Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/17473/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2018. Зареєстровано: 13.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2018.
Дата набрання законної сили: 18.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		05 квітня 2018 року                                                    № 826/17473/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Махинько Ю.О., розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Росава" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
		 
		Приватне акціонерне товариство "Росава" звернулось до суду з позовом про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0005521402 форми "С" про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в сумі 1.274.746.101,51 грн.; стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору в розмірі 560.000,00 грн.
		Ухвалами суду: від 29.12.2017 - відкрито провадження та призначено підготовче засідання; від 01.02.2018 - закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті. Судовий розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкої представників сторін, спричиненої складними погодними умовами, також судом оголошувалась перерва для надання позивачем доказів та додаткових письмових пояснень щодо розміру пені. В судовому засіданні, 05.04.2018, на підставі статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0005521402 є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що прийнято на підставі висновків перевірки, які не відповідають фактичним обставинам, оскільки відповідачем невірно розраховано суму пені, що підлягає стягненню, через неврахування звернення позивача до Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція). На думку позивача, застосовними до спірних відносин є положення статті 250 Господарського кодексу України щодо неможливості застосування адміністративно-господарської санкції поза межами річного строку з дати вчинення порушення. 
		У відповіді на відзив представник позивача не заперечив нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, що не може перевищувати 419.774.219,00 грн. Такий висновок зроблений на підставі припущення щодо можливого відображення в бухгалтерському обліку зазначеної суми в разі отримання обладнання від контрагента, відображення станом на дату початку перевірки (24.05.2017) в бухгалтерському обліку повернення коштів у сумі 419.774.219,00 грн. (526.587.00,00 дол. США) та 956386555,15 грн. - курсова різниця.
		Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав, просив задовольнити вимоги в повному обсязі. 
		Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, зазначивши, що податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0005521402 прийнято за результатами встановленого під час перевірки позивача порушення граничних строків виконання зовнішньоекономічного контракту від 25.03.2011 №Rosava/BC 25032011/342, укладеного із нерезидентом Bridgeholm Commercial LLP (Велика Британія).
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено.
		Між ПАТ "Росава" та Bridgeholm Commercial LLP (Велика Британія) укладено контракт від 25.03.2011 №Rosava/BC 25032011/342, за умовами якого ПАТ "Росава" купляє, а Bridgeholm Commercial LLP продає обладнання для виробництва автомобільних шин.
		Загальна вартість контракту, з рахуванням змін, внесених додатковою угодою №2, становить 114.077.120,00 дол. США.
		На виконання вимог контракту позивачем на користь компанії Bridgeholm Commercial LLP здійснено авансові платежі на загальну суму 59.915.000,00 дол. США: 30.03.2011 - 21.170.400,00 дол. США; 31.03.2011 - 8.829.600,00 дол. США; 25.07.2011 - 15.000.000,00 дол. США; 12.01.2012 - 8.000.000,00 дол. США; 13.01.2012 - 6.915.000,00 дол. США.
		Компанією нерезидентом Bridgeholm Commercial LLP частково повернуто ПАТ "Росава" кошти за контрактом на загальну суму 7.256.300,00 дол. США: 10.04.2013 - 1.694.000,00 дол. США; 14.05.2013 - 618.000,00 дол. США; 05.06.2013 - 564.300,00 дол. США; 18.06.2013 - 430.000,00 дол. США; 25.06.2013 - 3.950.000,00 дол. США.
		Міністерством економічного розвитку та торгівлі України відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" видано ПАТ "Росава" висновки від 19.09.2011 №397, від 03.03.2012 №121, від 03.08.2012 №416, від 11.03.2013 №189, від 04.09.2013 №985, від 12.06.2014 №636, від 18.12.2014 №1291, згідно з якими продовжено строк розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією до 30.06.2016.
		Згідно з розділом 12 контракту від 25.03.2011 №Rosava/BC 25032011/342 спори між ПАТ "Росава" та Компанією нерезидентом Bridgeholm Commercial LLP, що можуть виникати під час виконання даного контракту, розглядаються Арбітражним інститутом при Торгово-промисловій палаті міста Стокгольм, Швеція.
		Позивач звернувся до Арбітражного інституту при Торгово-промисловій палаті міста Стокгольм з Клопотанням про арбітраж від 21.04.2104, у якому просив стягнути з Компанії Bridgeholm Commercial LLP заборгованість за контрактом в сумі 52.658.700,00 дол. США.
		Рішенням Арбітражного інституту при Торгово-промисловій палаті міста Стокгольм від 10.05.2017 в арбітражному провадженні ПАТ "Росава" відмовлено в зв'язку з несплатою реєстраційного збору.
		Відповідачем у період з 24.05.2017 по 29.06.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Росава" з питань дотримання вимог валютного законодавства під час здійснення зовнішньоекономічних операцій за зовнішньоекономічним контрактом (угодою) від 25.03.2011 №Rosava/BC 25032011/342, укладеного з нерезидентом Bridgeholm Commercial LLP (Велика Британія), за результатами якої складено акт від 06.07.2017 №1630/28-10-14-02/30253385. 
		В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем: статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо виконання зовнішньоекономічного контракту від 25.03.2011 №Rosava/BC 25032011/342 з нерезидентом Bridgeholm Commercial LLP - порушено граничні строки розрахунків (граничні строки поставки товару) на суму 52.658.700,00 дол. США строком на 325 днів (з 01.07.2016 по 21.05.2017); пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (зі змінами та доповненнями) - не відображення ПАТ "Росава" протермінованої дебіторської заборгованості в декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017, 01.04.2017, з нерезидентом Bridgeholm Commercial LLP, контракт від 25.03.2011 №Rosava/BC 25032011/342 на суму 52.658.700,00 дол. США.
		Перевіркою також встановлено, що ПАТ "Росава" повторно звернулось з клопотанням про арбітраж від 22.05.2017 №14/2899 до Арбітражного інституту при Торгово-промисловій палаті міста Стокгольм щодо стягнення з Компанії Bridgeholm Commercial LLP заборгованості за Контрактом в сумі 52.658.700,00 дол. США. Згідно з повідомленням Арбітражного інституту при Торгово-промисловій палаті міста Стокгольм від 31.05.2017 розпочато арбітражний розгляд по Арбітражу №V2017/085. 
		На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0005521402, яким позивачу, за порушення строку розрахунку в сфері зовнішньоекономічної діяльності, нараховано пеню в розмірі 1.274.746.101,51 грн.
		Як убачається з висновків акту перевірки та розрахунку пені, що є додатком №1 до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідачем нараховано позивачу пеню за період з 01.07.2016 по 21.05.2017.
		За результатами адміністративного (досудового) оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення, Державна фіскальна служба України рішенням від 12.10.2017 №22969/6/99-99-11-01-02-25 залишила податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0005521402 без змін, скаргу ПАТ "Росава" без задоволення.
		Наведені обставини представниками сторін не заперечувались.
		Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
		Питання розрахунків в іноземній валюті врегульовані Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час існування спірних відносин). 
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
		Пунктом 1.1 "Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями", затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999 №136, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.
		Відповідно до статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
		Як уже зазначалось, Міністерством економічного розвитку та торгівлі України видано ПАТ "Росава" висновки від 19.09.2011 №397, від 03.03.2012 №121, від 03.08.2012 №416, від 11.03.2013 №189, від 04.09.2013 №985, від 12.06.2014 №636, від 18.12.2014 №1291, якими продовжено строк розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією до 30.06.2016.
		Згідно зі статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті": за порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (частина перша); в разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (частина друга); в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено (частина третя).
		Під час судового розгляду справи представниками сторін не заперечувалось та зазначено в акті перевірки від 06.07.2017 №1630/28-10-14-02/30253385, що ПАТ "Росава" звернулось до Арбітражного інституту при Торгово-промисловій палаті міста Стокгольм з клопотанням про арбітраж від 22.05.2017 №14/2899, на підставі якого розпочато арбітражний розгляд по Арбітражу №V2017/085. 
		Отже, відповідачем правомірно визначено строк, за який слід нараховувати пеню за порушення позивачем розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, починаючи з 01.07.2016, тобто наступного дня, що наступив після закінчення строку, продовженого висновком Міністерством економічного розвитку та торгівлі України від 18.12.2014 №1291, та по 21.05.2017 - останній день перед зверненням позивача до Арбітражного інституту при Торгово-промисловій палаті м. Стокгольм за захистом свого порушеного права за контрактом, на підставі якого розпочато арбітражний розгляд. Відповідно строк прострочення становить 325 днів. 
		Твердження позивача про помилковість розрахунку такого строку в зв'язку зі зверненням до арбітражної установи 21.04.2014 є необґрунтованим, позаяк рішенням Арбітражного інституту при Торгово-промисловій палаті міста Стокгольм від 10.05.2017 в арбітражному провадженні за клопотанням ПАТ "Росава" від 21.04.2104, відмовлено в зв'язку з несплатою реєстраційного збору. За змістом наведеної частини третьої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" така обставина не впливає на строки розрахунку пені. 
		Відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" надано право органам доходів і зборів, за наслідками документальних перевірок, безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
		Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		Підпунктом 129.5 статті 129 Податкового кодексу України зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.
		З урахуванням наведених норм Податкового кодексу України та частини першої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності вимог статті 2 цього Закону, контролюючий орган уповноважений здійснювати заходи щодо стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. 
		Судом встановлено, що загальна вартість недопоставленого нерезидентом Bridgeholm Commercial LLP товару ПАТ "Росава" становить 52.658.700,00 дол. США, відповідна сума заявлялась позивачем у клопотанні від 21.04.2104 до Арбітражного інституту при Торгово-промисловій палаті міста Стокгольм та не заперечувалась позивачем під час судового розгляду справи. Відтак, відповідачем вірно здійснено розрахунок пені з урахуванням 325 днів прострочення поставки товару, суми недопоставленого товару - 52.658.700,00 дол. США та курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день виникнення заборгованості (01.07.2016), який становив 24,828412 грн. 
		З огляду на наведене, хибними є твердження представника позивача щодо невірного розрахунку пені в зв'язку з відображенням в податковому обліку суми 419.774.219,00 грн. (526.587.00,00 дол. США) та 956386555,15 грн. курсової різниці в разі повернення контрагентом коштів. Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не передбачено можливості врахування курсової різниці в разу повернення коштів у майбутньому. Крім того, обставини, про які зазначає представник позивача не настали, тому не можуть бути враховані судом. 
		Щодо твердження позивача про нарахування відповідачем пені, яка перевищує максимально допустимий розмір, то суд зазначає, що за змістом частини першої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). В перерахунку в грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (01.07.2016) відповідна сума становить: 52.658.700,00 х 24,828412 = 1.307.431.898,98 грн. Відтак, розмір пені, який визначний в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є меншим за вартість недопоставленого товару за контрактом.
		Представник ПАТ "Росава" наголосив, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, за якою: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (частина перша); дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (частина друга).
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI (набрав чинності 01.01.2011) статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, за змістом якої зі сфери дії цієї виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. 
		Відповідно до пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
		Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Повноваження щодо стягнення пені надано податковим органам частиною п'ятою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". 
		Пунктом 114.1 статті 114 Податкового кодексу України визначено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, пунктом 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання.
		Отже, помилковими є твердження представника позивача про необхідність застосування до спірних відноси статті 250 Господарського кодексу України (наприклад, постанова Верховного Суду від 06.02.2018 справа №809/951/17, реєстраційний номер - 72288285). 
		Щодо обґрунтування позивачем своїх тверджень про застосовність статті 250 Господарського кодексу України правовими висновками Верховного Суду України, то суд погоджується з доводами представника відповідача, що наведені рішення не можуть бути застосовані в розглядуваних судом правовідносинах. Так, у рішенні від 27.05.2014 справа №21-126а14 - розглядались правовідносини щодо скасування припису про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, в постанові від 04.07.2011 справа №21-163а11 - йшлося про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків. Наведені рішення не стосуються податкових зобов'язань, відповідно правові висновки в цих справах не можуть розглядатись як такі, що зроблені в подібних правовідносинах. У постанові Верховного Суду України від 10.07.2012 справа №21-147а12 вирішувався спір про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі пунктів 3, 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР та абзацу третього частини першої статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". Верховний Суд України висловив правову позицію, за якою встановлені статтею 250 Господарського кодексу України строки поширюються лише на застосування контролюючим органом адміністративно-господарських санкцій, а не на їх стягнення в судовому порядку, однак тлумачення статті 250 Господарського кодексу України здійснено в редакції до внесення змін Законом України від 02.12.2010 №2756-VI, що також виключає застосовність цього рішення в розглядуваних судом правовідносинах. Також позивачем наведено постанову Верховного Суду України від 04.11.2014 справа 21-469а14, однак правові висновки в цій справі не можуть бути використані, оскільки Верховним Судом України здійснювалось тлумачення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ, однак з внесенням змін до Податкового кодексу України та статті 250 Господарського кодексу України правове регулювання стягнення пені за порушення розрахунків в іноземній валюті змінилось: не застосовною стала стаття 250 Господарського кодексу України, процедура стягнення врегульована Податковим кодексом України. 
		З огляду на викладене, слід дійти висновку про необґрунтованість позивних вимог, відповідно такі вимоги задоволенню не підлягають.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд враховує, що обмеження та санкції передбачені Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" запровадженні з метою унеможливлення виведення іноземної валюти, що впливає на фінансову та економічну стабільність Держави. Норми цього Закону, на момент укладення позивачем контракту від 25.03.2011 №Rosava/BC 25032011/342, були чіткими та зрозумілими, в тому числі стаття 250 Господарського кодексу України в редакції Закону від 02.12.2010 №2756-VI, положення якої з 01.01.2011 не підлягають застосуванню до санкцій, які застосовувались податковими органами, водночас повноваження стягувати та нараховувати пеню на підставі Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" надано податковим органам частиною шостою статті 4 цього Закону та проаналізованими положеннями Податкового кодексу України. При цьому, вказаним Законом визначено процедури, дотримання яких не передбачає відповідальності суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, отримання дозволу на продовження строку розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, прийняття до розгляду арбітражним судом позовної заяви суб'єкта зовнішньоекономічної про стягнення відповідної суми заборгованості з контрагента за зовнішньоекономічним контрактом. Як уже зазначалось судом, позивач скористався цими процедурами, однак позовна заява була прийнята арбітражем до розгляду 22.05.2017, відповідно з цього часу нарахування пені було припинено. Крім того, Податковим кодексом України передбачено відстрочення, розстрочення грошових зобов'язань. Відповідно, застосування контролюючим органом наведених норм та нарахування пені, в даному випадку, не розцінюється судом як надмірний тягар для позивача.
		Щодо строку звернення до суду, то суд вважає, що позивачем дотримано тримісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України, оскільки скориставшись процедурою досудового врегулювання спору, передбаченого Податковим кодексом України, позивач міг дізнатись про порушене право, інтерес після прийняття Державною фіскальною службою України рішення від 12.10.2017 №22969/6/99-99-11-01-02-25, прийнятого за наслідками розгляду скарги про оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.07.2017 №0005521402. До суду позивач звернувся 26.12.2017, тобто в межах тримісячного строку.
		Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 560.000,00 грн. (платіжне доручення від 22.12.2017 №7871). Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України присудженню не підлягають.
		Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		 
		Позивач - Приватне акціонерне товариство "Росава" (ідентифікаційний код 30253385, місцезнаходження: 09108, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Леваневського, 91).
		Відповідач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996, місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11г).
		 
		Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		Повний текст рішення складено 11 червня 2018 року.
		 
		Суддя                                                                                                                  В.А. Донець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...