Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6663/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2018. Зареєстровано: 08.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2018.
Дата набрання законної сили: 09.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		06 червня 2018 року                      № 826/6663/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи 
		за позовом Громадської організації «Центр Експертизи Політики»
		до відповідача Київської обласної державної адміністрації 
		про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
		визнав подану позовну заяву і додані до неї матеріали достатніми для відкриття провадження у справі.
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська організація «Центр Експертизи Політики» з позовом до Київської обласної державної адміністрації в якому з урахуванням уточнень просила:
		- визнати протиправною відмову Київської обласної Державної Адміністрації у надані публічної інформації на запит Громадської Організації «Центр Експертизи Політики» № 059 від 13.01.2017р.;
		- зобов'язати Київську обласну Державну Адміністрацію надати повну інформацію на зазначений запит № 059 від 13.01.2017р., а саме: інформацію про прізвище, ім'я та по батькові осіб, яким в 2015 році було надано квартири як учасника АТО чи родинам учасників АТО, що загинули, а також адресу, вартість та площу вищезазначених квартир.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не надано запитувану інформацію, що порушує право позивача на отримання публічної інформації.
		Відповідачем заперечення на адміністративний позов до суду не подано.
		Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо можливості перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
		15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
		Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. 
		Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
		Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
		13.01.2017р. позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію № 059 в якому просив надати інформацію про прізвище, ім'я та по батькові осіб, яким в 2015 році було надано квартири як учасника АТО чи родинам учасників АТО, що загинули, а також адресу, вартість та площу вищезазначених квартир з посиланням на придбання таких квартир  за рахунок бюджетних коштів. (а.с. 15)
		Листом Київської обласної державної адміністрації від 27.01.2017р. № 8(з) позивача повідомлено про те, що запит від 13.01.2017р. № 059 розглянуто та до вищезазначеного листа додано відповідь від 25.01.2017р. № 179/01-17 "Про надання інформації".
		У відповіді зазначено, що дані про учасників бойових дій (АТО), родин загиблих в АТО із зазначенням їх прізвища, імені, по батькові, соціального статусу відносяться до конфіденційної інформації про особу, яка не може бути надана згідно з положенням п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ч. 2 ст. 17 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», а саме забороняється поширення через засоби масової інформації або в інший спосіб інформації, яка, зокрема, розкриває дані про   персональний   склад    співробітників спеціальних  підрозділів та членів оперативного штабу,  які беруть участь у проведенні антитерористичної операції,  а також про осіб, які сприяють проведенню зазначеної операції (без їх згоди). (а.с. 17-18)
		07.02.2018р. позивачем повторно направлено запит на інформацію в якому просив надати інформацію про прізвище, ім'я та по батькові осіб, яким в 2015 році було надано квартири як учасника АТО чи родинам учасників АТО, що загинули, а також адресу, вартість та площу вищезазначених квартир. (а.с. 19-20)
		Позивачу надано відповідь на повторний запит листом від 14.02.2017р. № 336/01-17, однак така відповідь повністю дублює відповідь надану позивачу листом від 25.01.2017р. в якій повторно повідомлено позивача про відсутність підстав для надання запитуваної інформації  (а.с. 21-22)
		В подальшому, позивач звернувся до Уповноваженої Верховної ради з прав людини зі скаргою щодо відмови відповідача надати запитувану інформацію.
		У листі представника Уповноваженої Верховної ради з прав людини від 20.03.2017р. № 11/15-7284232.17-1/10-140 зазначено, що відповідач при надання відповіді на запит не надав обґрунтованого висновку, щодо мотивів обмеження в доступі до запитуваної інформації та не застосував вимоги "трискладового тексту".  Більше того, зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Також, у вищезазначеному листі представник уповноваженої ВРУ з прав людини вимагав надати запитувану інформацію з урахуванням цього листа. (а.с. 23-26)
		Листом Київської обласної Державної Адміністрації від 20.04.2017р. № 846/01-14 "Про надання інформації" позивача повідомлено про повторний розгляд запиту від 13.01.2017р. № 059 та зазначено, що надання запитуваної інформації у разі її розголошення, може за своїми наслідками спровокувати порушення інтересів національної безпеки та громадського порядку, запобіганню злочинам, охороні  здоров'я населення, захисту репутації та прав інших людей. Також, зазначено, що шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. (а.с. 28-28)  
		До вищезазначеного листа додано зведений звіт про надання житла сім'ям загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції та потребують поліпшення житлових умов в Київській області у 2015 році. Проте у надані інформації про адресу квартир та прізвищ, імен, по-батькові осіб, що їх отримали, було відмовлено. (а.с. 29-34)
		Позивач вважаючи таку відповідь неповною та необґрунтованою звернувся до суду з позовом.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
		Аналіз визначення публічної інформації та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону №     2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:
		уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);
		інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);
		інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);
		інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ);
		інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 
		інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону № 2939-VІ). 
		Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах, зокрема, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
		Статтею 22 вищезазначеного Закону передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо:
		- розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
		- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
		- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
		- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону).
		Тобто, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на отримання публічної інформації.
		Відповідно до ч. 1-5, 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації",
		інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація;
		3) службова інформація.
		Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
		Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
		Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
		Водночас відмінне за обсягом визначення конфіденційної інформації закріплено у ч.2 ст. 21 «Про інформацію», за якою конфіденційною є інформація про фізичну особу незалежно від відповідного її волевиявлення.
		Виходячи з положень ч. 2 ст. 21 «Про інформацію» та ст. 32 Конституції України конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках:
		- особа самостійно встановила випадки (порядок, умови), коли ця інформація може поширюватись (наприклад, у договорі про використання прав на комерційну таємницю);
		- коли особа у відповідь на прохання/пропозицію дає згоду на використання своїх конфіденційних даних. При цьому використання таких даних третьою особою здійснюється відповідно до умов наданої особою згоди;
		- коли закон дозволяє певним суб'єктам отримувати та використовувати конфіденційну інформацію без згоди особи. У таких випадках суб'єкт діє на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети (наприклад, отримання конфіденційної інформації в ході оперативно-розшукової діяльності або в ході проведення досудового слідства) і поширення конфіденційної інформації обмежується положеннями закону;
		- коли розголошення конфіденційної інформації відповідає суспільному інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає шкоду, яку може бути завдано особі поширенням її конфіденційної інформації. Таке поширення здійснюється відповідно до статті 29 Закону України «Про інформацію» після застосування «трискладового тесту».
		Частиною 2 ст. 10 цього Закону визначено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
		Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
		Згідно з ч.3 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.
		Вищевикладене узгоджується з висновками Конституційного Суду України у Рішенні N 2-рп/2012 від 20.01.2012 (справа N 1-9/2012), відповідно до якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, зазначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Крім того, належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7-9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1 - 3 частини другої статті 6 цього Закону.
		Відповідно до п. 3 ч.4 ст. 22 Закону України «Про захист персональних даних» відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст «трискладового тесту».
		Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у постанові пленуму від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».
		Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформацію про фізичну особу (персональні дані) становлять відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених   законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга цієї  статті Закону).
		Більше того, суд зазначає, що публічна інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, не є інформацією з обмеженим доступом. Розпорядники публічної інформації під час віднесення публічної інформації до інформації з обмеженим доступом повинні застосовувати приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки публічна інформація є обмеженою лише у випадках, передбачених цим Законом, норми якого є спеціальними порівняно з нормами Закону України «Про інформацію».
		Отже, з огляду на те, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, суд приходить до висновку, що інформація про прізвище, ім'я та по батькові осіб, яким в 2015 році було надано квартири як учасникам АТО чи родинам учасників АТО, що загинули, вартість та площу вищезазначених квартир не є інформацією з обмеженим доступом, а саме конфіденційною, а відтак відмова у наданні запиту на інформацію в цій частині є протиправною.
		Одночасно, суд враховує особливий статус осіб, учасників АТО та членів їх сімей, а також положення вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», відповідно до якої забороняється поширення через засоби масової інформації або в інший спосіб інформації, яка, зокрема, розкриває дані про персональний склад співробітників спеціальних підрозділів та членів оперативного штабу, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції,  а також про осіб, які сприяють проведенню зазначеної операції (без їх згоди) та зазначає, що відомості, щодо адреси розташування квартир осіб, яким в 2015 році було надано квартири як учасникам АТО чи родинам учасників АТО, що загинули, розголошенню не підлягають. 
		З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. 
		Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78  цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, 
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов Громадської організації «Центр Експертизи Політики»  задовольнити частково.
		2. Визнати протиправною відмову Київської обласної Державної Адміністрації у надані публічної інформації на запит Громадської Організації «Центр Експертизи Політики» № 059 від 13.01.2017р.
		3. Зобов'язати Київську обласну Державну Адміністрацію надати повну інформацію на зазначений запит № 059 від 13.01.2017р., а саме: інформацію про прізвище, ім'я та по батькові осіб, яким в 2015 році було надано квартири як учасникам АТО чи родинам учасників АТО, що загинули, а також вартість та площу вищезазначених квартир.
		4. В іншій частині позовних вимог - відмовити. 
		7. Стягнути на користь Громадської організації «Центр Експертизи Політики» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 800,0 грн. (вісімсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної Державної Адміністрації.
		Рішення набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
		 
		Суддя                                                                                                Я.І. Добрянська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...