Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 720/1944/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2018.
Дата набрання законної сили: 14.06.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		14 червня 2018 року
		м. Київ
		справа № 720/1944/16-к
		провадження № 51-2724км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 , 
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 20 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016260120000354, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені 
		судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 К.
		За вищевказаним вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено за ст. 116 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст.72 КК ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 11 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили зрозрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.
		Згідно з вироком 11 вересня 2016 року приблизно о 13:00 ОСОБА_7 , перебуваючи в бесідці біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого на АДРЕСА_1 , під час раптово виниклої сварки з ОСОБА_8 у відповідь на його словесні образи, що принижували гідність ОСОБА_7 як чоловіка, будучи внаслідок цього у стані вираженого емоційного напруження, що суттєво впливало на його свідомість іповедінку й обмежувало можливість усвідомлювати та контролювати свої дії, умисно, з метою вбивства ударив ОСОБА_8 ножем в область черевної порожнини, чим завдав йому проникаючого колото-різаного поранення грудної та черевної порожнини з ушкодженням печінки та кровоносних судин правої нирки, що ускладнилося масивною крововтратою, внаслідок чого потерпілий помер. 
		Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, авищевказаний вирок  без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що дії засудженого слід кваліфікувати за ст. 115 КК як умисне вбивство, оскільки між початком конфлікту та моментом нанесення потерпілому удару ножем минув тривалий час, крім того, засуджений залишив місце конфлікту, після чого повернувся й ударив ОСОБА_8 , що свідчить про обдуманість його дій, які не притаманні людині, яка перебуває у стані сильного душевного хвилювання. Суд не дав оцінки сумнівним показанням засудженого щодо можливості зберігання ножа в кишені штанів протягом тривалого часу без отримання тілесних ушкоджень, не врахував показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо обставин вчинення злочину, які вони надавали під час проведення слідчих експериментів і яких не назвали в суді. На думку прокурора, ОСОБА_7 свідомо покинув місце події, щоб обдумати свої дії, підготуватися до помсти й озброїтись, а коли повернувся, свідомо завдав потерпілому удару ножем, не перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання. Апеляційний суд указаних порушень судом першої інстанції не усунув, тому рішення цього суду є також незаконним і підлягає скасуванню.
		У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що дії засудженого за ст. 116 КК кваліфіковано неправильно, оскільки він вчинив умисне вбивство. Зазначає, що між початком конфлікту та моментом заподіяння потерпілому удару ножем минув тривалий час. При цьому ОСОБА_7 спочатку залишив місце конфлікту, а потім повернувся і завдав удару ножем ОСОБА_8 , тобто він свідомо пішов із місця події, щоб обдумати свої дії, підготуватися до помсти й озброїтись, а коли повернувся, свідомо завдав удару уже не перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання. Суд не врахував, на думку потерпілої, показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо обставин вчинення злочину, які вони надавали під час проведення слідчих експериментів, а також не дав оцінки показанням засудженого щодо можливості зберігання ножа в кишені штанів протягом усього дня. Апеляційний суд, як вважає ОСОБА_6 , при перегляді вироку районного суду не врахував доказів, які спростовують висновок суду щодо необхідності перекваліфікації дій засудженого.
		На касаційні скарги потерпілої та прокурора захисник ОСОБА_12 подав заперечення, в яких, наводячи аргументи про безпідставність викладених у скаргах доводів, просив залишити їх без задоволення. Також засуджений ОСОБА_7 подав заяву, в якій зазначив, що у повному обсязі підтримує заперечення, подані захисником, і вважає вищезазначені касаційні скарги безпідставними.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор не підтримав касаційні скарги, подані потерпілою та прокурором, просив залишити їх без задоволення, а судові рішення  без зміни.
		Мотиви Суду
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_8 .
		Разом із тим, суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження, дійшов висновку про відсутність у діях засудженого складу кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 115 КК, й кваліфікував його дії за ст.116КК як умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК, є правильним івідповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу, а тому доводи прокурора про неврахування судом показань свідків, наданих ними під час проведення досудового слідства, є безпідставними.
		Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 116 КК, характеризується активною дією. Для позбавлення життя людини може бути застосовано фізичний вплив (наприклад, удар ножем). Суб`єктивна сторона характеризується не тільки умислом, а й таким емоційним станом винного, що значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного є наявність сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. До тяжкої образи слід віднести непристойну поведінку потерпілого, що принижує честь і гідність винного або близьких йому осіб.
		У результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_7  в умисному вбивстві ОСОБА_8 , вчиненому устані сильного душевного хвилювання, підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.
		Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань: 
		- засудженого ОСОБА_7 , який своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, не визнав і пояснив, що ударив ножем потерпілого внаслідок тяжкої образи його як чоловіка потерпілим у присутності сторонніх осіб у результаті чого він втратив контроль над своїми діями. ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_8 давно збиткувався з нього, а коли бачив, завжди зачіпав і нецензурно висловлювався, принижував його чоловічу гідність. 11 вересня 2016 року ОСОБА_7 разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_9 був на полі, де зрізав ножем, який мав при собі, гарбузи та складав їх у мотоблок, після чого разом зі вказаними особами повертався додому. Повертаючись із поля, вони заїхали до магазину, де купили пива і всі зайшли до бесідки на території магазину, де був потерпілий, ОСОБА_10 та ще троє невідомих хлопців. ОСОБА_8 одразу безпричинно почав нецензурно лаятись, обзивати образливими словами ОСОБА_7 , принижуючи його чоловічу гідність, чіплятися за одяг, намагався вдарити. Щоби припинити конфлікт, засуджений пішов додому, а коли згадав, що залишив біля магазину мотоблок, повернувся. При його наближенні до магазину ОСОБА_8 , який був у бесідці, знову почав ображати його, в тому числі непристойними словами сексуального характеру, що принижують чоловічу гідність. Тоді ОСОБА_7 , він не витримавши образ, утратив контроль над своїми діями, дістав із кишені штанів ніж, який залишився у нього після збору гарбузів, і вдарив ним потерпілого у бік. Подальших обставин, у тому числі того, куди дів ніж, не пам`ятає, оскільки був дуже схвильований. Аналогічні показання засуджений ОСОБА_7 надав під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції;
		- свідка ОСОБА_11 , який показав, що коли він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 поверталися з поля, зайшли до магазину випити пива, де був ОСОБА_8 , який одразу почав обзивати засудженого нецензурними словами, в тому числі такими, що принижують чоловічу гідність. Такі дії ОСОБА_8 щодо засудженого вчиняв не вперше, а також намагався вдарити його. Ображений ОСОБА_7 пішов, а коли повернувся, потерпілий одразу знову почав його обзивати словами, які принижують чоловічу гідність, на що ОСОБА_7 нічого не відповідав. Через хвилину ОСОБА_8 вибіг із бесідки, його одяг був у крові і через сто метрів він упав. ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_8 , останній був при свідомості і сказав, що вчинив недобре по відношенню до ОСОБА_7 . Моменту удару він не бачив;
		- свідка ОСОБА_9 , який пояснив суду, що 11 вересня 2016 року, коли він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_11 підійшли до магазину, ОСОБА_8 одразу почав ображати ОСОБА_7 нецензурною лайкою, в тому числі словами, що принижують чоловічу гідність, а також намагався вдарити останнього. ОСОБА_7 пішов додому, а коли повернувся, ОСОБА_8 в нецензурній формі повідомив, що той знову йде до них. ОСОБА_7 запитав у потерпілого, чому він його постійно обзиває, на що ОСОБА_8 продовжив його ображати. Через мить ОСОБА_8 встав, і на його одязі була кров. Тоді свідок зрозумів, що ОСОБА_7 чимось поранив потерпілого, однак погроз у бік останнього від ОСОБА_7 не чув, ножа не бачив, як і моменту завдання удару;
		- свідка ОСОБА_10 , який розповів, що коли він та ОСОБА_8 були в бесідці, до магазину підійшли ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , і ОСОБА_8 одразу почав обзивати ОСОБА_7 непристойними словами, які, на його думку, принижують чоловічу гідність. ОСОБА_7 не міг далі вислуховувати образу і пішов, а коли повернувся і зайшов до бесідки, ОСОБА_8 знову почав його обзивати такими же словами. Через мить, останній встав і вибіг із бесідки, моменту завдання удару свідок не бачив. Зазначив, що чув про ОСОБА_8 те, що він зловживав спиртним і провокував бійки, а ОСОБА_7 . ОСОБА_10 характеризував як порядну людину;
		- свідків ОСОБА_14 (доньки засудженого) та ОСОБА_15 (дружини), які пояснили, що ОСОБА_7 не хотів розповідати їм про події, що мали місце 11вересня 2016 року, оскільки був дуже пригнічений;
		- свідка ОСОБА_16 , котрий пояснив, що знав про те, що ОСОБА_8 неодноразово публічно принижував ОСОБА_7 ;
		- свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які зазначили, що ОСОБА_8 , коли вживав спиртне, поводився агресивно, чіплявся до людей, і на нього ніхто не має управи. ОСОБА_7 вони характеризували позитивно.
		З висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 124 убачається, що ОСОБА_7 у момент вчинення злочину перебував у стані емоційного напруження, що суттєво впливало на його свідомість і поведінку. ОСОБА_7 у своїй поведінці орієнтується на соціальне схвалення, дотримання соціальних вимог та норм, йому притаманні підвищена вразливість і образливість, схильність до застрягання на негативних переживаннях. Крім того, вік ОСОБА_7 обумовлює зниження контролю та здатності справлятися зі складними ситуаціями, а його нестійка самооцінка сприяла посиленню емоційного напруження з вираженими емоціями образи. Почуття приниженості призвело до домінування афективно обумовленої мотивації досягнути «ліквідації» особистісно непереносимої ситуації, що склалася. Свідомість ОСОБА_7 після образливих, нецензурних слів потерпілого фіксувалася виключно на реалізації надзначимої мотивації, що склалась, це різко порушило процес цілепокладання й обмежило суб`єктивні уявлення про можливі способи вирішення такої ситуації. Подальші дії ОСОБА_7 щодо заподіяння удару ножем супроводжувались обмеженням адекватної оцінки своїх дій та прогностичних функцій, різким зниженням самоконтролю, а його подальша поведінка характеризувалася дезорганізацією та виснаженням. Стан ОСОБА_7 на момент вчинення злочину слід кваліфікувати як виражене емоційне напруження, що суттєво впливала на його свідомість йповедінку та обмежувало усвідомлення своїх дій та їх контроль, що як юридична категорія відповідає поняттю «сильного душевного хвилювання».
		Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_7 завдав удару ножем ОСОБА_8 внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, його дії були раптовими і зумовленими безпосередньою реакцією на поведінку ОСОБА_8 , вони відбулися без розриву в часі між обставинами, які викликали у нього стан вираженого емоційного напруження, та подальшим убивством. З огляду на викладене суд кваліфікував дії ОСОБА_7 за ст. 116 КК як умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання. 
		Крім того, аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційних скаргах прокурора та потерпілої, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою прокурора. Зазначені доводи, в тому числі про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 на ст. 115 КК, цей суд належним чином розглянув, визнав їх неприйнятними і відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення. 
		Зокрема, у своєму рішенні суд зазначив про те, що доводи прокурора про неврахування під час проведення експертизи конкретних обставин конфлікту, суперечать змісту висновку експертизи, а його твердження про те, що між конфліктом та завданням удару потерпілому минув значний час, спростовуються дослідженими в суді доказами. Так, із показань ОСОБА_7 вбачається, що коли він повернувся до магазину забрати мотоблок, ОСОБА_8 знов почав уприсутності свідків нецензурно його ображати, в тому числі й словами, що принижують чоловічу гідність, після чого потерпілий отримав удар ножем. Зазначені обставини знайшли відображення у висновку експертів, а показання засудженого повністю підтвердили свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_19 . 
		Також апеляційний суд зазначив, що ситуація, яка передувала вчиненню злочину, характеризувалася систематичними публічними образами ОСОБА_7 потерпілим, у тому числі й словами, що принижували його чоловічу гідність, урезультаті чого він зазнав психологічних страждань, і це сприяло накопиченню внього негативних емоційних переживань. Крім того, таких образ засуджений зазнав від ОСОБА_8 , який значно молодший від нього за віком, має негативну репутацію, зловживав спиртним, поводився агресивно, чіплявся до людей іпровокував бійки, що підтвердили свідки, допитані в суді першої інстанції. 
		Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що в день вчинення злочину засуджений зазнав тяжкої образи з боку потерпілого, і дії останнього безпосередньо спричинили виникнення у ОСОБА_7 стану сильного душевного хвилювання, що супроводжувалось обмеженням адекватної оцінки своїх дій тапрогностичних функцій, різким зниженням самоконтролю, і в результаті призвели до реалізації ним емоційної розрядки, внаслідок чого засуджений без розриву в часі завдав ОСОБА_8 удару ножем. З урахуванням вищенаведеного суд визнав неспроможними доводи прокурора про необхідність призначення укримінальному провадженні комплексної комісійної судово-психіатричної експертизи. 
		З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується й колегія суддів, оскільки вони є належним чином мотивованими, і вважати їх необґрунтованими чи сумнівними підстав немає, а тому касаційні скарги потерпілої та прокурора задоволенню не підлягають. 
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7  у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК, є правильним івідповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 20 червня 2017 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та прокурора  без задоволення. 
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...