Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/23511/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2018. Зареєстровано: 15.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2018.
Дата набрання законної сили: 05.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 червня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/23511/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,
		розглянувши у письмовому провадженні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування"
		на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 910/23511/16 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.07.2017)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" 
		до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування"
		про стягнення 232 950,43 грн,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" (далі - ТОВ "Транзас Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (далі - ПрАТ "СК "Альфа Страхування") про стягнення 208 440,12 грн боргу з урахуванням індексу інфляції, 36 667,65 грн пені, 8 356,42 грн - 3  % річних і судових витрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яку прийнято судом) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 27.11.2014 № 046.0809934.074, щодо виплати страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 зупинено провадження у справі у  зв'язку з призначенням судової автотехнічної експертизи, яке поновлено ухвалою від 19.06.2017. 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.07.2017), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017, позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "СК "Альфа Страхування" на користь ТОВ "Транзас Україна" 169  381,41 грн страхового відшкодування, 7  211,47 грн - 3  % річних, 34  232,07 грн інфляційних втрат, 20  140,65 грн пені, 3  464,48 грн витрат зі сплати судового збору та 4  512,44 грн витрат на проведення експертизи. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Суди аргументували рішення доведеністю позовних вимог і відсутністю доказів на підтвердження того, що дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) не страховим випадком, а отже і наявністю у відповідача обов'язку зі сплати страхового відшкодування із нарахованими інфляційними втратами, пенею і 3 % річних.
		Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПрАТ "СК "Альфа Страхування" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову, наголошуючи на залишенні судами поза увагою, що ДТП не є страховим випадком; безпідставному посиланні судів на необґрунтованість висновку експертного комплексного дослідження від 22.12.2015 № 1245-15-КТ, зробленого за рахунок відповідача; невзятті судами до уваги неточностей у висновку судового експерта, зокрема у частині визначення швидкості руху транспортного засобу; залишенні судами поза увагою порушення ТОВ "Транзас Україна" умов договору щодо своєчасного письмового повідомлення про страховий випадок.
		ТОВ "Транзас Україна" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, акцентуючи на повному і всебічному розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, а також на безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі. 
		Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 27.11.2014 між ПрАТ "СК "Альфа Страхування" (страховик) і ТОВ "Транзас Україна" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0809934.074 (далі - договір), відповідно до  розділу 5 частини 1 якого застрахованими є транспортні засоби, зазначені у додатку № 2 до цього договору.
		Згідно з додатком № 2 до договору застрахованим транспортним засобом є, зокрема, транспортний засіб Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, строк дії страхування - із 29.11.2014 по 28.11.2015, страхова сума - 254 000,00 грн, безумовна франшиза за ризиками ДТП, ПДТО, ПВС, СЛ, ВП, НЗ - 0,25  %.
		Строк дії договору - із 29.11.2014 по 28.11.2015 (розділ 10 частини 1 договору).
		Відповідно до пункту 1.1 частини 2 договору його предметом є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором (частина 1 або додаток до договору) наземним транспортним засобом, у тому числі причепом до нього, та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу (КАСКО).
		Згідно з пунктом 2.1 частини 2 договору та додатку № 2 до нього страхові ризики за договором визначаються відповідно до обраної програми страхування та можуть включати, зокрема, пошкодження та/або знищення чи втрату зазначеного транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок ДТП, за винятком випадків, передбачених пунктом "д" цього розділу (ДТП - дорожньо-транспортна пригода, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдано матеріальних збитків). 
		У пункті 3.2 частини 2 договору сторони визначили, що страховий випадок - передбачена договором подія (ризик, визначений обраною страхувальником програмою страхування та зазначений у частині 1 договору), що відбулася в період дії договору, із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу на умовах договору.
		За змістом пункту 3.2 частини 2 договору страховик у межах страхової суми компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов'язані із компенсацією за втрату або за відновлювальний ремонт транспортного засобу/додаткового обладнання, шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору.
		Згідно з пунктом 4.1.6 частини 2 договору винятками зі страхових випадків визнаються події, що відбулися безпосередньо внаслідок, зокрема, грубого порушення Правил дорожнього руху України водієм, якщо інше не встановлено частиною 1 договору.
		Згідно з пунктом 14.1 частини 2 договору виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника/вигодонабувача або його довіреної особи/водія, письмового рішення вигодонабувача про виплату страхового відшкодування страхувальнику і страхового акта, що складається страховиком.
		Суди попередніх інстанцій установили, що як убачається із матеріалів справи, 27.05.2015 о 00 год 10 хв. на блок-посту по Мелітопольському шосе сталася ДТП, зокрема водій ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом  Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відволікся від керування, внаслідок чого здійснив наїзд на деталі-блоки, відсунувши їх на зустрічну смугу, якою рухався вантажний автомобіль Volvo, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 27.05.2015 та довідкою про ДТП від 27.05.2017 №  64542478. 
		За змістом цієї довідки ДТП сталася в результаті порушення пункту 2.3 "б" Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5, якого у подальшому постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.06.2015 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Внаслідок ДТП застрахований транспортний засіб Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.
		Суди попередніх інстанцій також установили, що ТОВ "Транзас Україна" на виконання пункту 13.1.1 договору телефоном негайно повідомило ПрАТ "СК "Альфа Страхування" на гарячу лінію компанії про зазначену подію, що має ознаки страхового випадку. Відповідач наведеного не спростовує і не заперечує.
		19.06.2015 ТОВ "Транзас Україна" подало до ПрАТ "СК "Альфа Страхування" заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
		20.10.2015 ТОВ "Транзас Україна" повторно звернулося до ПрАТ "СК "Альфа Страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування, а 03.11.2015 надало рахунок станції технічного обслуговування від 03.11.2015 № 114 про вартість ремонту транспортного засобу на суму 159 910,00 грн.
		У листі від 05.11.2015 № 024/11 ПрАТ "СК "Альфа Страхування" повідомило, що у зв'язку із необхідністю з'ясування додаткових обставин страхового випадку строк прийняття рішення продовжено до 60 робочих днів із дати отримання останнього документа.
		Станом на 28.03.2016 ТОВ "Транзас Україна" інформації про результати розгляду страхової справи    №  1046.206.15.01 не отримано, виплати страхового відшкодування на рахунок страхувальника не здійснено, у зв'язку з чим ТОВ "Транзас Україна" на адресу ПрАТ "СК "Альфа Страхування" направлено запит щодо надання інформації вих. №  275/1 (а.с. 54- 55, т. 1).
		Згідно з листом-відповіддю ПрАТ "СК "Альфа Страхування" №  1046.206.15.01-0501.04, отриманим позивачем 27.05.2016, відповідач прийняв рішення від 12.01.2016 про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 4.1.6 частини 2 договору страхування та висновку комплексного експертного дослідження від 22.12.2015 № 1245-15-кт, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза".
		ТОВ "Транзас Україна", вважаючи таку відмову ПрАТ "СК "Альфа Страхування" від виплати страхового відшкодування безпідставною та необґрунтованою, звернулося до суду з позовом про стягнення з ПрАТ "СК "Альфа Страхування" 170  016,41  грн страхового відшкодування, визначеного на підставі звіту про оцінку від 07.10.2015 № 522, а також інфляційних втрат, 3  % річних і пені.
		За змістом частин 1, 2    статті 509 Цивільного кодексу України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених    статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі    статтею 11 Цивільного кодексу України    цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За змістом частини 1    статті 626 та частини 1 статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Згідно зі    статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (стаття 6 Закону України "Про страхування").
		Відповідно до статті 8 зазначеного Закону страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
		За змістом цієї статті страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності у разі настання страхового випадку.
		Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. 
		Як установлено судами попередніх інстанцій, за змістом пункту 3.2 частини 2 договору сторони погодили, що страховик у межах страхової суми компенсує збитки, які виникли внаслідок страхового випадку та пов'язані з компенсацією за втрату або за відновлювальний ремонт транспортного засобу/додаткового обладнання, шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору.
		За змістом статей 509, 526 Цивільного кодексу України і статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Отже, з урахуванням положень чинного законодавства та умов договору страхування, у разі якщо подія, яка настала, може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, у страховика виникає обов'язок здійснити страхове відшкодування.
		Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, підставою для відмови ПрАТ "СК "Альфа Страхування" у виплаті страхового відшкодування ТОВ "Транзас Україна" було, зокрема, визначено, що подія належить до випадків, які не  визнаються страховими. При цьому ПрАТ "СК "Альфа Страхування", приймаючи рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, послалося на результати експертного комплексного дослідження від 22.12.2015 № 1245-15-КТ, проведеного на замовлення відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза" з метою з'ясування причин і механізму настання ДТП.
		За змістом висновку експертного комплексного дослідження від 22.12.2015 №  1245-15-КТ спеціалістом було встановлено, що швидкість руху автомобіля  Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, перед ДТП з урахуванням відомих енергозатрат на переміщення, деформацію і відкидання блоку, становила понад 62,2 … 66 км/год. Згідно з пунктом 2 цього висновку за такої дорожньої обстановки водій транспортного засобу повинен був рухатися у межах дозволеного діапазону швидкостей - не більше ніж 30 км/год.
		При цьому згідно з параграфом 1 частини 2 договору грубим порушенням правил дорожнього руху є перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на 30 км/год, що стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування ТОВ "Транзас Україна" у зв'язку з грубим порушенням    Правил дорожнього руху України, а саме перевищенням встановлених обмежень швидкості руху більш як на 30 км/год.
		Натомість, як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до висновку судового експерта від 09.06.2017 № 5113/17-52, виготовленого за результатами призначеної судом першої інстанції судової автотехнічної експертизи з метою з'ясування дійсної    швидкості застрахованого транспортного засобу - автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, швидкість руху автомобіля у дорожній обстановці, яка передувала ДТП, що відбулася 27.05.2015, ураховуючи деформації (пошкодження) та механізм ДТП, у момент контактування з бетонним блоком не перевищувала 49,5 - 58,7 км/год, а тому може відповідати поясненням водія, що швидкість становила близько 50 км/год.
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, ураховуючи, що ні довідкою про ДТП № 64542478, ні протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 № 793339, ні постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.06.2015 не встановлено порушення водієм автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, Правил дорожнього руху України щодо перевищення швидкості руху, правомірно зазначив, що висновок судової автотехнічної експертизи є допустимим і належним доказом у справі.
		При цьому суди спростували твердження ПрАТ "СК "Альфа Страхування" щодо неврахування судовим експертом тієї обставини, що при первісному контакті із бетонним блоком у автомобіля було спущено колесо, тому коефіцієнт кочення не  може становити 0,018 … 0,022, а становить 0,15 (коефіцієнт опору кочення для руху по піску), оскільки матеріали справи не містять доказів спущення колеса в автомобіля перед ДТП, а також доказів того, що автомобіль рухався по піску.
		Разом із цим судами попередніх інстанцій установлено, що висновок експертного комплексного дослідження від 22.12.2015 № 1245-15-КТ, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза" на замовлення ПрАТ "СК "Альфа Страхування", на який посилається відповідач, не є висновком судового експерта, що складається атестованим судовим експертом, і не є результатами експертизи із попередженням експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що ґрунтується на даних, які не відповідають фактичним обставинам справи, а є висновком спеціаліста, який володіє спеціальними знаннями щодо предмета дослідження.
		Зазначених обставин, установлених судами, ПрАТ "СК "Альфа Страхування" не  спростовано, а доводи, викладені у касаційній скарзі, у цій частині зводяться до незгоди із судовими рішеннями і намаганням здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. 
		Отже, ураховуючи, що швидкість руху застрахованого транспортного засобу становила 49,5- 58,7 км/год, як установлено судовим експертом, суди дійшли правильного висновку про відсутність у діях водія застрахованого транспортного засобу грубих порушень Правил дорожнього руху України, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на 30 км/год, у зв'язку з чим у ПрАТ "СК "Альфа Страхування" не було підстав вважати зазначену ДТП винятком зі страхових випадків. Таким чином, оскільки ДТП, що сталася 27.05.2017, є страховим випадком згідно з договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 27.11.2014 №  046.0809934.074, наявні підстави для виплати страхового відшкодування.
		Разом із тим, як убачається зі змісту договору, сторони погодили, що страхове відшкодування виплачується у межах ліміту відшкодування    з вирахуванням із розрахованої суми збитку розміру та виду встановленої договором франшизи (пункти 15.5.5, 15.5.7 частини 2 договору). Відповідно до пункту 15.5.12 частини 2 договору розрахунок при частковому пошкодженні транспортного засобу здійснюється таким чином: якщо відношення страхової суми до ринкової вартості на дату настання страхового випадку більше, ніж 90  %, розмір страхового відшкодування визначається як: СВ = Свр - Ф, де СВ - страхове відшкодування, Свр - сума вартості відновлювального ремонту, Ф - розмір франшизи.
		ТОВ "Транзас Україна" заявлено до стягнення страхове відшкодування у сумі 170  016,41 грн, яку визначено на підставі звіту від 07.10.2015 № 522 про оцінку автомобіля Hyundai Tucson.
		Суди попередніх інстанцій установили, що з урахуванням погоджених сторонами умов договору у цьому випадку сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачеві, становить 169 381,41 грн (170 016,41 грн (сума матеріального збитку, визначена у звіті від 07.10.2015 № 522) - 635,00 грн (0,25  % від страхової суми) = 169 381,41 грн), тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню. 
		ПрАТ "СК "Альфа Страхування" обґрунтованих заперечень щодо суми страхового відшкодування, заявленого позивачем, не надано.
		Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Згідно з частиною 2 статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не  встановлений договором або законом.
		Пеня, за визначенням частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, - вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
		За змістом пункту 20.1 частини 2 договору за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, що діяла на момент прострочення платежу, за кожен день прострочення цього платежу.
		Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ "Транзас Україна" у частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і пені, суди установили, що строк прийняття ПрАТ "СК "Альфа Страхування" рішення, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 1155-р "Про перенесення робочих днів у 2016 році", продовжено до 28.01.2016, а тому виплата, зважаючи на положення пункту 15.4 договору, мала бути здійснена до 08.02.2016, отже з 09.02.2016 настало прострочення виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування.
		Водночас суди установили помилковість визначення позивачем початку перебігу строку прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та суми, на яку здійснюється нарахування, здійснили розрахунок пені за період із 09.02.2016 по 21.05.2016 на суму 169 381,41 грн, та дійшли висновку, що сума пені становить 20  140,65 грн, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню. Ураховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування, стягнення 3 %   річних у сумі 7 211,47 грн та інфляційних втрат у сумі 34 232,07 грн визнано правомірним.
		Щодо доводів ПрАТ "СК "Альфа Страхування" про порушення ТОВ "Транзас Україна" умов договору стосовно належного повідомлення про настання страхового випадку суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Транзас Україна" 27.05.2015 зателефонувало на гарячу лінію ПрАТ "СК "Альфа Страхування" та повідомило про настання страхового випадку, чого не заперечував і відповідач, а письмове звернення подано 19.06.2015.
		Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
		За змістом пункту 13.1 частини 2 договору при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв'язку з якою страхувальник/вигодонабувач звертається до страховика із вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник/вигодонабувач або його довірені особи/водій зобов'язані, зокрема: негайно, але не пізніше 24 годин, як тільки страхувальнику/вигодонабувачу або його довіреним особам/водію стане відомо про такі події, повідомити страховика за телефоном і надати інформацію відповідно до пункту 13.1.6 параграфу 1    частини 2 договору; письмово подати страховику заяву про настання страхового випадку не пізніше п'яти робочих днів із моменту, як страхувальник/вигодонабувач або його довірені особи/водій довідався або повинен був довідатися про випадок, якщо такий випадок стався на території України; надати страховику (його представникові) упродовж 3 робочих днів транспортний засіб та обладнання, що постраждали внаслідок страхового випадку, у світлий час доби для огляду; на запит страховика надати всі необхідні документи та інформацію щодо страхового випадку.
		Відповідно до пункту 16.1.6 частини 2 договору підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є випадки, передбачені чинним законодавством України, Правилами страхування, які діють на момент укладення договору, а також несвоєчасне повідомлення страхувальником/вигодонабувачем та/або його довіреними особами/водієм про настання страхового випадку без поважних на це причин, або створення страховикові перешкод у визначені обставин, характеру та розміру збитків.
		Згідно зі статтею 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин,    характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. 
		Пунктом 5 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. 
		Отже, з огляду на положення пункту 5 частини 1 статті 989, статті 991 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України "Про страхування" суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що для вирішення питання стосовно виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в такому визнанні. При цьому несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а буде такою підставою лише в тому випадку, коли несвоєчасне повідомлення позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про цю подію могла вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.
		Зазначених обставин ПрАТ "СК "Альфа Страхування" не спростовано, а доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами справи та наданою судами оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.    
		Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог ТОВ "Транзас Україна" про стягнення з ПрАТ "СК "Альфа Страхування" боргу з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору добровільного страхування щодо виплати страхового відшкодування.
		Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування немає.
		Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування"  залишити без задоволення.
		2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 910/23511/16 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                   Т.Б.  Дроботова
		 
		Судді:                                                                                               К.М. Пільков
		                                                                                                                      
		                                                                                                              Ю.Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...