Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1622/16159/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2018.
Дата набрання законної сили: 07.06.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		Іменем України
		 
		7 червня 2018 року
		м. Київ
		справа № 1622/16159/2012
		провадження № 51-2694км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального 
		суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю 
		секретаря судового 
		засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		виправданого ОСОБА_6 , 
		захисника  ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінальної справи в суді апеляційної інстанції, на вирок Октябрського районного суду м. Полтави 
		від 28 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від10січня 2017 року щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		виправданого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вищевказаним вироком ОСОБА_6 виправдано за ч. 3 ст. 368 КК у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину.
		Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок районного суду  без зміни.
		Ухвалою цього ж суду від 9 лютого 2017 року виправлено описку в його ухвалі від 10 січня 2017 року; виключено посилання на участь секретаря ОСОБА_8 , а також виправлено в установлювальній частині ухвали, викладених в ухвалі доводах в апеляційній скарзі прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_9 та в мотивувальній частині ухвали при посиланні на прийняте рішення суду першої інстанції посилання на ч. 1 ст. 368 КК  з «ч. 1 ст. 368» на «ч.3ст. 368 КК».
		Органами досудового розслідування  ОСОБА_6 обвинувачувався в одержанні хабара, пов`язаного з вимаганням, службовою особою, котра займає відповідальне становище, за виконання в інтересах того, хто дає хабар, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища.
		Так, ОСОБА_6 обіймав посаду слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України (УСБУ) в Харківській області у званні старшого лейтенанта юстиції, був державним службовцем та посадовою особою, а також співробітником правоохоронного органу.
		19 червня 2012 року  ОСОБА_6 прийняв до свого провадження кримінальну справу щодо ОСОБА_10 . Цього ж дня ОСОБА_6 , утримуючи вказану особу в приміщенні УСБУ, приблизно о 18:15 в парку, розташованому навпроти Харківського академічного театру опери і балету (на вул. Сумській, 25 у м. Харкові) зустрівся зі знайомим ОСОБА_10  ОСОБА_11 і в ході розмови з метою створення умов отримання хабара роз`яснив йому, що може прийняти рішення про затримання ОСОБА_10 в порядку ст. 115 КПК, і для того, щоб цього не сталося, він зажадав від ОСОБА_11 передати йому грошову винагороду в розмірі 3000 дол. США, поставивши таким чином останнього в безвихідне становище.
		У подальшому 19 червня 2012 року приблизно о 21:30 ОСОБА_6 , переслідуючи умисел на отримання хабара шляхом вимагання, будучи посадовою особою та користуючись службовим положенням, на території вищевказаного парку отримав від ОСОБА_11 частину хабара в розмірі 1000 дол. США (закурсом Національного банку України станом на той час  7992, 50 грн).
		Також 22 червня 2012 року о 15:55 ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати умисел на отримання хабара шляхом вимагання, перебуваючи в автомобілі марки «БМВ» зеленого кольору, (державний номерний знак НОМЕР_1 ) біля будинку №10 на вул. Гоголя в м. Харкові отримав від ОСОБА_11 ще 800 дол. США та9600 грн, однак його протиправну діяльність припинили співробітники правоохоронних органів.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, що потягло за собою неправильне застосування кримінального закону та безпідставне виправдання ОСОБА_6 , а також на однобічність судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати судові рішення і направити справу на нове розслідування. Вказує на те, що суд першої інстанції за наявності підстав в всупереч вимогам КПК 1960 року не направив справу прокурору для організації додаткового розслідування, а продовжив її слухання. Прокурор стверджує, що в основу обґрунтування прийнятого рішення суд поклав виключно показання ОСОБА_6 , які той надавав у суді, про те, що злочину він не вчиняв. Проте допитані в суді ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказали, що ОСОБА_6 під загрозою застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою вимагав від ОСОБА_10 надати визнавальні показання своє винності, а під час зустрічі з ОСОБА_11 домовився відпустити ОСОБА_10 на волю під підписку про невиїзд за умови передачі йому 3000 дол. США. Зазначає, що суд однобічно проаналізував, зібрані слідчим докази у справі, і зробив суперечливі висновки. Крім того, суд визнав недопустимими доказами результати проведення оперативно-розшукових заходів, оскільки оперативно-розшукову справу було заведено і проведено з процесуальними порушеннями, і апеляційний суд не давав дозволу на проведення таких заходів. Проте відповідно до листа прокуратури Харківської області встановлено, що порушень при заведенні та проведенні оперативно-розшукової справи не було, і апеляційний суд давав дозволи на використання відповідних заходів для фіксації злочину. Висновки суду про наявність у діях працівників міліції ознак підбурювання до одержання хабара є безпідставним  навпаки, за змістом результатів оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_6 вимагав хабар за те, що відпустить ОСОБА_10 , а також здійснював психологічний тиск на нього. Апеляційний суд усупереч вимогам ч. 2 ст. 377 КПК 1960 року не зазначив достатніх підстав, через які доводи в апеляційній скарзі прокурора визнав необґрунтованими і не навів належного спростування таких доводів. 
		В запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 наголошують на її необґрунтованості і просять залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор не підтримала касаційну скаргу і просила залишити судові рішення без змін.
		Виправданий та його захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1 ст. 395 КПК 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі й додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій його було оскаржено.
		Як убачається зі змісту касаційної скарги, прокурор, зокрема, посилається на однобічність і неповноту судового розгляду, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, тоді як перевірки цих обставин відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року до повноважень касаційного суду законом не віднесено. У зв`язку з наведеним доводи прокурора в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.
		Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі, про необґрунтованість виправдання ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 368 КК, то вони є безпідставними.
		Відповідно до ст. 323 КПК 1960 року виправдувальний вирок повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок тими доказами, які було розглянуто в судовому засіданні, й оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Згідно з частинами 2, 4 ст. 327 КПК 1960 року обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчинені злочину доведено. Виправдувальний вирок постановляється, зокрема, у випадках, коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок відповідно до ч. 1 ст. 327 КПК 1960 року суд повинен мотивувати.
		Вказаних вимог суд першої інстанції при розгляді справи дотримався.
		Як убачається з матеріалів кримінальної справи, районний суд повно й усебічно розглянув усі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, дослідив і перевірив у судовому засіданні докази та дав їм у сукупності належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК 1960 року.
		Апеляційний суд також ретельно перевірив викладені в апеляції доводи і на їх спростування навів в ухвалі мотиви, які ґрунтуються на матеріалах справи. Надумку Суду, висновки, які зробили суди, базуються на об`єктивній оцінці всіх доказів у їх сукупності з урахуванням доводів прокурора, які суд першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано спростували.
		Обґрунтовуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд указав на те, що докази у кримінальній справі було отримано не в установленому вимогами КПК 1960 року порядку та внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, а обвинувачення ОСОБА_6  ґрунтується на припущеннях.
		Суд зазначив, що всі слідчі дії виконала особа, яка відповідно до вимог КПК1960року не має на це повноважень, оскільки слідчий не прийняв кримінальну справу до свого провадження згідно зі ст. 113 КПК 1960 року. Відповідна постанова про прийняття справи слідчим до свого провадження у матеріалах кримінальної справи відсутня, а тому суд дійшов висновку, що такої постанови слідчий узагалі невиносив. Крім того, після визначення підслідності вказану справу так і не було прийнято до свого провадження ні прокуратурою області, ні окремим слідчим.
		Також суд визнав недопустимими доказами результати здійснення негласних слідчих дій із застосуванням технічних засобів аудіо-, відео контролю від 19червня2012 року, оскільки такі заходи було здійснено без рішення суду, яке б надавало працівникам міліції повноваження їх проводити. При цьому таке рішення було отримано лише 22 червня 2012 року, що підтверджується відповідним повідомленням Апеляційного суду Харківської області. 
		Крім того, недопустимим доказом суд визнав відеозапис від 22 червня 2012 року, на якому згідно з висновком судової відеофоноскопічної експертизи від 19червня2015 року неможливо встановити, чи брав участь у досліджуваних записах громадянин ОСОБА_6 , через непридатність мовлення (мовленнєвого сигналу) диктора, яке збігається за загальними ознаками зі зразками ОСОБА_6 , для ідентифікаційних досліджень на підставі фізичних параметрів голосу та усного мовлення. Досліджувані записи є копіями, у результаті чого встановити, зазнавали чи ні вказані записи монтажу, експертними методами неможливо. А надані на експертизу флеш-накопичувачі стандарту microSD є непридатними для досліджень через неможливість зчитування інформації з них як стандартними, так іспеціальними методами. При цьому сам ОСОБА_6 заперечував зміст розмови між ним та ОСОБА_11 .
		Проаналізувавши та дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд вирішив, що з боку працівників міліції мав факт підбурювання ОСОБА_6 до вчинення злочину, оскільки ініціатива з проведення відповідних дій виходила саме від заявника та правоохоронних органів. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, отримані шляхом провокації докази не можуть бути використані в судочинстві, оскільки це є порушенням п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у зв`язку з порушенням принципу справедливості. 
		З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що досудове розслідування та зібрання доказів у цій справі проведено особою, котра не мала на це повноважень, і з огляду на зазначене законно й обґрунтовано виправдав ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні за ч.3ст.368 КК, виклавши свій висновок у мотивованому судовому рішенні, що відповідає вимогам статей 323, 324 КПК 1960 року. 
		З такими висновками погодився й апеляційний суд, зазначивши про недопустимість доказів, оскільки їх було здобуто з порушенням установленого законом порядку. А відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви про доведеність винності особи тлумачаться на її користь. Суд також указав, що жодних процесуальних документів щодо вручення працівниками міліції ОСОБА_11 технічних засобів для здійснення аудіо-, відеоконтролю відповідний орган не складав, і вони відсутні у матеріалах кримінальної справи. А показань самого ОСОБА_11 з приводу обставин кримінальної справи в цьому конкретному випадку явно недостатньо для винесення обвинувального вироку.
		Що стосується доводів прокурора про невідповідність ухвали вимогам ст.377КПК1960року, то вони є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи прокурора, які за змістом є аналогічними його доводам укасаційній скарзі, у тому числі й щодо необхідності повернення кримінальної справи на додаткове розслідування і, навівши відповідні мотиви, зазначив урішенні про відсутність підстав для їх задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам 377 КПК 1960 року, а наявний у ній висновок щодо обґрунтованості виправдання ОСОБА_6 належним чином сформульовано.
		З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується й касаційний суд.
		Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, на підставі дослідження всіх представлених у справі доказів Суд вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_6 є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
		Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування судових рішень, не встановлено. 
		 
		Керуючись статтями 394396 КПК 1960 року, Суд
		постановив:
		вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 січня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...