Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2404/2010 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 08.06.2018. Зареєстровано: 10.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/4235/18 
		Номер справи місцевого суду: 2-2404/2010
		Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
		Доповідач Сегеда С. М.
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		УХВАЛА
		07.06.2018 року                                 м. Одеса
		 
		     Апеляційнийсуд Одеськоїобласті,в особісудді-доповідачаколегії суддівсудової палатиу цивільнихсправах апеляційногосуду Одеськоїобласті СегедиС.М.,розглянувши апеляційнускаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 24 березня 2010 року про передачу справи на розгляд іншому суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,
		встановив:
		 
		07.10.2009року Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Південний», правонаступником якого є Публічне акціонернетовариство акціонернийбанк «Південний»(даліПАТ АБ «Південний») звернувся до Київського районного суду м. Одеси до відповідача ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. 
		08.10.2009 року Київським районним судом було відкрито провадження за позовом ПАТ АБ «Південний» та справа призначена до розгляду на 05.11.2009 року.
		 
		В свою чергу, 29.01.2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ПАТ АБ «Південний» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними (т.1, а.с.164).
		05 лютого 2010 року по даній заяві було викрито провадження (т.1, а.с.163).
		24 березня 2010 року до суду надійшло клопотання від представника ПАТ АБ «Південний» про передачу цивільної справи на розгляд іншому суду, а саме Київському районному суду м. Одеси (т.1, а.с.192-193).
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2010 року зазначена цивільна справа була витребувана із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та обєднана в одне провадження зі справою за позовом ПАТ АБ «Південний» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості (т.1, а.с.195). 
		Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2010 року (оскаржувана), зазначену цивільну справу було передано на розгляд до Київського районного суду м. Одеси (т.1, а.с.211). 
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2010 року позовні вимоги ПАТ АБ «Південний» були задоволені, а у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено (т.2, а.с.157-163). 
		Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2010 року зазначене судове рішення було залишено без змін (т.2, а.с.188-195).
		Таким чином, вказані судові рішення набрали законної сили і підлягають виконанню, однак до теперішнього часу, тобто протягом 8 років, не виконані.
		Разом з тим, 22 листопада 2017 року ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку вищевказану ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.03.2010 року про передачу справи до Київського районного суду м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яка була передана в провадження судді-доповідача ОСОБА_3 16.03.2018 року (т.5, а.с.62, 84).
		 
		Ухвалою судді-доповідача колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області Сегеди С.М. від 16.03.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху через несплату судового збору та пропуск строку на її подання та надано строк для усунення її недоліків (т.5, а.с.85-87).
		07 квітня 2018 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної вище ухвали суду в якій він посилається на те, що він ймовірно знав про існування оскаржуваної ухвали, але чи постановлена вона була при правильному застосуванні норм права, без ознайомлення з її повним змістом, йому не було відомо до 17.11.2017 року (т.5, а.с. 102-103). 
		Ухвалою судді-доповідача колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області Сегеди С.М. від 23.04.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме для надання апелянтом інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, як то передбачено ч.3 ст.357 ЦПК України (т.5, а.с. 106-107).
		07.06.2018 року від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він ставить питання про поновлення строку, посилаючись на те, що він довгий час з вини суду не зміг ознайомитись із оскаржуваною ухвалою, а тому пропустив строк на апеляційне оскарження (т.5, а.с.112-115).
		 
		Вирішуючи питання про можливість поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду, зазначаю наступне.
		   
		Як було вказано вище, відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і якщо підстави вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними, то протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
		Слід зазначити, що суддя-доповідач критично ставиться до тверджень апелянта ОСОБА_2 що він з вини суду довгий час не міг ознайомитися із матеріалами справи, оскільки вони спростовуються твердженнями самої заяви, де апелянт зазначає, що звертався із клопотаннями про ознайомлення з матеріалами справи ще в жовтні 2011 року та в червні 2012 року, тобто більше шести років після постановлення оскаржуваної ухвали, і тому не міг весь цей час її оскаржити.
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вони були предметом неодноразових судових розглядів судів першої та апеляційної інстанції з приводу різних скарг ОСОБА_2 в порядку виконання судового рішення.
		Також звертаю увагу на те, що Європейський Суд з прав людини, який в п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України», а також в п. 27 рішення у справі «ОСОБА_4 проти України» зазначив, що є недопустимим, коли в розумні інтервали часу відповідач не вживав заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. 
		Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
		Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 належним чином неодноразово знайомився з ними і не скористався своїм правом на апеляційне оскарження ухвали суду від 24.03.2010 року в установлені законом строки.
		 
		Таким чином, поновленням строку може бути порушений принцип правової визначеності, оскільки з часу набрання законної сили рішенням пройшло більше ніж 7 років.
		Згідно зі ст. ст. 129, 129-1 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Суд ухвалює рішення іменем України, судові рішення є обовязковими до виконання.
		Чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).
		В статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
		Європейський Судз правлюдини неодноразовоу своїхрішеннях,в томучислі щодоУкраїни,констатував,що правона справедливийсудовий розгляд,гарантоване п.1ст.6Конвенції,повинно тлумачитисяу світліПреамбули Конвенції,відповідна частинаякої проголошуєверховенство праваспільною спадщиноюВисоких ДоговірнихСторін.Одним зосновоположних аспектівверховенства праває принципправової визначеності,який передбачаєдотримання принципуresjudicata,тобто принципуостаточності рішення,згідно зяким жодназі сторінне маєправа домагатисяперегляду остаточногоі обовязковогоріщення лишез метоюповторного слухання справи і постановленнч нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами, (див. п. 46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п. 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії».
		Відстоюючи принцип правової визначеності, як у випадках перегляду судових актів у порядку нагляду: (див.рішення Суду у справах «ОСОБА_5 проти України», «Трегубенко проти України», «Рябих проти Росії») Європейський Суд з прав людини вважає доцільним слідувати тій же логіці, коли цей основоположний принцип підривається за допомогою інших процесуальних механізмів, таких як продовження строку на оскарження.
		Так, Суд встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі проти України з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі.
		Суд вказав, що визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, (справа «Пономарьов проти України», п. п. 41-42).
		Однією з підстав поновлення строку на оскарження може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України», п. 27 рішення у справі «ОСОБА_4 проти України»).
		 
		У пункті 34 рішення від 10.05.2012 року у справі «Безрукови проти Росії» Європейський Суд відмітив, що хоча продовження строку оскарження в проводиться на розсуд національних судів, останні, на думку Суду, повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розгляду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності нових тимчасових строків (п. 34, справа «Безрукови проти Росії»).
		Українське законодавство не містить в цьому відношенні ніяких заборонних меж.
		У справах щодо України Європеський Суд неодноразово візначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи «Салов проти України», п. 93 «Проценко проти України», п. 26). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії, п. 38).
		 
		Застосування ОСОБА_2 спроби перегляду остаточного та обовязкового рішення суду з причин процесуального характеру без належного обгрунтування підстав для подібного продовження втручання в принцип res judicata не можуть вважатися причинами фундаментального характеру.
		 
		З огляду на викладене, та враховуючи, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження на протязі значного часу, а саме більше ніж семи років після постановлення оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані судом поважними, доводи про те, що апелянт з вини суду весь цей час не мав можливості ознайомитися із оскаржуваною ухвалою та оскаржити її у встановлені законом строки, спростовуються матеріалами справи, приходжу до висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 слід відмовити.    
		На підставі викладеного, керуючись ст. 356; ч. 3 ст. 357, 358, 381, 389, 390 ЦПК України, суддя-доповідач
		       ухвалив:
		 
		Відмовити увідкритті апеляційногопровадження заапеляційною скаргоюОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 24 березня 2010 року про передачу справи на розгляд іншому суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.
		 
		Ухвалу надіслати заявнику апеляційної скарги та особам, які беруть участь у справі.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.
		 
		 
		 
		Суддя апеляційного суду
		Одеської області                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...