Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/2649/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; єдиного податку.
Надіслано для оприлюднення: 12.06.2018. Зареєстровано: 13.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2018.
Дата набрання законної сили: 12.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		12 червня 2018 року 
		Київ
		справа №808/2649/17
		адміністративне провадження №К/9901/48957/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді - доповідача - Олендера І.Я., 
		суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Агролан" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (суддя - Прасов О.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року (судді: Чепурнов Д.В. (головуючий), Мельник В.В., Сафронов С.В.) у справі №808/2649/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Агролан" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
		У С Т А Н О В И В:
		Селянське (фермерське) господарство "Агролан" (далі - позивач, СФГ «Агролан») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 серпня                2017 року за №0011131413.
		В обґрунтування позовних вимог СФГ «Агролан» зазначило про правомірність визначення ставки єдиного податку з сільськогосподарських угідь.
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада                2017 року, залишеною без змін постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивачем всупереч вимог податкового законодавства для платників єдиного податку четвертої групи застосовано розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь не застосовано наведених у пункті 293.9 статті 293 Податкового кодексу України ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь залежно від категорії (типу) земель (у відповідних відсотках бази оподаткування).
		Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги СФГ «Агролан».
		У доводах касаційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи та неправильне застосування норм підпункту 14.1.125 пункту  14.1 статті 14, підпункту 2921.1 статті 2921 Податкового кодексу України у частині визначення бази оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи виходячи із способу використання земельної ділянки, оскільки така база оподаткування визначається із нормативно грошової оцінки землі.
		Контролюючий орган подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на наявність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.
		Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку           СФГ «Агролан» з питань дотримання вимог податкового законодавства з єдиного податку 4 групи за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2017 року, про що складено акт №418/08-01-14-13-13/32286166 від 26 липня 2017 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 2921.1 статті 2921 Податкового кодексу України,  у  зв'язку з чим занижено єдиний податок четвертої групи у розмірі 36 893,50 грн.
		За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2017 року №0011131413, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по єдиному податку 4 групи сільськогосподарських товаровиробників (єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%) на суму 46  116,88 грн, у тому числі: 36  893,50 грн - за податковим зобов'язанням; 9  223,38 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією.
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач у період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2017 року використовув земельні ділянки (рілля, сіножатті) на території Новотавричеської сільської ради, відповідно до договорів оренди землі, які зареєстровані у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено відповідний запис.
		За даними актів обстежень щодо проведення моніторингу земель сільськогосподарського призначення на території Оріхівського району вбачається, що СФГ «Агролан» земельні угіддя типу «сіножатті» фактично використовує як «ріллю» для вирощування сільськогосподарських культур, що не заперечується позивачем. 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
		Згідно з пункту 2921.1 статті 2921 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
		За змістом пункту 2921.2 статті 2921 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.
		Згідно з пунктом 293.9 статті 293 Податкового кодексу України (редакція якого змінювалась протягом 2015, 2016 та 2017 років) встановлювався для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставки податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в залежності від категорії (типу) земель, їх розташування та встановлюється у відсотках бази оподаткування.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач визначав податкові зобов'язання з єдиного податку четвертої групи за 2015-2017 роки без застосування наведених у пункту 293.9 статті 293 Податкового кодексу України ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь залежно від категорії (типу) земель (у відповідних відсотках бази оподаткування), зважаючи на те, що позивачем застосовано ставку єдиного податку за земельні угілля «сіножаті», тоді як фактично земельні угіддя використовувались позивачем як «рілля».
		Акт обстеження земель сільськогосподарського призначення щодо фактичного цільового використання свідчать про нецільове використання СФГ «Агролан» розораних 113,4497 га сіножаті під посівні культури: озима пшениця та соняшник.
		Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо помилковості  доводів позивача про застосування однакової ставки податку до земель сільськогосподарського призначення без врахування її типу при декларуванні єдиного податку четверної групи та обґрунтовано відхилив посилання позивача на інформаційні листи Управління Держгеокадастру у Пологівському районі Запорізької області, оскільки останні не свідчать про фактичний спосіб використання                          СФГ «Агролан» угідь як «сіножатей». 
		Відтак, викладене свідчить про наявність законодавчо визначеного обов'язку щодо сплати позивачем суми єдиного податку четвертої групи за земельні угіддя, які фактично використовуються як рілля за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 -                       8 695,91грн; за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 22314,33 грн.; за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 - 5883,26 грн та правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Агролан" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу  Селянського (фермерського) господарства "Агролан" залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від                  30 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі №808/2649/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...