Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/31121/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2018.
Дата набрання законної сили: 05.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А
		5 червня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 761/31121/14-ц
		Провадження № 14-218 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		ознайомилася з матеріалами справи за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та відновлення становища, яке існувало до порушення
		за заявою заступника Генерального прокурора України (далі також - заявник) про перегляд Верховним Судом України рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року й ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року та
		в с т а н о в и л а:
		у січні 2013 року перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до суду із зазначеним позовом.
		Позовні вимоги обґрунтував тим, що пунктом 5 рішення Київської міської ради VII сесії XXIV скликання від 24 червня2004 року № 326-2/1536 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2 (далі - земельна ділянка).
		На підставі вказаного рішення виготовлено державний акт на право власності серії НОМЕР_1, який зареєстрований за НОМЕР_3 та 27 жовтня 2004 року виданий ОСОБА_3
		31 березня 2005 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, з огляду на що 31 березня 2005 року Головне управління земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради видало державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4
		Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка знаходиться на території «Сирецького гаю», тобто належить до земель природно-заповідного фонду, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.Згідно з інформацією Державної екологічної інспекції у м. Києві земельна ділянка знаходиться у парковій зоні, віднесена до земель рекреаційного призначення та відповідно до статті 51 Земельного кодексу (далі - ЗК) України знаходиться під забороною й обмеженнями щодо її використання.
		З урахуванням уточнених позовних вимог прокурор просив:
		-                   визнати незаконним і скасувати рішення VІІ сесії ХХІV скликання Київської міської ради від 24 червня 2004 року № 326-2/1536 у частині пункту 5 щодо передачі ОСОБА_3 земельної ділянки;
		-                   визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за НОМЕР_3, виданий 27 жовтня 2004 року ОСОБА_3 на підставі рішення Київської міської ради від 24 червня 2004 року № 326-2/1536;
		-                   визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки вартістю 633 600 грн, укладений 31 березня 2005 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4;
		-                   визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за НОМЕР_6, виданий 23 травня 2005 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2005 року № 651 (НОМЕР_4);
		-                   відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у розпорядження Київської міської ради земельної ділянки у Шевченківському районі м. Києва вартістю 633 600,00 грн.
		ОСОБА_4 проти позову заперечив. Вважає, що до цих правовідносин не застосовується стаття 83 ЗК України, оскільки немає доказів, які би підтверджували належність земельної ділянки до земель парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва «Сирецький гай». Крім того, вказує, що на цій земельній ділянці ніколи не проходила організація масового відпочинку населення та туризму; ні він, ні ОСОБА_3 не вели на цій земельній ділянці господарської діяльності, не змінювали ландшафт і не встановлювали паркан, який міг би перешкоджати громадянам вільно пересуватись. «Витяг щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності», на думку ОСОБА_4, не є доказом віднесення земельної ділянки до земель рекреаційного призначення на момент прийняття рішення про передання її у власність. Вважає себе добросовісним набувачем у розумінні статті 388 ЦК України. У письмових поясненнях від 13 листопада 2014 року ОСОБА_4 заявив про застосування позовної давності до позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та відповідного державного акта про право власності на земельну ділянку.
		Відповідач ОСОБА_3 також заперечив проти позовних вимог прокурора. Пояснив, що позивач не надав жодного документального підтвердження місця розташування, конфігурації, координат, площі земельної ділянки, на якій, на його думку, в 1973 році було розташовано «Сирецький гай». Вважає, що за відсутності належних доказів (державних актів на право користування землею, планів, кадастрових планів, висновків спеціалістів, експертів) аргументи позивача про розташування земельної ділянки в межах іншої ділянки, яка знаходиться у користуванні Комунального підприємства з утримання зелених насаджень Шевченківського району та на якій розташовано парк «Сирецький гай», є безпідставними. Стверджує, що земельна ділянка знаходиться у межах м. Києва, а тому належить до земель територіальної громади, розпорядження якими здійснює Київська міська рада. Відведення земельної ділянки, на думку ОСОБА_3, було проведене відповідно до вимог, вказаних у рішенні Київської міської ради від 14 березня 2002 року № 313/1747 «Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві» та статті 118 ЗК України, що встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2013 року у справі № 2а/16918/12/2670. У письмових поясненнях ОСОБА_3 також заявив про застосування позовної давності.
		18 грудня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва.
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що передання земельної ділянки у власність було проведене з дотриманням вимог законодавства за відсутності правовстановлюючих документів стосовно меж земель території зелених насаджень загального користування (рекреаційних земель). Отже, за висновками суду, відсутні правові підстави для визнання недійсними рішення та договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки. У задоволенні позовних вимог про скасування державних актів на право приватної власності суд також відмовив, оскільки обраний спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.
		10 грудня 2015 року Апеляційний суд міста Києва ухвалою залишив без змін рішення суду першої інстанції від 18грудня 2014 року.
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що законність рішення VII сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24 червня 2004 року № 326-2/1536, яким затверджено проект відведення та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, підтверджена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2013 року у справі № 2а/16918/12/2670. Наявність зелених насаджень на земельній ділянці не дає підстав для висновку, що земельна ділянка у встановленому законом порядку була віднесена до земель рекреаційного призначення.
		30 листопада 2016 рокуВищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою залишив без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року.
		Залишаючи без зміни рішення судів першої й апеляційної інстанцій, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ мотивував ухвалу тим, що наявність висновку Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради є достатнім для погодження проекту відведення земельної ділянки та не потребує подальшого його погодження, оскільки відповідно до Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 18 червня 2009 року № 632/1688 (яке було чинним на момент погодження проекту відведення), до його повноважень належить погодження проектів відведення земельних ділянок.
		У листопаді 2017 року заявник звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року й ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2015 року з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1 частини першої статті 355 ЦПК України у редакції, що була чинною на момент подання заяви про перегляд судових рішень), та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 19, 20, 21, 51, 52, 83 ЗК України (пункт 4 частини першої статті 355 ЦПК України у редакції, що була чинною на момент подання заяви про перегляд судових рішень).
		Заявник вказує, що земельна ділянка до прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради належала до території зелених насаджень загального користування - скверу на АДРЕСА_1. А тому її передання у приватну власність суперечить положенням статей 51, 52 і 83 ЗК України. Доказами, які підтверджують належність території до зелених насаджень, заявник вважає :
		-                      висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 26 вересня 2003 року № 19-2501, в якому вказано, що за містобудівною характеристикою земельна ділянка перебуває у зеленій зоні;
		-                      інформацію з Державного управління екології та природних ресурсів у м. Києві від 15 вересня 2004 року № 08-8-20/5431, надану за результатами проведеного обстеження зелених насаджень на АДРЕСА_1, та виданий Комунальним підприємством з утримання зелених насаджень Шевченківського району акт від 15 жовтня 2003 року № 296-П (встановлено, що земельна ділянка розташована у зеленій зоні, в її межах перебувають 600 кв. м газону звичайного, а також зелені насадження у кількості 26 дерев: 18 дерев каштана кінського, 2 дерева граба звичайного, 6 дерев липи);
		-                      інформацію з державної статистичної форми № 6-зем, в якій вказано, що земельна ділянка до її передання у приватну власність належала до категорії земель зелених насаджень загального користування (парки, сади, сквери, бульвари тощо, які не віднесені до категорії лісів), графа «56», а після її передання ОСОБА_3 стала належати до земель під забудовою (графа «35»);
		-                      витяг з чергового кадастрового плану м. Києва, який ведеться з 1995 року; витяг з містобудівного кадастру Києва та фрагменти схем Генерального плану м. Києва на період до 2020 року.
		-                      інформацію з міського земельного кадастру та картографічних даних технічного звіту зі встановлення зовнішніх меж землекористування кварталу 91009, обмеженого вулицями Академіка Щусєва, Ризькою, Південно-Західною залізницею та кварталами 91050, 91052, 91053, 91054 у Шевченківському районі м. Києва, затвердженого 5 грудня 1996 року (вказано, що станом на 2001 рік земельна ділянка розташована у межах іншої ділянки з обліковим кодом 91:009:014, площею 80 971,22 кв. м, яка обліковувалась за державним комунальним підприємством з експлуатації зелених насаджень і належить до земель зеленої зони міста).
		Заявник просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року й ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень заявник надав судові рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року (справа № 6-16192св15), від 23 липня 2015 року (справа № 6-8179св15), від 17 червня 2015 (справа № 6-10385св15), від 25 жовтня 2017 року (справа № 469/831/14-ц), від 18 жовтня 2017 року (справа № 359/11143/15-ц), від 13 вересня 2017 року (справа № 280/234/15-ц), постанову Вищого господарського суду України від 6 вересня 2017 року (справа № 915/2046/15), а також постанови Верховного Суду України від 14 травня 2014 року (справа № 6-35цс14), від 8 квітня 2015 року (справа № 6-32цс14),в яких, на думку заявника, інакше, ніж у цій справі, застосовані зазначені норми ЗК України.
		12 грудня 2017 року Верховний Суд України ухвалою відкрив провадження у справі.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року (далі - Закон України № 2147-VІІІ), яким ЦПК України викладений у новій редакції.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У січні 2018 року заяву про перегляд судових рішень разом із доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.
		ОСОБА_4 подав заперечення на заяву про перегляд судових рішень. Вказує, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалами від 28 січня 2015 року у справі №6-42397св14, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-686св15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-11868св15, від 10 червня 2015 року у справі № 644296св14, а Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-1971цс15 відмовили прокурору у задоволенні позову з тотожним предметом спору. Крім того, вказує на те, що Київська міська рада, приймаючи спірне рішення, розпорядилась земельною ділянкою державної, а не комунальної власності.
		Прокурор подав клопотання про участь у судовому засіданні (вх. № 1817/0/216-18 від 6 квітня 2018 року).
		17 квітня 2018 року суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду призначив справу до судового розгляду.
		10 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Підпункт 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ передбачає, що якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Згідно з абзацом 2 частини другої статті 3602 ЦПК України у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судових рішень, якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.
		Враховуючи те, що позивач оскаржує судові рішення з підстав неоднакового застосування однієї норми матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції з посиланням на відповідні рішення цих судів, заява про перегляд судових рішень згідно з правилами, що діяли на час її подання, повинна була розглядатися на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України. А тому справа на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ мала бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Отже, справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, підпунктом 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		у х в а л и л а :
		1.     Прийняти до розгляду справу за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та відновлення становища, яке існувало до порушення, за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року й ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року.
		2.     Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 27 червня 2018 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		3.     Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоВ.Ю.Уркевич В.С.КнязєвО.Г.Яновська Л.М.Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...