Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1119/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2018. Зареєстровано: 08.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2018.
Дата набрання законної сили: 05.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		05 червня 2018 року 
		справа №817/1119/17
		адміністративне провадження №К/9901/47007/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
		суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року у складі судді Щербакова В.В. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів Шидловського В.Б., Мацького Є.М., Шевчук С.М. у справі № 817/1119/17 за позовом Комунального підприємства «Міські електричні мережі» до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		У липні 2017 року Комунальне підприємство «Міські електричні мережі» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі податковий орган, відповідач у справі), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 11 липня 2017 року № 0010911207, яким до Підприємства за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму податку на додану вартість 78766,80 гривні застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 7876,68 гривні, з мотивів безпідставності його прийняття.
		 
		Позивач зазначає, що своєчасно поповнив електронний рахунок по податку на додану вартість (07 вересня 2016 року) та здійснив всі необхідні дії для своєчасної реєстрації податкових накладних.
		 
		13 жовтня 2017 року Рівненський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2017 року №0010911207. Постанови судів попередніх інстанцій вмотивовані тим, що платник податків не допустив порушення законодавства, своєчасно виконав усі залежні від нього дії, надіславши податкову накладну для реєстрації. За висновком судів першої та апеляційної інстанцій саме порушення строку зарахування органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів позивача на такий рахунок за платіжним дорученням від 07 вересня 2016 року №87, призвело до неприйняття контролюючим органом податкової накладної від 23 серпня 2016 року №20 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних платника податків у встановлений податковим законодавством строк.
		 
		Відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем порушено граничні терміни реєстрації податкової накладної, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу відповідно до положень пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України. Таке порушення податкового законодавства, на думку податкового органу, обумовлене незабезпеченням Товариством своєчасного поповнення рахунку та отримання відповідної інформації відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
		 
		Позивачем наданий відзив на касаційну скаргу, в якому Підприємство виклавши доводи, які повністю збігаються з висновками судів попередніх інстанцій, просить залишити без задоволення касаційну скаргу податкового органу, а постанови судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають, вони прийняті з додержанням норм матеріального права.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 26 червня 2017 року податковим органом на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Підприємства з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах платника податків, за наслідками якої складено акт від 26 червня 2017 року №56/17-00-12-07/32631004 (далі - акт перевірки).
		 
		Актом перевірки встановлено порушення Підприємством терміну реєстрації податкової накладної від 23 серпня 2016 року №20.
		 
		11 липня 2017 року податковим органом на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0010911207, яким до Підприємства за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму податку на додану вартість 78766,80 гривні застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 7876,68 гривні.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій також установили, що 01 червня 2016 року між Підприємством та ПАТ «Рівнеобленерго» укладено договір про передачу (транзит) електроенергії UA20-2016-01365/00, на підставі якого 23 серпня 2016 року позивачем для ПАТ «Рівнеобленерго» виписано податкову накладну №20 на суму 472600,80 гривні (у тому числі податок на додану вартість в сумі 78766,80 грн.). 
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного суду виходить з наступного.
		 
		Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.
		 
		Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
		 
		Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. 
		Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		 
		Згідно з пунктом 2, 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України від 29 грудня 2010 року № 1246, операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.
		Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, підставою для застосування штрафу до позивача стало порушення граничного строку (07 вересня 2016 року) реєстрації податкової накладної від 23 серпня 2016 року №20 в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки вона зареєстрована 08 вересня 2016 року.
		Суди попередніх інстанцій установили, що 07 вересня 2016 року Підприємством на підставі платіжного доручення від 07 вересня 2016 року № 87 перераховано зі свого банківського рахунку на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість кошти в сумі 53 000,00 грн, які відповідно до банківської виписки опрацьовано ПАТ "КБ "Укргазбанк" 07 вересня 2016 року в операційний час (з 8:00 до 18:00), про що свідчить відбиток штампа-датера банку.
		У цей же день, 07 вересня 2016 року, з метою реєстрації податкової накладної від 23 серпня 2016 року №20 в Єдиному реєстрі податкових накладних, підприємством двічі надсилалась податкова накладна до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв'язку, яка згідно з квитанцій №1 доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 07 вересня 2016 року о 18:47:17, о 19:29:54, однак документ не прийнято з підстав: «сума ПДВ в документі (78766,80 грн) не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ продавця (26282,63 грн)».
		Згідно з вимогами Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, підставою відмови у прийнятті податкової накладної стало порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року).
		При вирішенні спору суди попередніх інстанцій надали правильний аналіз положенням Інструкції "Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 за №320, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за №1035/12909, Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 за № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі - Інструкція № 22), Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346-III), застосувавши їх до спірних правовідносин.
		Відповідно до пункту 11.4. статті 11 Закону № 2346-III Державна казначейська служба України є учасником системи міжбанківських розрахунків Національного банку України.
		Згідно пункту 2.19 глави 2 Інструкції № 22, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.
		Пунктом 2.15 глави 2 Інструкції № 22 встановлено, що порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).
		Згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону № 2346-III, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
		Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Державна казначейська служба України як орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також як учасник системи міжбанківських розрахунків Національного банку України, несе перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до положень Закону № 2346-III.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відмітка банку на банківській виписці про виконання платіжного доручення № 87 свідчить про те, що позивач подав розрахунковий документ до банку протягом операційного часу, і банк виконав його в день його надходження - 07 вересня 2016 року.
		Проте, в супереч вимогам Закону № 2346-III та Інструкції № 22, кошти за опрацьованим банком розрахунковим документом не надійшли на електронний рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість протягом операційного часу 07 вересня 2016 року.
		Суд зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		 
		Здійснення Підприємством поповнення електронного рахунку податку на додану вартість, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, так само як і вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної у визначені законодавством строки, свідчать про намір платника податків виконати свій обов'язок реєстрації податкової накладної. Несвоєчасне поповнення рахунку, яке обумовило порушення термінів реєстрації податкової накладної, з причин, що не залежали від волі позивача, виключає вину Підприємства у здійсненні податкового правопорушення. Позивач не припустився протиправних дій у даному випадку, тому не підлягає притягненню до відповідальності.
		 
		В межах розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, що відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі № 817/1119/17 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 Р.Ф.Ханова 
		 
		Судді:                                                                                           І.А.Гончарова
		 
		                                                                                          І.Я.Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...