Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 818/1929/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.06.2018. Зареєстровано: 13.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2018.
Дата набрання законної сили: 04.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		Головуючий І інстанції: В.М. Соколов
		04 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1929/17
		Харківський апеляційний адміністративний суд
		у складі колегії:
		головуючого судді: Бенедик А.П.
		суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. 
		за участю секретаря судового засідання Багмет А.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Соколов В.М.) від 24.01.2018р. (повний текст рішення складено 31.01.2018 р.) по справі №818/1929/17
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 
		про визнання протиправною та скасування відмови, зобовязання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просив:
		- визнати протиправною та скасувати вимоги ГУ Держгеокадастру у Сумській області викладені у листі 01.11.2017 №Ж-14253-5645/6-17, щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 38,67 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рилля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради, Сумського району, Сумської області;
		- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області розглянути та затвердити проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 38,67 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рилля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради, Сумського району, Сумської області та надати її в оренду.
		В обґрунтування позовних вимог вказує, що при зверненні до відповідача з метою затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, йому неодноразово було відмовлено із зазначенням різних підстав, при цьому, проект землеустрою було погоджено у визначеному законом порядку. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та протиправною, оскільки Земельним кодексом України (далі - ЗК України) не передбачені такі підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправною та скасовано відмову Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 01.11.2017 №Ж-14253-5645/6-17, щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду орієнтовною площею 38,67 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рилля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради, Сумського району, Сумської області.
		Зобов'язано Головне Управління Держгеокадастру у Сумській області розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду орієнтовною площею 38,67 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рилля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради, Сумського району, Сумської області та прийняти рішення щодо його затвердження у відповідності до вимог чинного законодавства.
		Стягнуто на користь позивача з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області витрати зі сплати судового збору в сумі 640,00 грн.
		Зобов'язано Головне Управління Держгеокадастру у Сумській області подати до суду звіт про виконання судового рішення у строк десять днів з дня набрання законної сили даним рішенням.
		Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що відповідачем на звернення позивача зазначались недоліки щодо невідповідності законодавства та були допущені позивачем, що в подальшому сприяли причиною у відмові погодження проекту. Також, зобовязуючи відповідача розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення щодо його затвердження, суд першої інстанції перебрав на себе дискреційні повноваження відповідного органу.
		Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
		Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 13.10.2014 року позивачу на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Сумській області №18-4796/16-14-СГ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 38,67 га в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рилля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради, Сумського району, Сумської області (а.с.18).
		Відповідно до довідки ГУ Держземагентства у Сумській області Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 11.11.2014, вказана земельна ділянка, згідно форми №6 - зем шифр рядка - 94 (землі запасу), графа - 5 (рилля) (а.с.28). 
		Згідно переліку обмежень прав на земельну ділянку і наявні сервітути, обмеження у використанні та обтяження прав на земельну ділянку відсутні (а.с.30).
		Проект землеустрою виконано ТОВ "КООРДИНАТ-БС" та подано позивачем на затвердження до Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області ГУ Держземагентства у Сумській області (а.с.8-55).
		Висновком від 09.12.2014 №7579/01-30 Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області ГУ Держземагентства у Сумській області на підставі наказу ГУ Держземагентства у Сумській області №18-4796/16-14-СГ від 13.10.2014 та відповідно до статей 15-1, 31, 93, 116, 122, 124, 125, 126 та 186-1 ЗК України погодило проект землеустрою та вважає за можливе відвести в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 38,6719 га для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 01.02) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля). Також, відповідно даного висновку земельна ділянка не відноситься до земель природнозаповідного та прородоохоронного, оздоровчого рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду. Існуючі обмеження та сервітути на земельну ділянку не встановлено. Земельна ділянка повинна використовуватись з дотриманням: обовязків власників земельних ділянок та землекористувачів, змісту добросусідства встановлених у статтях 91, 103 ЗК України; статті 35 закону України «Про охорону земель» (а.с.48-49).
		Надалі даний проект (в межах року наданого відповідачем згідно наказу на його виготовлення) було подано на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.
		Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №7777-66/29-15-СГ від 11.06.2015 вказано, що земельна ділянка, яка відводиться в оренду, це землі агровиробничої групи ґрунтів з шифром 53 д, які відносяться до особливо цінних груп ґрунтів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 06.10.2003 №245 «Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів», а тому вказаний проект підлягає обовязковій державній експертизі (а.с.60).
		Вважаючи дану відмову у погодженні проекту незаконною, позивач оскаржив в судовому порядку.
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 у справі №818/3593/15 позовні вимоги задоволені частково: визнано протиправною вимога про обовязкову державну експертизу згідно листа №7777-66/29-15-СГ від 11.06.2015; зобовязано відповідача повторно розглянути питання, щодо затвердження проекту землеустрою (а.с.64-65).
		Не погодившись з даною постановою відповідач оскаржив її в касаційному порядку. 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 була залишена без змін (а.с.62-63).
		Позивач 31.03.2016 подав проект землеустрою та заяву на його затвердження (а.с.68).
		Згідно листа відповідача №Ж-2862-1977/6-16 від 14.04.2016 позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою, оскільки на дату подачі другої заяви відповідач оскаржує постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016, та крім того, висновок про погодження проекту землеустрою наданий Управлінням Держземагентством у Сумському районі Сумської області від 09.12.2014 №7579/01-30 втратив свою чинність 09.12.2015, оскільки термін його дії 1 рік (а.с.67).
		Позивачем повторно погоджено проект землевідведення без строку його дії відповідно до листа Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 19.09.2016 №554/41-16 (а.с.69).
		05.01.2017 позивач подав проект на затвердження, до заяви долучив погодження Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 19.09.2016 №554/41-16, яке вимагав відповідач і копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016, відповідно до якої вбачається, що відповідач повинен повторно розглянути питання погодження проекту землеустрою (а.с.70).
		Відповідно до листа відповідача №Ж-78-272/6-17 від 20.01.2017 позивачу відмовлено в погодженні проекту та надання в оренду земельної ділянки (а.с.71). В якості підстав відповідач вказав на технічні недоліки проекту, які раніше не були вказані. Також вказано, що при усуненні недоліків проекту відповідач згоден затвердити проект та надати в оренду земельну ділянку строком на 7 років та орендною платою 8% від її нормативної грошової оцінки.
		Усунувши недоліки вказані в листі від 20.01.2017 №Ж-78-272/6-17, позивач 06.02.2017 звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту та погодився з наданням земельної ділянки строком на 7 років та орендною платою 8% від її нормативної грошової оцінки.
		Відповідно до листа відповідача №Ж-1436-861/6-17 від 22.02.2017 позивачу відмовлено в погодженні проекту та надання в оренду земельної ділянки (а.с.72). В якості підстав відповідач вказав на ті ж самі технічні недоліки проекту, які були усунуті позивачем. Також було вказано, що при усуненні недоліків проекту відповідач згоден затвердити проект та надати в оренду земельну ділянку строком на 7 років та орендною платою 12 % від її нормативної грошової оцінки.
		04.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землевідведення та наданні земельної ділянки в оренду (а.с.73).
		Відповідно до листа відповідача №Ж-11919-5107/6-17 від 18.09.2017 позивачу відмовлено в погодженні проекту та надання в оренду земельної ділянки. (а.с.74). В якості підстав відповідач вказав, що треба розробити агрохімічний паспорт поля земельної ділянки. Також зазначено, що агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється кожні 5-10 років і є обов'язковою для всіх землевласників і землекористувачів. Крім того, відповідач згоден затвердити проект та надати в оренду земельну ділянку строком на 7 років та орендною платою 12 % від її нормативної грошової оцінки. При цьому, недоліки проекту землевідведення, які були вказані в листі відповідача №Ж-1436-861/6-17 від 22.02.2017 вже не вказуються як наявні.
		На виконання вимог вказаного листа, позивач виготовив агрохімічний паспорт поля земельної ділянки та надав згоду на умови оренди, які запропонував відповідач.
		18.10.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землевідведення та наданні земельної ділянки в оренду погодившись з усіма вимогами, щодо умов договору (а.с.75).
		27.10.2017 позивач надав відповідачу агрохімічний паспорт поля земельної ділянки (а.с.76).
		Відповідно до листа відповідача №Ж-14253-5645/6-17 від 01.11.2017 позивачу відмовлено в погодженні проекту та наданні в оренду земельної ділянки. (а.с.77). В якості підстав відповідач вказав, що висновок про погодження проекту землеустрою, наданий Управлінням Держземагентством у Сумському районі Сумської області від 09.12.2014 №7579/01-30 втратив свою чинність 09.12.2015, оскільки термін його дії 1 рік (як і при другій відмові вказаній вище), при цьому, не було враховано нове погодження відповідно до листа Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 19.09.2016 №554/41-16, в якому було повторно погоджено проект землеустрою без строку його дії. Другою підставою відмови вказано, що 13.10.2014 відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Сумській області №18-4796/16-14-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 38,67 га, в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рилля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради Сумського району Сумської області, а відповідно до п. 5 даного наказу строк його дії 1 рік і сплинув він 13.10.2015.
		Позивач, не погоджуючись із відмовою, звернувся до суду із даним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, відповідач протиправно посилався на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами. В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради, Сумського району, Сумської області та прийняти рішення щодо його затвердження у відповідності до вимог чинного законодавства.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
		Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно з ч. 1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ч.1, 2 та п."а" ч.3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;
		Відповідно ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).
		Згідно ч. 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
		Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
		З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що громадяни, які зацікавлені в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів.
		Як було зазначено вище, дозвіл на розроблення проекту землеустрою позивачем було отримано та розроблено проект землеустрою.
		Частиною 6 статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
		Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (ч. 13 ст. 123 ЗК України).
		Матеріалами справи підтверджено, що проект землеустрою двічі було погоджено висновком Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 09.12.2014 №7579/01-30 (а.с.48-49) та від 19.09.2016 №554/41-16 (а.с.69).
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 38,67 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рилля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради, Сумського району, Сумської області, порушив приписи ст.123 ЗК України, якою визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у затвердженні проекту
		Положеннями ЗК України чітко визначено, що розгляд відповідної заяви може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Надана відповідачем відмова, яка викладена у листі від 01.11.2017 №Ж-14253-5645/6-17, є невмотивованою.
		Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відмова Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду орієнтовною площею 38,67 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рилля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради, Сумського району, Сумської області, яка викладена в листі №Ж-14253-5645/6-17 від 01.11.2017 є протииправною.
		Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
		Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних дій, що є предметом оскарження позивачем.
		Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
		Таким чином, належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій.
		Згідно ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, ОСОБА_2 Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання відповідача розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду орієнтовною площею 38,67 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рилля), для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Басівської сільської ради, Сумського району, Сумської області та прийняти рішення щодо його затвердження у відповідності до вимог чинного законодавства.
		Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
		Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій та рішень, не довів належними та допустимими доказами, правомірність оскаржуваної відмови.
		За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є правомірним.
		Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень.
		У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
		Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині встановлення судового контролю шляхом зобовязання подати до суду звіт про виконання судового рішення у строк десять днів з дня набрання законної сили даним рішенням.
		Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2018р. по справі №818/1929/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобовязання вчинити дії залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис)  (підпис) ОСОБА_4   ОСОБА_5   Повний текст постанови складено 11.06.2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...