Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 297/654/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2018.
Дата набрання законної сили: 05.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		05 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № 297/654/16-ц
		Провадження № 14-72цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача СитнікО.М., 
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» 
		 
		на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2016 року у складі судді Фейіра О. О. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатськоїобласті від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В., Панька В. Ф.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання кредитором та внесення до реєстру кредиторів у процедурі ліквідації банку, 
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра» про визнання кредитором та внесення до реєстру акцептованих кредиторів у процедурі ліквідації банку.
		 
		Позов мотивовано тим, що 19 вересня 2013 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу (депозиту) без поповнення, за яким він передав банку грошову суму в розмірі 35 тис. доларів США на депозитний рахунок № 1712885 з датою повернення вкладу 20 вересня 2014 року та сплатою банком процентів. 20 вересня 2014 року термін дії договору пролонговано на 9 місяців до 19 червня 2015 року.
		 
		22 вересня 2014 року між ПАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_3 укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 2027421. 
		 
		На момент звернення позивача до суду розмір його банківського вкладу за вказаним договором № 2027421 становив 25 тис. 483 долари США 15 центів, що еквівалентно 677 тис. 869 грн, з урахуванням того, що позивач 30 червня 2015 року отримав гарантовану виплату у розмірі 200 тис. грн.
		 
		Позивач посилався на те, що проценти за договором депозиту він отримував у належному розмірі щомісяця, однак тіла депозиту відповідач не повернув. 
		 
		Правління Національного банку України віднесло ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 лютого 2015 року в ПАТ «КБ «Надра» із 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію.
		 
		Виконавча дирекція Фонду 05 червня 2015 року прийняла рішення про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначила уповноважену особу.
		 
		ОСОБА_3 зазначав, що через незадовільний стан здоров'я він не міг дізнатися про ліквідацію банку та не встиг вчасно звернутися з вимогами про повернення грошового вкладу до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».
		 
		З огляду на наведене й у зв'язку з відмовою визначати ОСОБА_3 кредитором ПАТ «КБ «Надра» та вносити його до реєстру кредиторів цього банку позивач просив визнати поважними причини пропущення строку пред'явлення ним вимог до відповідача на суму невиплачених коштів за договором строкового банківського вкладу (депозиту) від 22 вересня 2014 року № 2027421 у розмірі 677 тис. 869 грн (25 тис. 483 долари США 15 центів) та зобов'язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» визнати його кредитором цього банку на суму невиплачених коштів.
		 
		Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 06 грудня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» визнати позивача кредитором цього банку на суму невиплачених коштів за банківським вкладом за договором строкового банківського вкладу (депозиту) від 22 вересня 2014 року № 2027421 у розмірі 677 тис. 869 грн (25 тис. 483 долари США 15 центів) і внести його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра». Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що спірні правовідносини регулюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2, якими передбачено можливість внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, що ліквідовується, а позивач через незадовільний стан здоров'я не міг вчасно дізнатися про ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та звернутися до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію цього банку.
		 
		У грудні 2016 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 06 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що вирішення питання щодо визнання позивача кредитором та включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» відноситься до компетенції уповноваженої особи Фонду на ліквідацію цього банку як суб'єкта владних повноважень, тому справа підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, указувала на те, що суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не застосували частину п'яту статті 45 та частину першу статті 49 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які підлягали застосуванню, а позивач пропустив строк на звернення із заявою про визнання вимог кредиторів, тому його вимоги є погашеними, оскільки законодавство не передбачає можливості поновлення такого строку.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2018 року вказану справу призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, оскільки в частині шостій статті 403 ЦПК України зазначено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Одним з доводів касаційної скарги уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» є посилання на порушення судами правил предметної юрисдикції.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, тобто на час подання ОСОБА_3 до суду позову, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		У статті 17 КАС України у редакції, чинній на час подання ОСОБА_3 до суду позову передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. 
		 
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
		 
		У справі, яка переглядається, до суду звернулася фізична особа (позивач) з позовом до юридичної особи (ПАТ «КБ «Надра»), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила уповноважену особу Фонду на ліквідацію цього банку визнати позивача кредитором ПАТ «КБ «Надра» на суму невиплачених коштів за договором строкового банківського вкладу (депозиту) від 22 вересня 2014 року № 2027421 у розмірі 677 тис. 869 грн (25 тис. 483 долари США 15 центів) та внести його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра». 
		 
		04 червня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 356 прийняло рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра». Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 червня 2015 № 113 припинено здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» та розпочато процедуру ліквідації цього банку на період з 05 червня 2015 року по 04 червня 2016 року.
		 
		Так, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію неплатоспроможного банку, про що Фонд повідомляє шляхом розміщення на сайті та опублікування в газеті «Голос України» або «Урядовий кур'єр» відповідного оголошення, вкладники, вклади яких не гарантуються Фондом, вклади яких перевищують 200 тис. грн, та інші кредитори неплатоспроможного банку мають право протягом 30 днів з дня опублікування Фондом зазначеного оголошення пред'явити свої кредиторські вимоги (частина п'ята статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		 
		У даній справі спір стосується оскарження фізичною особою, яка є вкладником, дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення цієї фізичної особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом.
		 
		Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
		 
		За частиною другою статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
		 
		Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина перша статті 26 згаданого Закону).
		 
		Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		 
		За правилами частин першої - третьої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		 
		Відповідно до статті 47 цього Закону уповноважена особа Фонду визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.
		 
		Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4) здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5) звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.
		 
		Проте в даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й у силу вимог закону на банк, від імені якого діє Фонд, а саме на його уповноважену особу, в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину.
		 
		Враховуючи зазначене вище, звернення позивача до ПАТ «КБ «Надра» не є підставою для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки ОСОБА_3 звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки гарантована виплата йому уже здійснена 30 червня 2015 року.
		 
		Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок, що спірні правовідносини регулюються Законом № 4452-VIта Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2, якими передбачено можливість внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, що ліквідовується.
		 
		За статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатськоїобласті від 06 грудня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Повну постанову складено і підписано 12 червня 2018 року.
		 
		Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. СитнікСудді:                                                Н. О. Антонюк Н. П. Лященко
		С. В. Бакуліна  О. Б. Прокопенко
		В. В. Британчук Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима  І. В. Саприкіна
		В. І. Данішевська О.С. Ткачук
		О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
		О. Р. Кібенко  О. Г. Яновська
		                                                 Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...