача, згідно з якими не встановлено подальшого руху придбаного товару ТОВ "Монолітбудкомплект" та            ТОВ "Промислова група ДМФ", обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності. 
		Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що в ході розгляду справи відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів та не наведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги, про заниження доходу та порушення вимог Податкового кодексу України.
		У ході розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року у справі №816/4481/13-а залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...