Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 667/695/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2018.
Дата набрання законної сили: 07.06.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		07 червня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 667/695/16-к
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/791/860/16
		Провадження № 51  3170 км 18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 , 
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		засудженої  ОСОБА_6     в режимі відеоконференції, 
		 
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22015230000000072 від 15 грудня 2015 року щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Херсон, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 
		за ст. 191 ч. 4, ст. 357 ч. 1, ст. 366 ч. 1 КК України, 
		за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 19 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2016 року ОСОБА_6 засуджено:
		- за ст. 357 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн.;
		- за ст. 366 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 грн.,з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 1 рік;
		- за ст. 191 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 2 роки.
		На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 2 роки.
		На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на неї покладено відповідні обов`язки.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь АТ «Державний ощадний банк України» матеріальну шкоду в розмірі 192575,1 грн.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_6 , обіймаючи згідно наказу начальника № 39/ОК від 27.11.2011 року посаду старшого контролера-касира філії - Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк» територіального відділення без балансового відділення (далі - ТВБВ) № 10021/083, будучи ознайомленою 20 червня 2011 року з Посадовою інструкцією старшого контролера-касира ТВБВ № 10021/083, привласнювала грошові кошти клієнтів банку за наступних обставин:
		- в період часу з 01.01.2014 до 23.11.2015, знаходячись в приміщенні ТВБВ № 10021/083 за адресою: м. Херсон, вул.Івана Богуна (колишня Ілліча), 64, будучи зобов`язаною згідно зіст. 19 Конституції Українидіяти лише на підставі та в межах повноважень, передбаченихКонституцією Україниі законами України, маючи доступ до інформації по рахункам вкладників банку та самих рахунків, порушуючи вимоги ст.2,8,17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пп. 1.3, 1.4, 1.22 р. 4 Інструкції про проведення касових операцій банками України, затвердженоїпостановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011, займаючи посаду старшого контролера-касира та виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи всупереч інтересам АТ «Державний ощадний банк України», переслідуючи прямий корисливий умисел направлений на порушення встановленого законом порядку обігу офіційних документів та на привласнення ввіреного їй чужого майна, яке знаходилося в її віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнила платіжні картки клієнтів АТ «Державний ощадний банк України», по відкритим ними рахункам, а саме по рахункам: № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_8 , № НОМЕР_2 , відкритим на ім`я ОСОБА_9 , № НОМЕР_3 , відкритим на ім`я ОСОБА_10 , № НОМЕР_4 , відкритим на ім`я ОСОБА_11 , які в подальшому використала для незаконного перерахування грошових коштів клієнтів банку та їх привласнення.
		Також ОСОБА_6 , маючи прямий корисливий умисел на порушення встановленого законом порядку обігу офіційних документів та на привласнення ввіреного їй чужого майна, яке знаходилося в її віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, склала завідомо неправдиві офіційні документи, шляхом вивантаження документів з АБС в текстовий формат, тобто роздрукування та внесення в них недостовірної інформації про бажання клієнта отримати грошові кошти за вкладами та внесла до них підписи, які не відповідають зразкам від імені наступних осіб, а саме : 29.07.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 52 000 грн. від імені ОСОБА_12 та підробила його підпис; 09.01.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 3 550 грн. від імені ОСОБА_13 та підробила його підпис; 28.02.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 20 520 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_14 та підробила його підпис; 23.05.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 73 820 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_14 та підробила його підпис; 02.02.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 3 500 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_14 та підробила його підпис; 05.02.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 20 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_14 та підробила його підпис; 01.04.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 5 000 грн. від імені довіреної особи  ОСОБА_14 та підробила його підпис; 15.05.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 10 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_14 та підробила його підпис; 22.07.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 1 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_14 та підробила його підпис; 24.07.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 5 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_14 та підробила його підпис; 10.08.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 3 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_14 та підробила його підпис; 01.09.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 4 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_14 та підробила його підпис; 18.09.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 2 000 грн. від імені довіреної особи ОСОБА_14 та підробила його підпис; 21.05.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 1 500 грн. від імені ОСОБА_15 та підробила його підпис; 03.09.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 151, 94 грн. від імені ОСОБА_15 та підробила його підпис; 29.10.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 2 300 грн. від імені ОСОБА_15 та підробила його підпис; 08.01.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 1 000 грн. від імені ОСОБА_16 та підробила її підпис; 13.01.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 1 000 грн. від імені ОСОБА_16 та підробила її підпис; 06.02.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 3 000 грн. від імені ОСОБА_16 та підробила її підпис; 16.06.2014 склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 10000 грн. від імені ОСОБА_16 та підробила її підпис; 07.10.2014 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 3 000 грн. від імені ОСОБА_16 та підробила її підпис; 11.11.2015 року склала завідомо неправдиві меморіальні ордери та заяву на видачу готівки у сумі 2 800 грн. від імені ОСОБА_17 та підробила його підпис, в результаті чого отримала можливість незаконно привласнити грошові кошти зазначених осіб.
		Крім того , ОСОБА_6 , діючи всупереч інтересам АТ «Державний ощадний банк України», маючи прямий корисливий умисел направлений на привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, спрямований на незаконне привласнення ввіреного їй майна, яке знаходилося в її віданні, в порушення вимог п. 2.1 Інструкції, привласнила грошові кошти АТ «Державний ощадний банк України», використовуючи смарт-карту, на якій знаходиться електронний файл, що ідентифікує електронний підпис працівника банку, який здійснює банківські операції, з відсоткового рахунку № НОМЕР_5 ОСОБА_12 шляхом списання коштів в сумі 10 750 грн. на карткові рахунки ОСОБА_10 № НОМЕР_6 та ОСОБА_8 № НОМЕР_1 , а саме: на рахунок ОСОБА_10 перераховано: 03.04.2015 року кошти в сумі 2 000 грн., 04.04.2015 року - 2 000 грн., 07.04.2015 року - 2 000 грн., 14.04.2015 року - 3000 грн., 20.04.2015 року - 2000 грн., на картковий рахунок ОСОБА_8 перераховано 28.04.2015 року - 1750 грн., а також під час здійснення касової операції видачі готівки з рахунку ОСОБА_12 29.07.2015 року на суму 52 000 грн. та відсотки в сумі 6,52 грн. на загальну суму 62 756,52 грн.
		Окрім цього, ОСОБА_6 привласнила грошові кошти АТ «Державний ощадний банк України»:
		- з рахунку № НОМЕР_7 вкладника ОСОБА_18 під час здійснення касової операції, а саме видачі готівки на загальну суму 121 717, 17 грн.;
		- з рахунку №  НОМЕР_8 вкладника ОСОБА_16 під час здійснення касової операції , а саме видачі готівки на загальну суму 12 363, 52 грн.
		- з рахунку № НОМЕР_9 вкладника ОСОБА_15 під час здійснення касової операції видачі готівки на загальну суму 2 300 грн.
		- з рахунку № НОМЕР_10 вкладника ОСОБА_13 під час здійснення касової операції видачі готівки на загальну суму 13 987,8 грн.
		- з рахунку № НОМЕР_11 вкладника ОСОБА_17 під час здійснення касової операції видачі готівки на загальну суму 2 800 грн.
		В результаті умисних дій ОСОБА_6 протиправно привласнила грошові кошти АТ «Державний ощадний банк України» на загальну суму 215 925,1 грн., спричинивши АТ «Державний ощадний банк України» матеріальну шкоду на зазначену суму, тобто у великих розмірах. 
		Вироком Апеляційного суду Херсонської області від 19 грудня 2016 року вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного їй покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 покарання: - за ст. 357 ч. 1 КК Україниу виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.; - за ст. 366 ч. 1 КК Україниу виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік; - за ст. 191 ч. 4 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком, на 2 роки. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_6 призначено у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 2 роки.
		На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і на неї покладено відповідні обов`язки. 
		В інший частині вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень 
		У касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та призначено ОСОБА_6 покарання із застосуванням 75 КК України, яке не відповідає тяжкості вчинених нею злочинів та її особі внаслідок м`якості. У зв`язку із зазначеним вважає вирок апеляційного суду таким, що не відповідає вимогам ст. 420 КПК України. 
		В запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженої ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_19 вказує на безпідставність її доводів та законність судового рішення і просить скаргу залишити без задоволення. 
		Позиції учасників судового провадження 
		Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.
		Засуджена в судовому засіданні заперечувала проти доводів касаційної скарги прокурора і просила залишити її без задоволення, а судові рішення  без зміни.
		Мотиви Суду 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 , правильність кваліфікації її дій за ст. 191 ч. 4, ст. 357 ч. 1, ст. 366 ч. 1 КК України, а також висновки апеляційного суду щодо призначення ОСОБА_6 додаткового покарання, у касаційній скарзі не оспорюються. 
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 420 ч. 2 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги. 
		Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		При цьому, відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом апеляційної інстанції основного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженої внаслідок м`якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного ОСОБА_6 основного покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
		При вирішенні питання щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_6 покарання в межах доводів апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, дані про особу засудженої, обставини, що пом`якшують покарання, і відсутність обставин, що обтяжують її покарання. Так, апеляційний суд врахував те, що ОСОБА_6 раніше не судима, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2004 і 2015 років народження та бабусю 1943 року народження, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, має постійне місце проживання і реєстрації. При цьому щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування завданого збитку судом визнані обставинами, що пом`якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було. 
		Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, ставлення обвинуваченої до вчиненого, яке будується на критичній оцінці своєї протиправної поведінки, готовності нести кримінальну відповідальність за вчинене, мотивів вчинення вказаних кримінальних правопорушень, думку прокурора, зазначену в промові, який просив призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням вимог ст.ст.75,76 КК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із висновком суду першої інстанції щодо можливості виправлення та перевиховання ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України та своїм вироком на підставі цих вимог закону звільнив її від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, а прийняте рішення належним чином мотивував.
		Отже, покарання засудженій ОСОБА_6 призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, призначене їй покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
		Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 420 КПК України. 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування вироку і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить. 
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
		ухвалив:
		Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 19 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...