Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-2177/2008 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2010. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №2-2177/2008 p. 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		23 липня 2008 року 
		Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області 
		в складі головуючого судді    Кішкіної І.В. 
		при секретарі    Гаврюхіної О.П. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Макіївці справу за позовом ОСОБА_1 до 
		ОСОБА_2 
		про стягнення матеріальної та моральної шкоди,  
		 встановив: 
		 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій зазначила, що 12.08.2007 р. відповідач, керуючи автомобілем, скоїв наїзд на пішохода її сина ОСОБА_3, який від отриманих тілесних ушкоджень 20.08.2007 р. помер, вона понесла витрати на придбання медікаментів та поховання в сумі 4706, 46 грн., також їй було спричинено моральну шкоду в сумі 25000 грн., вказану матеріальну та моральну шкоду просить стягнути з відповідача. 
		Позивачка у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що 12.08.2007 р. відповідач, керуючи автомобілем, скоїв наїзд на пішохода її сина ОСОБА_3, син від отриманих тілесних ушкоджень 20.08.2007 р. помер. Вона понесла витрати на придбання медикаментів в сумі 1284, 17 грн., на поховання в сумі 1211, 77 грн., поминальний обід в сумі 2204, 56 грн., всього матеріальна шкода складає 4706, 46 грн. Також їй було спричинено моральну шкоду в сумі 25000 грн., яка виразилася в тім, що в зв'язку зі смертю єдиного сина вона перенесла стрес, погіршився її стан здоров'я, участилися головні болі, упав зір, загострилася гіпертонія. Вважає, відповідач як джерело підвищеної небезпеки повинен відшкодувати заподіяну шкоду. Тому вказані матеріальну та моральну шкоду просить стягнути з відповідача. 
		Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що йому на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1, яким він керував 12.08.2008 р., в скоєнні ДТП він не винуватий, ДТП відбулося з вини пішохода ОСОБА_3, який порушив Правила дорожнього руху, переходячи дорогу в неналежному місці. Матеріальний збиток їм був відшкодований, тому що, доставивши потерпілого в лікарню він із дружиною купував усі необхідні медикаменти поки наступного дня не приїхали родичі ОСОБА_3, однак чеки, крім одного, у нього не збереглися. Також до нього додому приїжджав родич позивачки по імені Паша з дівчиною, повідомив, що в позивачки немає коштів на похорон, він передав Паші на похорон ОСОБА_3 гроші в сумі 1000 доларів, при цьому розписку про передачу грошей не брав. Ні матеріальної, ні моральної шкоди він відшкодувати не може, тому 
		 що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, виплачує два кредити за автомобіль і споживчий, не віддав ще борг у сумі 1000 доларів. 
		Вислухавши пояснення сторын, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах: 
		Згідно зі ст. 1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		У судовому засіданні встановлено та вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.08.2007 р. (арк.с.6), що 12.08.2007 р. о 02.00. год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись на проїзній частині по пр.Генерала Данилова в Гірницькому районі м.Макіївки зі сторони вул. Академічної в напрямку вул. Лебедєва, у цей час навпроти будинку №45 по пр.Данилова пішохід ОСОБА_3 перетинав проїзну частину проспекту з права ліворуч щодо руху автомобіля, на зазначеного пішохода автомобіль під керуванням ОСОБА_2 зробив наїзд, внаслідок чого ОСОБА_3 помер 20.08.2007 р. у лікарні. 
		Згідно акту №1245 від 29.09.2007 р. судово-медичного дослідження трупу ОСОБА_3 його смерть сталася від сочетаной травми тіла з розбіжністю шва черепа, що переходить у лінійний перелом зводу і основу, крововиливами під оболонки, у речовину і желудочки головного мозку, двосторонніх переломів ребер, розриву селезінки, розриву межхребетного диска в грудному відділі та відкритого перелому кісток лівої гомілки, що ускладнилися розвитком набряку головного мозку і легень. 
		Таким чином, встановлений причинно-слідчий зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою та смертю сина позивачки. 
		Згідно зі ст.1187 ч.5 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної силу чи умислу потерпілого. 
		Відповідач, який керував під час зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілем "ДЕУ-Ланос", який належить йому на праві власності згідно посвідчення АНС 057458, тобто на правовій підставі, є особою відповідальною за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. 
		Як вбачається з постанови слідчого СВ Макіївського УМВС України в Донецькій області від 17.08.2007 р. у порушенні кримінальної справи за ознаками ст.286 ч.2 КК України відносно ОСОБА_2 було відмовлено у зв'язку з відсутністю у його діях складу вказаного злочину. 
		Вказаний висновок слідчим було зроблено на підставі висновку спеціаліста №07\441 від 14.08.2007 p., згідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобілю "ДЕУ-Ланос" ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог ст.12.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору водій автомобілю "ДЕУ-Ланос" ОСОБА_2 не мав технічної змоги унеможливити наїзд на пішоході ОСОБА_3, діючи відповідно з вимогами п.12.3. Правил дорожнього руху. 
		Органи слідства дійшли до висновку, що ця дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_3 п.п.4.7, 4.10, 4.14 "а", "б" Правил дорожнього руху, згідно яких пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідним переходам, пішоходам заборонено виходити на проїзну частину, не переконавшись у відсутності безпеки для себе і інших учасників руху, пішоходам забороняється зненацька виходити, вибігати на проїзну частину. 
		Аналізуючи обставини вчинення наїзду відповідачем, що керував транспортним засобом, на ОСОБА_3, який пересікав проїзну частину з права ліворуч, місце наїзду було саме у правому ряду ближче до тротуару, суд приходить до 
		 висновку, що має місце порушення пішоходом ОСОБА_3 Правил дорожнього руху і те що він свідомо не допускав завдання йому шкоди джерелом підвищеної небезпеки, в його діях відсутній умисел (прямий чи непрямий) на завдання йому шкоди джерелом підвищеної небезпеки. 
		Обставиною, яка звільняє особу, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, а саме умисел потерпілого на завдання йому шкоди, чого відповідач не довів у судовому засіданні, бо порушення загиблим Правил дорожнього руху внаслідок його грубої необережності, не свідчить про направленість його умислу на заподіяння йому смерті джерелом підвищеної небезпеки. При цьому доводи відповідача, що ОСОБА_3 розумів протиправність своєї поведінки, коли вийшов на проїзну частину дороги, де рухаються транспортні засоби, є помилковими. 
		Цивільний кодекс України не допускає звільнення особи, відповідальної за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, від обов'язку відшкодувати шкоду у зв'язку з необережністю (в тому числі і грубою) потерпілого. 
		Таким чином, відповідач не довів, що шкода -смерть ОСОБА_3 була завдана внаслідок умислу останнього. 
		Другою обставиною, яка звільняє особу, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, є завдання шкоди в наслідок непереборної сили. Згідно із ст. 263 ч.1 п.1 ЦК України непереборною силою визнаються будь-які обставини, що мають ознаки надзвичайності чи невідворотності. 
		Враховуючи умови дорожньо-транспортної пригоди та обставини наїзду відповідачем, що керував автомобілем "ДЕУ-Ланос", на пішохода ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що відсутні будь-які явища надзвичайності. 
		Згідно із ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання, ці витрати. 
		Позивачка як матір померлого ОСОБА_3 надала докази понесених нею витрат на поховання сина, які складаються із виконання ритуальних послуг при похованні, що становлять суму 1211, 77 грн.: вартість послуг на поховання згідно квитанції та договору в сумі 349, 47 грн. та квитанції та чеки на придбання товарів для поховання на суму 862, 30 грн. (арк.с.10-11), а також поминальний обід на суму 2204, 56 грн., що підтверджується довідкою (арк.с.12-13). Крім того, ОСОБА_3 знаходився з 12.08.2007 р. по 20.08.2007 р. в Макіївській міськлікарні №1 на лікуванні та йому були призначені ліки та медичні препарати, що підтверджується довідкою, та витрачено позивачкою на придбання призначених ліків 1284, 17 грн. (арк.с.9-10). 
		Суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки у повному обсязі, а доводи відповідача, що він передавав родичу позивачки суму 1000 доларів на поховання ОСОБА_3, суд не приймає до уваги, тому що відповідачем не надані докази вказаних доводів. 
		Згідно із ст.ст. 1167 ч.2, 1168 ч.2 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. 
		Позивачка як матір загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_3 просила стягнути моральну шкоду на її користь, оскільки у зв'язку зі смертю її сина вона зазнала моральних страждань, погіршився її стан здоров'я. 
		Суд вважає доведеним факт завдання моральної шкоди позивачці, оскільки смерть єдиного сина, викликала у позивачки моральні страждання, ступінь тяжкості яких обумовлена незворотністю втрати сина, вона постійно переживає душевну втрату, погіршився її стан здоров'я, болить голова, втрачається зір. 
		Оскільки наведеними вище доказами підтверджено причинний зв'язок між 
		 смертю сина позивачки та дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме у зв'язку з наїздом на загиблого автомобілю під керуванням відповідача, то саме відповідач повинен нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду позивачці, незважаючи на те, що органами слідства не встановлена його вина у вчиненні ДТП. 
		Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи характер та обсяг моральних страждань позивачки, характер її немайнових втрат і неможливість їх відновлення, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивачки, при цьому вважає можливим зменшити суму моральної шкоди з 25000 грн. до 15000 грн., враховуючи матеріальне становище відповідача. 
		Крім того, у відповідності до ст.ст. 80, 81 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача. 
		На підставі викладеного, ст.ст. 1167, 1168, 1187, 1201 ЦК України і, керуючись ст.ст. 15, 57, 209 ЦПК України,  
		 вирішив: 
		 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого в м.Макіївка Донецької області, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4706 грн. 46 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн., усього до стягнення 19706 грн. 46 коп. 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн. відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 51 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн. 
		Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...