Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 704/1551/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2018.
Дата набрання законної сили: 23.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 травня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 704/1551/16-ц
		 
		провадження № 61-1122св17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4
		відповідач - приватне підприємство «Тальне-Агрохім»,
		третя особа - Державний реєстратор Тальнівської районної державної адміністрації,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства «Тальне-Агрохім», третя особа - Державний реєстратор Тальнівської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Черкаської області                  від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л.,         Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Угрудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Тальне-Агрохім» (далі - ПП «Тальне-Агрохім»), про визнання недійсним договору оренди. 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 15 грудня 2015 року він в порядку спадкування, після смерті батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Романівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області. Після оформлення спадкових документів йому стало відомо, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді у ПП «Тальне Агрохім» згідно договору оренди землі від 12 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та                  ПП «Тальне Агрохім». 
		 
		З урахуванням того, що на момент укладення договору оренди землі          від 12 листопада 2015 року ОСОБА_5 помер та фізично не міг укласти і підписати вказаний договір, позивач просив суд визнати договір недійсним та скасувати його державну реєстрацію. 
		 
		Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 12 листопада 2015 року укладений між ОСОБА_5 та ПП «Тальне Агрохім» на земельну ділянку площею 3,3893 га. Зобов'язано Державного реєстратора Тальнівської районної державної адміністрації скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки           від 12 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПП «Тальне-Агрохім», на земельну ділянку площею 3,3893 га. Вирішено питання про судові витрати.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, судпершої інстанції виходив із того, що спірний договір оренди землі укладено після смерті орендодавця. Крім того, державним реєстратором при його реєстрації не дотримано вимог законодавства та не встановлена відповідність законодавчим нормам довіреності представника орендодавця, яка після смерті останнього втратила чинність.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПП «Тальне-Агрохім» задоволено. Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду, виходив з того, що спірний договір оренди землі між Чамлаєм В. К. та ПП «Тальне-Агрохім» було укладено 04 лютого 2015 року, тобто за життя орендодавця, а                12 листопада 2015 року було зареєстровано право оренди у встановленому законодавством порядку. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, тому немає підстав для визнання договору оренди землі недійсним.
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.  
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, апеляційний суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не звернув уваги на те, що строк дії договору обраховується не з моменту його підписання, а саме з моменту його державної реєстрації. Крім того, державним реєстратором при його реєстрації не дотримано вимог законодавства та не встановлена відповідність законодавчим нормам довіреності представника орендодавця, яка після смерті останнього втратила чинність, та інших документів.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		22 березня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		 
		Отже, чинним законодавством визначено, що договір (зокрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
		 
		Для визнання правочину недійсним необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме в момент укладення, що слідує зі змісту частини першої статті 215 ЦК України.
		 
		Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
		 
		Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.
		 
		Прохання учасника правочину не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.
		 
		Вирішуючи спір, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обґрунтовано виходив з того, що на момент укладення спірного договору його сторони не допустили таких порушень правових норм, які б давали підстави для визнання договору недійсним, що свідчить про безпідставність позовних вимог у даній справі.
		 
		Апеляційний суд вірно виходив із того, що згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним після досягнення сторонами усіх його істотних умов, а це відбулося 04 лютого 2015 року за життя орендодавця і за його підписом, а реєстрація договору була здійснена після його смерті, проте це не впливає на недійсність договору.
		 
		При цьому апеляційний суд вірно зазначив, що наявність чи відсутність порушень закону посадовою особою при державній реєстрації спірного договору не може свідчити про його недійсність. Крім того, право позивача на земельну ділянку, яка є предметом оренди за спірним договором, посвідчено 15 грудня 2015 року (свідоцтво про право на спадщину), отже при посвідченні спірного договору, державний реєстратор не мав можливостей встановити факт переходу права власності на орендовану земельну ділянку до спадкоємця її попереднього власника.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення  апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               С. Ф. Хопта
		 
		О.В. Білоконь
		 
		Є.В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...