Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 574/32/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері господарської діяльності; Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2018. Зареєстровано: 22.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2018.
Дата набрання законної сили: 19.11.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №574/32/18
		Провадження №1-кп/584/32/18
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		20 червня 2018 року    Путивльський районний суд Сумської області 
		   в складі:    головуючого судді - ОСОБА_1 
		   за участю:    секретаря судового засідання 
		    ОСОБА_2  
		           учасників провадження:
		   прокурора ОСОБА_3 
		   обвинуваченого  ОСОБА_4 
		   захисника  ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль кримінальне провадження №12017200140000348 від 15.12.2017 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,народився в с.Успенка Буринського району Сумської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта вища, одружений, не працюючого,раніше не судимого,
		 
		увчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України,
		 
		встановив:
		 
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, діючи умисно, в порушення вимогст.ст.4,5 Закону України «Про металобрухт», усвідомлюючи, що діяльність, пов`язана з прийманням у населення брухту чорних металів здійснюється лише спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, будучи фізичною особою, не уповноваженою здійснювати операції з металобрухтом, на території Буринського району Сумської області 14.12.2017 здійснював заготівлю брухту чорних металів, а саме систематично приймав у населення Буринського району Сумької області брухт чорних металів, здійснюючи оплату за прийнятий металобрухт з розрахунку 4 гривні 50 копійок за 1 кг брухту чорного металу, попередньо зважуючи власними металевими вагами:
		1) 14 грудня 2017 року в точно не встановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , на території с.Успенка Буринського району Сумської області прийняв від ОСОБА_7 , мешканця АДРЕСА_2 , брухт чорних металів попередньо зваживши власними вагами, за що заплатив 292 грн;
		2) 14 грудня 2017 року близько 08 год. 00 хв. ОСОБА_4 , на території с.Вознесенка Буринського району Сумської області прийняв від ЗабіякиП.І., мешканця АДРЕСА_3 , брухт чорних металів попередньо зваживши власними вагами, за що заплатив 486 грн;
		3) 14 грудня 2017 року близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_4 , на території с.Вознесенка Буринського району Сумської області прийняв від ОСОБА_8 , мешканця АДРЕСА_3 , брухт чорних металів попередньо зваживши власними вагами, за що заплатив 661 грн;
		4) 14 грудня 2017 року близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_4 , на території с.Чернеча Слобода Буринського району Сумської області прийняв від ОСОБА_9 , мешканця АДРЕСА_4 , брухт чорних металів попередньо зваживши власними вагами, за що заплатив 130 грн.
		14 грудня 2017 року під час огляду належного обвинуваченому бортового малотоннажного автомобіля «Газель» марки АС, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в кузові під тентом виявлені металеві ваги до 150 кг та побутовий брухт чорних металів вагою 370 кг.
		Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, а саме: здійснення прийому брухту чорних металів фізичними особами.
		Сам ОСОБА_4 суду показав, що дійсно у грудні 2017 року придбавав в с.Успенка, с.Вознесенка та с.Чернеча Слобода металобрухт для особистих потреб. Корпус холодильника  для зварювання автомобіля, інший - для будівництва, в якості арматури для фундаменту та інших побутових потреб. 
		Про те, що можна придбати корпуси холодильників в с.Успенка йому сказав знайомий, а далі про металобрухт запитував у людей по вул. в с.Вознесенка. В с.Успенка за холодильник сплатив 4,50 грн за 1 кг, а далі людям повідомляв, що купував за таку ціну. Металобрухт дивився і брав той, який йому потрібен. 
		Металеві вироби не придбавав на пунктах металобрухту, оскільки він там у двічі-тричі дорожче. Далі поїхав в Конотопський район за металевими виробами до своїх знайомих. По дорозі його зупинили працівники поліції на службовому автомобілі з мигалками та повідомили про те, що до них надійшов сигнал про купівлю ним металобрухту в с.Чернеча Слобода.
		Поліцейський взяв у нього посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і сказав їхати з ними до відділення поліції м.Буринь. Його пасажира  сусіда ОСОБА_10 , якого він взяв на його прохання, оскільки останньому було необхідно доїхати до м.Конотоп, пересадили в службовий автомобіль поліції. Він поїхав з поліцейським. Коли вони приїхали, у відділенні поліції їх з ОСОБА_10 розсадили по різним кабінетам і сказали чекати. Дозвіл на огляд автомобіля ні усного, ні письмового він не давав. 
		Коли на нього почали кричати, що він придбавав металобрухт і він буде платити великий штраф, йому стало зле. На його прохання йому викликали швидку допомогу, на якій він поїхав до лікарні. Також зазначив, що поліцейські на прізвища ОСОБА_11 та ОСОБА_12 їхали неподалік нього в с.Вознесенка на автомобілі ВАЗ. Вони бачили, що він придбавав металобрухт і нічого йому не казали. 
		Про те, що він придбавав металобрухт для власних потреб повідомляв і у відділенні поліції. 
		Свідок ОСОБА_13 суду показав, що проживає поряд з будинком обвинуваченого. На його прохання ОСОБА_4 зранку 14.12.2017 його забрав на автомобілі Газель пасажиром до траси Суми-Конотоп - йому було необхідно до м.Конотоп. Їхали в сторону сіл Успенка, Вознесенка до траси Суми-Конотоп. На шляху обвинувачений попросив його допомогти покласти холодильник до Газелі. Корпус холодильника забрали в с.Успенка Буринского району. Вказаний корпус зважували на вагах обвинуваченого. Як розраховувались не бачив. В с.Вознесенка заїхали до чоловіка, який виніс металеві вироби у мішку та відра. Мішок зважувався. Також в с.Чернеча Слобода забирали металеві вироби. По трасі їх зупинила поліція біля с.Красне Конотопського району  перше село після с.Чернеча Слобода. Їх було троє. Один підійшов до них і сказав, щоб він виходив та сідав в їх автомобіль. З ОСОБА_14 поїхав поліцейський. Приїхали вони в м.Буринь до відділення поліції. Ніхто йому нічого не пояснював. Його посадили в один кабінет, обвинуваченого  в інший. Зазначив, що в господарстві обвинуваченого він металобрухту не бачив.
		Свідок ОСОБА_7 суду показав, що взимку 2017 року в с.Успенка де він проживає, приїхав білий автомобіль. За кермом був обвинувачений, а з ним була ще одна особа. Запитували про металобрухт. Він здав їм два корпуса від холодильника, які стояли посеред двора і заважали йому. Скільки він отримав від обвинуваченого грошей сказати не може, оскільки розраховувались з його дружиною.
		Свідок ОСОБА_15 суду показав, що взимку 2017 року в с.Вознесенка, де він проживає, приїхав обвинувачений на автомобілі «Газель» разом з іншою особою. Останні запитували, чи є металобрухт. Він здав їм котел, двоє відер цвяхів. Від котла він відрізав частини для зварювання по господарству. Зважували на вагах, наскільки він пам`ятає, продав по 4 грн за 1 кг, отримав близько 400-450 грн.
		Свідок ОСОБА_8 суду показав, що йому потрібні були гроші, він передзвонив ОСОБА_16 , щоб той забрав метал. Це було в кінці 2017 року. Він особисто шукав метал по різних місцях, оскільки гроші були необхідні на лікування його пасинка. На другий чи третій день приїхав обвинувачений і він здав йому підплужник від трактора, труби та інший металобрухт. Здавав метал по ціні 4 грн за 1 кг. Отримав близько 600 грн за 120 кг металу. 
		Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він взяв номер ОСОБА_16 у знайомого, який, як йому відомо, займався придбанням металобрухту. Йому подзвонила сестра, яка придбала хату і попросила здати металобрухт. Він подзвонив ОСОБА_16 , який у грудні 2017 року приїхав в с.Чернеча Слобода та здав йому побиту піч, відро з обламками пічного опалення, плиту з циркулярки. Здав приблизно 35 кг, за що отримав близько 140 грн.
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 14 грудня 2018 року об 11 год. 01 хв зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 14 грудня 2017 року об 11 год. в с.Чернеча Слобода Буринського району виявлено автомобіль марки «Газель», за кермом якого знаходився ОСОБА_4 , що самоправно скуповував металобрухт у населення (а.п.53).
		14 рудня 2017 року під час огляду місця події з 11 год. 30 хв до 12 год. 10 хв виявлено та вилучено автомобіль «Газель», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з металобрухтом: два холодильники, старі пральні машини, котел, тракторний кардан, металеве відро з гвіздками та скобами, металевий дріт, металеві труби, а також  металеві ваги (а.с.56-59).
		На вилучений металобрухт загальною вагою близько 300 кг та ваги ухвалою слідчого судді Буринського районного суду Сумської області від 21 грудня 2017 року накладено арешт (а.п.67-68).
		Як убачається з протоколу огляду місця події від 14 рудня 2017 року, в кабінеті №6 Буринського відділення поліції ГУНП в Сумській області виявлено та вилучено посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу  автомобіля марки АС модель G33023 ПБ ЗНГ білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_4 (а.п.60-64).
		21 грудня 2017 року під час огляду місця події на штрафному майданчику Буринського ВП по вул.Д.Бєдного у м.Буринь, а в подальшому  по вул.П.Орлика у м.Буринь, зазначений автомобіль разом з металобрухтом зважено і зафіксовано на вагах показник 3160, після чого автомобіль без металобрухту, вага - 2790, знов повернуто на штрафний майданчик (а.п.70-71).
		Допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши надані сторонами докази, даючи оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченого у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України.
		Згідноз вимогамист.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
		Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
		Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором.
		Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленому в ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. (ст. 84 КПК України).
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним Кодексом України. (ст. 85, ст. 86 КПК України). 
		Згідно ізстаттею 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
		Відповідно до ст.ст.92,94,17КПК України обов`язок доказування обставин злочину, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу,покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до ч.3ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 19 постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №9від 1листопада 1996року «Пропрактику застосуванняКонституції приздійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Частина п`ята ст.9КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». 
		У своєму рішенні від 21 жовтня 2011 року у справі «Коробов проти України» (заява №39598/03, п.65) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Конструктивними ознаками оцінки доказів «поза розумним сумнівом» відповідно до рішень у справі «Чміль проти України» (Chmil v. Ukraine), № 20806/10, ECHR, 2015, п.70, «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), № 16437/04, ECHR, 2008, п.43, «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), № 42310/04,ECHR, 2011, п.150, є обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; чіткими; взаємоузгодженими. 
		В силу ч.1 ст.337КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. 
		Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.373КПК України виправдувальний вирок ухвалюєтьсяу випадках, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		При цьому як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути мотивований судом. 
		Відповідно до п.1 ч.3ст.374 КПК Україниу разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Процесуальний закон також не допускає включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.
		Згідно з вимогами ч. 3 ст.62Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до ст.86КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Статтею 87КПК України визначено недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і встановлено: недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
		При тому, що ст.93КПК України передбачає можливість збирання доказами сторонами кримінального провадження виключно в порядку, передбаченим цим Кодексом.
		Із протоколу огляду місця події випливає, що слідчим 14.12.2017 з 11.30 год. до 12.10 год. проводився огляд транспортного засобу, власником якого є обвинувачений.
		Відповідно до ч.2 ст.237КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Згідно з ч.2 ст.234КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
		Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьої цієї статті.
		Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
		Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
		В Постанові №2Пленуму ВерховногоСуду Українивід 28березня 2008року «Продеякі питаннязастосування судамиУкраїни законодавствапри дачідозволів натимчасове обмеженняокремих конституційнихправ ісвобод людиниі громадянинапід часздійснення оперативно-розшуковоїдіяльності,дізнання ідосудового слідства» зазначено, що як "інше володіння" слід розуміти такі об`єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай,гараж,іншігосподарськібудівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф, автомобіль тощо. 
		Під час проведення огляду автомобіля «Газель» 14.12.2017 слідчим не було пред`явлено або оголошено про наявність ухвали слідчого судді про дозвіл на огляд належного обвинуваченому транспортного засобу. 
		В протоколі огляду місця події також не зазначено, що огляд проводиться на підставі заяви власника.
		Таким чином слідчий здійснив незаконний огляд іншого володіння обвинуваченого, тобто належного обвинуваченому транспортного засобу, оскільки такий огляд автомобіля було здійснено без ухвали слідчого судді, а саме огляд не був пов`язаний із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
		Крім цього прокурор не надав суду доказів того, що невідкладно після огляду місця події належного обвинуваченому транспортного засобу слідчий чи прокурор отримали ухвалу слідчого судді з дозволом на проведення огляду транспортного засобу обвинуваченого.
		Таким чином, суд визнає недопустимим доказом протокол місця події (транспортного засобу) від 14.12.2017, так як цей доказ отриманий в порушення вимог КПК України, а саме внаслідок істотного порушення прав та свобод людини відповідно до положень ст. 87 КПК України. 
		З огляду на викладене не може бути визнаним допустимими доказами і протокол огляду місця події від 21.12.2017, оскільки на зважування був направлений транспортний засіб з металевими виробами, які були виявлені та вилучена під час огляду транспортного засобу, тобто ці докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому також є недопустимими згідно ч.2 ст.87КПК України (а.с.70-71). 
		Крім того, з огляду на положення ч.3ст.3 КК Українизлочинність діяння - це віднесення певного суспільно небезпечного діяння до злочинів, яке здійснюється законодавцем шляхом описання ознак такого діяння в законі про кримінальну відповідальність.
		Так, відповідно до ч.1статті 11 КК Українизлочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.
		Аналізуючи диспозиціюч.1 ст.213 КК України, інкримінованої ОСОБА_4 , необхідно відзначити таке.
		Безпосереднім об`єктом злочину передбаченогоч.1 ст.213 КК Україниє порядок здійснення операцій з металобрухтом як різновид господарської діяльності. 
		Згідноз ст.1 Закону України «Про металобрухт»операціями з металобрухтом є заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів.
		Збирання металобрухту - діяльність фізичних або юридичних осіб, пов`язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів. 
		Заготівля металобрухту - діяльність, пов`язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб`єктами господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом.
		Переробка металобрухту - діяльність, пов`язана із доведенням металобрухту шляхом сортування або, в разі потреби, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам. 
		Як встановлено судом будь-яких із зазначених видів операцій з металобрухтом обвинувачений не вчиняв, а лише придбав металеві вироби для власного використання.
		Його доводи щодо придбання вказаних виробів для власних потреб стороною обвинувачення не спростовані.
		Злочин, передбаченийст.213 КК України,є одним із різновидів злочинів у сфері господарської діяльності. 
		Згідност.3 ГК Українипід господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. 
		Згідност.42 ГК Українипідприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. 
		Здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації означає здійснення незареєстрованої у встановленому порядку діяльності, яка є підприємницькою.
		Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якоїє безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
		Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3«Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності»під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
		Під здійсненням операцій з металобрухтом без державної реєстрації слід розуміти здійснення таких операцій особою, яка не зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, з метою отримання прибутку безпосередньо самостійно та систематично (не менш ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
		Суд не знаходить будь-якого підтвердження, що в діях обвинуваченого наявні ознаки здійснення ним підприємницької діяльності, оскільки відсутні будь-які дані про отримання обвинуваченим прибутку.
		При цьому доводи сторони обвинуваченого про те, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.213 КК України, не передбачає такого обов`язкового елементу як мета кримінального правопорушення, є безпідставними та не грунтуються на вимогах Закону, оскільки метаце той уявний результат, якого домагався винний, коли скоював злочин.
		З огляду на вищевикладене покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 . ОСОБА_9 не можна визнати достатніми для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України.
		Таким чином надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу злочину, передбаченогоч.1 ст.213 КК України.
		Відповідно до ст.100 КПК України речові докази: металеві ваги та брухт чорних металів, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Буринського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (а.п.79) - повернути ОСОБА_4 .
		Керуючисьст. ст. 368, 370, 373, 374КПК України, суд,
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.213 КК України, та виправдати його на підставі п.3 ч.1 ст.373КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		Після набрання вироком законної сили речові докази: металеві ваги та брухт чорних металів, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Буринського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (а.п.79) - повернути ОСОБА_4 .
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отриматикопію вироку всуді. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...