Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 721/171/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2018. Зареєстровано: 14.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2018.
Дата набрання законної сили: 13.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 червня 2018 р. м. Чернівці
		 
		Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області ОСОБА_1, розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2018 року,  
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Цією постановою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП), зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українеця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, тимчасово не працюючого, - притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 185-10 ч.2, 204-1 ч.2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3400 грн. в дохід держави.
		Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України.
		Згідно постанови суду, ОСОБА_3, 13 березня 2018 року о 14-45 год. був затриманий прикордонним нарядом «ОСОБА_1 реагування», спільно із громадянином, матеріали якого виділені в окреме провадження, на напрямку 676 прикордонного знаку, на відстані 100 метрів від лінії державного кордону, на території Селятинської сільської ради, Путильського району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Селятин», за спробу перетину державного кордону України із Румунією та зворотно, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, з метою незаконного переміщення тютюнових виробів поза митним контролем, вчинене групою осіб, чим порушив ст.ст. 9, 12 Закону України "Про державний кордон України" та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 204-1 ч.2 КУпАП.
		Крім того, ОСОБА_3, 13 березня 2018 року о 14-45 год. був затриманий
		прикордонним нарядом «ОСОБА_1 реагування», спільно із громадянином, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, на напрямку 676 прикордонного 
		 
		ЄУНСС №721/171/18 Головуючий у І інстанції: Кибич І.А.
		Провадження №33/794/430/18 
		Категорія: ст. 185-10 ч.2, Доповідач: Станковська Г.А.
		ст. 204-1 ч.2 КУпАП 
		знаку, на відстані 100 метрів від лінії державного кордону, на території Селятинської сільської ради, Путильського району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Селятин», під час якого вчинив злісну непокору законній вимозі представника Державної Прикордонної служби України, а саме, не зважаючи на неодноразові законні вимоги предявити документи, що посвідчують особу, вдався до втечі, в ході переслідування, незважаючи на неодноразові законні вимоги зупинитись та предявити документи, що посвідчують особу не реагував та продовжував втечу, вчинене групою осіб. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185-10 ч.2 КУпАП. 
		В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчинених правопорушеннях не визнав.
		На дану постанову районного суду захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
		В своїй апеляції захисник ОСОБА_2 вважає, що вказана постанова Вижницького районного суду є незаконною, протиправною та такою, що грубо порушує права ОСОБА_3, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		Вказує, що під час розгляду даної справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а доказам не надав належної оцінки.
		Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не зясовано усіх обставин справи, зокрема в повній мірі не взято до уваги пояснення ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання та схема затримання не відповідають обставинам справи. 
		У звязку з чим, вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутній умисел на вчинення правопорушення та опору військовослужбовцям. З огляду на наведене просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю у діях ОСОБА_3 складу правопорушень.
		Вивчивши матеріали адміністративної справи, вислухавши доводи апелянта  захисника ОСОБА_2 та пояснення правопорушника ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні вимоги і просили постанову суду першої інстанції скасувати та закрити адміністративне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, вважаю, що скарга підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
		Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. 
		Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, суд І-ї інстанції вказаних вимог закону дотримався не повністю.
		Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КпАП України, не відповідають фактичним обставинам справи. 
		На думку апеляційного суду, заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято в повній мірі до уваги пояснення всіх учасників у судовому засідання.
		Так, судом І-ї інстанції було допитано правопорушника ОСОБА_3, всіх свідків, на яких наполягав захисник ОСОБА_2, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та працівників прикордонної служби ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
		Вищезазначені показання свідків є чіткими та послідовними, а будь-які зауваження апелянта щодо належності і допустимості вказаних доказів до уваги апеляційним судом не приймаються. Тому твердження скаржника з цього приводу є необґрунтованими.
		Разом з тим, оцінюючи вказані покази з точки зору фактичних обставин справи та пояснень, які надав правопорушник в суді, убачається, що він дійсно не мав при собі документів, що посвідчують особу і це підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення і про затримання (а.с.1,2) та (а.с.22,23,24). 
		Зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності підтверджуються лише вчинення дій правопорушником щодо злісної непокори законній вимозі представника Державної прикордонної служби України.
		Крім того, в матеріалах адміністративного провадження відсутні дані про наявність умислу на вчинення опору військовослужбовцям у групі осіб та з метою перетину державного кордону. Вказане підтверджується і показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які були лише понятими при складанні і підписанні вищевказаних протоколів, а не учасниками подій. 
		Отже, відсутні докази про участь групи осіб у скоєних правопорушеннях і на це не звернув увагу суд 1-ї інстанції.
		На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, аналізуючи докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу протиправної поведінки. Разом з тим, даючи оцінку вказаним діям правопорушника не завернув увагу на зміст складених протоколів і наявності доказів його вини, а відтак неправильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_3 правопорушень, передбачених ч.2 ст. 204-1 та ч.2 ст. 185-10 КпАП України.
		З огляду на досліджені у справі докази та покази допитаних свідків, апеляційний суд не убачає в діях ОСОБА_3 скоєння незаконного перетину державного кордону з України в Румунію та зворотно поза встановленими пунктами пропуску, з метою незаконного переміщення тютюнових виробів поза митним контролем, вчинене групою осіб. 
		Крім цього, не доведена і нічим не підтверджена злісна непокора законній вимогі представника Державної прикордонної служби України предявити документи, що посвідчують особу, вчинене групою осіб.
		На підставі вищевикладеного в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 ч.2 КУпАП, а дії за ст. 185-10 слід перекваліфікувати з ч.2 на ч. 1 КУпАП.
		Враховуючи наведене, вважаю, що доводи апелянта знайшли своє часткове підтвердження, а тому постанова суду І інстанції підлягає скасуванню і постановленням нової з закриттям провадження, як про це апелює захист, за ст. 204-1 ч.2 КУпАП та перекваліфікацією дій за ст. 185-10 КУпАП. 
		Відповідно до ст. 33 КУпАП при визначенні виду стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, дані про особу винного, його матеріальний стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
		На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 247 ч.1 п.1, 284 ч.1 п.3, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2  задовольнити частково. 
		Постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2018 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 185-10 та ч.2 ст. 204-1 КпАП України  скасувати.
		Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 204-1 ч.2 КпАП України закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Визнати винним ОСОБА_3 за ст.185-10 ч.1 КпАП України та накласти адміністративне стягнення у виді пяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 85 гривням штрафу в дохід держави.
		Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 352 (триста пятдесят дві) гривни 40 (сорок) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України.
		Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		     
		 
		 
		 
		Суддя апеляційного суду
		 Чернівецькоїобласті                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...