Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/800/305/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2018.
Дата набрання законної сили: 31.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 травня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 800/305/17
		Провадження № 11-53сап18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
		суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., 
		Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., 
		Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
		 
		учасники справи:
		представник позивача -  ОСОБА_12,  
		представник Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,
		представник Верховної Ради України - Лаптієв А. М.,
		 
		розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_16 до Вищої ради правосуддя, Верховної Ради України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, у якій ОСОБА_16 подав апеляційну скаргу на постанову Вищого адміністративного суду України 
		від 07 грудня 2017 року (судді Усенко Є. А., Веденяпін О. А., Голяшкін О. В., 
		Мороз В. Ф., Швед Е. Ю.), а Вища рада правосуддя - заяву про перегляд цієї постанови,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		ОСОБА_16 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради юстиції, Верховної Ради України, у якому просив визнати незаконними та скасувати: рішення Вищої ради юстиції «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_16 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги» 
		від 17 травня 2010 року № 344/0/15-10, 345/0/15-10; Постанову Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2316-VI «Про звільнення суддів» у частині звільнення ОСОБА_16 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
		Позовну заяву мотивовано тим, що відповідачі при прийнятті оскаржуваних рішень та постанови порушили процедуру розгляду питання звільнення судді за порушення присяги, при цьому висновки, викладені у поданнях, є упередженими та не відповідають фактичним обставинам.
		Вищий адміністративний суд України постановою від 13 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовив.
		ОСОБА_16 у лютому 2011 року подав до Європейського суду з прав людини 
		(далі - Суд) заяву проти України, у якій скаржився на порушення статей 6 
		та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 
		від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), посилаючись на те, що провадження стосовно його звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного і безстороннього суду, а саме - незаконне звільнення суттєво негативно вплинуло на його приватне життя.
		З огляду на схожість заяви ОСОБА_16 з іншими заявами, поданими до Суду громадянами України, які раніше обіймали посади суддів національних судів, усі ці заяви були об'єднані відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду.
		19 січня 2017 року Суд ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема і за заявою ОСОБА_16 № 9740/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності та статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
		Рішення суду набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.
		ОСОБА_16 26 квітня 2017 року звернувся до Верховного Суду України із 
		заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України 
		від 13 серпня 2010 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом. 
		Верховний Суд України постановою від 03 липня 2017 року скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2010 року та передав справу на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
		Під час нового розгляду справи ОСОБА_16 уточнив позовні вимоги, доповнивши їх пунктом, у якому просив поновити його на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва з 03 червня 2010 року.
		Вищий адміністративний суд України постановою від 07 грудня 2017 року позов задовольнив частково: визнав незаконними та скасував рішення Вищої ради юстиції «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення 
		ОСОБА_16 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги» від 17 травня 2010 року № 344/0/15-10, 345/0/15-10; 
		визнав незаконною та скасував Постанову Верховної Ради України 
		від 03 червня 2010 року № 2316-VІ «Про звільнення суддів» в частині звільнення ОСОБА_16 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_16 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просив постанову Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення - про поновлення позивача на посаді судді Окружного адміністративного суду 
		м. Києва з 03 червня 2010 року.
		На обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог позивач зазначає, що висновок суду в оскаржуваному рішенні відносно того, що питання поновлення судді на посаді за відсутності спеціально передбаченої процедури має визначатися Вищою радою правосуддя, є помилковим та не забезпечує на національному рівні ефективного способу захисту його прав.
		Також, Вища рада правосуддя, як правонаступник Вищої ради юстиції, вважаючи, що суд при прийнятті вищенаведеної постанови допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, подала заяву про перегляд цієї постанови, у якій просила постанову Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_16 до Вищої ради правосуддя повністю.
		У заяві про перегляд Вища рада правосуддя посилається на те, що, приймаючи рішення про внесення подання про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги, Вища рада юстиції діяла з дотриманням процедури їх прийняття та з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішень.
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2018 року 
		відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_16, ухвалою 
		від 05 лютого 2018 року відкрила провадження за заявою Вищої ради правосуддя 
		та об'єднала зазначені заяви в одне апеляційне провадження, а ухвалою 
		від 12 лютого 2018 року призначила справу до судового розгляду.
		Під час судового розгляду позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з викладених у ній підстав. Представник Вищої ради правосуддя заяву про перегляд судового рішення підтримав, просив заяву задовольнити та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог до Вищої ради правосуддя. Представник Верховної Ради України просив суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
		Згідно із частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
		Як установив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 
		ОСОБА_16 25 липня 1990 року прийняв присягу судді.
		Верховна Рада України Постановою від 16 березня 2006 року обрала позивача безстроково суддею Окружного адміністративного суду м. Києва, а Указом Президента України від 09 червня 2006 року він призначений головою цього суду.
		Вища рада юстиції 17 травня 2010 року прийняла рішення № 344/0/15-10, 
		345/0/15-10 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_16 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва за порушення присяги», у яких зазначила, що при здійсненні правосуддя суддею ОСОБА_16. вчинені дії, які порочать звання судді, викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості, свідчать про несумлінне виконання суддею своїх службових обов'язків і є підставою для внесення подання про звільнення з посади судді за порушення присяги.
		Такі висновки Вищої ради юстиції обґрунтовані наступними порушеннями суддею ОСОБА_16. положень чинного законодавства при розгляді адміністративних справ.
		Відкриваючи провадження в адміністративній справі № 1/21 за позовом 
		ОСОБА_19 до Кабінету Міністрів України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, треті особи: Міністерство транспорту та зв'язку України, ОСОБА_20, про визнання протиправними та скасування розпорядження і наказу, суддя ОСОБА_16. порушив норми статті 17 КАС, оскільки спір не підвідомчий адміністративному суду, а є трудовим спором, що розглядається в порядку цивільного судочинства.
		Обираючи спосіб забезпечення позову у справі № 1/3 за позовом 
		ОСОБА_21, Акціонерного комерційного банку «Правекс-банк» до Національного банку України про визнання частково нечинною постанови (зупинення ухвалою від 24 січня 2008 року дії пункту 2.21 Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України 
		від 19 листопада 2007 року № 415, до прийняття рішення у справі) та справі 
		№ 2а-7974/09/2670 за позовом СП ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, третя особа -  
		ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації», про визнання частково недійсним рішення від 09 липня 2009 року № 1571 (зупинення ухвалами про забезпечення позову від 16 липня 2009 року та від 06 серпня 2009 року дії пунктів 1.35, 1.36, 7.5 та 8.1 рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України 
		від 09 липня 2009 року № 1571, а також дії виданих на підставі зазначеного рішення ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» ліцензій від 14 липня 2009 року серії AB № 466290, 466292 - 466294), суддя ОСОБА_16. діяв без достатніх підстав, визначених статтею 117 КАС, з якими законодавець пов'язує можливість вжиття таких заходів.
		Під час розгляду справи № 1/50 за позовом ОСОБА_22 до державного реєстратора Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - Київський університет туризму, економіки і права, про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити дії суддя ОСОБА_16. не вжив заходів до з'ясування всіх обставин справи, не надав належної оцінки внутрішнім актам Київського університету туризму, економіки і права, що призвело до порушення прав позивача у справі на справедливий судовий розгляд та принципу законності, що підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року, якою рішення суду першої інстанції скасовано.
		Крім того, Вища рада юстиції зазначила, що підставою для внесення подання про звільнення позивача з посади судді є, зокрема, здійснення ОСОБА_16 
		з 30 грудня 2004 року по 08 жовтня 2009 року авіаперельотів за кордон, у тому числі чартерними рейсами різних авіакомпаній, вартість яких у десятки разів перевищує його річний дохід.
		Верховна Рада України Постановою від 03 червня 2010 року звільнила ОСОБА_16 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
		Вважаючи зазначені рішення Вищої ради юстиції та Постанову Верховної Ради України протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Розглядаючи справу «Куликов та інші проти України», зокрема і заяву 
		ОСОБА_16 № 9740/11, Суд постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, зазначивши, що провадження у Вищій раді юстиції і Верховній Раді України характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості, а подальший перегляд справи судом не усунув ці недоліки (пункти 135, 137 цього рішення).
		Суд констатував і порушення статті 8 Конвенції щодо заявника, встановивши, що звільнення заявника з посади становило втручання у його приватне життя, а також що таке втручання не відповідало вимогам «якості закону» (пункт 138 зазначеного рішення).
		Суд також постановив, що упродовж трьох місяців від дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявнику на відшкодування моральної шкоди 5 тис. євро, відшкодувати судові та інші витрати, понесені під час проваджень у Суді.
		Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Суду у справах проти України та з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції і протоколів до неї, регулюються положеннями Закону України 
		від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суду є обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
		Згідно зі статтею 17 цього Закону суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду з прав людини як джерело права.
		Ураховуючи, що Суд встановив наявність великої кількості системних і загальних недоліків у роботі Вищої ради юстиції та Верховної Ради України на момент здійснення провадження щодо ОСОБА_16, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості, Вищий адміністративний суд України в оскаржуваній постанові дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування рішень Вищої ради юстиції від 17 травня 2010 року № 344/0/15-10, 345/0/15-10 та Постанови Верховної Ради України від 03 червня 2010 року № 2316-VІ в частині звільнення ОСОБА_16 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
		Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		У пункті 147 рішення «Куликов та інші проти України» Суд зазначив, що у більшості справ, в яких було встановлено, що національні провадження суперечили Конвенції, Суд постановляв, що найбільш прийнятною формою компенсації було б поновлення національного провадження. У справі «Олександр Волков проти України» Суд дійшов висновку, що поновлення провадження не було б адекватним заходом. Беручи до уваги обставини, що призвели до порушень, а також необхідність проведення масштабної реформи системи дисциплінарної відповідальності суддів, Суд у справі «Олександр Волков проти України» зазначив про відсутність підстав вважати, що справу заявника у найближчому майбутньому буде переглянуто відповідно до конвенційних принципів, і надав вказівку Уряду забезпечити поновлення заявника на посаді.
		Крім того, відхиливши прохання щодо вжиття заходів індивідуального характеру шляхом поновлення заявника на посаді, Суд вказав на впровадження в Україні станом на сьогодні повномасштабної судової реформи, яка включає внесення змін до Конституції та законів України, а також інституційні зміни, та наголосив на тому, що, враховуючи обсяг та обставини заяви, що розглядається, не можна дійти висновку, що ці істотно нові обставини роблять відповідні національні провадження prima facie даремними і безрезультатними. Відтак Суд вирішив не дотримуватись підходу, обраного у справі «Олександр Волков проти України» щодо вжиття індивідуальних заходів (пункт 148 рішення «Куликов та інші проти України»).
		Відповідно до абзацу дев'ятого частини першої статті 1 Закону України 
		«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішення включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
		Згідно зі статтею 10 вказаного Закону з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.
		Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.
		Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
		Положеннями статті 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
		Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. 
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень Вищої ради правосуддя належить внесення подання про призначення судді на посаду, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
		Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
		Ураховуючи, що за результатами впровадження повномасштабної судової реформи та інституційних змін в Україні утворено Вищу раду правосуддя, яка відповідно до чинного законодавства може давати оцінку діям судді при здійсненні правосуддя і приймати у зв'язку з цим остаточні рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заходом індивідуального характеру та законним способом відновлення порушених прав позивача в цій справі буде повторний розгляд новоутвореним органом питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_16 до дисциплінарної відповідальності.
		Згідно із частиною першою статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		З огляду на викладене постанова Вищого адміністративного суду України 
		від 07 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню із прийняттям у цій частині нового рішення - про часткове задоволення позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
		Керуючись статтями 308, 310, 317, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.      Апеляційну скаргу ОСОБА_16 задовольнити частково.
		2.      Заяву Вищої ради правосуддя про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року задовольнити частково.
		3.      Постанову Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.
		4.      Передати на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_16 до дисциплінарної відповідальності.
		5.      У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		6.      В іншій частині постанову Вищого адміністративного суду України 
		від 07 грудня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено 05 червня 2018 року.
		Головуючий суддя-доповідач В. С. Князєв  Судді:С. В. Бакуліна Л. І. Рогач   В. В. Британчук   О. С. Золотніков   О. Р. Кібенко   Л. М. Лобойко    Н. П. Лященко   О. Б. Прокопенко   І. В. Саприкіна   О. М. Ситнік   О. С. Ткачук   В. Ю. Уркевич   О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...