Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/2765/15ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2018.
Дата набрання законної сили: 13.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		Іменем України
		             
		13 червня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 307/2765/15-ц 
		Провадження № 14-206цс18
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року у складі судді Розмана М. М. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 4 липня 2016 року у складі суддів Мацунича М. В., Куштана Б. П., Ігнатюка Б. Ю. в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - Вільховецька сільрада), ОСОБА_4, третя особа - управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, про визнання незаконним і скасування рішення,
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її матері - ОСОБА_5, залишилося спадкове майно - житловий будинок та земельна ділянка для обслуговування цього будинку площею 0,14 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Спадкоємцями є вона та її сестра ОСОБА_4, проте        оформлення спадкових прав не здійснювали у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене майно. Позивачка також вважає, що набула право на частину земельної ділянки за набувальною давністю, оскільки з дозволу батьків користувалася нею більше двадцяти років. Однак їй стало відомо, що 8 жовтня 2014 року Вільховецька сільрада прийняла рішення № 519 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд», яким її сестрі ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1. Вважає, що вказане рішення сільської ради є незаконним, порушує її спадкові права. Виходячи з викладеного, з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_3 просила визнати нечинним та скасувати пункт 7 рішення Вільховецької сільсради від 8 жовтня 2014 року № 519, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки. 
		Тячівський районний суд Закарпатської області рішенням від 11 травня 2016 року в задоволенні позову відмовив.
		Апеляційний суд Закарпатської ухвалою області від 4 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилив, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року залишив без змін.
		У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 4 липня 2016 року і закрити провадження у справі. 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що предметом спору є рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, а тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 8 вересня 2016 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її матеріали та надав особам, які беруть участь у справі, строк для подачі заперечень на касаційну скаргу. 
		Учасники справи наданим їм процесуальним законом правом надання заперечень не скористалися. 
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 січня 2017 року призначив справу до судового розгляду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) уредакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У зв'язку із наведеним касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 25 квітня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ОСОБА_3 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.
		11 травня 2018 року справа надійшла до ВеликоїПалати Верховного Суду та прийнята нею до розгляду ухвалою від 17 травня 2018 року.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Під час розгляду справи суди встановили, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні батьків сторін. Відповідно до погосподарської книги домогосподарство, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстровано за ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 
		В установленому законом порядку спадщину сторони не прийняли. Правовстановлюючі документи на будинок і земельну ділянку відсутні.
		Після смерті матері сторони продовжували користуватися земельною ділянкою.
		ОСОБА_3 є суміжним до спірної земельної ділянки землекористувачем АДРЕСА_2 
		ОСОБА_4 звернулася до Вільховецької сільради із заявою про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення спірної земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.
		Вільховецька сільрада рішенням від 8 жовтня 2014 року № 519 року ОСОБА_4 надала дозвіл на розробку проекту відведення зазначеної земельної ділянки.
		Збудований на спірній земельній ділянці старий будинок батьків, який перебував в аварійному стані, ОСОБА_4 розібрала.
		При прийнятті оскаржуваного рішення сільрадою було враховано те, що на підставі заяви ОСОБА_3, ОСОБА_7 припинено їх право користування земельною ділянкою, закріпленою за будинком на АДРЕСА_2 та вилучено цю земельну ділянку площею 0,40 га до запасу Вільховецької сільради.
		На підставі заяви ОСОБА_4 Вільховецька сільрада рішенням від 31 січня 2015 року № 577 затвердила протокол земельної комісії від 30 січня 2015 року № 1, яким погоджено існуючі межі земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що мешкає на АДРЕСА_2 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і будь-яких доказів про успадкування спірного майна позивачка не надала. Безпідставними є і доводи ОСОБА_3 про набуття нею права на спірну земельну ділянку на підставі статті 119 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) за давністю користування (набувальна давність), оскільки право реалізації громадянином за набувальною давністю права на земельну ділянку виникне відповідно до розділу ІХ «Прикінцеві положення» ЗК України тільки з 1 січня 2017 року. Позивачка не надала доказів, які б підтверджували, що оспорюваним рішенням Вільховецької сільради були порушені її права. 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною першою статті 15 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII.
		Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України). 
		Аналогічну норму закріплено у частині першій статті 19 КАС України у редакції Закону № 2147-VIII.
		З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.  
		Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
		а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
		б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
		в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		Судами не встановлено підставу звернення ОСОБА_4 із заявою про безоплатну передачу земельної ділянки у власність та надання відповідного дозволу - приватизація земельної ділянки, що перебуває у її користуванні, чи одержання земельної ділянки з межах норм безоплатної приватизації. 
		Разом із тим, оскаржуючи рішення сільради, на підставі якого ОСОБА_4  може отримати у приватну власність земельну ділянку, ОСОБА_3 обґрунтувала свій позов наявністю спору про право з двох підстав, а саме - у зв'язку з фактичним набуттям нею та ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування та набуття права на цю земельну ділянку за давністю користування у зв'язку з відсутністю в їхньої матері та в них як спадкоємців правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку і  розташований на ній будинок. 
		Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.
		Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб'єкта владних повноважень поглинається спором про речове, приватне право, яке як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 15 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.
		Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
		У справі, яка розглядається, позивачка обґрунтовувала позов про скасування рішення органу місцевого самоврядування наявністю в неї існуючого речового права на спірну земельну ділянку. Оскільки орган місцевого самоврядування надав відповідачці дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, співвласником якої вважає себе позивачка, то у цьому випадку обраний ОСОБА_3 спосіб захисту приватного права є запобіганням вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення цивільних прав.  І саме від встановлення обставин, з якими позивачка пов'язує виникнення в неї речового права на спірну земельну ділянку, залежить правильне вирішення спору.
		Виходячи з наведених вище норм процесуальних законів можна зробити висновок, що здійснення захисту такого цивільного права, як і встановлення його існування, не віднесено до компетенції адміністративного суду.
		З огляду на положення зазначених норм права суди першої та апеляційної  інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки у касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі з тих підстав, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, залишає зазначені судові рішення без змін у зв'язку з додержанням при їх ухваленні норм процесуального права.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 4 липня 2016 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        Н. П. Лященко      Судді:     Н. О. Антонюк       Л. М. Лобойко       С. В. Бакуліна        О. Б. Прокопенко      В. В. Британчук       Л. І. Рогач       Д. А. Гудима       І. В. Саприкіна        В. І. Данішевська       О. М. Ситнік      О. С. Золотніков       В. Ю. Уркевич      О. Р. Кібенко       О. Г. Яновська      В. С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...