Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18835/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2018. Зареєстровано: 20.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2018.
Дата набрання законної сили: 13.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 червня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/18835/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
		за участю помічника судді - Шкурдової Ю.С. (за дорученням головуючого судді)
		за участю представників:
		прокурора - Грищенко М.А.,
		позивача - не з'явився (присутня Занчик М.Ю.),
		відповідача-1 - не з'явився,
		відповідача-2 - Панкевич Т.І., Лисий М.І.,
		відповідача-3 - не з'явився,
		третьої особи - Матвіюк М.А., Озеров О.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району та Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Зеленін В.О., Мартюк А.І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (суддя Пукшин Л.Г.) у справі № 910/18835/17
		за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району
		до 1) Львівської обласної ради, 2) Підприємства об'єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарства "Старичі", 3) Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство оборони України
		за участю Військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України 
		про скасування рішення та визнання недійсним договору
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2017 року Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд міста Києва з позовом до Львівської обласної ради (далі - Відповідач-1), Підприємства обєднання громадян "Мисливсько-рибальського господарства "Старичі" (далі - Відповідач-2), Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - Відповідач-3) про скасування пунктів 1,2 рішення Львівської обласної ради від 15.09.2015 №1439 "Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області підприємству об'єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "Старичі" та визнання недійсним договору №78 від 29.09.2015 про умови ведення мисливського господарства, укладеного між Відповідачем-2 та Відповідачем-3.
		В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що Львівська обласна рада, приймаючи 15.09.2015 рішення №1439 про надання Відповідачу-2 мисливських угідь у користування терміном на 15 років, які розташовані на земельній ділянці, що надана у 1980 році на праві безстрокового користування Янівській КЕЧ, користувачем якої є Яворівська КЕЧ, та відноситься до земель оборони, без погодження з власником - Міністерством оборони України (Третя особа у справі), діяла поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить статтям 12, 19 Конституції України, статтям 77, 84, 115 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", частині 1 статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.
		Судові рішення мотивовано тим, що оскаржуване рішення Львівської обласної ради від 15.09.2015 №1439 прийнято в межах компетенції, що передбачено статтею 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", за погодженням Яворівської КЕЧ району, як землекористувача, та за поданням Державного агентства лісових ресурсів України, стосується надання в користування мисливських угідь та не відноситься до вирішення земельних питань, оскільки не позбавляє прав на земельну ділянку користувача чи власника, не змінює цільового призначення земельної ділянки, а жодним із Відповідачів право Яворівської КЕЧ району на користування земельною ділянкою не оспорюється.
		Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		В обґрунтування касаційної скарги Позивач посилається на те, що: 1) порядок та підстави надання в користування мисливських угідь мають визначатися з урахуванням положень земельного законодавства, зокрема Земельного кодексу України та Закону України "Про використання земель оборони", оскільки поняття "земельна ділянка" і "мисливські угіддя" є тотожними; 2) не було дотримано процедури отримання дозволу на можливість передачі земельної ділянки під мисливські угіддя, оскільки Позивач не має повноважень щодо розпорядження землями оборони, а наділений лише правом володіння та користування; 3) судами не взято до уваги рішення Міністерства оборони України №18009/з/35-2016 від 31.05.2017, винесеного на підставі службового розслідування, яке проводилося Позивачем, за наслідками якого встановлено та притягнуто до відповідальності винних осіб, які причетні до надання погодження на право користування мисливськими угіддями Відповідачу-2.
		Міністерство оборони України (далі - Третя особа) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		В касаційній скарзі Третя особа посилається на те, що: 1) судами не враховано норми матеріального права та не досліджено наявні докази, чим порушено норми процесуального права; 2) судами не враховано специфіку спірної земельної ділянки, її розташування та цільове призначення; 3) суди дійшли хибного висновку про неналежність мисливських угідь до земельної ділянки земель оборони; 4)судами не взято до уваги, що на спірній земельній ділянці розташований діючий військовий полігон, та перебування сторонніх людей на його території може призвести до заподіяння шкоди життю та здоров'ю людей, а також унеможливлює використання Позивачем та Збройними Силами України Яворівського полігону за призначенням.
		Відповідач-2 подав відзиви на касаційні скарги Позивача та Третьої особи, в яких просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, наголошуючи на правомірності висновків судів щодо дотримання Відповідачем-1 вимог законодавства при винесенні оскаржуваного рішення №1439 від 15.09.2015.
		17.05.2018 Перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону (далі - Прокурор) подав відзив на касаційну скаргу Позивача, а також 12.06.2018 надав пояснення щодо касаційної скарги Позивача, які колегією суддів залишаються без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України, оскільки подані за межами строку, встановленого в ухвалі суду без обґрунтування поважності пропуску такого строку.
		Третьою особою 13.06.2018 подано пояснення, проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, а тому, враховуючи приписи частини 2 статті 118 ГПК України, пояснення Третьої особи суд залишає без розгляду. Крім того, пояснення подані Третьої особою без доказів їх надсилання іншим учасникам справи.
		Позивач та Відповідачі-1, 3 в судове засідання 13.06.2018 представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на зазначене, суд здійснює розгляд касаційних скарг у даній справі за відсутності представників Позивача та Відповідачів-2, 3.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення Прокурора та представників Відповідача-2, Третьої особи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що рішенням Відповідача-1 № 1439 від 15.09.2015 "Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області Підприємству об'єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "Старичі" надано в користування Відповідачу-2 мисливські угіддя терміном на 15 років у визначених межах, згідно з додатком до цього рішення; доручено Відповідачу-3 в місячний термін укласти договір про умови ведення мисливського господарства з користувачем мисливських угідь, відповідно до пункту 1 цього рішення.
		Додатком до рішення № 1439 визначено межі мисливських угідь, в тому числі територія Міжнародного центру миротворчості та безпеки (Яворівський військовий полігон), загальна площа наданих для ведення мисливського господарства мисливських угідь складає 36  520,2 га, у тому числі польові - 11  658 га, лісові - 23  706,2 га, водно-болотні - 1  156,0 га. 
		Землі загальною площею 39  163,82 га в межах згідно з планом землекористування державним актом на право користування землею серії Б №040634 від 24.01.1980 закріплено в безстрокове і безплатне користування за Янівською квартирно-експлуатаційною частиною району Яворівського району Львівської області Української республіки.
		Архівною довідкою галузевого державного архіву Міністерства оборони України №179/1/4604 від 03.05.2017 підтверджено, що Янівська квартирно-експлуатаційна частина району розформована 04.09.1998 відповідно до Директиви МОУ №Д/115/1/911 від 05.03.1998, а інформація щодо правонаступника не відображена. Згідно ліквідаційного акту казармено-житловий фонд, комунальні об'єкти і споруди, земельні ділянки, матеріальні засоби Старицького гарнізону передані Позивачу. 
		Отже, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, Позивач є землекористувачем ділянки, яка віднесена до державної власності, і за статусом належить до земель оборони.
		Статтею 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" визначено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.
		Таким чином, виходячи із встановлених вимог статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", надання в користування мисливських угідь на території вказаної земельної ділянки потребує погодження власника або землекористувача.
		Господарськими судами першої та апеляційної інстанції досліджено, що відповідно до преамбули оскаржуваного рішення № 1439, воно прийнято за розглядом подання Державного агентства лісових ресурсів України, погоджене із Львівською обласною державною адміністрацією, власниками або користувачами земельних ділянок.
		Погодження Позивачем надання в користування Відповідачу-2 мисливських угідь, що розташовані на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки (Львівського навчального центру) загальною площею 36 125,3489 га (в т. числі - угідь польових, лісових, водно-болотних), з визначенням меж згідно з описом, підтверджено листом за підписом начальника Позивача № 1192 від 23.04.2015, що досліджено та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій.
		При цьому, судами з'ясовано, що питання законності надання в користування мисливських угідь на спірній земельній ділянці, зокрема в частині повноважень на погодження, було предметом оскарження в судовому порядку та розглянуто в межах справи 813/7500/14 (постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015).
		Враховуючи те, що на момент прийняття Львівською обласною радою рішення №1439 отримано погодження Позивача, який є землекористувачем, на надання в користування мисливських угідь, тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність порушення спеціального закону, яким регламентовано порядок надання у користування мисливських угідь (статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання").
		Окрім того, господарські суди першої та другої інстанцій обґрунтовано визначили, що з огляду на врегулювання відносин між користувачем земельної ділянки (Позивач) та користувачем мисливських угідь (Відповідач-2) шляхом укладення договору № 4 від 19.02.2016 про співпрацю та організацію взаємовідносин, наданням погодження Позивачем на користування мисливськими угіддями листом № 1192 від 23.04.2015, відсутні підстави вважати порушеними права Позивача Відповідачами.
		При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив і апеляційний суд погодився, що доводи Позивача щодо необхідності отримання згоди власника земельної ділянки (Третя особа) на передачу в користування мисливських угідь не спростовують факту погодження вказаного питання землекористувачем, що підтверджує прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".
		Щодо вимоги про визнання недійсним договору № 78 від 29.09.2015 про умови ведення мисливського господарства, укладеного між Відповідачем-3 та Відповідачем-2 на виконання рішення Відповідача-1 № 1439 від 15.09.2015 "Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області Підприємству об'єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "Старичі", то суди, врахувавши положення статей 203, 204, 215 ЦК України вірно зазначили, що підставою недійсності зазначеного договору Позивачем визначено його укладення за відсутності надання дозволів на використання спірної земельної ділянки (мисливських угідь) і враховуючи, що така вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування пунктів 1, 2 рішення Відповідача-1 № 1439, в задоволенні якої відмовлено, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів, що оскільки під час розгляду справи судами не встановлено обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, тому зазначена вимога про визнання недійсним договору №78 від 29.09.2015 задоволенню не підлягає.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили фактичні обставини справи, здійснили перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосували законодавство під час розгляду справи.
		Доводи Позивача в касаційній скарзі, що порядок та підстави надання в користування мисливських угідь мають визначатися з урахуванням положень земельного законодавства, зокрема Земельного кодексу України та Закону України "Про використання земель оборони", оскільки поняття "земельна ділянка" і "мисливські угіддя" є тотожними, колегією суддів відхиляються, оскільки, зважаючи на норми статей 79, 90, 95 ЗК України, статей 1, 21, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", земельні ділянки та мисливські угіддя є різними об'єктами користування з різним порядком надання їх в таке користування, а тому, як вірно зазначили господарські суди попередніх інстанцій, спірне рішення Відповідача-1 не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав саме на земельну ділянку.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що не було дотримано процедури отримання дозволу на можливість передачі земельної ділянки під мисливські угіддя, оскільки Позивач не має повноважень щодо розпорядження землями оборони, а наділений лише правом володіння та користування, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі посилання зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені та встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі.
		Твердження Позивача, що судами не взято до уваги рішення Третьої особи №18009/з/35-2016 від 31.05.2017, винесеного на підставі службового розслідування, яке проводилося Позивачем, за наслідками якого встановлено та притягнуто до відповідальності винних осіб, які причетні до надання погодження на право користування мисливськими угіддями Відповідачу-2, колегією суддів не приймаються, оскільки, як вже зазначалось вище і як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, питання законності надання в користування мисливських угідь на спірній земельній ділянці, зокрема в частині повноважень на погодження, було предметом оскарження в судовому порядку та розглянуто в межах справи 813/7500/14 (постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015). До того ж, такий документ, як вбачається з формулювання Позивача, є документом внутрішнього реагування та носить суб'єктивний характер.
		Доводи касаційної скарги Третьої особи про те, що судами не враховано норми матеріального права та не досліджено наявні докази, чим порушено норми процесуального права, є помилковими, оскільки, як вже зазначалось вище, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили фактичні обставини справи, здійснили перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосували законодавство під час розгляду справи.
		Посилання Третьої особи на те, що судами не враховано специфіку спірної земельної ділянки, її розташування та цільове призначення, а також, що суди дійшли хибного висновку про неналежність мисливських угідь до земельної ділянки земель оборони, колегією суддів відхиляються з підстав, наведених у даній постанові суду.
		Твердження скаржника, що судами не взято до уваги, що на спірній земельній ділянці розташований діючий військовий полігон, та перебування сторонніх людей на його території може призвести до заподіяння шкоди життю та здоров'ю людей, а також унеможливлює використання Позивачем та Збройними Силами України Яворівського полігону за призначенням, колегією суддів відхиляється, оскільки такі твердження є припущенням і судами попередніх інстанцій не встановлено наявність належних та допустимих доказів заподіяння шкоди життю та здоров'ю людей, які перебувають на території військового полігону, а також доказів, які б унеможливлювали використання Позивачем та Збройними Силами України Яворівського полігону за призначенням. При цьому, слід звернути увагу скаржника, що, в силу частини 2 статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду.
		Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційні скарги Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району та Міністерства оборони України залишити без задоволення. 
		2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18835/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Суховий В.Г.
		Судді                                                                                                    Берднік І.С.
		                                                                                                    Міщенко І.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...