Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10523/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2018.
Дата набрання законної сили: 06.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем  України
		 
		06 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 640/10523/16-ц
		 
		провадження № 61-20035св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1, 
		представник позивача - ОСОБА_2,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
		представник відповідача - Шаблій Вікторія Віталіївна,
		третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьов Володимир Юрійович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів:                    Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Бездітка В. М., від 12 грудня 2016 року
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьов В. Ю., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 2007 року між ним та закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав йому кредит у розмірі 55 000,00 дол. США зі сплатою 13 % річних на строк до 20 липня 2017 року. У той самий день з метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання з ним укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку банку передано належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
		16 червня 2016 року він засобами поштового зв'язку отримав виклик державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби                м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, з якого стало відомо про відкрите виконавче провадження на примусове виконання виконавчого напису від 29 листопада 2013 № 2016, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В. Ю., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності для задоволення вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі 539 208,64 грн. 
		Постанова про відкриття виконавчого провадження або будь-які інші документи виконавчого провадження йому не надсилались та не надходили. 
		Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження вважав, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні нотаріусом не були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого                 2012 року № 296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України                        від 29 червня 1999 року № 1172, оскільки документи, що підтверджували безспірність заборгованості у нотаріуса були відсутні, відповідні вимоги йому не направлялись, сума заборгованості перед відповідачем розрахована неправильно. 
		Під час вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом не було додержано вимог законодавства, а саме вчинено виконавчий напис за відсутності належних документів, що підтверджують безспірність заборгованості перед відповідачем, а саме надання нотаріусу для вчинення виконавчого напису лише оригіналу кредитного договору та реєстру поштових відправлень на підтвердження безспірності заборгованості є недостатнім. Також нотаріусу не було надано документів на підтвердження факту повідомлення його про зміну кредитора, наданий розрахунок заборгованості є лише математичною таблицею, в якій сам кредитор невідомо на підставі яких розрахунків, визначив суми, що підлягали сплаті у відповідний період, нарахував проценти за користування грошовими коштами, пеню за прострочення сплати та загальну суму заборгованості за кредитом. 
		При цьому невідомим залишається порядок погашення заборгованостей на адресу ТОВ «Кредитні ініціативи», оскільки жодного повідомлення про зміну кредитора та платіжні реквізити для погашення кредиту він не отримував. 
		Крім того, нарахування заборгованості починається з 17 грудня 2012 року, проте в ньому враховано заборгованість зі сплати тіла кредиту, процентів та пені за період з 27 липня 2007 року до 17 грудня 2012 року, тобто за період, коли право вимоги належало банку. Нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, заборгованість виникла у 2007 році, а, отже, вбачається пропуск строку на вчинення виконавчого напису. 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1просив суд визнати виконавчий напис нотаріуса від 29 листопада 2013 року № 2016 таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача на його користь судові витрати. 
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова у складі судді Зуба Г. А.               від 04 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.  
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем надано нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність кредитної заборгованості, наявність доказів належного направлення позивачеві письмової вимоги про усунення порушень та добровільне виселення.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. 
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2016 року скасовано. Позов ОСОБА_1задоволено.
		Визнано виконавчий напис від 29 листопада 2013 року № 2016, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В. Ю., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності для задоволення вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі                   539 208,64 грн, таким, що не підлягає виконанню.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1, виходив із того, що у виконавчому написі розмір кредитної заборгованості визначений у розмірі 539 208,64 грн за період з 17 грудня 2012 року до 01 вересня 2013 року. Згідно з розрахунком розмір заборгованості зазначений за період з 27 липня 2007 року до                     01 вересня 2013 року, тому не можна вважати, що нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Крім того, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
		 
		У грудні 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не було дотримано повноти та всебічності при з'ясуванні обставин справи, а також не було об'єктивно та безпосередньо досліджено інших обставин та доказів, що мають значення для вирішення цієї справи та чітко свідчать про існування правовідносин за кредитним договором та наявність безспірної заборгованості позивача перед ТОВ «Кредитні ініціативи».
		При цьому рішення апеляційного суду грунтується на припущеннях про невірність розрахунків кредитної заборгованості. 
		Також апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статтю 88 Закону України «Про нотаріат», пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5. Разом з тим у ТОВ «Кредитні ініціативи» право примусового стягнення боргу виникло 17 грудня 2012 року, після укладення договору відступлення прав вимоги.   
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
		 
		21 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Судом установлено, що 27 липня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитнпий договір, за умовами якого банк надав позивачу кредит у розмірі 55 000,00 дол. США зі сплатою 13 % річних на строк до 20 липня 2017 року. У той самий день з метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання з ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку банку передано належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
		17 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», який є правонаступником закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладені договори про передачу прав за договором забезпечення та відступлення прав вимоги, відповідно до яких первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов'язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову суму (ціну продажу) на умовах, визначених цим договором. У зв'язку з передачею (відступленням) кредитного портфелю за договором відступлення цедент у порядку та на умовах, визначених цим договором, передає цесіонарію права, що передаються, та зобов'язується передати цесіонарію договори забезпечення, а цесіонарій приймає та набуває права, що передаються, та зобов'язується прийняти договори забезпечення. 
		 
		Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). 
		 
		Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		 
		Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. 
		 
		За змістом статті 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
		 
		Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
		 
		Таким чином, після укладення між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору про передачу прав за договором забезпечення та відступлення прав вимоги, відбулось одиничне, тобто сингулярне правонаступництво. З цього часу ТОВ «Кредитні ініціативи» стало новим кредитором позивача.
		 
		У статті 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		 
		Згідно з частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		 
		Відповідно до положень частини першої  статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення,  іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		 
		Згідно зі статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. 
		Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. 
		Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		 
		У підпункті 2.3. пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. 
		 
		Судом установлено, що 10 жовтня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» надіслало на адреси позивача вимоги про усунення порушень протягом             тридцяти днів та про добровільне виселення (а.с. 32-33, 35).
		29 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В. Ю. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу. 
		Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби від 16 грудня 2013 року за виконавчим написом                   від 29 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження та 13 червня 2016 року ОСОБА_1 надіслано виклик державного виконавця. 
		 
		Підпунктами 3.2., 3.4. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. 
		 
		Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
		 
		Згідно із заявою ТОВ «Кредитні ініціативи» про вчинення виконавчого напису нотаріуса вбачається, що сума, яка підлягає сплаті станом на                      01 вересня 2013 року становить 535 208,64 грн.  
		При цьому до вищевказаної заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 01 вересня 2013 року у розмірі 552 912,66 грн.
		 
		Розрахунок заборгованості надано за період з 27 липня 2007 року, з яких: заборгованість за кредитом - 46 655 дол. США, що є еквівалентом 372 913,41 грн; за процентами - 20 304,67 дол. США, що є еквівалентом 162 295,23 грн; пеня у розмірі 2 214,94 дол. США, що є еквівалентом 17 704,02 грн. (а.с. 31).
		 
		Із тексу виконавчого напису вбачається, що розмір заборгованості визначений у розмірі 539 208,64 грн за період з 17 грудня 2012 року до                  01 вересня 2013 року.
		 
		Отже, оскільки згідно з розрахунком розмір заборгованості зазначений за період з 27 липня 2007 року до 01 вересня 2013 року, то не можна вважати, що нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості у межах строку, за який виконавчий напис може бути видано, оскільки нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Проте заборгованість виникла з 2007 року.
		 
		Таким чином, висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, наданим суду доказам дана належна правова оцінка.
		 
		Посилання касаційної скарги на те, що у ТОВ «Кредитні ініціативи» право примусового стягнення боргу виникло після укладення договору відступлення прав вимоги є безпідставним, оскільки зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України). 
		 
		Так, право вимоги до ОСОБА_1 виникло у 2007 році, а виконавчий напис вчинено нотаріусом 29 листопада 2013 року, тобто з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
		 
		Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		Б. І. Гулько
		Є. В. Синельников
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...