Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-8979/08/1370 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:; реалізації публічної житлової політики.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2018.
Дата набрання законної сили: 13.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 червня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 2а/8979/08/1370
		Провадження № 11-515апп18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року (у складі колегії суддів Бруновської Н. В., Гулида Р. М., Шавеля Р. М.) у справі за позовом заступника прокурора Львівської області до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, за участю третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
		УСТАНОВИЛА:
		У липні 2008 року заступник прокурора Львівської області звернувся до Галицького районного суду Львівської області з позовом про визнання неправомірними дій Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - Виконком Львівської міськради) та зобов'язання у місячний термін вжити відповідних заходів для усунення порушень вимог законодавства України, зазначених у поданні першого заступника прокурора Львівської області від 19 березня 2008 року № 7/1-304-04.
		Галицький районний суд міста Львова ухвалою від 20 листопада 2008 року передав цю справу на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
		04 березня 2009 року заступник прокурора Львівської області звернувся із заявою про зміну позовних вимог, у якій просив зобов'язати Виконком Львівської міськради виконати належним чином покладені на його посадових осіб організаційно-розпорядчі функції, а саме:
		- здійснити державну реєстрацію права власності територіальної громади АДРЕСА_1
		- розглянути питання повернення у комунальну власність територіальної громади м. Львова незаконно приватизованих житлових приміщень будинку; 
		- розглянути по суті звернення громадян щодо законності приватизації окремих житлових приміщень;
		- ініціювати перед уповноваженими органами, які здійснюють контролюючі функції відносно арбітражних керуючих - ліквідаторів, законність тривалого завершення ліквідаційної процедури Державного підприємства Закритого акціонерного товариства «Левтектс» (далі - ДП «Текстиль» ЗАТ «Левтектс»);
		- вжити заходів щодо приведення житлових приміщень до технічних вимог для житлових квартир;
		- розглянути питання щодо правомірності закріплення житлових приміщень будинку за окремими мешканцями, які тривалий час в ньому не проживали.
		06 квітня 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали до суду першої інстанції клопотання про їх вступ у справу як третіх осіб із самостійними вимогами про зобов'язання Виконкому Львівської міськради внести зміни до рішення від 23 серпня 2006 року № 995, а саме: замінити п. 1.3 із «надати статус житлового будинку гуртожитку на АДРЕСА_1» на «здійснити перепланування житлових приміщень у гуртожитку на АДРЕСА_1 до технічних вимог для житлових квартир»; п. 4 рішення вважати п. 5; рішення доповнити п. 4 «надати статус житлового будинку гуртожитку на АДРЕСА_1 після виконання п. 1.1, 1.2, 1.3, 2, 3. 
		Львівський окружний адміністративний суд постановою від 20 квітня 2016 року позов задовольнив та зобов'язав Виконком Львівської міськради виконати належним чином покладені на нього організаційно-розпорядчі функції, а саме:
		- здійснити державну реєстрацію права власності територіальної громади АДРЕСА_1
		- розглянути питання повернення незаконно приватизованих житлових приміщень будинку;
		- розглянути звернення громадян щодо законності приватизації окремих житлових приміщень по суті;
		- ініціювати перед уповноваженими органами, які здійснюють контролюючі функції відносно арбітражних керуючих - ліквідаторів, перевірку законності тривалого завершення ліквідаційної процедури ДП «Текстиль» ЗАТ «Левтекс»;
		- вжити заходів щодо приведення житлових приміщень до технічних вимог для житлових квартир;
		- розглянути питання стосовно правомірності закріплення за окремими мешканцями житлових приміщень будинку, які тривалий час в ньому не проживали.
		Також суд зобов'язав Виконком Львівської міськради внести зміни до рішення від 23 серпня 2006 року № 995, а саме: замінити п. 1.3 із «надати статус житлового будинку гуртожитку на АДРЕСА_1» на «здійснити перепланування житлових приміщень у гуртожитку на АДРЕСА_1 до технічних вимог для житлових квартир; п. 4 рішення вважати п. 5; рішення доповнити п. 4 «надати статус житлового будинку гуртожитку на АДРЕСА_1 після виконання п. 1.1, 1.2, 1.3, 2, 3.
		Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 листопада 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		У грудні 2016 року треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року та просили залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, оскільки вважають, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили, що оскільки в цій справі дослідженню підлягають дії Львівської міськради та її виконавчих органів, які є суб'єктами владних повноважень і в цих спірних правовідносинах здійснювали владні управлінські функції, цей спір є адміністративним та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 квітня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, оскільки учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2018 року прийняла до розгляду справу за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року і призначила її до розгляду в порядку письмового провадження на 13 червня 2018 року.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
		Виконком Львівської міськради рішенням від 23 серпня 2006 року № 995 надав гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 статус житлового будинку та зобов'язав Шевченківську районну адміністрацію м. Львова провести інвентаризацію житлових і нежитлових приміщень гуртожитку; скласти акти обстеження фактичного проживання та реєстрації мешканців із зазначенням номерів, житлової і загальної площі приміщень; виготовити технічну документацію на будинок із врахуванням фактично існуючих перепланувань житлових і нежитлових приміщень; укласти договори житлового найму з мешканцями, які проживають і зареєстровані у житлових приміщеннях будинку.
		Прокуратура Львівської області провела перевірку законності дій службових осіб щодо прийняття та виконання виконавчими органами Львівської міськради зазначеного рішення, за результатами якої встановила ряд порушень чинного законодавства, у зв'язку з чим внесла подання Львівському міському голові від 19 березня 2008 року про усунення порушень вимог Житлового кодексу УРСР, Господарського процесуального кодексу України, Законів України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
		Виконком Львівської міськради відхилив подання прокуратури Львівської області від 19 березня 2008 року і листом від 26 травня 2008 року повідомив позивача, про відсутність у діях посадових осіб Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради, Шевченківської районної адміністрації м. Львова та інших виконавчих органів міськради порушень чинного законодавства, оскільки вони були спрямовані на захист житлових інтересів мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 які набули гарантійного характеру щодо забезпечення громадян правом на житло.
		Вважаючи, що Виконком Львівської міськради не усунув зазначених порушень вимог законодавства України, заступник прокурора Львівської області звернувся до суду із цим позовом.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження ухвали суду апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України в редакції Закону № 2147-VIIIсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Закриваючи провадження у справі, Львівський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач намагається захистити порушене цивільне (житлове) право фізичних осіб, а отже, спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права користування житловим приміщенням (перепланування житлового приміщення, виселення осіб, які тривалий час не проживали в житловому приміщенні, приватизація житлових приміщень, реєстрація права власності тощо).
		Велика Палата Верховного Суду погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судом рішення) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Спором адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Наведене узгоджується і з положеннями ст. 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Спір у цій справі пов'язаний із реалізацією житлових прав громадян, зокрема права на користуванням жилим приміщенням, його приватизації, тобто цивільного права. Між виконавчими органами Львівської міськради та фізичними особами, які проживають у спірному приміщенні й в інтересах яких звернувся заступник прокурора Львівської області, не виникають публічноправові відносини. У даному випадку відповідач не здійснює владних управлінських функцій, а виступає як особа, яка представляє власника майна житлового фонду.
		Права, за захистом яких звернувся до суду позивач та треті особи, виникають із житлових відносин, що охоплюють питання права користування мешканцями будинку його житловими приміщеннями, зокрема: здійснення перепланування, приватизація, реєстрація права власності житлових приміщень, виселення осіб, не проживаючих в ньому тривалий час тощо.
		Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що заступник прокурора Львівської області та треті особи обґрунтовують підстави для визнання протиправним оскаржуваного рішення Виконкому Львівської міськради не порушенням органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій, а необхідністю захисту житлових прав мешканців будинку, які нібито порушені міськрадою та її виконавчими органами.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 232 з 268 квартир в будинку АДРЕСА_1 на час розгляду справи судом першої інстанції вже приватизовані, а нежитлові приміщення першого поверху перебувають у державній власності, що підтверджується відповідним свідоцтвом.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вказаний спір не має публічно-правового характеру, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а тому має бути розглянутий за правилами, визначеними ЦПК України.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі № 21-530а14, від 23 лютого 2016 року у справі № 6551а15 та у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 461/14599/13-а.
		З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України(у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо немає підстав для його скасування. 
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року залишити без задоволення.
		Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  І.В. Саприкіна
		Судді:                                    
		Н. О. Антонюк  Л.М. Лобойко 
		С. В. Бакуліна  Н.П. Лященко
		В. В. Британчук  О.Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима Л.І. Рогач
		В. І. Данішевська О.М. Ситнік
		О. С. Золотніков  В.Ю. Уркевич
		О. Р. Кібенко  О.Г. Яновська
		В.С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...