Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/1666/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2018. Зареєстровано: 14.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2018.
Дата набрання законної сили: 13.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа № 448/1666/17
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 червня 2018 року м. Львів
		17 год. 15 хв.
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області про визнання відмови протиправною, зобовязання вчинити дії, -
		 
		у с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Мостиського районного суду Львівської області з адміністративним позовом до Мостиської міської ради Львівської області про визнання відмови протиправною, зобовязання вчинити дії, просив, з врахуванням заяви про уточнення позовної вимоги від 14.05.2018 року, визнати протиправною відмову відповідача  Мостиської міської ради Львівської області, викладену у листі-відповіді від 17.10.2017 року № 02-20/М-906/2 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.08.2017 року, яку відповідач зареєстрував 21.08.2017 року за № М-906, та зобовязати відповідача розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 21.08.2017 року, прийнявши за результатом її розгляду відповідне рішення; постановити відносно відповідача та посадових осіб окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України, яку скерувати компетентним органам; судові витрати покласти на відповідача.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку № 50 по вул. Миру у с. Берегове Мостиського району Львівської області. Власником суміжного будинковолодіння по вул. Миру, 51, у с. Берегове Мостиського району Львівської області є ОСОБА_2. Протягом тривалого часу між землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вирішено спір про встановлення спільної межі. Межі не встановлено ні за спільною згодою землекористувачів, ні за рішенням органу місцевого самоврядування.
		16.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Мостиської міської ради Львівської області з письмовою заявою, в якій, керуючись вимогами ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України, ст. 19 Конституції України, зокрема, просив визначити та встановити межі між земельними ділянками будинковолодінь по вул. Миру № 50 та № 51 в с. Берегове Мостиського району Львівської області; скласти та затвердити схему визначення меж між земельними ділянками будинковолодінь по вул. Миру № 50 та № 51 в с. Берегове Мостиського району Львівської області; встановити межові знаки між земельними ділянками будинковолодінь по вул. Миру № 50 та № 51в с. Берегове Мостиського району Львівської області, з врахуванням єдиного можливого варіанту проведення межі, запропонованого судовим експертом ОСОБА_3 згідно висновку від 22.01.2015 року № 004/15.
		17.10.2017 року в Мостиській міській раді Львівської області позивач отримав відповідь від 17.10.2017 року № 02-20/М-906/2, якою ОСОБА_1 повідомлено, що враховуючи те, що він використав своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Пісок, його заява щодо визначення встановлення меж земельної ділянки та встановлення межових знаків на земельній ділянці в с. Берегове, вул. Миру, 50, розгляду не підлягає.
		Позивач вважає, що в порушення вимог п. 34 ст. 26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України, відповідачем було надано відповідь не по суті поданого звернення та здійснено підміну понять, відмова є поверхневою та необґрунтованою, надана з порушенням вимог законодавства України.
		Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 22.12.2017 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області про визнання відмови протиправною, зобовязання вчинити дії  передано на розгляд за підсудністю Львівському окружному суду.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		28.02.2018 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду від Мостиської міської ради Львівської області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якому відповідач у справі зазначив, що постійною депутатською комісією Мостиської міської ради Львівської області з питань містобудування та архітектури, земельних питань та спорів розглянуто заяву (земельний спір) позивача та складено акт від 10.05.2017 року, згідно з яким комісія обґрунтовано рекомендує позивачу та ОСОБА_2 звернутися у ліцензовану організацію для виготовлення технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості. Відповідно до ч. 5 ст. 158 ЗК України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, спір вирішується судом. Відтак, відповідач вважає, що у разі незгоди позивача із рішенням міської ради, він має право звернутися до суду із позовом до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та встановлення (відновлення) меж, а звернення до адміністративного суду із позовом про повторний розгляд міською радою земельного спору є необґрунтованим та суперечить вимогам ч. 5 ст. 158 ЗК України, просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
		12.03.2018 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач у справі навів доводи на спростування пояснень відповідача, просив позовні вимоги задовольнити.
		В судове засідання Львівського окружного адміністративного суду 05.06.2018 року зявився позивач ОСОБА_1, який доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.
		Відповідач в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відтак, суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
		Суд, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, заслухавши пояснення позивача, встановив наступні обставини справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та при вирішенні спору керується таким.
		Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 16.08.2017 року звернувся до Мостиської міської ради Львівської області з письмовою заявою, яку 21.08.2017 року зареєстровано за № М-906, в якій, керуючись вимогами ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України, ст. 19 Конституції України, просив визначити та встановити межі між земельними ділянками будинковолодінь по вул. Миру № 50 та № 51 в с. Берегове Мостиського району Львівської області, з урахуванням наявної на ній нерухомості та чинних будівельних норм, з врахуванням єдиного можливого варіанту проведення межі, запропонованого судовим експертом ОСОБА_3 згідно висновку від 22.01.2015 року № 004/15; скласти за його участі та затвердити схему визначення, встановлення межі між земельними ділянками будинковолодінь по вул. Миру № 50 та № 51в с. Берегове Мостиського району Львівської області, з врахуванням єдиного можливого варіанту проведення межі, запропонованого судовим експертом ОСОБА_3 згідно висновку від 22.01.2015 року № 004/15; встановити межові знаки між земельними ділянками будинковолодінь по вул. Миру № 50 та № 51в с. Берегове Мостиського району Львівської області, з врахуванням єдиного можливого варіанту проведення межі, запропонованого судовим експертом ОСОБА_3 згідно висновку від 22.01.2015 року № 004/15; в разі незгоди сусідки ОСОБА_2 погодити межу між земельними ділянками, запропонувати їй в написати в акті погодження меж, що вона не погоджує межу із зазначенням причин такого непогодження; в разі відмови ОСОБА_2 від підписання акту погодження меж без причини такої відмови, скласти в довільній формі акт про те, що вона відмовилася; про день та час виїзду комісії завчасно повідомити ОСОБА_1 (а.с. 82-85).
		21.09.2017 року за вих. № 02-20/М-906 Мостиською міською радою Львівської області ОСОБА_1 скеровано повідомлення про те, що звернення від 21.08.2017 року буде розглянуто на черговій сесії Мостиської міської ради, про результати розгляду його буде повідомлено додатково (а.с. 86).
		17.10.2017 року за вих. № 02-20/М-906/2 Мостиською міською радою Львівської області ОСОБА_1 скеровано відповідь на заяву від 21.08.2017 року за № М-906, в якій вказано, що враховуючи те, що він використав своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Пісок, його заява щодо визначення встановлення меж земельної ділянки та встановлення межових знаків на земельній ділянці в с. Берегове, вул. Миру, 50, розгляду не підлягає (а.с. 87).
		Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ (далі  ЗУ України), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі  Закон № 280/97-ВР), Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі  Закон № 393/96-ВР).
		Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 3 ст. 24 Закону № 280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим  також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		За вимогами п. 34 ст. 26 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Відповідно до вимог пп. 5 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Згідно із вимогами ч.ч. 1, 3, 5 ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
		У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
		Водночас, згідно зі ст.ст. 159, 160 ЗК України, земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.
		Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.
		Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.
		У рішенні органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання.
		Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.
		Статтями 1, 3 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Заява (клопотання)  звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
		Згідно із вимогами ст. 8 Закону № 393/96-ВР, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
		Відповідно до вимог ст. 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
		За вимогами ст. 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
		Статтею 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Враховуючи наведені вище норми чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України, суд констатує, що ОСОБА_1 було реалізовано його право на звернення до Мостиської міської ради Львівської області із заявою про вирішення земельного спору, а саме встановлення спільної межі між земельними ділянками будинковолодінь по вул. Миру № 50 та № 51 в с. Берегове Мостиського району Львівської області.
		Водночас, Мостиською міською радою Львівської області при розгляді заяви позивача від 16.08.2017 року, яку 21.08.2017 року зареєстровано за № М-906, не було виконано вимог статей 158-160 ЗК Українита статей 26, 59 Закону № 280/97-ВР.
		Відповідь Мостиської міської ради Львівської області 17.10.2017 року за вих. № 02-20/М-906/2 суд вважає необґрунтованою, наданою не по суті розгляду поставлених позивачем у заяві від 16.08.2017 року питань та з порушенням строків розгляду такої заяви. Вказаною відповіддю позивачу фактично відмовлено у розгляді його заяви, проте, в порушення вимог Закону № 393/96-ВР, не наведено мотивів такої відмови з посиланням на відповідні статті Закону, не розяснено порядок оскарження прийнятого рішення.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що Мостиською міською радою Львівської області не доведено правомірність прийнятого нею рішення, при розгляді заяви позивача від 16.08.2017 року порушено встановлений законодавством порядок розгляду такої заяви, а сама відповідь від 17.10.2017 року за вих. № 02-20/М-906/2 є необґрунтованою, наданою не по суті поставлених заявником питань та з численними порушеннями чинного законодавства, відтак, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. 
		Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали суд зазначає таке.
		Згідно із ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
		Із системного аналізу даної норми права вбачається, що суд, виявивши під час розгляду конкретної справи порушення закону, має право постановити окрему ухвалу та направити її відповідному субєкту владних повноважень з метою припинення порушення закону шляхом вжиття останнім заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли такому порушенню.
		Суд зазначає, що вказана норма закону дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.
		Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються судовим рішенням, а також на причини й умови вчинення порушень для запобігання їх повторенню.
		Більш того, суд звертає увагу позивача на те, що винесення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком.
		Враховуючи викладене, а також рішення, яке суд постановляє за результатами розгляду позовних вимог позивача, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.
		Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		До матеріалів цієї справи долучено квитанцію № ПН 1036К від 07.02.2018 на суму 704,80 грн. на підтвердження сплати судового збору, відтак, з врахуванням викладеного, такий слід повернути позивачеві.
		Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
		 
		в и р і ш и в:
		1.Позов задовольнити повністю.
		2.Визнати протиправною відмову Мостиської міської ради Львівської області, викладену у листі-відповіді № 02-20/М-906/2 від 17.10.2017 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.08.2017 року, зареєстрованої 21.08.2017 за № М-906.
		3. Зобов`язати Мостиську міську раду Львівської області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 21.08.2017 року, прийнявши за результатом її розгляду відповідне рішення. 
		4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Мостиської міської ради Львівської області (ідентифікаційний код: 26307500) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) 80 грн.
		 
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2018.
		 
		 
		Суддя Качур Р.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...