Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24198/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2018.
Дата набрання законної сили: 16.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 травня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 910/24198/16
		Провадження № 12-15гс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В.С.,
		судді-доповідача Кібенко O.Р., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,
		та представників учасників справи:
		Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУ ДЖЕСТ 2014» - (представник - Мікітян Т.О.)
		Відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - (представник - Міровода А.М.)
		Відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ЄВРОБАНК» (представник - Міровода А.М.). 
		Третіх осіб на стороні позивача:
		-   Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУ ДЖЕСТ» (представник - 
		Мікітян Т.О.)
		-   Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖТРАНЗИТ» (представник - Мікітян Т.О.)
		-   Товариства з обмеженою відповідальністю «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ» - (представник - Мікітян Т.О.).
		-   Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» (представник - Мікітян Т.О.). 
		третьої особи на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (представник - Мірвода А.М.). 
		розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ЄВРОБАНК» (далі - ПАТ КБ «ЄВРОБАНК») 
		на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., 
		та рішення Господарського суду міста Києва від 31 травня 2017 року, ухваленого суддею Босим В.П., 
		у справі Господарського суду міста Києва
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУ ДЖЕСТ 2014» (далі - ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014») 
		до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - уповноваженої особи Фонду) на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «ЄВРОБАНК» (на дату прийняття оскаржуваного рішення - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «ЄВРОБАНК») 
		та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ЄВРОБАНК» (далі - ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», Банк),
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 
		-   Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУ ДЖЕСТ» 
		(далі - ТОВ «ТУ ДЖЕСТ»); 
		-   Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЖТРАНЗИТ» 
		(далі - ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ»); 
		-   Товариство з обмеженою відповідальністю «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ» 
		(далі - ТОВ «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ»); 
		-   Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» 
		(далі - ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ»); 
		-   Терещенко Роман Вікторович; 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), 
		про визнання наказу недійсним,
		Історія справи
		Короткий зміст та підстави позовних вимог
		1. 28 грудня 2016 року ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонду) на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» Кононця Вадима Валерійовича від 25 липня 2016 року №178/1-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», яким визнано нікчемними низку правочинів з переказу коштів. 
		2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перекази коштів здійснено на підставі дійсних і правомірних правочинів позивача з третіми особами, банк не є стороною таких правочинів і виконував лише технічну функцію з перерахування грошових коштів між рахунками юридичних осіб - клієнтів банку, тому такі правочини щодо переказу коштів не можуть бути визнані нікчемними відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		3. 13 лютого 2015 року між ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» (далі - Банк) та ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» укладено договір № 2600.6.19217.0001/ЄВРОКБ про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування. 31 березня 2015 року між ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» укладено договір кредиту № ЮЛ-46/2015-К, згідно з умовами якого, враховуючи внесені до нього зміни та доповнення, банк надав позичальнику кредит у сумі 20 879 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,06 % річних. Договір забезпечено іпотекою та договорами поруки.
		4. 18 лютого 2015 року між ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» (позикодавець) та 
		ТОВ «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ» (позичальник) укладено договір №1802/15 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики), відповідно до якого ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2015» зобов'язалося надати позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 2 750 000 грн зі строком повернення до 30 червня 2016 року. Згідно з випискою з банківського рахунку позивача від 18 лютого 2015 року ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» перерахувало ТОВ «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ» 2 750 000 грн з призначенням платежу - безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно з договором № 1802/15 від 18 лютого 2015 року, без ПДВ. 01 червня 2016 року між ТОВ «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ» (первісний боржник), ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ» (новий боржник) та ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» (кредитор) укладено договір про переведення боргу № 13, за змістом якого первісний боржник переводив на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 2 750 000 грн, що виник на підставі пункту 2 договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 1802/15 від 18 лютого 2015 року. На виконання умов договору про переведення боргу № 13 від 01 червня 2016 року, 15 червня 2016 року ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ» перерахувало на поточний рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» грошові кошти в сумі 606 000 грн з призначенням платежу - погашення безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором переуступки боргу від 01 червня 2016 року, без ПДВ. Наступного дня 16 червня 2016 року ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ» перерахувало на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» грошові кошти в сумі 2 074 000 грн з призначенням платежу - погашення безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором переуступки боргу від 01 червня 2016 року, без ПДВ.
		5. 23 лютого 2015 року між ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» (позикодавець) та ТОВ «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ» (позичальник) укладено договір № 2302/15 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики), відповідно до якого ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» зобов'язалось надати позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 15 162 233 грн зі строком повернення до 30 червня 2016 року. Згідно з випискою з банківського рахунку позивача від 23 лютого 2015 року ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» перерахувало ТОВ «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ» 15 162 000 грн з призначенням платежу - безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно з договором № 2302/15 від 23 лютого 2015 року, без ПДВ. ТОВ «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ» повернуло частину позики за договором № 2302/15 від 23 лютого 2015 року в період з 04 березня по 24 грудня 2015 року, внаслідок чого залишок боргу склав 6 987 600 грн. 01 квітня 2016 року між ТОВ «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ» (первісний боржник), ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ» (новий боржник) та ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» (кредитор) укладено договір про переведення боргу № 14, за змістом якого первісний боржник перевів на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 6 987 600 грн, що виник на підставі пункту 2 договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 2302/15 від 23 лютого 2015 року. На виконання умов договору про переведення боргу від 01 квітня 2016 року № 14, 15 червня 2016 року ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ» перерахувало на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» грошові кошти в сумі 6 987 600 грн з призначенням платежу - погашення безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором переуступки боргу від 01 квітня 2016 року.
		6. 31 березня 2015 року між ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» (позикодавець) та ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» (позичальник) укладено договір № 3103/15Ф про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики), відповідно до якого ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» надало позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 9 582 376 грн. зі строком повернення до 30 червня 2016 року. За період з 31 березня 2015 року по 07 червня 2016 року ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» перерахувало на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» грошові кошти на загальну суму 6 142 396 грн, а 16 червня 2016 року - грошові кошти в сумі 3 439 980 грн з призначенням платежу - повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором № 3103/15Ф від 31 березня 2015 року.
		7. 25 серпня 2015 року між ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» (позикодавець) та ТОВ «ТУ ДЖЕСТ» (позичальник) укладено договір фінансової допомоги № 250815-Ф, відповідно до якого ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» надало позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 67 300 грн зі строком повернення до 30 червня 2016 року, грошові кошти перераховано на рахунок позичальника у період з 25 серпня 2015 року по 13 червня 2016 року. На виконання умов договору 25 березня 2016 року ТОВ «ТУ ДЖЕСТ» перерахувало на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» грошові кошти в сумі 39 000 грн, а 16 червня 2016 року - грошові кошти в сумі 28 300 грн з призначенням платежу - повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором № 250815-Ф від 25 серпня 2015 року. 
		8. 01 травня 2016 року між ТОВ «ТУ ДЖЕСТ» (позикодавець) та ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» (позичальник) укладено договір фінансової допомоги № 0105/16-Ф, згідно з яким позикодавець передає позичальнику в користування грошові кошти в сумі 10 837 000 грн зі строком повернення до 31 грудня 2017 року. На виконання умов договору 05, 16 червня 2016 року ТОВ «ТУ ДЖЕСТ» перерахувало на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» грошові кошти в сумі 8 422 000 грн. 
		9. 15 червня 2016 року позивач перевів на рахунок ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» грошові кошти в сумі 7 603 000 грн з призначенням платежу - часткова оплата кредиту згідно з договором № ЮЛ-46/2015-К від 31 березня 2015 року, без ПДВ, а 16 червня 2016 року здійснено два платежі на суму 213 316,98 грн з призначенням платежу - оплата відсотків згідно з договором № ЮЛ-46/2015-К від 31 березня 2015 року, без ПДВ та на суму 13 751 630,90 грн з призначенням платежу - оплата кредиту згідно з договором № ЮЛ-46/2015-К від 31 березня 2015 року, без ПДВ. 
		10. 16 червня 2016 року ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» видало позивачу довідку вих. № 01-10.1/2504БТ, в якій зазначено, що 16 червня 2016 року заборгованість ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» за кредитним договором № ЮЛ-46/2015-К від 31 березня 2015 року погашено в повному обсязі.
		11. 15 червня 2016 року Правління Національного банку України (далі - НБУ) прийняло рішення № 70-рш/БТ, яким ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» віднесено до категорії проблемних і запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.
		12. 17 червня 2016 року Правління НБУ прийняло рішення № 73-рш «Про віднесення ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі якого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 червня 2016 року № 1041 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць із 17 червня до 16 липня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду Кононця Вадима Валерійовича, якому делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» на один місяць. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07 липня 2016 року № 1183 строк тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» продовжено із 17 липня до 16 серпня 2016 року включно.
		13. На підставі наказу уповноваженої особи Фонду від 21 червня 2016 року № 26 у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» створено комісію та проведено перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» за період із 17 червня 2014 року до 17 червня 2016 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених пунктами 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за наслідками якої складено акт №4 від 22 липня 2016 року.
		14. Уповноваженою особою Фонду Кононцем Вадимом Валерійовичем прийнято наказ від 25 липня 2016 року №178/1-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», яким з підстав, визначених пунктами 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», віднесено до категорії нікчемних низку правочинів ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», а саме:
		-       правочин з переказу коштів в якості повернення безвідсоткової фінансової допомоги за договором № 0105/16-Ф від 01 травня 2016 року, здійснений банком 16 червня 2016 року в сумі 8 422 000 грн (з рахунку ТОВ «ТУ ДЖЕСТ» на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014»);
		-       правочин з переказу коштів в якості повернення безвідсоткової фінансової допомоги за договором № 2508/15-Ф від 25 серпня 2015 року, здійснений банком 16 червня 2016 року в сумі 28 300 грн (з рахунку ТОВ «ТУ ДЖЕСТ» на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014»);
		-       правочин з переказу коштів в якості погашення безвідсоткової фінансової допомоги за договором переуступки боргу від 01 червня 2016 року, здійснений банком 16 червня 2016 року в сумі 2 074 000 грн (з рахунку ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ» на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014»);
		-       правочин з переказу коштів в якості повернення безвідсоткової фінансової допомоги за договором № 3103/15-Ф від 31 березня 2015 року, здійснений банком 16 червня 2016 року в сумі 3 439 980 грн (з рахунку ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014»);
		-       правочин з переказу коштів в якості погашення безвідсоткової фінансової допомоги за договором переуступки боргу від 01 квітня 2016 року, здійснений банком 15 червня 2016 року в сумі 6 987 600 грн (з рахунку ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ» на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014»);
		-       правочин з переказу коштів в якості погашення безвідсоткової фінансової допомоги за договором переуступки боргу від 01 червня 2016 року, здійснений банком 15 червня 2016 року в сумі 606 000 грн (з рахунку ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ» на рахунок ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014»);
		-       правочин з переказу коштів (погашення заборгованості) за кредитом ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014», здійснений банком 16 червня 2016 року за договором кредиту № ЮЛ-46/2015-К від 31 березня 2015 року в частині перерахування коштів у сумі 13 751 630,90 грн;
		-       правочин з переказу коштів (погашення заборгованості) за кредитом ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014», здійснений банком 16 червня 2016 року за договором кредиту № ЮЛ-46/2015-К від 31 березня 2015 року в частині перерахування коштів у сумі 213 316,98 грн;
		-       правочин з переказу коштів (погашення заборгованості) за кредитом ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014», здійснений банком 15 червня 2016 року за договором кредиту № ЮЛ-46/2015-К від 31 березня 2015 року в частині перерахування коштів у сумі 7 603 000 грн.
		15. Підставою для віднесення правочинів до нікчемних стало те, що частину зобов'язань ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» за кредитним договором від 31 березня 2015 року № ЮЛ-46/2015-К виконало за рахунок повернутої фінансової допомоги від ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ», ТОВ «ТУ ДЖЕСТ», ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ», тому банк не отримав грошових надходжень на погашення зобов'язань за договором кредиту і фактично відмовився від власних майнових вимог до позичальника та/або заставодавця та/або поручителя. Також у наказі ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» зазначено, що, прийнявши погашення заборгованості за договором кредиту, банк передав ТОВ «ЮЖТРАНЗИТ», ТОВ «ТУ ДЖЕСТ» та ТОВ «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ» право вимоги до позичальника (в межах повернутих сум фінансової допомоги), надавши таким особам переваги, прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		16. Господарський суд міста Києва рішенням від 31 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року, позов задовольнив, визнав недійсним наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» Кононця Вадима Валерійовича від 25 липня 2016 року № 178/1-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями».
		17. Суди попередніх інстанцій установили порушення прав і законних інтересів позивача оспорюваним наказом уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними цивільно-правових угод, оскільки його прийнято всупереч вимогам статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 826 від 26 травня 2016 року, (далі - Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними або Порядок № 826), і вирішили захистити порушене право ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» у обраний ним спосіб. 
		18. Суди вказали на те, що позов пред'явлено за належною підвідомчістю до господарського суду, спростувавши при цьому заперечення відповідачів щодо необхідності його розгляду адміністративним судом з огляду на публічний характер спору та участь суб'єкта владних повноважень, який виконує владні управлінські функції у спірних правовідносинах. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		19. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 31 травня 2017 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 910/24198/16, ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах унаслідок порушень правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу) 
		20. Скаржник вважає, що цей спір про визнання недійсним наказу уповноваженої особи Фонду, яка лише виконує делеговані їй повноваження з ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовим і підлягає вирішенню в судах адміністративної юрисдикції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,), тому господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору порушили приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо підвідомчості цього спору господарським судам. 
		21. Також у касаційній скарзі вказано на необхідність застосування до цих правовідносин спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким урегульовано процедуру ліквідації банку, тоді як дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється. 
		22. Скаржник стверджує про те, що він був стороною правочинів, визнаних нікчемними уповноваженою особою Фонду на підставі пунктів 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та послався на те, що перекази здійснювались на виконання кредитного договору. Правочини по переказу коштів відповідно до частини четвертої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є двосторонніми правочинами, за їх наявності припинено грошове зобов'язання за договором кредиту, а отже припинено права й обов'язки сторін за грошовим зобов'язанням. 
		23. Крім того, скаржник указав на неправильне застосування місцевим і апеляційним господарськими судами пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки суди не навели доводів, за якими вони відхилили докази ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», спрямовані на встановлення фактів, на підставі яких застосовується дана правова норма. Скаржник зазначив, що нікчемність правочинів, перерахованих у спірному наказі уповноваженої особи Фонду, безпосередньо встановлена цією нормою Закону, а обов'язком уповноваженої особи Фонду за законом є лише виявлення нікчемних правочинів у спосіб прийняття розпорядчого документа. Також скаржник зазначив про наявність права у сторони такого правочину на звернення до суду з вимогою про визнання його дійсним. 
		Доводи інших учасників справи
		24. Фонд підтримав позицію скаржника щодо підвідомчості цього спору адміністративним судам України з урахуванням суб'єктного складу учасників справи і публічно-правового характеру спору. Фонд стверджує, що правочини є нікчемними з моменту їх виявлення, а уповноважена особа, якій делеговано повноваження Фонду та яка є учасником публічно-правових відносин, лише виявляє такий факт нікчемності, встановлений законом. 
		25. Фонд у поданих 23 березня 2018 року додаткових поясненнях зазначив, що правовідносини між позивачем та ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» виникли на підставі договорів, а між уповноваженою особою Фонду та позивачем - у силу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку зі здійсненням Фондом виведення Банку з ринку. Вимоги позивача стосуються саме протиправності дій уповноваженої особи Фонду як суб'єкта, наділеного владними функціями щодо перевірки (договорів) правочинів, які укладались ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» за рік до введення тимчасової адміністрації. Фонд зазначає, що у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягали виключно владні, управлінські рішення (накази) та дії уповноваженої особи Фонду, яка у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
		26. ТОВ «ТУ ДЖЕСТ 2014» та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у відзиві на касаційну скаргу заперечили проти доводів ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», посилаючись на те, що перекази здійснені останнім на виконання укладених з іншими суб'єктами господарювання договорів і не є правочинами в розумінні частини першої статті 202 ЦК України та не можуть бути визнані нікчемними на підставі пунктів 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» не є стороною таких договорів, а лише здійснював технічну функцію з перерахування грошових коштів і не має права втручатися в господарську діяльність товариства й обмежувати право позивача на розпорядження власними грошовими коштами. Крім того, позивач вважає, що спір щодо правомірності рішення уповноваженої особи Фонду, оформленого наказом, про віднесення правочинів до нікчемних, який виник на стадії ліквідації ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», належить до юрисдикції господарських судів. Уповноважена особа Фонду приймала рішення не як суб'єкт владних повноважень, а як розпорядник майна ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» при здійсненні заходів щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втраті майна та збиткам ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», що є додатковим аргументом щодо підвідомчості цього спору господарським судам.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		Щодо визначення юрисдикції та належного відповідача 
		27. Заявляючи вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій та припинення провадження у справі внаслідок непідвідомчості цього спору господарським судам, скаржник послався на те, що ці правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень (уповноваженою особою Фонду) владних управлінських функцій, а тому спір має розглядатися адміністративними судами відповідно до частини першої статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Фонд підтримав позицію скаржника про те, що спори за участю Фонду та уповноваженої особи Фонду є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. 
		28. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цими доводами з огляду на таке.
		29. Відповідно до статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		30. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)). 
		31. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		32. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		33. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить. 
		34. Помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є державний орган чи юридична особа публічного права, що здійснює функції суб'єкта владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, оскільки визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
		35. Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		36. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац 2 частини першої статті 2 ГПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
		37. Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
		38. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.
		39. ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду), також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
		40. Відповідно до статті 3 та пункту 8 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. Аналіз функцій Фонду, викладених в статтях 4, 37 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків рішення, а з іншого, здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Так, діючи як орган управління банку, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень мають право:
		-   вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;
		-   укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, установлених цим Законом;
		-   продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;
		-   повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
		-   заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;
		-   приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю та інше.
		41.  Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а пов'язані з управлінням банком у якості виконавчого органу (адміністрації).
		42. Водночас у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможним є банк, щодо якого НБУ прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III (далі - Закон № 2121-III). Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). 
		43. За змістом частин першої, третьої, п'ятої статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. 
		44. Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку. 
		45. Таким чином, з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. 
		46. Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. При цьому у приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		47. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначений статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.
		48. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень така особа, зокрема: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку (частина четверта статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). 
		49. Згідно із частинами першою та другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів банку, зокрема, забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. 
		50. На виконання вказаних приписів оспорюваним наказом уповноваженої особи Фонду, виданим останнім як органом управління ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», деякі правочини Банку за вкладними операціями віднесено до нікчемних. Цей наказ є результатом внутрішньої перевірки правочинів ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», забезпеченої уповноваженою особою Фонду, і внутрішнім документом Банку, обов'язковим для виконання працівниками, та не породжує обов'язків у контрагентів Банку, оскільки обов'язок повернути майно (кошти) виникає у контрагентів не на підставі наказу про виявлення нікчемних правочинів, а в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України). Таке майно (кошти) може бути повернуто або добровільно, або у примусовому порядку на підставі судового рішення.
		51. Щоб застосувати наслідки нікчемного правочину, ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду. Вказане свідчить про відсутність у Фонду та його уповноваженої особи повноважень відносно контрагентів Банку у правочинах, віднесених до нікчемних, у наказі, підписаному уповноваженою особою Фонду.
		52.  Оскільки позивач оскаржує наказ про віднесення правочинів до нікчемних, виданий уповноваженою особою Фонду не як суб'єктом владних повноважень, а як органом управління ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», що здійснює заходи із забезпечення збереження його активів і запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим. Отже, належним відповідачем у справі є ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», а не уповноважена особа Фонду.
		53. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» про те, що спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. 
		54. Водночас Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір, який розглядається, підвідомчий господарським судам відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 ГПК України (справи про банкрутство) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Він не є спором про банкрутство, а отже, має вирішуватися за правилами господарського судочинства з інших підстав, ніж передбачено наведеною нормою ГПК України, з огляду на таке.
		55. Цей спір пов'язаний з процедурою визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацією в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).
		56. Згідно з абзацами третім і дев'ятим частини першої статті 1 Закону № 2343-XII банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені в порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Справа про банкрутство розглядається господарським судом та порушується за заявою боржника або кредитора. Спеціальні вимоги до такої заяви передбачено Законом № 2343-XII. Ознаки неплатоспроможності боржника у справі про банкрутство встановлюються судом, до якого подано відповідну заяву. При цьому під неплатоспроможністю розуміється неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності. 
		57. Водночас, визнання банку неплатоспроможним та виведення його з ринку (в тому числі ліквідація) в порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відрізняється від процедури визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) та застосування ліквідаційної процедури в порядку Закону № 2343-XII. 
		58. Так, за змістом Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» визнання банку неплатоспроможним та виведення його з ринку здійснюється в позасудовому порядку, на відміну від визнання банку неплатоспроможним у межах справи про банкрутство. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних приймає НБУ в порядку, передбаченому Законом. Заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснює Фонд в один зі способів, визначених статтею 39 цього ж Закону. 
		59. Отже, спори, пов'язані з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку (в тому числі шляхом ліквідації), не тотожні спорам у справах про банкрутство. Крім того, не слід ототожнювати зі справами про банкрутство справи щодо оскарження рішень Фонду, прийнятих у межах процедур виведення неплатоспроможного банку з ринку, зокрема наказів щодо виявлених нікчемних правочинів.
		60. З урахуванням наведеного цей спір підвідомчий господарським судам не відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 ГПК України (справи про банкрутство) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а мав розглядатися в порядку господарського судочинства згідно з пунктом 1 частини першої цієї ж статті з огляду на суб'єктний склад і зміст правовідносин. 
		61. Саме такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (провадження № 12-9зг18).
		Щодо обраного способу захисту 
		62. Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду. 
		63. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (абзац 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		64. Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІ «Процедура прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявленого факту нікчемності правочинів (у тому числі договорів)» Порядку № 826 протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку.
		65. За наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (актами) перевірки (абзац 1 пункту 7 розділу ІІ Порядку № 826).
		66. Абзацами 1, 3 пункту 8 розділу ІІ Порядку № 826 встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені в ньому, та в разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ і вчиняє інші необхідні дії. Про прийняте рішення уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та в разі потреби - правоохоронні органи.
		67. За результатами цієї перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи Банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
		68. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ Банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом Банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.
		69. Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Так, згідно із частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) способом захисту прав і законних інтересів може бути, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Утім цю норму слід застосовувати з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, яким до способів захисту віднесено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Банк у спірних правовідносинах не діє як суб'єкт владних повноважень і не здійснює жодних управлінських функцій щодо позивача.
		70. Обов'язок повернути все одержане за нікчемним договором (правочином) виникає в силу вимог закону, а не наказу чи повідомлення банку, а тому позовна вимога про визнання недійсним наказу не підлягає задоволенню.
		71. Накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів Банку. Тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.
		72. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів. Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів внаслідок прийняття такого наказу. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи. У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів.
		73. На думку Великої Палати Верховного Суду при ухваленні судових рішень у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права щодо встановлення ефективним способом відновлення порушеного права позивача визнання недійсним наказу.
		74. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним оспорюваного наказу є помилковими з огляду на те, що така вимога позивача не є правильно обраним способом захисту своїх інтересів.
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		75. Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що видання уповноваженою особою Фонду наказу про виявлення нікчемних правочинів порушує права позивача, натомість інших доводів щодо порушення прав позивача не наведено, тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що під час вирішення цього спору суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
		76. Згідно із частинами першою та третьою статті 311 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду) підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		77. Відтак касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, а судові рішення, що оскаржуються - скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. 
		Щодо судових витрат
		78. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		79. Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 цього ж Кодексу в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		80. Оскільки в цьому випадку Велика Палата Верховного Суду ухвалює нове рішення про відмову в позові, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача.
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1.       Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ЄВРОБАНК» задовольнити частково.
		2.       Рішення Господарського суду міста Києва від 31 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року у справі №910/24198/16 скасувати.
		3.       Ухвалити нове рішення.
		4.       У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю 
		«ТУ ДЖЕСТ 2014» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «ЄВРОБАНК» (на дату прийняття оскаржуваного рішення - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «ЄВРОБАНК») та Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ЄВРОБАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУ ДЖЕСТ»; Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЖТРАНЗИТ»; Товариство з обмеженою відповідальністю «АМФІКТІОН ОВІДІОПОЛЬ»; Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЇН-ЕКСПОРТ»; Терещенко Роман Вікторович; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання наказу недійсним відмовити повністю.
		5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУ ДЖЕСТ 2014» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1 Травня, буд. 3, код ЄДРПОУ 39562697) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ЄВРОБАНК» (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 35, код ЄДРПОУ 33305163) 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн судових витрат за розгляд                                        апеляційної скарги та 1654 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) грн судових витрат за розгляд касаційної скарги.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                             В.С. Князєв
		 
		Суддя-доповідач                                                                      О.Р. Кібенко 
		 
		Судді:                             Н.О. Антонюк                                     Л.М. Лобойко          
		 
		С.В. Бакуліна                                     О.Б. Прокопенко
		 
		          В.В. Британчук                                  Л.І. Рогач
		 
		          Д.А. Гудима                                                 І. В. Саприкіна
		 
		          В.І. Данішевська                               О.М. Ситнік
		 
		          О.С. Золотніков                                 В.Ю. Уркевич
		 
		          Н.П. Лященко                                    О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...