Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 390/199/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2018. Зареєстровано: 17.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2018.
Дата набрання законної сили: 28.02.2019
Результат оскарження 03.02.2021 Верховний Суд: залишено постанову апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 390/199/18
		Провадження № 2/390/282/18
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" червня 2018 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі: 
		головуючої - судді Бойко І.А.,
		при секретарі - Губанові М.М.,
		за участю представника позивача - ОСОБА_1,
		представника відповідача - ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (вул.Гагаріна, 194, с. Бережинка, Кіровоградського району та області) до ОСОБА_4 (вул.Молодіжна, 11, с.Бережинка, Кіровоградського району та області), третя особа: приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) про встановлення правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 26.12.2013 року між нею та відповідачем укладено безоплатний договір міни, за умовами якого позивачем ОСОБА_3 у власність відповідачу передана земельна ділянка площею 5,6451 га, кадастровий номер 3522580900:02:000:0496, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, а відповідачем ОСОБА_4 у власність позивача передана земельна ділянка площею 0,0100 га, яка розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Зазначений договір позивач вважає недійсним через його нікчемність, оскільки відчуження земельних ділянок не відповідає вимогам закону. Просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
		Представник позивача ОСОБА_1 в поданій до суду відповіді на відзив та в судовому засіданні у своїх поясненнях зазначив, що згідно вимог законодавства, обмін земельними ділянками може здійснюватись землевласниками на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай) до моменту видачі їм державних актів на право власності на земельні ділянки, які обмінюються. У звязку з тим, що під час укладання договору міни від 26.12.2013 року сторони договору вже отримали документи, що підтверджують їх право власності на відповідні земельні ділянки, а саме: державний акт на право приватної власності на землю від 29.03.2002 року, і свідоцтво про право власності на нерухоме майно11.09.2013 року, тому угода по їх обміну суперечить вимогам закону. Вказує, що спірний правочин, укладений між сторонами, є недійсним з моменту його вчинення відповідно до закону, що не вимагає визнання його недійсним в судовому порядку.
		Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 в поданому відзиві на позов та в судовому засіданні позов заперечив, зазначив, що договір міни укладений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому у межах заявлених позовних вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та наданих позивачем доказів, підстави для задоволення позову відсутні. 
		Третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_5 в судове засідання не зявилась, від неї до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що договір міни (обміну) укладений між позивачем та відповідачем у відповідності до чинного законодавства України, не суперечить вимогам Земельного кодексу України та не може вважатись нікчемним.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, відзив на позов, відповідь на відзив, письмові пояснення третьої особи, проаналізувавши наведені в них доводи та обґрунтування, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що 26.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір міни (обміну), посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3125 (а.с.12-14). Відповідно до договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 міняють (обмінюють), передають у власність один одному належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме: ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 5,6451 га, кадастровий номер 3522580900:02:000:0496, що розташована на території Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_4 - земельну ділянку, площею 0,0100 га, що розташована на території Полтавської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 
		Право власності на земельну ділянку ОСОБА_3, що є предметом цього договору, підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-КР № 002930, виданим 29.03.2002 року на підставі розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації №153-р від 25.03.2002 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 430. Вказане право власності 26.12.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису 4068217, підтвердженого витягом з реєстру № 15447899 від 26.12.2013 року. 
		Право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, що є предметом цього договору, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.09.2013 року, індексний номер 9261145, зареєстрованого Реєстраційною службою Компаніївського районного управління юстиції Кіровоградської області. Вказане право власності 11.09.2013 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно  номер запису 2454306, підтвердженого витягом з реєстру № 9261288 від 11.09.2013 року.
		Згідно договору міна (обмін), за домовленістю сторін, проводиться без грошової доплати. Такий обмін земельними ділянками визначений сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-якої із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Експертна оцінка відчужуваної земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 становить 116271,00 грн., експертна оцінка відчужуваної земельної ділянки, що належить ОСОБА_4, становить 200,00 грн.(а.с.12).
		Інформація щодо укладення договору підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 111810047 від 26.01.2018 року (а.с.15).
		Статтею 373 ЦК України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону
		Відповідно до ст.328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		Згідно ч.1 ст.81 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
		Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).
		Відповідно до п.15 розділуХПерехідних положень ЗК України(в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається:
		а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
		б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
		Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.
		Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
		Виходячи з положення п.15розділу Х Земельного кодексу Україниобмін земельної ділянки на іншу земельну ділянку допускається у передбаченому законом порядку. Спеціальним законом, який регулює порядок обміну земельними ділянками є Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		Приписамист.14 Закону України № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», передбачено, що у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.
		Згідно ст.132 ЗК України угоди про перехід права власностіна земельніділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються та повинні містити: назву сторін, вид угоди, предмет угоди (земельна ділянказ визначенням місця розташування, площі,цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо), документ, що підтверджуєправо власності на земельну ділянку, відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки, відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки зацільовим призначенням(застава,оренда,сервітутитощо), договірну ціну, права та обовязки сторін, кадастровий номерземельної ділянки, момент переходу права власності на земельну ділянку.
		Відповідно до ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
		Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Згідност.215 Цивільного кодексу Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно п.4 та п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Як встановлено судом, договір міни (обміну) між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений в письмовій формі з урахуванням вимог п.13,15, 18 розділуХПерехідних положень Земельного кодексу України, та ст.14 Закону України 899-IV, які діяли на час укладення зазначеного правочину. Вказаний договір перевірений нотаріусом та ним посвідчений, згідно вимог ст.132 ЗК України. В договорі зазначені всі без виключення умови, які є обовязковими для укладання даного виду угод. Необхідні відомості про здійснення обміну, що є предметом договору занесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
		Договір укладений без грошової доплати та не передбачає доплат вартості земельних ділянок чи інших компенсацій однією стороною іншій.
		Оскільки у даній справі позивачем висунута вимога про застосувати наслідків недійсності нікчемного правочину, вимога ж про визнання договору недійсним не ставилась, тому відсутні підстави для застосування правової позиції Верховного Суду України, висловленої у справі № 6-464цс16.
		Отже, зміст договору міни (обміну), який укладено 26.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прямо не суперечить п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, договір укладений сторонами добровільно, в письмовій формі та нотаріально посвідчений.
		Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд не може вважати спірний договір нікчемним, застосувати наслідки недійсності правочину та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що передбачено ст.216 ЦК України. Вимоги про визнання договору недійсним позивачем не ставились, тому позов не підлягає задоволенню.
		На підставі ст.ст. 132, п.15 розділу Х Земельного кодексу, ст.ст. 4, 10, 203, 204, 328, 373 Цивільного кодексу України, а також ст.14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», в редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, керуючись ст.ст.259, 263-265, 268ЦПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		   В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (вул.Гагаріна, 194, с.Бережинка, Кіровоградського району та області) до ОСОБА_4 (вул.Набережна, 11, с.Бережинка, Кіровоградського району та області), третя особа приватний нотаріус Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області - ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) про встановлення правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - відмовити.    
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.    
		 
		   Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...