Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 695/984/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2018.
Дата набрання законної сили: 06.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                         
		06 червня 2018 року
		м. Київ
		справа № 695/984/16-ц
		провадження № 61-12183св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного  суду:
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»,
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., 
		Вініченка Б. Б., Фетісової Т. Л.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до                    товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (далі - ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор») про стягнення індексації заробітної плати.
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 працювала на                               ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор» у період з 03 травня 2001 року по 24 вересня                       2012 року.  За весь цей період їй виплачувалась заробітна плата без індексації, яка передбачена законодавством.  ОСОБА_2 неодноразово зверталася до відповідача щодо виплати їй заборгованості з індексації заробітної плати за вказаний період, але її звернення залишилися без задоволення. Розмір заборгованості з індексації її заробітної плати                                        з 03 травня 2001 року по 24 вересня 2012 року складає 23 297,95 грн.
		На підставі викладеного  ОСОБА_2 просила стягнути з  ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор» невиплачену індексацію заробітної плати за період роботи з                    03 травня 2001 року по 24 вересня 2012 року в сумі 23 297,95 грн; зобов'язати відповідача сплатити обов'язкові платежі з донарахованої суми індексації та відобразити їх у відповідній звітності.
		Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області                            від  28 жовтня 2016 року (у складі судді Середи Л. В.)  позов задоволено.
		Зобов'язано ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор»  виплатити ОСОБА_2 невиплачену індексацію заробітної плати за період роботи з 03 травня 2001 року по                        24 вересня 2012 року в сумі  23 297,95 грн.
		Зобов'язано ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор» сплатити обов'язкові платежі з донарахованої суми індексації та відобразити їх у відповідній звітності.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що невиплата індексації заробітної плати порушує гарантовані Конституцією України трудові права позивача, які підлягають поновленню в судовому порядку.
		Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не надала до суду доказів в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення невиплаченої індексації заробітної плати, а її розмір та розрахунок не підтверджені належними доказами; крім того спростовані відповідачем у справі під час її розгляду. Індексацію заробітної плати позивачу було нараховано відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом залишено поза увагою, що індексація заробітної плати, в порушення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», не була нарахована та не виплачена позивачу за травень 2001 - вересень 2012 року. Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області  від  06 квітня                 2016 року, яка набрала чинності, встановлено, що генеральний директор ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор» порушив вимоги КЗпП України та Закону України «Про оплату праці», в товаристві мали місце випадки порушення строків виплати заробітної плати, не проводиться нарахування та виплата індексації.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
		05 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 03 травня 2001 року  ОСОБА_2 прийнята продавцем магазину відповідача та працювала на ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор».  
		ОСОБА_2 24 вересня 2012 року звільнена з роботи за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, у зв'язку з виходом на пенсію. 
		Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_2 вказувала, що за час її роботи їй не було виплачено індексацію заробітної плати.
		Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
		Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
		Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
		На підтвердження своїх позовних вимог позивач додала розрахункові листи ОСОБА_2 та індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 Пенсійного фонду України, та розрахунок індексації заробітної плати ОСОБА_2 за період роботи з  03 травня 2001 року по 24 вересня 2012 року. 
		Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
		Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5. Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).
		За вимогами статті 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. 
		Оскільки зарплатний розрахунковий лист складається у довільній формі, у ньому мають бути наведені відомості про суму нарахованої зарплати та розміри утримань і відрахувань із неї, а також про суму виплаченої зарплати. 
		Відповідно до положень КЗпП України та вимог Закону України «Про оплату праці» обов'язок доказування відсутності заборгованості перед позивачем із індексації заробітної плати покладається на роботодавця, а не на позивача (робітника). 
		Виплата індексації заробітної плати підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
		На виконання вказаних вимог відповідач додав до матеріалів справи копію особового рахунку форми П-54а ОСОБА_2, за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2015 року, в якому у відповідній графі детально вказано про нарахування та сплату індексації, визначено її розмір.  
		Особовий рахунок форми П-54а застосовується для запису всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати на підставі первинних документів з обліку виробітку  та  виконаних  робіт,  відпрацьованого  часу   і документів на різні види оплат, відповідно до наказу Міністерства статистики України від 22 травня 1996 року № 144 «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі» (чинний, на момент спірних правовідносин).
		Частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових  підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, оскільки ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор» надало докази нарахування та індексації заробітної плати ОСОБА_2 відповідно до положень статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
		При цьому додані позивачем розрахункові листки за період квітень-листопад 2009 року, травень-грудень 2010 року та січень, квітень, травень, серпень, жовтень 2011 року не підписані, не завірені належним чином та не є документами первинного бухгалтерського обліку, тому не є належним доказом цих обставин.
		Додані ОСОБА_2 до позовної заяви індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 Пенсійного фонду України, унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки містять лише звітні дані про загальну суму нарахувань, але не містять даних стосовно структури заробітної плати.
		Отже, надані позивачем розрахунок сум індексації та докази, якими вона підтверджувала свої позовні вимоги, є довільної форми те не містять посилань на бухгалтерські документи, отже, не відповідають вимогам статей 58, 59 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами. 
		Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06 квітня 2016 року, якою звільнено генерального директора ТОВ «ЗЛГЗ «Златогор» від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП, та винесено усне зауваження, не є обґрунтованими, оскільки ця постанова не стосується правовідносин щодо заявлених ОСОБА_2 позовних вимог у зазначеній  справі, містить лише загальні висновки щодо діяльності посадової особи на підприємстві та потребує перевірки обставин та фактів стосовно кожного працівника підприємства, що було належним чином оцінено апеляційним судом.
		Доводи скаржника стосовно невиплати їй заявлених у позові сум не знайшли свого документального підтвердження, а також спростовуються наданою відповідачем первинною бухгалтерською документацією, що була предметом оцінки  судом апеляційної  інстанції.
		Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі суд апеляційної інстанції не порушив норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального закону, то рішення суду є законним і обґрунтованим.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому це рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення апеляційного суду Черкаської області від 12 січня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                               В. С. Висоцька 
		Судді                                                                                                             С. Ю. Мартєв
		В. В. Пророк 
		І. М. Фаловська 
		С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...