Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 315/41/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2018. Зареєстровано: 16.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2018.
Дата набрання законної сили: 05.07.2018
Результат оскарження 05.07.2018 Апеляційний суд Запорізької області: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 315/41/18 
		Номер провадження № 3/315/85/18 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 червня 2018 року м. Гуляйполе
		Суддя Гуляйпільського районного суду Запорізької області Романько О.О., за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, прокурора Москаля І.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, захисника-адвоката ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління захисту економіки в Запорізькій області Національної поліції України щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії СЮ № 341783, виданий 04.07.2014 року Гуляйпільським РС УДМС України в Запорізькій області, генерального директора ТОВ «Семенівське» Пологівського району Запорізької області, депутата Пологівської районної ради Запорізької області,
		про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП України, -
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до протоколу № 226 про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, складеного 15.03.2018 року старшим оперуповноваженим міжрайонного відділу № 1 (м. Запоріжжя) УЗЕ в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ст. лейтенантом поліції ОСОБА_4, депутат Пологівської районної ради Запорізької області ОСОБА_2, будучи, згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, субєктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, в порушення вимог ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», достовірно знаючи про необхідність повідомити в десятиденний терміне Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, після придбання квартири, вартість якої становить 810180,00 грн. розмір якої перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня 2017 року, що є суттєвою зміною в майновому стані, у десятиденний строк з моменту здійснення письмового розрахунку (з 29.03.2017 року по 08.04.2017 року включно), письмово не повідомив про це Національне агентство з питань запобігання корупції, а зробив це лише 21.04.2017 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КупАП (в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014 року)  несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Місцем вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, є місце реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_2: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Південна, 7, оскільки знаходячись саме за вказаною адресою ним несвоєчасно було подане повідомлення про суттєві зміни у майновому стані на сайті НАЗК.
		Датою вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, є 21.04.2017 року, тобто день несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Фактичним днем виявлення вказаного адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП є 11.12.2017 року, оскільки саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції була надана оцінка зібраним доказам у їх сукупності.
		В судовому засіданні правопорушник свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КупАП, заперечував у повному обсязі. Суду пояснив, що він все робив правильно, по іншому вчинити не міг. Всі обставини склалися таким чином, що він не міг заповнити відповідну форму до отримання відповідного ОСОБА_5 про державну реєстрацію права власності на майно. Підтримав клопотання свого захисника ОСОБА_3 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у звязку з відсутністю складу правопорушення.
		В судовомузасіданні захисникОСОБА_2адвокат ОСОБА_3суду пояснив,що немаєдоказів того,що правопорушеннявчинене самев м.Гуляйполе,тобто наданий часдостовірно місцевчинення правопорушенняне встановлено.Вважає,що відсутнійсклад адміністративногоправопорушення,оскільки ненадано жодногообґрунтування щодотого,що самепорушив ОСОБА_2,та прощо самевін мавповідомити про придбанняквартири,чи пронаявність майновихправ.Згідно протоколуу субєктавідбулися зміниу майновомустані івін неповідомив проце вчасно,однак відповіднодо ЦКУкраїни правовласності намайно починаєтьсяз моментуйого державноїреєстрації.ОСОБА_2придбав квартиру,але правоприватної власностіпочинається змоменту державноїреєстрації,яка передбачаєвісім етапівтакої процедури.Відповідно довиписки реєстраціяквартири відбулася06.04.2017року,але зазначенийвитяг ОСОБА_2зміг отриматилише 12.04.2017року.З моментуреєстрації прававласності вінотримав офіційнепідтвердження віддержави проте,що йогомайновий станзмінився.Відсутня субєктивнасторона правопорушення,оскільки ОСОБА_2подав відомостіпро змінумайнового стану.Відсутній прямийчи непрямийумисел вйого діях.Зазначив,що самаперевірка проводиласяне уповноваженимна цеособами,без належнихзаконних підставта безвідсутності законнихповноважень уособи,що здійснювалаперевірку. Зазначив, що перевірка здійснювалась виключно працівниками УЗЕ в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, при цьому відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки щодо ОСОБА_2, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки ДЗЕ НП України. Тоді як НАЗК  єдиний орган перевірки відомостей, зазначених у деклараціях та єдиний орган, який має складати протоколи про таке правопорушення, а згідно з Положенням Про Департамент захисту економіки Національної поліції України покладення на Департамент обовязків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається. Таким чином, вважає, що досудова перевірка по справі проведена не уповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі та є окремою підставою для закриття провадження по справі. 
		Прохав закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у звязку з відсутністю складу правопорушення, про що подав відповідне письмове клопотання (а.с. 119-129).
		В судовому засіданні прокурор наполягав на притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 172-6 КУпАП. Вказав, що порушнику нічого не перешкоджало вчасно подати відомості про зміну в майновому стані, зокрема враховуючи функціональні можливості самої програми, оскільки вона передбачає те, що деякі відомості, які не відомі особі можна не зазначати або пропустити ці рядки. Вважав, що в діях ОСОБА_2 є склад передбаченого адміністративного правопорушення, але оскільки на час розгляду справи сплинули строки визначені ст. 38 КУпАП, просив провадження закрити.
		З матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено наступне.
		Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 20.11.2017 року, у 2015 році він був обраний депутатом Пологівської районної ради Запорізької області та відповідно до п. б ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» відноситься до осіб, на які поширюється дія цього Закону. 21.04.2017 року ним особисто, шляхом заповнення електронної форми на веб-сайті НАЗК через власний персональний електронний кабінет субєкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, заповнена та подана електронна декларація за 2016 рік (24.04.2017 року заповнена та подана уточнена декларація) в яких згідно діючого законодавства ним вказано про свої доходи, все рухоме та нерухоме майно, яке перебувало у власності або іншому користуванні у нього та членів його родини станом на 31.12.2016 року.
		У 2017 році ним оформлено права власності на квартиру в житловому будинку № 74 в мікрорайоні № 5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі, загальна проектна площа 95,41 кв.м., яку він придбав у ТОВ «Запорізький ДБК» на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 76/177/16 від 06.04.2016 року та була йому передана згідно акту приймання-передачі майнових прав від 29.03.2017 року. Право власності було зареєстровано, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1223086023101, виданий Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради 12.04.2017 року, номер запису про право власності 19942545 від 06.04.2017 року. 21.04.2017 року ним особисто, шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті НАЗК через власний персональний електронний кабінет субєкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у десятиденний строк після отримання підтверджуючих документів про право власності (12.04.2017 року), здійснено повідомлення НАЗК про суттєві зміни в майновому стані субєкта декларування. При цьому в електронній формі суттєвих змін ним було вказано вартість придбаного майна  630140,00 грн., яку він зазначив на підставі звіту про незалежну оцінку ринкової вартості обєкта житлової нерухомості, ідентифікатор за базою Фонду державного майна України 1779860_14042017_1-60, складеним спеціалізованою організацією ТОВ «Інноваційна група Шеду» від 14.04.2017 року. Після оформлення права власності та отримання ОСОБА_5, він відразу вирішив скористатися своїм конституційним правом та подарувати вищевказану квартиру своїй дочці ОСОБА_6 Ця угода була оформлена 19.04.2017 року (а.с. 30-31).
		Згідно протоколу першого пленарного засідання 1 сесії Пологівської районної ради Запорізької області 7 скликання від 26.11.2015 року, Рішення першої сесії сьомого скликання Пологівської районної ради Запорізької області від 26.11.2015 року, списку депутатів Пологівської районної ради сьомого скликання, ОСОБА_2 було визнано обраним депутатом Пологівської районної ради 7 скликання (а.с. 32, 33-35, 36-38).
		Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 07.04.2016 року № 76/177/16 та Акту прийманняпередачі майнових прав від 29.03.2017 року, ОСОБА_2 придбав у ТОВ «Запорізький ДБК» майнові права на трикімнатну квартиру в житловому будинку № 74 в мікрорайоні № 5 житлового масиву «Південний» в м. Запоріжжі, загальна проектна площа 95,41 кв.м. на загальну суму 810180,00 грн. (а.с. 39-43, 44).
		Зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта (а.с. 45-56).
		Згідно наданогоОСОБА_5 з Інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняобєктів нерухомогомайна щодообєкта нерухомогомайна №104468975від 21.11.2017року,обєкт житловоїнерухомості квартира загальноюплощею 96,45кв.м.,житлова площа 52,4кв.м. № 177 у будинку № 57, вул. Новокузнецька, м. Запоріжжя, Запорізька область, власником якої є ОСОБА_2 на підставі Додаткової угоди №м 1 від 29.03.2017 року, Договору купівлі-продажу майнових прав № 76/177/16 від 07.04.2016 року, акту приймання-передачі майнових прав від 29.03.2017 року, переліку власників квартир від 29.03.2017 року ТОВ «Запорізький ДБК». Дата державної реєстрації права власності - 06.04.2017 року. На підставі договору дарування квартири № 985 від 19.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, власником квартири стала ОСОБА_6 (а.с.136-137)
		До матеріалів справи долучено Декларацію ОСОБА_2 за 2016 рік (а.с. 5975, 76-95).
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, виходячи з таких підстав.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до ч. 1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку Законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно до ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
		Усі відомості, які повинен містити протокол про адміністративне правопорушення можна умовно поділити на три групи. До першої групи відносяться обставини, які характеризують адміністративне правопорушення. Так, у протоколі зазначається місце та час його вчинення, сутність адміністративного правопорушення. Особа, яка його складає повинна ретельно зясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер. До другої групи відомостей належать обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вказані відомості мають суттєве значення, оскільки забезпечують індивідуалізацію адміністративної відповідальності, що відповідає вимогам ч.2 ст.61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. 
		За нормою ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Крім того, згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладенні адміністративного стягнення має бути врахована особа порушника, майновий стан, обставини, які обтяжують та помякшують відповідальність.
		З матеріалів справи про адміністративне правопорушення та долучених до неї документів встановлено, що міжрайонним відділом № 1 (м. Запоріжжя) УЗЕ в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України не надано суду достатніх доказів, які свідчать про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
		Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що депутат Пологівської районної ради Запорізької області ОСОБА_2, будучи субєктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, в порушення вимог ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», достовірно знаючи про необхідність повідомити в десятиденний термін НАЗК про суттєві зміни у майновому стані, після придбання квартири у десятиденний строк після здійснення повного розрахунку (з 29.03.2017 по 08.04.2017 включно), письмово не повідомив про це НАЗК, а зробив це лише 21.04.2017, чим вчинив адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 172-6 КУпАП відповідальність передбачено за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Тобто об'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає в тому, що: - у суб'єкта правопорушення відбулись суттєві зміни в майновому стані; - суб'єкт правопорушення не повідомив про такі зміни в десятиденний строк.
		Визначаючи першу складову об'єктивної сторони правопорушення - «суттєві зміни в майновому стані», слід зазначити, що існує певна невизначеність в законодавстві, яка перешкоджає однозначному тлумаченню та застосуванню вказаної правової норми.
		Зокрема, поняття «майновий стан» законодавчо не визначено.
		Між тим, зміст такого поняття можливо визначити шляхом розкриття змісту його складових «майно» та «стан».
		Згідно з положеннямист. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
		Тобто майно особи це окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки цієї особи.
		Відповідно до положеньст. 179 ЦК Україниріччю є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
		Стан це сукупність ознак, рис, що характеризують предмет, явище в даний момент відповідно до певних вимог щодо якості, кількості, ступеня готовності і т. ін. (Словник української мови в 11 томах СУМ-11)
		Відповідно, майновий стан особи можливо визначити як сукупність матеріальних цінностей, речей, майнових прав та обов'язків, які належать особі, в певній кількості та якості.
		За таких обставин можливо дійти до висновку про те, що майновий стан особи характеризується щонайменше двома показниками: 1) кількісним, який можливо визначити в кількості об'єктів або в їх грошовому еквіваленті; 2) якісним - рухоме майно, нерухоме майно, ювелірні вироби, історичні та культурні цінності, предмети тваринного та рослинного світу, тощо.
		Зрозуміло, що кількісний показник майнового стану особи може змінюватись як в бік збільшення, так і в бік зменшення.
		Але, оскільки суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування, пов'язані в Законі з отриманням доходу, або придбанням майна, відповідно Закон вимагає повідомлення про суттєві зміни в майновому стані в бік його збільшення.
		Щодо отримання суб'єктом декларування доходу, слід зазначити таке.
		Дохід це гроші або матеріальні цінності, одержувані фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності. ( Дохід // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і гол. ред. ОСОБА_5. - 5-те вид. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. - ISBN 966-569-013-2.)
		Відтак зміна майнового стану (його кількісного показника) з точки зору Закону відбувається лише за умови безоплатного збільшення кількісних показників майнового стану (отримання подарунку, спадщини, виграшу і т.і.), або оплатного,- але коли вартість придбаного майна завідомо більша розміру фактично виплачених грошових коштів (при купівлі), або сума отриманих грошових коштів завідомо більша вартості придбаного майна (при продажу).
		При цьому такі обставини є предметом доказування, з врахуванням конституційного принципу презумпції невинуватості.
		Крім того, слід зазначити, що зміна якісного показника майнового стану суб'єкту декларування при таких обставинах не залишається непідконтрольною державі, оскільки має знайти своє відображення в щорічних деклараціях про майновий стан та доходи.
		Друга складова об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП визначена тим, що суб'єкт правопорушення не повідомив письмово Національне агентство про суттєві зміни в майновому стані в десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна.
		Відповідно до ст.52Закону України«Про запобіганнякорупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство.
		З зазначеної правової норми вбачається, що обов'язок повідомити про суттєву зміну у майновому стані, пов'язаний з моментом отримання доходу чи придбання майна.
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, посадова особа, яка складала протокол виходила з того, що моментом придбання майна є 29.03.2017 - тобто час підписання Акту приймання-передачі майнових прав на трикімнатну квартиру.
		Водночас, вказаний висновок правоохоронних органів не відповідає вимогам законодавства.
		Так, положеннями ст.331ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Абзацом 3 частини 2 вищевказаної статті визначено, що, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягає право власності.
		Порядок Державної реєстрації прав визначений ст. 18 зазначеного Закону, якою передбачено 8 етапів порядку реєстрації, у тому числі передбачено етап формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником (п. 7 ч. 1 ст. 18) та видача/отримання документів за результатом розгляду заяви (п. 8 ч. 1 ст. 18).
		Частина 9ст.18Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» визначено,що датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
		Наведене свідчить про те, що датою і часом державної реєстрації права власності на обєкт нерухомості за ОСОБА_2 є 06.04.2017 року, проте отримати вказані відомості з Єдиного реєстру, у тому числі обовязкові для заповнення при повідомленні про суттєві зміни щодо дати набуття права власності, реєстраційного номера обєкта власності, він мав змогу лише 12.04.2017року, тобто з моменту формування програмним комплексом та фактичного отримання відповідного ОСОБА_5 - підтвердження того, що він в офіційному порядку, установленому державою, набув (придбав) майно, яке необхідно задекларувати.
		Враховуючи той факт, що виправлення повідомлення про суттєві зміни субєктом декларування, діючим законодавством не передбачено, обєктивна можливість заповнити електронну форму повідомлення про суттєві зміни на сайті НАЗК у ОСОБА_2 виникла лише після формування та отримання витягу, тобто після 12.04.2017 року.
		17 липня 1997 року Верховною Радою України була ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї. Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України вимоги Конвенції і практика Європейського суду стали частиною національного законодавства країни. Надалі Верховна Рада конкретизувала дану вимогу в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, підкресливши, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
		Також, вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)
		Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
		Наведені обставини можна розцінювати як відсутність в діях ОСОБА_2 обєктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП.
		Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		Згідно з ч.2ст.6Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Субєктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		При цьому діяння, передбачені ст. 172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.
		Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність субєктивної сторони даного правопорушення.
		З врахуванням положень ст.1 ЗУ «Прозапобігання корупції» сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобовязана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання такого повідомлення.
		З огляду на вказані обставини, співробітниками Управління захисту економіки в Запорізькій області не надано суду доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 діяв умисно та усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок. Під час судового розгляду таких доказів також суду не надано.
		Відповідно до матеріалів справи факт несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані виявлений УЗЕ в Запорізькій області ДЗЕ НП України лише після того, як 21.04.2017 ОСОБА_2 самостійно подав до НАЗК повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
		Відповідно довимог ч.3ст.62Конституції, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		Згідно ч.1ст.7КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
		Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Згідно з рішенням КонституційногоСуду Українивід 06.10.2010року (справа №1-27/2010 про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) суд звернув увагу, що у ратифікованих Україною конвенціях, які є частиною національного законодавства, корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків.
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі «Щодопритягнення доадміністративної відповідальностіза окреміправопорушення,пов'язаніз корупцією»№ 223-943/0/4-17від 22.05.2017року зазначив: «суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності».
		Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП існує необхідність встановлення того факту, що ОСОБА_2 усвідомлював суспільну небезпечність неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані, передбачав неможливість здійснення фінансового контролю з боку держави та бажав настання таких наслідків, або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання.
		В матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_2 умислу на порушення вимог фінансового контролю. Крім цього, відсутні відомості про наявність в діях особи корупційного інтересу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП.
		Натомість, ураховуючи обставини справи, вбачається, що у ОСОБА_2 відсутній прямий та непрямий умисел, спрямований на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, оскільки останній: - не приховував набуття у власність майна у виді квартири; - укладав акт приймання - передачі майнових прав від 29.03.2017р.; - здійснював офіційну реєстрацію прав власності на вказане майно;- подав повідомлення про зміни у майновому стані.
		Відповідно до вимогст. 10 КУпАПадміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
		Повідомлення про суттєві зміни у майновому стані ОСОБА_2 подав 21.04.2017, в той же час як порушення відповідно до матеріалів справи, було виявлено в грудні 2017 року (інших даних матеріали адміністративного протоколу не містить), що також свідчить про добровільність дій ОСОБА_2 в питанні подання повідомлення, а не про їх вимушеність (внаслідок виявлення правоохоронним органом відповідного факту).
		Склад правопорушення за ч. 2ст. 172-6 КУпАПє формальним, обов'язковим елементом його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов'язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суттєві зміни у майновому стані.
		З вищевикладеного вбачається, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 усвідомлював суспільну небезпечність несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у своєму майновому стані, передбачав можливість настання негативних наслідків, у вигляді неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та бажав настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання (непрямий умисел).
		Викладені обставини свідчать про відсутність в діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, що є самостійною підставою для закриття провадження відносно нього на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		Крім того, перевірка стосовно несвоєчасності направлення повідомлення по суттєві зміни у майновому стані стосовно ОСОБА_2 проводилась виключно працівниками УЗЕ в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, які відбирали пояснення, робили запити, іншим чином збирали докази та склали протокол про адміністративне правопорушення.
		При цьому, в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_2, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки ДЗЕ НП України та інше.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства серед іншого належать: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених    на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави     або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або повязані з корупцією правопорушення.
		Згідно ст.12цього жЗакону національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, субєктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх обєднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань; отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону; отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або повязаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених субєктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень; складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або повязаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим субєктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обовязковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше пяти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.
		На підставі п.1 глави II «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 року №3 повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, передбачені ч. 2ст.52 Закону України «Про запобігання корупції»є електронним документом. Порядок проведення видів контролю електронних документів, а також повної перевірки декларацій визначаються Національним агентством відповідно до ст.48 Закону України «Про запобігання корупції».
		У відповідності до положеньст. 48 Закону України «Про запобігання корупції»проведення перевірки щодо своєчасності подання, правильності та повноти заповнення декларації, логічного та арифметичного контролю, покладено лише на Національне агентство з питань запобігання корупції.
		З аналізу вищевикладених норм, слід прийти до висновку, що НАЗК єдиний орган перевірки відомостей зазначених у деклараціях та єдиний орган, який має складати протоколи про таке правопорушення.
		Вказане також підтверджується наступним, згідно із ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету міністрів України, а також виданими відповідно до них актами МВС України, іншими нормативно-правовими актами.
		Слід зазначити,що згідноз розділами1-4 Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України № 81 від 07.11.2015 покладення на Департамент обов'язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.
		Відповідно до п.1, п.п.1 п.3, п.5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».
		Положення щодо виключної компетенції НАЗК в сфері виконання функцій держави або місцевого самоврядування з контролю та перевірки достовірності і повноти відомостей, зазначених субєктом декларування у декларації, підтверджені і судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду у справі № 814/886/17 (адміністративне провадження № К/9901/505/17) від 11.04.2018 року.
		Щодо питання про закриття провадження у звязку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихстаттею 38цього Кодексута необхідності при цьому встановлення винуватості особи суд зазначає таке.
		Фактичним днем виявлення вказаного адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, в протоколі відповідно до ст. 251, 252 КУпАП зазначено 11.12.2017 року, оскільки саме в цей день посадовою особою органу Національної поліції була надана оцінка зібраним доказам у їх сукупності.
		Протокол про адміністративне правопорушення був складений 15 березня 2018 року та цього ж дня адміністративний матеріал був скерований до суду. 
		Тобто, як вбачається з зазначеного, матеріали до суду надійшли поза межами визначеними ст. 38 КУпАП щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності особи.
		Порушник заперечуючи свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП наполягав на зясуванні всіх обставин справи та закритті провадження за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Його захисником також було надано відповідне клопотання.
		Прокурор в судовому засіданні наполягав на визнанні ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, але у звязку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		Законодавче регулювання питання закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення у звязку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення здійснюється, зокрема, ст. 38, п. 7 ч 1 ст. 247 КУпАП.
		Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
		Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені участинах третійічетвертійцієї статті.
		Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, повязаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями164-14,212-15,212-21цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ч. 1 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов: - вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; - сплив встановленого законом двомісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні  з дня його виявлення).
		Як вбачається зі змісту п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, законодавець розглядає встановлені строки у їх позитивній формі, адже передбачає такі правові наслідки їх спливу як закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
		Окрім того, у наведеному випадку при визначенні початку перебігу вказаного строку законодавець використовує субєктивні та обєктивні критерії. Використання обєктивного критерію передбачає обчислення строку з моменту вчинення правопорушення, субєктивного  з моменту, коли уповноважена особа отримала чи повинна була отримати інформацію щодо порушення належного йому права, свободи чи охоронюваного законом інтересу.
		При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у звязку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
		Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Тобто закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		Водночас слід враховувати, що однією з самостійних підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення законодавець визначає відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП). Тобто у разі якщо факту вчинення адміністративного правопорушення встановлено не буде, то провадження у справі підлягатиме закриттю на підставі п. 1 (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), а не п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).
		Таким чином, початок перебігу встановленого ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення законодавець повязує з вчиненням адміністративного правопорушення, встановлення наявності або відсутності якого повинно здійснюватися при вирішенні питання про закриття провадження у справі.
		Згідно з ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
		Аналогічні правові положення викладені у рішенні Конституційного Суду України від 10.02.2000 р. № 2-рп/2000, відповідно до якого органи влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. 
		Таке неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України, як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні 01.04.2008 р. № 4-рп/2008, не лише забезпечує реалізацію принципу поділу влади, але й є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
		Статтею 280 КУпАП встановлено обовязок суду зясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		В силу вимог ст. ст. 245, 251, 252 КУпАП суд повинен повно, всебічно й об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати оцінку зібраним у ній доказам і постановити правильне судове рішення.
		Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Натомість, як зазначалось вище, застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе у разі встановлення наявності протиправної винної дії чи бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. 
		З оглядуна наведенета зважаючина те,що длязакриття провадженняу справіу звязкуз закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбаченихстаттею 38цього Кодексунеобхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення (винної дії чи бездіяльності), а також враховуючи, що повноваження суду на зясування обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні передбачені ст. 280 КУпАП, суд вважає, що є достатні правові підстави для встановлення вини особи при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП
		Оскільки під час розгляду даної справи про адміністративне правопорушення було встановлено відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, зокрема його вини (субєктивна сторона), тому суд вважає, що самостійною підставою для закриття провадження у цій справі є відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
		Керуючись ст. ст. 9, 38, ч. 2 ст. 172-6, ст. ст. 247, 251, 254-256, 276-277, 280, 283-285, 287-291 КУпАП, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, закрити на підставі п.1ч.1 ст.247КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 172-6 КУпАП.
		Повний текст постанови виготовлено 14.06.2018 року.
		Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		 
		Суддя: ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...