Справа
№2-316/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
7 лютого 2007 року Київський районний суд міста Донецька
в складі: головуючого судді - Попревича В.
М.
при секретарі - Счастливенко Ю. Г.
розглянув у відкритому судовому
засіданні в залі суду в місті Донецьку заочно цивільну справу за позовом
ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, громадської організації «Фонд «Анти корупція»,
третя особа на стороні позивача - Товариство з обмеженою
відповідальністю «Інформаційно-правовий центр «Юрпрес», третя особа на стороні
відповідача - редакція газети «Криминал экспресс» про стягнення компенсації за порушення
авторського права, стягнення моральної шкоди , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що
відповідачами внаслідок плагіату було випущено та розповсюджено книгу «ІНФОРМАЦІЯ_1» чим порушено його особисті немайнові авторські та майнові
права інтелектуальної власності на твір «ІНФОРМАЦІЯ_2»
яку було опубліковано та розповсюджено в 2002 році, тому просить стягнути з відповідачів солідарно 250 000 гривень компенсації за порушення
авторського права, 10 000 гривень як відшкодування моральної шкоди та зобов'язати відповідачів за власний
рахунок опублікувати в загальноукраїнському
друкованому виданні - газеті «Кримінал экспресс» потягом десяти днів з моменту набрання рішенням суду
законної сили тексту спростування, що додається до позову.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі
та пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_3року у вільному продажу з'явилась книга «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторами якої є ОСОБА_3, ОСОБА_2та громадська організація «Фонд «Антиокрупція». Книга підготовлена і
надрукована видавництвом ВАТ «Поліграфкнига», м. Київ,
тиражем 5 000 екземплярів, міжнародний стандартний
номер (ISBN) - НОМЕР_1.
На першій сторінці видання зазначено, що усі права на книгу захищені
Законом України «Про авторське право та
суміжні права». Крім того, авторське право підтверджується знаком охорони авторського права - ©. Цей знак сповіщає, що
особами, які мають авторське право є
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та громадська організація «Фонд
«Антикорупція».
Представник позивача вважає, що, видаючи зазначену книгу під своїм ім'ям відповідачі порушили особисті немайнові авторські права
та • майнові права інтелектуальної власності на твір
ОСОБА_1, передбачені Конституцією України та Цивільним кодексом України, а
саме: право на недоторканість твору, виключне право дозволу на
використання твору.
Так, в 2002 році опубліковано та розповсюджено
книгу «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі за текстом - «ІНФОРМАЦІЯ_2...»), автором якої є позивач.
Автори книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» незаконно, порушуючи авторські права позивача, використали певну частину
текстового матеріалу із книги ОСОБА_1«ІНФОРМАЦІЯ_2».
Використовуючи текстовий матеріал, який опублікований в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_2», відповідачі лише на сторінках 108, 109, 150 ІНФОРМАЦІЯ_1зробили посилання на дійсного автора ОСОБА_1, але при цьому згоди на опублікування
автор не надавав.
На сторінках 94, 148-149, 206-207, 244-247 „ІНФОРМАЦІЯ_4..." розміщений матеріал із „ІНФОРМАЦІЯ_2...", але відповідачі посилаються на автора ОСОБА_4 та його твори „ІНФОРМАЦІЯ_5"
та „ІНФОРМАЦІЯ_6", в той час як авторство розміщеного тексту належить ОСОБА_1.
Таким чином, Позивач вважає, що більшість тексту, розміщеного в „ІНФОРМАЦІЯ_4...",
позиченого з „ІНФОРМАЦІЯ_2..." оприлюднено відповідачами під своїм іменем,
без зазначення при цьому дійсного автору та його твору.
Представник позивача зазначила, що деякі епізоди «ІНФОРМАЦІЯ_2» були вигадані Позивачем для надання більшої читабельності
(тобто не є фактами, що відбувалися в
дійсності). Ці епізоди в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_4...» використанні Відповідачами, як
інформація про події, що нібито відбулися насправді. Тобто ОСОБА_2та ОСОБА_3не досліджували при створенні
ІНФОРМАЦІЯ_1будь-які фактичні матеріалами, слово в слово переписали
епізоди, розміщені в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_2...».
Так, текст, розміщений на сторінці 94 книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідає тексту, розміщеному на сторінці 308 книги «ІНФОРМАЦІЯ_2», на сторінці 98-99 «ІНФОРМАЦІЯ_4...» - тексту на сторінках 322-323 «ІНФОРМАЦІЯ_2...», на сторінках 104-105 «ІНФОРМАЦІЯ_4...» - тексту на сторінках 346-347 «ІНФОРМАЦІЯ_2...", на сторінках 107-109 «ІНФОРМАЦІЯ_4...» - тексту на сторінках 320,324-326 «ІНФОРМАЦІЯ_2...», на сторінках 112-113 «ІНФОРМАЦІЯ_4...»- тексту на сторінках 384-385 «ІНФОРМАЦІЯ_2... », на сторінках 113-115 «ІНФОРМАЦІЯ_4...» - тексту на сторінках 391-392 «ІНФОРМАЦІЯ_2... », на сторінці 346 «ІНФОРМАЦІЯ_4...»- тексту на сторінках 346-347 «ІНФОРМАЦІЯ_2...», на сторінках 148-149 «ІНФОРМАЦІЯ_4...» - тексту на сторінках 303-304 «ІНФОРМАЦІЯ_2...», на сторінках 155-156 «ІНФОРМАЦІЯ_4...» - тексту на сторінці 352 «ІНФОРМАЦІЯ_2...», на сторінках 179-180 «ІНФОРМАЦІЯ_4...» - тексту на сторінках 308-309 «ІНФОРМАЦІЯ_2...», на сторінках 206-208 «ІНФОРМАЦІЯ_4...» - тексту на сторінках 340-341 «ІНФОРМАЦІЯ_2...» на сторінках 241-243 «ІНФОРМАЦІЯ_4...» - тексту на сторінках 314-316 «ІНФОРМАЦІЯ_2...», на сторінках 243-244 «ІНФОРМАЦІЯ_4...»- тексту на сторінках 339-340 «ІНФОРМАЦІЯ_2...», на сторінках 244-247 «ІНФОРМАЦІЯ_4...» - тексту на сторінках 385-388 «ІНФОРМАЦІЯ_2...», на сторінках 251 -252 «ІНФОРМАЦІЯ_4» - тексту на сторінках 325-326 «ІНФОРМАЦІЯ_2...». Також представник позивача
пояснила, що внаслідок протиправних дій з боку Відповідачів ОСОБА_1. зазнав витрат майнового характеру, що були обумовлені
наступним:
ОСОБА_1. готувалася до видання книга «ІНФОРМАЦІЯ_7» на території України та інших держав,
про що ІНФОРМАЦІЯ_8року підписаний видавничий договір з ТОВ «Издательско-книготорговый центр «Кредо». Згідно зазначеного договору ОСОБА_1. мав отримати винагороду
в розмірі 50 000 гривень. Розділом 7 договору було передбачено, що Замовник вправі відмовитися
від виконання обов'язків за договором та розірвати
його в односторонньому порядку у випадку, якщо тема книги втратить інтерес для читачів.
Оскільки
Відповідачами внаслідок плагіату було випущено та розповсюджено книгу
«ІНФОРМАЦІЯ_4...», що містить такі самі відомості, що й запланована книга «ІНФОРМАЦІЯ_7»,
3 квітня 2006 року видавництвом надіслано листа, в якому зазначається, що у зв'язку з
опублікуванням книги „ІНФОРМАЦІЯ_1"
читальний інтерес до даної тематики втрачено, а тому видавництво відмовляється від взятих на себе зобов'язань, щодо
видання книги „ІНФОРМАЦІЯ_7" та відповідно до
Розділу 7 договору,
укладеного між видавництвом
та ОСОБА_1. від ІНФОРМАЦІЯ_9р. розриває
його.
Сума компенсації Позивачем визначена
у розмірі 250 ООО гривень.
Також представник ОСОБА_1. наполягала на тому, що протиправними діями
відповідачів позивачу завдано й моральну шкоду, мотивуючи це наступним.
У зв'язку з незаконним використанням відповідачами твору, автором якого є ОСОБА_1, позивач отримав сильну душевну травму. ОСОБА_1 ще з 1993 року, перебуваючи на посаді головного
редактора щотижневика «ІНФОРМАЦІЯ_10», досліджував
кримінальні резонансні події в Донецькому регіоні, з 2000 року аналізував
матеріали оперативно-розшукових справ, судових архівів та збирав показання очевидців. Матеріали його журналістських
розслідувань покладені в основу «ІНФОРМАЦІЯ_2...» та незаконно
використані авторами книги «ІНФОРМАЦІЯ_1». Відповідачі,
порушуючи авторські права позивача, отримали матеріальну вигоду (гонорар, проценти з продаж), а також політичні дивіденди
та популярність (за рейтингом журналу «Кореспондент»
книга «ІНФОРМАЦІЯ_1» отримала третє місце серед документальних
видань). Таким чином, у думці суспільства саме ОСОБА_2, ОСОБА_3та Громадська організація «Фонд «Анти корупція» є тими
особами, що дослідили, проаналізували та
сповістили суспільство про«кримінальні події, що відбулися в Донецькому регіоні. Тепер ОСОБА_1необхідно
докладати чималих зусиль задля доказування
первинності своїх досліджень та матеріалів.
Крім того, позивач розраховував на гроші, які він мав отримати від
видавництва його нової книги „ІНФОРМАЦІЯ_7".
Вищезазначені обставини не могли не позначитися на здоров'ї та психічному стані позивача. Його душевні страждання вплинули на
звичний уклад життя, на його відносини з оточуючими і перш за
все з близькими родичами, призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків и вимагають від нього додаткових
зусиль для організації свого життя.
Розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди Позивач оцінює в сумі 10 000 гривень.
Позивач просить зобов'язати відповідачів за власний рахунок опублікувати в загальноукраїнському друкованому виданні - газеті «Криминал экспресс) протягом десяти днів з моменту набрання
рішенням суду законної сили тексту спростування, що доданий до
позовної заяви.
Відповідачі ОСОБА_2., ОСОБА_3. та громадська організація
«Фонд «Анти корупція» в судові засідання не
з'явилися без поважних причин, не зважаючи на те, що неодноразово повідомлялися судом про час та місце слухання належним чином.
Про причини своєї неявки або неявки свого представника суд не повідомили.
Відповідач ОСОБА_2. були надані письмові заперечення проти позову, в яких ОСОБА_2. просить відмовити в задоволені позовних вимог,
оскільки претензії з боку позивача є необгрунтованими і
такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. ОСОБА_2. зазначає, що книга «ІНФОРМАЦІЯ_1» ніколи не направлялась у вільний продаж. Книга безкоштовно була передана
представникам преси, політичним діячам, представництвам закордонних громадських
організацій на Україні, фізичним особам. Продажу книги з дозволу
власників авторських прав на цю книгу не здійснювалось.
Таким чином твердження відповідача про чітку дату початку розповсюдження книги „ІНФОРМАЦІЯ_1" та її вартість (в позовній заяві 40 грн.) виглядають як надумані обставини і не підтверджуються
жодним чином. У випадку, якщо власник екземпляра
книги виявив бажання продати книгу, він діє на власний розсуд і власник авторського права на цю книгу не може відповідати
за вартість проданого екземпляра. Встановлювати
середню вартість книги з цього епізоду неможливо.
Всі розрахунки компенсації, відшкодування моральної шкоди та упущену вигоду
позивача базуються на непідтвердженій вартості книги, яка не була направлена у
продаж для отримання прибутку. На думу
ОСОБА_2, позовні вимоги в частит розрахунку компенсації є
необгрунтовані.
Також ОСОБА_2стверджує, що, думка позивача щодо порушення авторами книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» його особистих немайнових авторських прав та майнових прав інтелектуальної власності не відповідає об'єктивним
обставинам справи. ОСОБА_2вважає, що у даному випадку використання твору в
цілому і використання частини текстового матеріалу зовсім різні речі. В книзі
„ІНФОРМАЦІЯ_1" дійсно використаний матеріал із різних
джерел. Проте в кожному випадку в книзі є обов'язкове посилання або на
автора, або на джерело позивача.
Відповідач ОСОБА_2стверджує, що інформація, яка розм|щена в книзі „ІНФОРМАЦІЯ_1",
взята з сайту Інтернету (ІНФОРМАЦІЯ_11), де
зазначені всі джерела використаної інформації з посиланням на ЗМІ та авторів текстової інформації. Інформація, яка
розміщена на цій сторінці Інтернету є
загальнодоступною і не містить жодних застережень щодо використання цієї інформації. Також не має посилань на авторство позивача.
Проте на сайті чітко визначений власник
сайту - ОСОБА_4або ОСОБА_5(це одна особа), колишній Донецькій журналіст. На цей час
мешкає за кордоном. Відповідачі використали інформацію із зазначеного сайту
Інтернету. Таким чином, ОСОБА_2вважає, що відповідачі не
знали і не могли знати, що текстова інформація, яка розміщена на сторінці Інтернету, в деяких частинах належить іншому автору
(позивачу). Посилання на джерело в кожному
випадку залученої інформації є, що підтверджується самою книгою. Відповідачі використали інформацію з вищезазначеного сайту та
зазначили в книзі джерело позичання.
Враховуючи викладене відповідач ОСОБА_2. заявляє, що він не порушив особисті немайнові авторські права та майнові права
інтелектуальної власності на твір позивача. У разі якщо інформація, яка
розміщена на сайті Інтернету, є плагіатом з будь-якого твору, відповідач не
може нести відповідальність за іншу особу. Вважає себе неналежним відповідачем і тому вимоги щодо стягнення компенсації 250 ООО
грн. з відповідача є неправомірними.
Відшкодування моральної шкоди також не має під собою підґрунтя, тому що відповідачем не вчинені дії, внаслідок яких завдано
позивачу моральних страждань. Опублікування
наданого тексту відповідачем за власний рахунок також є
неправомірною вимогою.
До письмових заперечень до матеріалів справи ОСОБА_2ом надіслані
роздруківка з сайту Інтернету, де на думку
ОСОБА_2, міститься детальна інформація щодо спірних питань використання інформації, стаття ОСОБА_6від ІНФОРМАЦІЯ_12р.
«ІНФОРМАЦІЯ_13» та таблиця відповідності сторінок
книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» сторінкам загальнодоступного Інтернет-сайту.
Громадська організація «Фонд «Антикорупція» надала до суду письмові заперечення, в яких виклала таку ж позицію з приводу
заявлених позовних вимог, що й відповідач ОСОБА_2.
Відповідач ОСОБА_3. письмових заперечень на позовну заяву ОСОБА_1до суду не
надіслав.
Представник третьої особи на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-правовий центр «Юрпрес»
ОСОБА_7. позовні вимоги ОСОБА_1підтримав, просив суд задовольнити позов в
повному обсязі та пояснив, що авторство книги .»ІНФОРМАЦІЯ_2»
повністю належить фізичній особі -ОСОБА_1., ТОВ «ІПЦ «Юрпрес»
авторськими правами на книгу не володіє.
Третя особа на стороні відповідача редакція газети «Криминал
кспресс» свого представника для участі в
розгляді справи не направила, надала заяву, в якій просить розгляд справи
провести без участі представника редакції, проти розміщення тексту спростування
в газеті «Кримінал-експрес» не заперечує.
За згодою позивача суд ухвалює рішення за результатами заочного розгляду справи,
що відповідає положенням ст. 224
ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення
позовних вимог ОСОБА_1. в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно зі статтею 9 Бернської Конвенції про охорону
літературних художніх творів (дата приєднання Україною - 31 травня 1995 року) автори літературних та художніх творів користуються виключним правом дозволяти
відтворення цих творів будь-яким чином і у будь-якій формі.
Статтею 54 Конституції України встановлено, що
громадянам гарантується свобода літературної, художньої,
наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що
виникають у зв'язку з різними видами
інтелектуальної діяльності. Кожен громадянин має право на результати своєї
інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або
поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Стаття 438 Цивільного кодексу України
зазначає, що автору твору належать особисті
немайнові права, серед яких й право на недоторканість твору. Згідно до статті 440 Цивільного кодексу України майновими правами
інтелектуальної власності на твір серед інших є виключне право дозволяти використання
твору.
Судом встановлено, що у 2002 році опубліковано та розповсюджено
книгу «ІНФОРМАЦІЯ_2». На титульному листі екземпляру зазначеного
твору як автор вказаний ОСОБА_1 - позивач по справі. Статтею 435 Цивільного кодексу України передбачена презумпція
авторства, тобто автором твору вважається фізична особа зазначена у якості
автора на оригіналі або екземплярі твору.
Також судом встановлено, що у 2006 році у вільному обігу з'явилася
книга «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторами якої є ОСОБА_3,
ОСОБА_2та громадська організація «Фонд «Антикорупція».
Як зазначено в наданому суду примірнику книги вона
підготовлена і надрукована тиражем 5
000 екземплярів.
Текстовий
матеріал, який опублікований в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_2» в значній
частині використаний відповідачами в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_1». При цьому лише на сторінках 108, 109, 150 книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» зроблені посилання на дійсного автора ОСОБА_1.
Позивачем доведено, що більшість текстового матеріалу оприлюднено відповідачами під своїм іменем, без зазначення при цьому
Дійсного автору та його твору.
Відповідно до статті 443 Цивільного кодексу України
використання твору здійснюється лише за згодою автора. Статтею 31 Закону України «Про авторське та суміжні права» передбачено, що така згода автора оформляється авторським
договором, згідно якого здійснюється передача
майнових прав автора. В судовому засіданні встановлено, що відповідачі такого договору з ОСОБА_1не укладали, а отже використали об'єкт інтелектуальної власності без згоди
власника цього об'єкта.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про авторське право
та суміжні права» порушенням авторського права, що дає
підстави для судового захисту, є серед інших плагіат - оприлюднення (опублікування)
повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором
цього твору.
Заперечення відповідачів ОСОБА_2 та громадської організації «Фонд «Анти корупція» відносно того, що позивач підмінює поняття
використання твору в цілому і використання частини текстового матеріалу не
можуть прийматися судом до уваги з наступних
підстав. Стаття 9 Закону України «Про авторське рраво
та суміжні права» встановлює, що частина твору, яка
може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до
цього Закону.
Заперечення відповідачів не обґрунтовані будь-якими нормами права, а надані
суду матеріали, а саме роздруківки з
Інтернетсайтів, не можуть розглядатися як належні докази. Відповідно до статті 64 ЦПК України письмовими доказами є
різного роду документи, акти, довідки,
листування. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином
завіреній копії.
Надані відповідачами ОСОБА_2., громадською організацією «Фонд «Анти корупція» ксерокопії не можуть вважатися допустимими
доказами, оскільки неможливо встановити її справжність - матеріали не завірені власником сайту або іншою компетентною
установою.
Судом встановлено, що умисел щодо порушення авторських
прав позивача з боку
відповідачів мав місце. На сторінках 108, 109, 150 книги «ІНФОРМАЦІЯ_1»
Відповідачі зробили посилання на ОСОБА_12, як на дійсного
автора розміщеного
тексту. У зв'язку з цим суд робить висновок, що
відповідачі знали першоджерело тексту
та його
зміст. У зв'язку з наведеним доводи Відповідачів стосовно того, що воно не і
знали, хто є автором використаних ними матеріалів, не
відповідають дійсності.
Крім того, як
вбачається із змісту позовних вимог, Позивач обирає такий спосіб захисту
порушеного права, як стягнення компенсації на підставі ч. 2 статті 52 Закону України «про
авторське право та суміжні права» замість відшкодування збитків та стягнення отриманого
відповідачами доходу. Таким
чином, доводи відповідачів відносно того, що вони не отримували доход від продажу книги і
недоведеність цього факту позивачем, не мають
доказового значення відносно до обраного ОСОБА_1способу захисту
порушеного права, оскільки Позивачем не ставиться вимога про стягнення отриманого Відповідачами
доходу..
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про авторське та суміжні права» при порушенні будь-якою особою особистих
немайнових прав і майнових прав суб'єкт авторського права має право
подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, про відшкодування збитків (матеріальної шкоди),
включаючи упущену вигоду, або стягнення
доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського
права, або виплату компенсацій.
Частиною 2 статті 52 Закону
України «Про авторське
і суміжні права»
встановлено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про
відшкодування
моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права, з
визначенням
розміру відшкодування, відшкодування збитків, завданих порушенням авторського
права, стягнення із
порушника авторського права
доходу отриманого внаслідок
порушення, виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000
мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення
доходу,
заборону опублікування творів, припинення їх розповсюдження, публікацію у
пресі
інформації про допущене порушення, якщо у ході судового розгляду буде
доведено факт
порушення авторського права або факт наявності дій, що створюють загрозу
порушення
цих прав. Суд може постановити рішення про накладення на поршника штрафу у
розмірі
10 відсотків суми, присудженої судом на користь
позивача.
Враховуючи факт доведеності плагіату з боку Відповідачів, суспільну значимість
використаної в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_1» інформації, розповсюдження книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» серед представників
преси, політичних діячів, представництв
закордонних громадських організацій в Україні, необмеженого кола фізичних осіб (підтверджується Відповідачами у
своїх поясненнях) суд вважає, що розмір суми компенсації має становити
250 000 гривень.
Позовні вимоги про стягнення суми відшкодування завданої позивачу моральної
шкоди підлягають задоволенню, оскільки
ОСОБА_1доведено факт противоправних дій з боку Відповідачів,
настання моральних страждань та обґрунтовано визначено розмір
відшкодування.
Вимога стосовно опублікування тексту спростування в газеті
«Кримінал-експрес» підлягає задоволенню з наступних
підстав. Книга «ІНФОРМАЦІЯ_1» була розповсюджена серед широкого кола осіб, в тому числі
іноземних організацій. Способом захисту порушених прав Позивача
згідно статті 16 Цивільйого кодексу України є
відновлення стану, що існував до порушення. Відновити порушені' ОСОБА_2., ОСОБА_3. громадською організацією «Фонд «Антикорупція»
права позивача можливо шляхом інформування
суспільності щодо факту допущених порушень. Газета «Кримінал-експрес» є загальновідомою, у зв'язку з чим опублікування тексту спростування в ній дозволяє відновити стан, що існував до
порушення.
Крім того з відповідачів у відповідності зі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України
підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, у відповідності до ст. 54 Конституції України, ст. ст. 16, 435, 438,
440, 443 Цивільного кодексу України, ст. ст.
9,
31, 50, 52 Закону України «Про авторське та суміжні права», керуючись ст. ст. 10,11, 60,
88,224,226 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та громадської організації
«Фонд «Антикорупція» задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, громадської організації «Фонд «Анти
корупція» на користь ОСОБА_1компенсацію за порушення авторського
права у розмірі 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч)
гривень солідарно.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, громадської організації «Фонд «Анти
корупція» на користь ОСОБА_1у відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять) гривень солідарно.
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, громадську організацію «Фонд
«Антикорупція» опублікувати за власний рахунок в газеті
«Кримінал-експрес» спростування наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_3року у вільному обігу з'явилась книга «ІНФОРМАЦІЯ_1.
Антология», авторами якої є ОСОБА_3, ОСОБА_2,
громадська організація «Фонд «Антикорупція». Книга
підготовлена і надрукована
видавництвом ВАТ «Поліграфкнига», м.Київ, тиражем 5 000 екземплярів, міжнародний
стандартний
номер (ISBN) - НОМЕР_1.
Внаслідок публікації та
розповсюдження зазначеної книги- були порушені авторські права ОСОБА_1, який є автором багатьох досліджень та матеріалів, що використані в книзі «ІНФОРМАЦІЯ_1».
ОСОБА_2., ОСОБА_3СВ., громадська організація «Фонд «Антикорупція» приносять вибачення ОСОБА_1. за допущенні порушення його авторський прав.»
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_8 до Комунального
підприємства «Донецькміськводоканал» про стягнення моральной' шкоди ОСОБА_3, громадської організації «Фонд «Анти
корупція» на користь держави судовий збір у
розмірі 1700 (тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, громадської організації «Фонд «Анти
корупція» на користь Територіального відділення Державної судової адміністрації
в Донецькій області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень 50 копійок.
Заочне рішення може бути
переглянуто судом за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана
протягом десяти днів з
дня отримання
його копії.