Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/16355/16-п : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2018.
Дата набрання законної сили: 16.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		1                                                                                  
		16 травня 2018 року                                                                                           місто Київ
		 
		Суддя  судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Журавель О.О., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 з його апеляційною скаргою на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня  2017 року, -
		 
		в с т а н о в и в   :
		Цією постановою ОСОБА_3, визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та  ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.
		Як вбачається з постанови суду та протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_3 20.11.2016 приблизно о 23 год. 05 хв. керуючи транспортним засобом «ВАЗ» д.н. НОМЕР_1 рухаючись по Кільцевій дорозі перед зміною напрямку руху не впевнився, що це буде безпечно та здійснив зіткнення з маршрутним транспортним засобом д.н. НОМЕР_2, в наслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Крім того, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в установленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п.п. 2.5, 10.1 Правил дорожнього руху України.
		Не погодившись із постановою Святошинського районного суду міста Києва від                        26 грудня 2017 року, вважаючи її необґрунтованою, та такою, що суперечить фактичним обставинам справи, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтування чого зазначає наступне.
		Пропущений строк апеляційного оскарження пояснює тим, що не був належним чином повідомлений про день та час судового засідання. Свої пояснення обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутнє зворотне повідомлення про отримання ним судової повістки про виклик до суду на 26.12.2016, тобто на день розгляду справи, відсутня судова повістка або копія листа про виклик в судове засідання, а також відсутній будь-який запис в програмі «Д-3», щодо внесення будь-яких даних про виклик ОСОБА_3 в судове засідання на 26.12.2016.
		На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, не звернув увагу та не дав належної оцінки доказам у справі, не забезпечив виклик в судове засідання свідків зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не витребував відеозапис фіксації правопорушення що вівся інспекторами патрульної поліції та не прийняв до уваги, що протокол про адміністративні правопорушення складений з порушенням законом вимог.
		На підтвердження того, що ОСОБА_3 не перебував у стані алкогольного сп'яніння він самостійно пройшов огляд у медичному закладі, що підтверджується актом медичного огляду з якого вбачається, що у ОСОБА_3 не виявлено ознак сп'яніння(а.с.21).
		На цих підставах апелянт просить постанову Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано  винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та  ч.1 ст. 130 КУпАП, скасувати у повному обсязі та постановити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3, у зв'язку з відсутністю в його діях події і  складу адміністративних правопорушень.
		Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбачені ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе його поновити, оскільки пропущений він був з поважних причин.
		Вивчивши матеріали справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3, заслухавши його пояснення, перевіривши доводи апеляційної скарги,  приходжу до висновку, що постанова Святошинського районного суду міста Києва від  26  грудня 2016 року, підлягає скасуванню виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Однак, при винесенні постанови від 26 грудня 2016 року, суддя всупереч вимогам ст. 280 КУпАП, не   вжив усіх заходів для належної перевірки обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого було неправильно застосовано матеріальний закон, та фактично притягнув                ОСОБА_3 до відповідальності, не дослідивши не тільки його пояснення, які він не мав можливості надати, а й тих доказів, що містяться в матеріалах справи, не перевіривши їх та не давши їм належну й об'єктивну оцінку.
		Притягуючи ОСОБА_3 до відповідальності за ст.124 та ч.1 ст. 130  КУпАП, суддя виходив з тих обставин, що вказані в протоколах про адміністративні правопорушення та схемі місця ДТП,однак чим доводиться сам факт того, що водій вчинив ДТП та відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд в постанові не вказав.
		Слід зазначити, що суд  не прийняв до уваги, що працівниками поліції при скаладанні протоколоу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП від  водія ОСОБА_3 не відібрали жодних пояснень щодо обставин ДТП, тобто суд односторонньо підійшов до розгляду справи, пославшись лише на пояснення іншого учасника ДТП ОСОБА_8
		Більш того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 137288 від 21,11.2016 року складеного 0 01 год. 05 хв. свідками того, що ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, при цьому відбираючи пояснення в інших свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 теж 21.11.2016 року о 01 год. 05 хв. Тобто, свідки які давали пояснення і свідки які вказані в протоколі зовсім інші.
		Крім того, згідно рапорту інспектора Гавриленко А.М. медичний огляд проводився в медичному закладі ( був доставлений до місця огляду ) а в письмових поясненнях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначено, що вказані свідки знаходились на вул. Кільцева дорога, 6, що не відповідає дійсності
		Отже, судом першої інстанції не враховано ту обставину, що пояснення свідків  по своїй суті не є поясненнями свідків події, а є пояснення самого поліцейського наперед складеними у формі бланку, тотожні одне одному та при цьому ще й не відповідають дійсним обставинам справи. Таким чином, пояснення свідків не можна вважати належним доказом, бо вони не є свідками в розумінні вимог ст.272 КУпАП, оскільки їм не відомі дані, що підлягають встановленню по даній справ.
		В апеляційному засіданні водій ОСОБА_3 пояснив, що водій маршрутного таксі виїжджав із автобусної зупинки, а він в цей час об'їжджав КАМАЗ,  який стояв нерухомий на аварійному сигналі, при цьому, а ні водій маршрутного таксі ОСОБА_8, а ні водій ОСОБА_3 не побачили один одного, у зв'язку з чим сталося ДТП. По приїзду працівників поліції, водію ОСОБА_3 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі на що останній погодився та поїхав із працівниками поліції до медичного закладу «Соціотерапія». В медичному закладі йому запропонували дути в прилад «Драгер», однак, ОСОБА_3 не  погодився, бо вона вже була в користуванні. Здати сечу на той момент не вийшло, а аналіз крові в нього не брали. Після того, як працівники поліції поїхали, ОСОБА_3 звернувся за самозверненням  та здав аналіз крові та сечі та за результатами лабораторних досліджень встановлено, що у водія ОСОБА_3 не виявлено ознак сп'яніння (а.с.22).
		Слід також зазначити, що розглядаючи справу і зазначаючи в постанові про наявність достатніх доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягало зокрема у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, суд залишив поза увагою, що в матеріалах справи відсутні: направлення ОСОБА_3 на огляд як водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; Акт про його відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та Акт про відмову від медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		Тому вважаю, що у даному випадку працівники поліції та суд першої інстанції  дійшли помилкового висновку щодо наявності у водія ОСОБА_3 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та неправомірно склали протоколи відносно нього.
		З огляду на вищенаведене, приходжу до висновку, що суд першої інстанції,  при розгляді справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 не в повній мірі врахував усі обставини справи,  не дослідив усі подані докази, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, а тому вважаю за необхідне скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня  2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі  ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративних правопорушень.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, 
		 
		п о с т а н о в и в   :
		Поновити ОСОБА_3 пропущений ним строк на апеляційне оскарженняпостанови Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016. року. 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3- задовольнити.
		Постанову  Святошинського районного суду міста Києва від 26 грудня  2016 року, якою ОСОБА_3, визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік - скасувати, а провадження у справі відносно нього закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		                      Суддя 
		Апеляційного суду міста Києва  О.О. Журавель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...