Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/3939/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2018.
Дата набрання законної сили: 13.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 643/3939/16-ц
		провадження № 61-6273св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Журавель В. І. Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.  (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу   представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 06 вересня 2016 року у складі судді Скотаря А. Ю. та рішення апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Шевченко Н. Ф., Пономаренко Ю.А., Івах А. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		У квітні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») про визнання окремих положень договору недійсними та розірвання договору.
		Позовна заява мотивована тим, що у квітні 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» було укладено угоду разом із додатками, предметом якого стало надання послуг системи «Авто Так», спрямованих на придбання автомобіля, а саме - створення груп покупців (учасників) з метою придбання автомобілів у визначених порядку та умовах.
		ОСОБА_1 сплатив на користь відповідача вступний внесок у розмірі 2 505,60 грн і в подальшому у травні та червні поточні внески по 942,62 грн, в червні - внесок за право на отримання автомобіля в сумі 2 505,60 грн та витрати з його отримання в сумі 1 480,00 грн.
		Згідно з договором поставки від 17 червня 2010 року за актом передачі від 18 жовтня 2010 року позивачеві передано автомобіль Лада-110, вартістю 68 880,00 грн.
		Позивач щомісячно сплачував поточні внески та загалом сплатив більш ніж 90 000,00 грн, проте вартість придбаного автомобіля постійно перераховувалась ТОВ «Авто Просто» без законних на те підстав, внаслідок чого виникла заборгованість за придбаний автомобіль у розмірі більше, ніж 140 000,00 грн.
		Дії Товариства щодо збільшення фінансових зобов'язань суперечать Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», позивач вважає незаконною та такою, що завдає останньому шкоду та свідчать про недійсність певних умов зазначеного договору.
		Крім того, позивач зазначає що умови угоди від 01 квітня 2010 року № 301479 є несправедливими та недійсними з 12 листопада 2010 року  на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215, статті 217 ЦК України, частини п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», підпунктів 3, 4 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України від 01 червня 2011 року № 3462-VI»Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг».
		Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 06 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання окремих положень договору недійсними та розірвання договору залишено без задоволення.
		Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами спірної угоди, погодився з ними, підписав угоду та відповідно до статтей 5, 10 угоди зобов'язався виконувати її умови. Крім того, ним пропущено строк звернення до суду.   
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 06 вересня 2016 року змінено, виключено з мотивувальної частини висновок суду про відмову у позові за пропуском строку позовної давності. У решті рішення залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Разом з цим суд першої інстанції помилково зазначив у мотивувальній частині рішення суду про відмову у позові за пропуском строку позовної давності, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, коли позов є необґрунтованим, а не за пропуском строку позовної давності. 
		У листопаді 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Московського районного суду міста Харкова від 06 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		У скарзі вказує, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не надано належної оцінки всім доказам та неповно з'ясовані всі обставини справи. 
		Зокрема посилався на те, що суди не звернули увагу та не надали оцінку тій обставині, що відповідач у відносинах з позивачем привів власну господарську діяльність у відповідності до вимог Закону про внесення змін до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та у відповідності до Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах». Висновок судів про відповідність господарської діяльності відповідача ліцензійним умовам лише на підставі факту наявності ліцензії, не відповідає вказаним нормам матеріального права. 
		У грудні 2016 року ТОВ «Авто Просто» подало заперечення, у якому просило відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 та залишити без змін судові рішення судів попередніх інстанцій як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Зазначало, що суди всебічно, повно, об'єктивно дослідили обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2017 року справу № 643/3939/16-ц призначено до судового розгляду.
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		01 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Однак зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції не відповідають.
		Судами установлено, що 01 квітня 2010 року сторони уклали угоду                               № 301479, з додатками № 1 - анкетні дані учасника системи й перелік платежів із зазначенням їх розміру, які позивач повинен здійснити, та № 2 - Правила функціонування системи придбання в групах «Авто Так».
		Ця угода укладена з метою придбання автомобіля ЗАЗ, модель Ланос Д44М510, вартістю 69 600,00 грн.
		01 квітня 2010 року позивач сплатив на користь відповідача вступний внесок у розмірі 2 505,60 грн та в наступному здійснював платежі відповідно до умов угоди.
		27 травня 2010 року в порядку статті п'ять додатку 2 до угоди позивачу ОСОБА_4 було надано право на отримання Автомобіля.
		На виконання статті 8 додатку 2 до угоди ОСОБА_4 переданий автомобіль ВАЗ 211010, кузов НОМЕР_2, зеленого кольору, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю з ПДВ 68880,00 грн.
		Позивачем щомісячно сплачувались поточні внески на підставі рахунків відповідача та загалом сплатив на користь відповідача більше 90 000,00 грн.
		Як вбачається зі статті 2 Додатку № 2 до Угоди поточна ціна автомобіля, є критерієм для розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється Авто Просто виробником та/або імпортером та/або дистриб'ютором. 
		Як вбачається зі статті 3.2 Додатку № 2 до Угоди розмір авансових внесків розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати.
		Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким в частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірна угода № 301479 укладена сторонами 01 квітня 2010 року, коли отримання ліцензії для надання послуг з для придбання товарів  не вимагалось, а з 19 січня 2012 року ТОВ «Авто Просто» здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва та ліцензії. Тому законні права та інтереси ОСОБА_1 порушені не були.
		З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з огляду на таке.
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому ставить питання про визнання недійсними з 12 листопада 2012 року окремі положення угоди № 301479 від 01 квітня 2010 року, укладеної між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», а саме умови про визначення термінів «повний» внесок», «повний чистий внесок», «поточна ціна автомобіля», «внесок в оплату страхового платежу» «Виробник/імпортер/постачальник», які містяться в розділі 1 додатку № 2 до вказаної угоди, та умови пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 додатку № 2 до угоди № 301479 від 01 квітня 2010 року, внаслідок їх несправедливості (стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). 
		Одночасно позивач в позові зазначив про розірвання цієї угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто».
		Позовні вимоги про визнання договору або його частини недійсним, та про розірвання договору є взаємовиключними.
		Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, позовні вимоги ОСОБА_1 не уточнили, не визначилися з характером правовідносин, нормою закону, що підлягає до застосування, та передчасно ухвалили рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання окремих положень договору недійсними та розірвання договору.  
		 
		Ухвалені у справі рішення судів не можуть вважатися законними та обґрунтованими та відповідно до положень статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Керуючись статтями  400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Московського районного суду міста Харкова від 06 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані судові рішення втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                               В. І. Журавель
		 
		                                                                                                          В.М. Коротун  
		 
		                                                                                                          В.І. Крат
		                                                                                                          
		                                                                                                          В.П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...