Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/17270/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2018. Зареєстровано: 21.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2018.
Дата набрання законної сили: 19.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 червня 2018 року 
		Київ
		справа №820/17270/14
		адміністративне провадження №К/9901/5686/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		 
		розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 (суддя - Горшкова О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 (головуючий суддя - Катунов В.В., судді -Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі № 820/17270/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень-2020» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, - 
		 
		встановив:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Кремень-2020», звернулося до суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління мін доходів у Харківській області (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), в якому просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:
		 
		- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04.09.2014 № 1803 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кремень-2020» за період липень 2014 року;
		 
		- визнати незаконними дії відповідача щодо самостійного коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Кремень-2020» в аналітично-інформаційній системі (далі - АІС) "Податковий блок" на підставі Акту про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кремень-2020» з питань перевірки відносин з платниками податків за період липень 2014 року № 3672/20-30-22-03/39152922 без винесення податкового повідомлення-рішення;
		 
		- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо коригування і відновлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Кремень-2020» в АІС "Податковий блок", задекларованих ТОВ «Кремень-2020» у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року.
		 
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.09.2014 № 1803; визнано протиправними дії податкового органу щодо самостійного коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в АІС «Податковий блок»; зобов'язано контролюючий орган відновити суми податкового кредиту та зобов'язань в АІС «Податковий блок».
		 
		У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
		 
		В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 73 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
		 
		В касаційній скарзі відповідач, серед іншого, зазначає, що посилання позивача на невідповідність направленого запиту положенням статті 78 ПК України і ненадання контролюючому органу в зв'язку з цим інформації за запитом є необґрунтованими, оскільки запит контролюючого органу має відповідати вимогам закону, а не особистим уявленням певних посадових осіб платника податків про зміст та форму запиту.
		 
		Відображення в інформаційних базах результатів податкового контролю щодо платника податків не є коригуванням податкової звітності, а є лише відомостями щодо фактів, які об'єктивно мали місце - про проведення перевірки, про її результати. При цьому, дані податкової звітності платника податків залишаються в обсягах, які він самостійно визначив.
		 
		Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова звернулась до ТОВ «Кремень-2020» із письмовим запитом від 28.07.2014 №1270/10/20-30-15-01-28 про надання інформації та її документальне підтвердження з питань взаємовідносин із контрагентами за період липень 2014 року.
		 
		У зв'язку з тим, що на адресу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не надійшло доказів отримання підприємством запиту від 28.07.2014 №1270/10/20-30-15-01-28, контролюючий орган звернувся до ТОВ «Кремень-2020» із повторним запитом від 22.08.2014 № 13621/10/20-30-15-01-28, який був отриманий уповноваженим представником підприємства 01.09.2014. 
		 
		04.09.2014 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято наказ №1803 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кремень-2020» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами за липень 2014 року."
		 
		04.09.2014 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова виписано повідомлення про проведення перевірки ТОВ «Кремень-2020» № 156, яке отримане уповноваженим представником підприємства 15.09.2014. Між тим, вказане повідомлення про вручення не містить конкретної дати відправлення на адресу ТОВ «Кремень-2020» із зазначенням числа, місяця та року відправлення.
		 
		15.09.2014 співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кремень-2020» з питань перевірки відносин з платниками податків за період липень 2014 року, за результатами якої складно акт № 3692/20-30-22-08/39152922 від 15.09.2014.
		 
		За наслідками проведеної перевірки перевіряючими було встановлено завищення податкових зобов'язань за липень 2014 року, що призвело до порушень статті 187 ПК України, та завищення податкового кредиту за липень 2014 року, що призвело до порушення статті 198 ПК України. 
		 
		При цьому, жодних податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки та факту встановлення порушень вимог податкового законодавства відповідачем щодо позивача прийнято не було.
		 
		Не погоджуючись з такими діями податкового органу ТОВ «Кремень-2020» звернулося до адміністративного суду з даним позовом. 
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що контролюючим органом при складанні та направленні письмових запитів було допущено порушення вимог діючого законодавства, а тому вони не можуть вважатися тими обов'язковими письмовими запитами, на які, в розумінні положень підпункту 78.1.1 статті 78 ПК України, позивач повинен був надати пояснення та документальне підтвердження протягом 10 робочих днів з дня отримання. 
		 
		Крім того, як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття наказу про призначення перевірки суб'єкт владних повноважень обрав положення підпункту 78.1.1 статті 78 ПК України, а фактичною підставою слугувало необхідність виконання покладених на органи доходів і зборів функцій. Проте такі обставини не відносяться до законодавчо визначеного переліку підстав для проведення документальних перевірок. У запиті не відображено яка саме податкова інформація (у разі її наявності) стала передумовою надіслання запитів, в рамках яких заходів податковою встановлено сумнівність у фактах здійснення операцій; на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій та з якими конкретно визначеними контрагентами була встановлена податковим органом.
		 
		Також в матеріалах справи не міститься доказів направлення чи вручення запиту від 28.07.2014, який став передумовою прийняття спірного наказу, в зв'язку з чим товариство не мало об'єктивної можливості надати на нього відповідь.
		 
		Запит від 22.08.2014 отриманий представником позивача 01.09.2014, в той же час оскаржуваний наказ № 1803 датується 04.09.2014, тобто вказане рішення контролюючого органу прийняте до спливу строку, протягом якого платник податків може реалізувати своє право на надання відповіді на письмовий запит.
		 
		Таким чином у контролюючого органу не було підстав для прийняття спірного наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кремень-2020».
		 
		Також суд зазначив, що дії вчинені відповідачем щодо самостійного коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Кремень-2020» в АІС "Податковий блок" без винесення податкового повідомлення-рішення, суд вважає протиправними та такими, що створюють негативні наслідки.
		 
		Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.
		 
		Так, частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. 
		 
		Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України - контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом .
		 
		Згідно із підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
		 
		Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК України.
		 
		Відповідно до підпункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. 
		 
		Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
		 
		Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. 
		 
		З аналізу вказаних норм вбачається, що проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не виключає необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли останньому до початку проведення зазначеної перевірки було надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи вручено під розписку копію наказу про проведення зазначеної перевірки.
		 
		Крім того, хоча пункт 79.3 статті 79 ПК України і визначено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, що передбачене підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, а відтак з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення. 
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача проінформовано про проведення документальної позапланової перевірки письмовим повідомленням від 04.09.2014 року № 156, яке отримане уповноваженою особою товариства 15.09.2014. Між тим, вказане повідомлення про вручення не містить конкретної дати відправлення на адресу ТОВ «Кремень-2020» із зазначенням числа, місяця та року відправлення.
		 
		В той же час - 15.09.2014, співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кремень-2020» з питань перевірки відносин з платниками податків за період липень 2014 року, за результатами якої складно акт від 15.09.2014 № 3692/20-30-22-08/39152922. 
		 
		Тобто, дата перевірки співпадає з датою отримання письмового повідомлення про її проведення, що виключає можливість позивача скористатись своїм правом бути присутнім під час проведення перевірки.
		 
		Таким чином, порушення вимог ПК України є підставою для визнання незаконними дій податкової інспекції щодо проведення перевірки за наслідками якої складено було акт від акт від 15.09.2014 № 3692/20-30-22-08/39152922.
		 
		Вказаний висновок узгоджується також із практикою Верховного Суду України. Так, у справі № 21-425а14 за позовом ТОВ «Будгарантінвест-55» до державної податкової інспекції у м.Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій у своєму рішенні від 27.01.2015 суд зазначив, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, а невиконання таких вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
		 
		Проте суд касаційної інстанції не погоджується з висновками попередніх судів про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії контролюючого органу щодо коригування в АІС показників податкової звітності ТОВ «Кремень-2020» та зобов'язання поновити показники податкової звітності з огляду на наступне.
		 
		Так, у пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		 
		Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України), а також перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України).
		 
		Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
		 
		Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
		 
		У пункті 74.1 статті 74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку, за результатами якої складено акт. Висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, а, отже такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку також не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
		 
		Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі податкової інформації без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.
		 
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.12.2014, 03.11.2015 та 17.11.2015 у справах №№ 21-511а14, 21-99а15 та 21-4133а15 відповідно.
		 
		З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість та податкових зобов'язань в автоматизованій інформаційній системі та зобов'язання поновити вказані показники підлягають скасуванню.
		 
		За змістом статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює в цій частині нове рішення.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		постановив:
		Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.
		 
		Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо самостійного коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень-2020» в аналітично-інформаційній системі "Податковий блок" на підставі Акту про результати позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень-2020» з питань перевірки відносин з платниками податків за період липень 2014 року № 3672/20-30-22-03/39152922 та про зобов'язання державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області вчинити дії щодо коригування і відновлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Кремень-2020» в аналітично-інформаційній системі "Податковий блок", задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Кремень-2020» у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		 
		В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 у справі № 820/17270/14 - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		_________________________
		_________________________
		_________________________
		 
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...