Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/143/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; виконавчої служби та виконавчого провадження.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2018. Зареєстровано: 18.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2018.
Дата набрання законної сили: 12.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  802/143/17-а 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Мультян М.Б. 
		          Суддя-доповідач:  Курко О. П. 
		12 червня 2018 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Курка О. П. 
		суддів:  Совгири Д. І.  Драчук Т. О. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Торохтій Л.Л.,
		позивача: ОСОБА_2,      
		представника відповідача: Данильченка В.В.,      
		 
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		в січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії.
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" від 17 липня 2014 року  за заявою  № 25663/02 зобов'язано Державу - Україна, в трьох місячний строк з набуття рішення Європейського суду з прав людини статусу остаточного, виконати рішення національних судів. Департаментом виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконання рішень національних судів було перераховано 04 серпня 2016 року кошти в сумі 1188937,30 грн. Разом з тим, відповідач не провів виплату компенсації за період затримки з липня 2014 року по серпень 2016 року. У зв'язку з чим, відповідач відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, якою затверджено "Порядок компенсації втраченої частини грошових доходів громадян  у зв'язку з порушенням термінів їхньої  виплати" зобов'язаний перерахувати компенсацію втраченої  частини грошових коштів внаслідок затримки в термінах виплати в сумі 802532 грн. 60 коп. 
		Відповідач на адресу суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби  Міністерства юстиції України перебувало рішення Європейського суду з прав людини  № 25663/02 від 17 липня 2014 року "Яворовенко та інші  проти України" де ОСОБА_2  є одним із заявників. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17 липня 2014 року "Яворовенко та інші  проти України"  на користь стягувача підлягало  виплаті 2000 євро в перерахунку в національну валюту  держави - відповідача та виконання рішень національних судів, а саме:  рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці  від 26 березня 2006 року, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці  від 27 листопада 2006 року, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. Рішення суду виконано фактично у повному обсязі. 
		Відтак, рішення Європейського суду з прав людини " 25663/02 від 17 липня 2014 року у справі "Яворовенко та інші проти України", де ОСОБА_2 є одним  із заявників Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконано фактично у повному обсязі згідно із виконавчими документами. Щодо посилань апелянта на постанову Кабінету Міністрів України № 159 від  21 лютого 2001 року, якою затверджено Порядок компенсації втраченої частини грошових доходів громадян у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, як на підставу отримання компенсації втраченої  частини коштів є нонсенсом, оскільки ОСОБА_2 ніколи не перебував у трудових відносинах з Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 
		В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин викладених в ній просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі №25663/02 "Яворовенко та інші проти України" (далі - РЄСПЛ), яким передбачено додаткові заходи індивідуального характеру та зобов'язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
		Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_2 підлягають виконанню:
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року;
		- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року;
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року;
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року;
		- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року. 
		Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" та зобов'язано боржника - державу Украйна добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". 
		Постановою  Вінницького  окружного  адміністративного  суду від 18 квітня 2016 року у справі № 802/82/16-а, що набрала законної сили,  встановлено, що Департаментом ДВС виконано рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "Яворовенко та інші проти України" в частині, яка стосується виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року. Крім того, судом в даній постанові також зазначено, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року у справі № 2-4319/06, яким стягнуто з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за сумісництво посад за період з 01 березня 2002 року по 01 січня 2003 року з врахуванням компенсацій при інфляції за затримку розрахунку на суму 7564,50 грн. та зобов'язано відповідача звільнити ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера заводу "Модуль" з 01 грудня 2006 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з проведенням повного розрахунку по дату звільнення, було скасоване рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 24 червня 2008 року. А відтак, вказане судове рішення не підлягає виконанню. 
		В подальшому, із урахуванням вищезазначеної постанови Департаментом перераховано ОСОБА_2 кошти в сумі 1188937, 30 грн. та подано до суду звіт про виконання постанови від 18 квітня 2016 року у справі № 802/82/16-а, який прийнято ухвалою від 29 серпня 2016 року.
		13 вересня 2016 року у зв'язку із фактичним виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 та виплати суми 1188937,30 грн. виконавче провадження № 44360795 закінчено, про що винесено постанову. 
		Вважаючи, що за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України має перерахувати компенсацію втраченої частини коштів в сумі 802532,60 грн. станом на серпень 2016 року, позивач звернувся з позовом до суду.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про стягнення з департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України грошової компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушення термінів виплати до спірних правовідносин, які виникли між сторонами не застосовується.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. 
		Умови і порядок виконання рішень судів та  інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають  примусовому  виконанню  у  разі  невиконання  їх  у  добровільному  порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження". 
		Частиною 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)  - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",  порядок  виконання  Рішення  визначається   цим   Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. 
		Виконання рішень Європейського суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" за рахунок Державного бюджету України. 
		Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виплата Стягувачеві відшкодування  має  бути  здійснена  у тримісячний  строк  з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. 
		У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті,  на суму відшкодування нараховується  пеня  відповідно  до Рішення. 
		Протягом  одного  місяця  від  дня  відкриття  виконавчого провадження   за   Рішенням Орган представництва  надсилає  до центрального органу   виконавчої  влади,  що  реалізує  державну політику  у  сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову  про  відкриття  виконавчого  провадження  та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.
		Центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну політику  у  сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом  10  днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї  статті  документів  здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський  рахунок,  а  в  разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми  Державного бюджету України.
		З матеріалів справи встановлено, що платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 03 серпня 2016 року сплачена заборгованість на загальну суму 1188937,39 грн. та платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 3225 від 22 серпня 2016 року сплачена пеня за несвоєчасне  виконання рішення суду у розмірі 20,37 грн.  
		Що стосується посилання апелянта на те, що відповідач не провів виплату компенсації за період затримки з липня 2014 року по серпень 2016 року у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний перерахувати компенсацію втраченої частини грошових коштів внаслідок затримки в термінах виплати в сумі 802532 грн. 60 коп., колегія суддів зазначає наступне.
		Проблемність виконання рішень в частині виплати відшкодування полягає в тому, що даним законом не передбачено зобов'язання кожного року в Державному бюджеті передбачати суми, потрібні для виконання рішень Європейського суду з прав людини. Щодо фінансового забезпечення виконання рішень Європейського суду з прав людини, то в перехідних положеннях Закону України про виконання рішень Європейського суду вказано на необхідність в передбаченні окремою бюджетною програмою коштів на виконання рішень Європейського суду. Так як державний бюджет приймається на кожен рік - немає гарантій того, що потрібні суми будуть передбачатися в необхідній кількості регулярно кожен рік. 
		Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням  строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року.  
		Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства,  установи  і  організації  всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. 
		Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
		Згідно ст. ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. 
		Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року (п. 2 Порядку № 159). Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: 1) пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); 2) соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); 3) стипендії; 4) заробітна плата (грошове забезпечення).
		Відповідно до п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку № 159, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців. 
		Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані. 
		Що стосується посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України № 159 від  21 лютого 2001 року, якою затверджено Порядок компенсації втраченої частини грошових доходів громадян у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, як на підставу отримання компенсації втраченої  частини коштів, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки ОСОБА_2 ніколи не перебував у трудових відносинах з Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України чи органами системи Міністерства юстиції України.
		Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня № 408 затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.
		Згідно з абз. 8 п. 2 вищезазначеного Порядку, бюджетні кошти спрямовуються на витрати, пов'язані із здійсненням додаткових заходів індивідуального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі виконання рішень національних судів, невиконання яких стало підставою для звернення до Європейського суду з прав людини, та витрати, пов'язані із здійсненням заходів загального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини.
		Колегія суддів звертає увагу апелянта, що зазначена постанова передбачає лише можливість здійснення видатків з метою вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, в даному випадку виконання рішень національних судів невиконання яких стало підставою для звернення до Європейського суду з прав людини. При цьому, вказаною постановою не передбачено порядку відшкодування збитків заподіяних заявникам, в тому числі індексації сум виплат.
		Відтак, постанова Кабінету Міністрів України № 159 від  21 лютого 2001 року, якою затверджено Порядок компенсації втраченої частини грошових доходів громадян у зв'язку з порушенням термінів їх виплати не поширюється на дані правовідносини, оскільки існує Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 408, згідно якої Міністерством юстиції України була виплачена позивачу сума у розмірі 1188937,30 грн.
		Окрім того, саме цей порядок визначає механізм використання коштів Міністерства юстиції України у Державному бюджеті за програмою платежів на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України. При цьому, зазначена Постанова № 408 не містить жодних посилань на Постанову № 159.
		До того ж, Порядок компенсації втраченої частини грошових доходів громадян у зв'язку з порушенням термінів їх виплати не містить посилання на те, що зазначений порядок розповсюджується на суми  коштів, виплачених у зв'язку з виконанням рішеннь закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, не застосовується.
		Звертаючись з зазначеним позовом, ОСОБА_2 поклав виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року; рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року; рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року; рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року; рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року на державу замість ДАК "Укрресурси". Позивач не був позбавлений можливості звернутися до ДАК "Укрресурси" або до його правонаступника з відповідним позовом. 
		Стосовно вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком, відтак, оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, дана вимога про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає. 
		Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а  рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі  13 червня 2018 року.
		          
		Головуючий  Курко О. П.    Судді    Совгира Д. І.    Драчук Т. О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...