Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/649/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.06.2018. Зареєстровано: 14.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2018.
Дата набрання законної сили: 11.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		Головуючий і інстанції: Костенко Г.В.
		11 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/649/18
		Харківський апеляційний адміністративний суд
		у складі колегії:
		головуючого судді: Донець Л.О.
		суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В. 
		 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 (суддя Г.В. Костенко), по справі № 816/649/18
		за позовом ОСОБА_1 
		до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області 
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		26.02.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2015 №186-17.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 року позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 09 липня 2015 року №186-17.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати у розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
		Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 267 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. 
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем зареєстровано легковий транспортний засіб: автомобіль НОМЕР_1, 2013 р.в., об'єм двигуна5663 куб. см.
		Відповідачем, 09.07.2015 року сформовано податкове повідомлення-рішення №186-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України, та визнав протиправним та скасував винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 09.07.2015 року № 186-17, що призвело до накладення на позивача зобовязання щодо сплати податку. 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		На підставі п.267.1, п.267.2, п. 267.3, п.267.4 статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
		Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
		Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		Підпунктами 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
		Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
		Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
		Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
		Згідно з пп. 267.8.1 «а» п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
		Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
		На підставі п. п.8.1, 8.3 ст.8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
		До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
		Згідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України, до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно.
		Відповідно до пп.10.2 ст.10 ПК України, місцеві ради обовязково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
		У відповідності п.12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. 
		Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
		При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. 
		Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. 
		Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. 
		У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
		Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно з порядком, встановленим цим Кодексом, а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення. 
		Не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
		Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»таст. 143 Конституції України.
		Таким чином, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях, а тому з аналізу наведених норм випливає, що транспортний податок, який відноситься до місцевих податків, встановлюється рішеннями сільських, селищних і міських рад в межах граничних розмірів ставок, визначенихПодатковим кодексом України.
		Статтями8,10 ПК Українипередбачено, що ставка транспортного податку лише визначається Податковим кодексом, а повноваження щодо її встановлення на території певних громад належать до відповідних сільських, селищних, міських рад.
		Відповідно до п.12.5ст.12 ПК України,офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевимиподатками та зборами, якийнабирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
		Отже, місцеві ради зобовязані встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки.
		З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що справляння невстановленого обов'язкового місцевого податку в розмірі мінімальної ставки застосовується у випадках, якщо відповідне рішення місцевої ради прийнято не було.
		Згідно зіст. 3 Бюджетного кодексу Українибюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
		Таким чином, 2016 - це плановий період, а 2017 рік - вже бюджетний період.
		Висновок щодо прийняття місцевою радою рішення про встановлення місцевого податку можна зробити тільки після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі пп.12.3.5п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, можуть розпочати справляння місцевого податку, який місцева рада повинна була встановити згідно з пунктом10.2статті10 Податкового кодексу України.
		Якщо протягом 2015 року місцеві ради не приймають рішення про встановлення транспортного податку, то виключно з 2016 року (початок планового періоду) можуть застосовуватися норми пп.12.3.5п.12.3ст.12 Податкового кодексу України.
		Враховуючи викладене, незалежно від прийняття або неприйняття відповідного рішення місцевою радою у 2015 році транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року.
		Крім того, рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
		Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 816/1368/16.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення мало бути прийнято до 15 липня 2014 року.
		Рішення Полтавської міської ради "Про місцеві податки і збори" в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 30.01.2015, тобто після 15.07.2014, а отже застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
		Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскільки рішення міської ради про встановлення транспортного податку прийнято у 2015 році та оприлюдненню підлягало до 15 липня 2015 року,то виходячи з вимог п.12.5 ст.12 ПК Українивстановлені таким рішенням місцеві податкипідлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.
		Інших обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливі порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, апеляційна скарга не містить.
		Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 2 статті 2 КАС України.
		Колегія суддів вважає, що дії відповідача не відповідають даним критеріям оскільки вказані вчиненні не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		За наведених підстав, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, та задоволення апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів, апеляційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення без змін.
		Згідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Колегія суддів, дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга  задоволенню. 
		Керуючись ст. 311, 315, 316 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 816/649/18 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді   ОСОБА_3   ОСОБА_4   
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 11.06.18 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...