Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/7810/14-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2018.
Дата набрання законної сили: 15.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		 
		15 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 552/7810/14-ц
		провадження № 61-30945ск18 
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 03 квітня 2018 року в справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2014 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернулося до суду з указаним позовом і просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з теплопостачання у квартиру АДРЕСА_1 за період з 12 серпня 2011 року по 30 серпня               2013 року з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в сумі 3 970,02 грн.  
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000 грн.
		 
		Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 03 квітня 2018 року, позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 2 146,43 грн, 3 % річних - 136,69 грн та інфляційні -                   413,88 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		24 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси                        від 04 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області                         від 03 квітня 2018 року і ухвалити нове рішення або передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		 
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
		 
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами 
		загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2018 року (на час подання касаційної скарги) -  1 762 грн.
		 
		Ціна позову у даній справі щодо стягнення заборгованості за теплопостачання становить 3 970,02 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100=176 200 грн).
		 
		Крім того, у зустрічному позові заявлено вимоги немайнового характеру, а саме - визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000 грн.
		 
		Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
		 
		Необхідність розгляду справи в касаційному порядку заявник обґрунтував тим, що він не є квартиронаймачем, орендарем і власником квартири АДРЕСА_1, отже не є споживачем послуг з теплопостачання, а тому відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа має виняткове значення для нього, так як раніше судами всіх інстанції в інших аналогічних справах було неоднаково застосовано одне й те ж положення статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що заявник не є власником, орендарем та квартиронаймачем квартири, а тому не має сплачувати за послуги з теплопостачання, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 визнано, що в період, за який позивач просив стягнути заборгованість, він був зареєстрований та проживав у вказаній квартирі, а отже був споживачем послуг з теплопостачання. Як установлено судами попередніх інстанцій, вищевказана квартира не була приватизована, у власності не перебувала та не перебуває, єдиним споживачем послуг з теплопостачання квартири в період з 12 серпня 2011 року по 30 серпня 2013 року, які надавав позивач, був саме ОСОБА_1 Доводи відповідача про те, що він сплачував такі послуги власнику квартири належними доказами не підтверджені. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
		 
		Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи      від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		 
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services                            v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). 
		 
		Судове рішення судом апеляційної інстанції у цій справі ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.
		 
		Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. 
		 
		Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 03 квітня 2018 року в справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди.
		 
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                                           В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...