Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/5547/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2018. Зареєстровано: 20.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2018.
Дата набрання законної сили: 14.06.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу  Справа № 335/5547/18 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний № 335/5547/18                 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/778/594/18                 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2 
		Категорія ст.ст. 170-173 КПК України
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 червня 2018 року                            місто Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора ОСОБА_6 ,
		засновника ГО «Запорізький спортивно-стрілецький клуб» (далі по тексту ГО «(ССК» - ОСОБА_7 ,
		особи на майно якої накладено арешт ОСОБА_8 ,
		представників власника майна - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		спеціаліста ОСОБА_11 ,
		розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_12 в інтересах ГО «ЗССК» на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2018 року, якою
		задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_13 про арешт майна. Накладено арешт на майно, вилучене за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, а також накладено арешт на майно, вилучене за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, 61.
		 
		Згідно з ухвалою, 22.05.2018 прокурор відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_13 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно. В провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження №42017080000000543 від 06.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. З наданих в обґрунтування матеріалів встановлено, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , під прикриттям діяльності ГО «ЗССК» (юридична адреса: місто Запоріжжя, вул. Патріотична, 64д, фактична адреса ведення діяльності м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113) наладив схему незаконного обігу зброї та боєприпасів, що розповсюджуються на території м. Запоріжжя, Запорізької області та інших областей України. Відповідно до наявної у соціальній мережі «Фейсбук» інформації, ГО «ЗССК» має власну сторінку із зазначеними контактами. Вивченням вказаної сторінки встановлено, що ГО «ЗССК» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113 надає послуги з практичної та кульової стрільби у обладнаному тирі. Також встановлено, що контакти ГО «ЗССК» в мережі Інтернет, співпадають з контактами Інтернет-магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса для контактів - АДРЕСА_2 ), який реалізує товар за допомогою повної передоплати або післяплатою через кур`єрські служби «Нова пошта», «Інтайм», «Делівері», «Укрпошта» тощо. Дана інформація підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: повідомлення УСБУ в Запорізькій області та матеріалами виконаного доручення та іншими матеріалами провадження.
		16.06.2017 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя проведено обшук будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, під час якого виявлено та вилучено предмета та речі, відповідно до переліку протоколу обшуку від 16.05.2018 року. Окрім цього, 16.06.2017 року на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя проведено обшук гаражу за адресою: АДРЕСА_3 під час якого виявлено та вилучено: 160 боєприпасів 9мм., які упаковані в 10 коробок по 16 штук; Прес для виробництва боєприпасів МЕС600 № R 315/00000526110; Прес для виробництва боєприпасів МЕС Size master № R 316060000534906.
		Прокурор посилаючись на те, що вказане майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у вказаному кримінальному провадженні та є тимчасово вилученим, звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту.
		Задовольняючи клопотання, слідчий суддя у своїй ухвалі керувалась положеннями ч.ч.1, 2, 3, 10 ст.170 КПК України, оскільки дійшла висновку, що вказане майно відповідало критеріям ст.98, ч.2 ст.167 КПК України.
		 
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_12 в інтересах ГО «Запорізький спортивно-стрілецький клуб» посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді вважає, що винесена вона з грубим порушенням норм, як процесуального, так і матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 16.05.2018 року прокурором ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді від 25.04.2018 року проведено обшук у приміщенні СК «Динамо», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, а також за адресою засновника та президента клубу ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_3 , під час яких виявлено та вилучено майно. 18.05.2018 року прокурор звернувся з клопотанням про арешт вилученого майна. На думку апелянта, клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею з порушенням вимог ст.172 КПК України. Клопотання прокурора не містило підстав і мети, належного обґрунтування необхідності арешту майна, до клопотання не долучено документів та інших матеріалів, які б у повній мірі обґрунтовували доводи клопотання. З ухвали слідчого судді взагалі не зрозуміло, з якою метою прокурор наполягав на накладенні арешту на вилучене майно. Апелянт вказує, що на кожен вилучений пістолет наявний Сертифікат відповідності, що дає можливість ідентифікувати зброю, як легальну та спортивну. Власник вилученої зброї та боєприпасів має всі передбачені чинним законодавством дозвільні документ на зберігання придбання, використання та ремонту вогнепальної зброї. Апелянт вважає, що слідчий суддя не дотримався обов`язкових вимог, передбачених ст.173 КПК України. Крім того, арешт який накладено на зброю, боєприпаси та дозвільні документи, призводить до незаконного позбавлення ГО «Запорізький спортивно-стрілецький клуб» права власності (основних засобів для здійснення господарської діяльності), що є неприпустимим з огляду на норми діючого законодавства, як національного, так і міжнародного.
		Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді від 22.05.2018 року та постановити нову ухвалу, якою залишити без задоволення клопотання прокурора про арешт майна, повернути майно та документи, вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 25.04.2018 року.
		 
		Заслухавши доповідь судді; власника майна та його представників, які підтримали доводи апеляційної скарги; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що ухвала слідчого судді законна та обґрунтована, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_12 в інтересах ГО «Запорізький спортивно-стрілецький клуб», підлягає задоволенню.
		 
		Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст.41. Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.
		Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. У відповідності до вимог ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Ні органам досудового розслідування, ні слідчим суддею не було дотримано зазначених вимог закону. 
		КПК покладає обов`язок на слідчого суддю перевірити чи відповідає клопотання про арешт вимогам закону, заслухати ініціатора подання клопотання та прокурора на предмет обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні. 
		Слідчий суддя, розглядаючи клопотання, не перевірила в повній мірі його на відповідність вимогам ст.171 КПК України, правові підстави для накладення арешту, достатність відомостей, які вказують що майно відповідає критеріям ст.98, ч.2 ст.167 КПК України, наслідки арешту для інших осіб, розумність співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		Відповідно до ч.1 ст.170КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
		Відповідно до п.1 ч.2 цієї ж статті, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Згідно з ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.10 ст.170КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
		З матеріалів доданих до клопотання випливало, що 06.10.2017 в ЄРДР були внесені відомості з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.263 КК України, із наступною фабулою: «Мешканець міста Запоріжжя здійснює незаконне без передбаченого законом дозволу зберігання та збут вогнепальної зброї та набоїв для неї».
		На переконання колегії суддів, прокурор, звертаючись з клопотанням про арешт майна, повинен був зібрати і надати слідчому судді відповідні докази про те, що зброя і боєприпаси, які були вилучені під час обшуків, з огляду на фабулу кримінального правопорушення, не мали передбаченого законом дозволу.
		Слідчий суддя під час розгляду клопотання, доводи представника ГО «ЗССК» до уваги не прийняла, формально зазначивши, що вилучене майно відповідає критеріям ст.98, ч.2 ст.167 КПК України, досудове розслідування триває, проводяться відповідні слідчі та процесуальні дії, в ході яких органом досудового розслідування, при наявності встановлених обставин, будуть прийматися відповідні рішення, передбачені чинним законодавством.
		Однак, з таким висновками слідчого судді погодитись не можна.
		Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно з ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
		В клопотанні лише зазначені вказані норми процесуального закону, однак не розкрито їх зміст, не вказано, яким саме критеріям відповідало вилучено майно, на чому базувалися такі висновки прокурора. 
		В судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурор частково обґрунтовував необхідність накладення арешту, однак з таким обґрунтуванням колегія суддів не може погодитись.
		Так, прокурор зазначав, що вилучене майно (пістолети, револьвери, карабіни, рушниця, порох, патрони, гільзи тощо) мають зовнішні ознаки вогнепальної зброї та боєприпасів і для перевірки чи дійсно воно є таким, необхідно проведення експертиз, наполягаючи при цьому, що вилучене майно є предметом злочину.
		Разом з тим переметом злочину у вказаному випадку, виступає не будь-яка вогнепальна зброя і боєприпаси, а ті, які зберігаються, чи збуваються (відповідно до фабули) без передбаченого законом дозволу.
		Погоджуючись з доводами клопотання в цій частині, слідчий суддя свою позицію взагалі не аргументувала, а лише процитувавши в ухвалі положення процесуального закону, які регулюють визначення поняття, порядок і підстави такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна задовольнила його і наклала арешт на майно.
		На відміну від слідчого судді, колегія суддів вважає, що вилучене під час обшуку майно, зокрема пістолети, револьвери, карабіни, рушниця, порох, гільзи, патрони тощо, в рамках вказаного кримінального провадження (ч.1 ст.263 КК України), могло відповідати критеріям ст.98, ч.2 ст.167 КПК України в тому разі, якщо на їх зберігання не було передбаченого законом дозволу.
		Згідно з ж копій наданих апелянтам документів, а також пояснень наданих в судовому засіданні апеляційного суду спеціаліста, усі одиниці вилученої зброї і боєприпасів мали відповідні дозвільні документи. 
		В судовому засіданні апеляційної інстанції, прокурор лише висловив припущення, що вилучена зброя і боєприпаси можуть бути не тими, які зазначені в дозвільних документах, і відповідь на це питання може дати експертне дослідження. Однак, з таким доводом не можна погодитись, при таких обставинах в ЄРДР мали вноситись відомості із попередньою кваліфікацією за ст.263-1 КК України. 
		Аналогічно можна зазначити щодо необґрунтованості мети для накладення арешту на решту майна  книг обліку, щоденників, дозволів, свідоцтв, актів тощо, адже з матеріалів клопотання і пояснень прокурора не можливо встановити яким саме критеріям переліченим в ст.98, ч.2 ст.167 КПК України вони відповідали.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину, чи внесення відомостей про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру. Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1, 2 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.
		Враховуючи зазначене, а також те, що за матеріалами, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що вилучене майно відповідає критеріям ст.98, ч.2 ст.167 КПК України, існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою збереження речових доказів спростовуються.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст. 171, 173КПК України не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для працівників ГО «ЗССК», і власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_15 .
		На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на майно, яке було вилучено під час обшуків, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора в цій частині як такого, що внесено до суду з порушенням вимог ст.171КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
		Керуючись ст. ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_12 в інтересах ГО «Запорізький спортивно-стрілецький клуб», задовольнити.
		Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2018, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_13 про арешт майна. Накладено арешт на майно, вилучене за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, а також накладено арешт на майно, вилучене за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, 61, скасувати.
		Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_13 про арешт майна виявленого і вилученого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113 і за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, 61  відмовити.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді:
		ОСОБА_2              ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...