Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-690/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права на чуже майно.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2018.
Дата набрання законної сили: 30.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		30 травня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-690/11
		 
		провадження № 61-20049св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник - заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України,
		представник Фонду державного майна України - Літвінова Владислава Юріївна,
		заінтересована особа - ОСОБА_5,
		суб'єкт оскарження - Якимівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
		представник суб'єкта оскарження - Волобуєва Анастасія Володимирівна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року у складі судді Гусарової В. В. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У грудні 2016 року заступник прокурора Запорізької області звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
		 
		Скарга мотивована тим, що рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2016 року у справі за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння витребувано з володіння ОСОБА_5 21/1000 частину комплексу філії закритого акціонерного товариства «Приазовкурорт» санаторій «Кирилівка», що складається із ракушнякового корпусу № 4, зазначеного на плані літерою В9-1, житловою площею 210,7 кв. м, загальною площею 358,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та повернуто її до державної власності.
		 
		26 жовтня 2016 року прокурору видано виконавчий лист, який 04 листопада 
		2016 року було пред'явлено до Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області для примусового виконання.
		 
		23 листопада 2016 року прокуратура Запорізької області отримала повідомлення державного виконавця від 11 листопада 2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції на час вчинення виконавчих дій), оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, а також у виконавчому документі не зазначено орган, якому необхідно передати нерухоме майно.
		 
		Посилаючись на те, що дії органів державної виконавчої служби суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», прокурор просив суд визнати дії державного виконавця протиправними, зобов'язати державного виконавця прийняти виконавчий лист до свого провадження та виконати рішення суду.
		 
		Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 
		2016 року скаргу заступника прокурора Запорізької області задоволено. Рішення (повідомлення) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання заступника начальника Якиміського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області ВолобуєвоїА. В. від 11 листопада 2016 року № 18921 визнано неправомірним. Зобов'язано державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області прийняти до виконання виконавчий лист № 2-690/11 (№ 2/330/4/2016), виданий Якимівським районним судом Запорізької області 26 жовтня 2016 року, про витребування та повернення майна державі (в особі Фонду державного майна України).
		 
		Ухвала районного суду мотивована тим, що державний виконавець помилково дійшов висновку про те, що виконання рішення суду не передбачає застосування заходів примусового виконання та у виконавчому документі не зазначено особу, якій необхідно передати нерухоме майно. Так, районним судом було встановлено, що поняття «витребування» є тотожним «вилученню та передачі предметів», що зазначені у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо особи, якій необхідно передати майно, то вказана особа - Фонд державного майна України - зазначена у виконавчому листі.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу заступника начальника Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Волобуєва А. В. відхилено. Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року залишено без змін.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скарга прокурора є обґрунтованою, тому дії держаного виконавця визнано неправомірними, оскільки виданий виконавчий лист передбачає примусове виконання рішення суду.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Якимівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та вирішити питання по суті.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними й такими, що ухвалені з порушенням норм чинного законодавства. Крім того, посилався на те, що рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2016 року не встановлений спосіб і порядок його виконання, а саме - вилучення у боржника майна і передачі його стягувачу або зобов'язання боржника передати стягувачу присуджене майно. Тобто, виходячи із норм Закону України «Про виконавче провадження» та аналізуючи резолютивну частину рішення, викладену у виконавчому документів, державний виконавець позбавлений можливості застосувати той чи інший порядок виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про витребування майна, тому дії державного виконавця при виконанні такого рішення можуть призвести до порушень прав сторін виконавчого провадження. Також зазначає, що судами попередніх інстанцій фактично надається роз'яснення резолютивної частини рішення суду, тоді як ні державний виконавець, ні сторони із заявою про роз'яснення рішення суду не звертались.
		 
		У серпні 2017 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу від заступника прокурора Запорізької області, у якому зазначено про те, що ухвала Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року є законними та обґрунтованими, постановленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Крім того, посилається на те, що державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у порушення вимог статей 3, 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 383 ЦПК України (2004 року), частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		За положеннями статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		 
		Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
		 
		Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.
		 
		Згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
		Перелік заходів примусового виконання судового рішення передбачено статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 3 якого до таких заходів віднесено вилучення у боржника і передача стягувачу предметів. Виконання рішень такої категорії, в свою чергу, регламентовано 
		статтею 60 Закону.
		 
		Прокурор під час пред'явлення позову, а також суд під час ухвалення рішення, керувались статтею 388 ЦК України, якою визначено віндикаційний спосіб захисту цивільних прав - витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
		 
		Відповідно до положень статей 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
		 
		Статтею 388 ЦК України визначені підстави і порядок витребування майна із чужого незаконного володіння. 
		 
		Вказаний спосіб захисту цивільних прав кореспондує із заходом примусового виконання, передбаченим пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - вилучення та передача предметів стягувачу.
		 
		Враховуючи те, що судом видано виконавчий лист, який відповідає резолютивній частині судового рішення, стягувачем зазначено відповідний державний орган, в інтересах якого прокурором заявлявся позов, судове рішення в силу статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягало примусовому виконанню до його фактичного виконання у повному обсязі або визнання відповідного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у порядку статті 369 ЦПК України (2004 року).
		 
		Задовольняючи скаргу прокурора, суди, вірно застосувавши норми 
		статей 383-387 ЦПК України (2004 року) та Закон України «Про виконавче провадження», дійшли правильного висновку, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України 
		«Про виконавче провадження» є неправомірними.Державний виконавець помилково дійшов висновку про те, що виконання не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення та у виконавчому документі не зазначено особу, який необхідно передати нерухоме майно. Поняття «витребування» є тотожним «вилученню та передачі предметів», що зазначені у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження». Щодо особи, якій необхідно передати майно, то вказана особа - Фонд державного майна України - зазначена у виконавчому листі.
		 
		Зазначене не є позапроцесуальним роз'ясненням рішення суду, а є його аналізом на предмет того, що воно підлягало примусовому виконанню.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            С. Ф. Хопта
		 
		О. В.Білоконь
		 
		Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...