Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19947/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2018. Зареєстровано: 22.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2018.
Дата набрання законної сили: 15.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"15" червня 2018 р.           Справа№ 910/19947/17
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Михальської  Ю.Б.
		суддів:            Отрюха  Б.В. 
		          Тищенко А.І. 
		  
		секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
		за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15.06.2018.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад»
		на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 (повний текст складено 26.03.2018)
		у справі         №910/19947/17 (суддя Смирнова Ю.М.)
		за позовом Акціонерного товариства «Російська літакобудівельна корпорація «МиГ»
		до     Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд державного майна України
		про                стягнення 63  390,00 доларів США
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		 
		          Акціонерне товариство «Російська літакобудівельна корпорація «МиГ» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (далі, відповідач або ПАТ «НТК «Електронприлад») про стягнення 63  390,00 доларів США.
		          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 залучено до участі у справі Фонд державного майна України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі, третя особа або ФДМУ).
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору на поставку продукції №762/13/16413949 від 18.03.2013 позивачем здійснено передоплату за товар (3 Блоки контролю БПК-48) у розмірі 63 390,00 доларів США, проте в обумовлений вказаним договором строк товар передано позивачу не було. За таких обставин, посилаючись на положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, позивач вказує на наявність підстав для повернення на його користь сплаченої ним суми попередньої оплати.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/19947/17 позов задоволено повністю.
		Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (04116, м. Київ, вулиця В.Василевської, будинок 27/29, ідентифікаційний код 14312134) на користь Акціонерного товариства «Російська літакобудівельна корпорація «МиГ» (Російська Федерація, 125284, м. Москва, 1-й Боткинський проїзд, буд. 7, основний державний реєстраційний номер 1087746371844) передоплату у розмірі 63 390,00 (шістдесят три тисячі триста дев'яносто) доларів США та судовий збір у розмірі 808 (вісімсот вісім) Євро 48 євроцентів.
		В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що обумовлений Договором від 18.03.2013 №762/13/16413949 товар - 3 шт. блоків контролю параметрів БКП-48 мав бути переданий відповідачем позивачу не пізніше квітня 2014 року; обставини непереборної сили згідно із сертифікатом №4014 Торгово-промислової палати України, які є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань за Договором, виникли пізніше, аніж у квітні 2014 року, тобто після настання строку виконання договірних зобов'язань відповідача перед позивачем; матеріалами справи підтверджується, що на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої ним суми попередньої оплати у розмірі 63 390,00 доларів США; враховуючи, що претензія позивача про повернення суми попередньої оплати була отримана відповідачем 09.10.2017, строк виконання відповідачем зобов'язання по поверненню попередньої оплати станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду настав.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «НТК «Електронприлад» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/19947/17 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:
		- судом першої інстанції взагалі не досліджено таких доказів, як додаткові угоди №1, 2, 3 до Договору поставки №762/13/16413949, якими було змінено строки поставки товару;
		-  суд дійшов неправильного висновку, що товар - 3 шт. блоків БКП-48 мав бути переданий позивачу не пізніше квітня 2014 року, оскільки згідно додаткових угод №1-3 до Договору поставки №762/13/16413949 товар мав бути переданий позивачу не пізніше 22 березня 2015 року;
		- товар у строк до 22.03.2015 не був поставлений позивачу у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин (забороною експорту за договором), що засвідчено сертифікатом Торгово-промислової палати України №4014 від 17.04.2015 та у відповідності до пункту 8.1. Договору на поставку продукції №762/13/16413949 від 18.03.2013 є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором на час дії форс-мажорних обставин;
		- на виконання умов Договору поставки №762/13/16413949 відповідачем роботи по виготовленню блоків БКП-48 у кількості 3 шт. були закінчені 31.03.2014, що підтверджується наявними у матеріалах справи сповіщеннями від 31.03.2014 №2818, №2819, №2820 про пред'явлення виробів, однак не були поставлені позивачу у зв'язку із вказаними форс-мажорними обставинами;
		- позивач не скористався правом розірвання договору, передбаченим пунктом 8.1. Договору поставки №762/13/16413949 у зв'язку із наявними форс-мажорними обставинами, а отже договір є чинним.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
		Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/19947/17, розгляд справи призначено на 24.05.2018.
		21.05.2018 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: копії Статуту ПАТ «НТК «Електронприлад», копії опису документів, що подаються державному реєстратору, копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.04.2018, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.05.2018.
		Вказані документи були долучені судом до матеріалів справи.
		22.05.2018 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/19947/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що за домовленістю сторін поставка продукції (трьох блоків) була погоджена сторонами у строк не пізніше квітня 2014 року, що підтверджується затвердженим сторонами графіком поставки (додаток №2 до договору поставки) та листом відповідача від 11.03.2014. Посилання скаржника на додаткові угоди №1-3 до договору є безпідставними, оскільки всі вони були підписані сторонами після квітня 2014 року (узгодженої сторонами дати поставки), тобто стосувалися інших поставок продукції по договору, оскільки останній діє ще до 31.12.2019. Про існування форс-мажорних обставин відповідач повідомив позивача після спливу більш ніж одного року після їх фактичного настання, крім того, форс-мажорні обставини почали діяти для відповідача з 27.08.2014, у той час коли строк поставки спірної продукції за договором настав у квітні 2014 року, тобто за чотири місяці до початку дії форс-мажорних обставин. Таким чином, враховуючи не передання (не поставку) відповідачем позивачеві продукції у кількості 3 шт., позивач на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України має право вимагати від відповідача передання оплаченої продукції або повернення суми попередньої оплати. Позивач зазначив, що відповідач 09.10.2017 отримав від нього відповідну вимогу про повернення сплаченої попередньої оплати у розмірі 63 390,00 доларів США, а отже, із урахуванням положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був ще до 16.10.2017 повернути позивачеві вказану передоплату.
		24.05.2018 представник третьої особи подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення, у яких просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/19947/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. У поясненнях ФДМУ зазначив, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що до договору поставки неодноразово вносились зміни шляхом укладення додаткових угод до нього, якими сторони продовжували термін виконання договірних зобов'язань з поставки блоків БКП-48 у кількості 3 шт.  Згідно умов укладених між сторонами додаткових угод до договору строк поставки спірної продукції - не пізніше 22.03.2015, тобто в строк існування непереборної сили згідно із сертифікатом Торгово-промислової палати України №4014 від 17.04.2015.
		У судовому засіданні 24.05.2018 представник відповідача подав пояснення у справі, а також клопотання, у яких просив суд відзив на апеляційну скаргу, поданий представником позивача 22.05.2018 ОСОБА_2, вважати таким, що підписаний неуповноваженою особою та не приймати його до уваги, оскільки долучена до відзиву довіреність №247 від 18.05.2018 не легалізована у відповідності до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» та вчинена українською мовою, а не державною мовою позивача (російською), що суперечить праву держави, у якій видана довіреність.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 розгляд справи було відкладено на 15.06.2018 у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення позивачу (за його юридичною адресою) ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.
		14.06.2018 від представника позивача ОСОБА_2 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі щодо належності оформленої довіреності на представництво інтересів Акціонерного товариства «Російська літакобудівельна корпорація «МиГ».
		Також, 14.06.2018 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення у справі, у яких знову наголосив на тому, що сторонами був погоджений лише один графік поставки продукції згідно договору (згідно додатку №2 до договору), а укладені сторонами додаткові угоди не можуть стосуватись вже оплаченої продукції, строк поставки якої настав. 
		У судовому засіданні 15.06.2016 представники відповідача та третьої особи заперечили проти долучення вищевказаних пояснень позивача до матеріалів справи.
		Також, відповідач 15.06.2018 подав письмове клопотання, у якому просив суд, з огляду на положення частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не приймати до уваги документи, які подані позивачем в апеляційній інстанції.
		Колегія суддів, враховуючи, що позивачем до вказаних письмових пояснень не додано жодних нових доказів, а такі пояснення по своїй суті стосуються лише наявності у представника ОСОБА_2 повноважень на представництво інтересів позивача у суді та не містять нових обставин та заперечень, на які б позивач не посилався у суді першої інстанції, ухвалила долучити пояснення позивача від 14.06.2018 до матеріалів справи.
		Стосовно клопотання відповідача від 24.05.2018, у якому останній просив суд не приймати до уваги відзив позивача як такий, що підписаний неуповноваженою особою, оскільки довіреність представника ОСОБА_2 №247 від 18.05.2015 не відповідає вимогам законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до положень частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Довіреності або інші документи, що підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 10 статті 60 Господарського процесуального кодексу України).
		Водночас, відповідно до частин 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори» якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Колегією суддів встановлено, що відповідно до положень Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (статті 1, 3-5), Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 (стаття 13), Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 (стаття 6), учасниками яких є Україна та Російська Федерація, довіреності, видані суб'єктом господарювання на території Російської Федерації, є дійсними на території України без будь-якого спеціального посвідчення.
		Судом встановлено, що довіреність представників позивача складена на офіційному бланку товариства (позивача), містить підпис уповноваженої особи ОСОБА_3 (директора) та печатку товариства, є чинною, що свідчить про дійсність та законність такого документу.   
		Щодо мови довіреності, представник позивача зазначив, що прямої заборони на видання документів українською мовою законодавство Російської Федерації не містить, як не містить жодних положень про те, що видання документів  українською мовою або будь-якою іншою мовою абсолютно свідчить про недійсність таких документів взагалі. 
		Крім того, саме Акціонерне товариство «Російська літакобудівельна корпорація «МиГ» в особі його директора ОСОБА_3 заперечень щодо можливості представництва його інтересів у справі представником ОСОБА_2 не висувало.
		З огляду на зазначене, довіреність представників позивача №247 від 18.05.2018 є дійсною, видана у встановленому порядку та належним чином підтверджує повноваження представників позивача, а тому твердження представника відповідача про невідповідність довіреності вимогам законодавства є безпідставною, а вимога про неприйняття відзиву на апеляційну скаргу, поданого представниками позивача, є необґрунтованою.
		У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. 
		Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у позові відмовити.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду  підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		На підставі міжурядових угод між Урядом України та Урядом Російської Федерації від 18.11.1993 «Про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонних галузей промисловості» (дію Угоди припинено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2015 №632) та від 20.08.1997 «Про співробітництво у сфері розробки, виробництва, поставок і експлуатації авіаційної техніки», 18.03.2013 між Публічним акціонерним товариством «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Нижньогородський авіабудівний завод «Сокіл» (правонаступником якого є позивач - Акціонерне товариство «Російська літакобудівельна корпорація «МиГ»; замовник) було укладено Договір на поставку продукції №762/13/16413949 (далі, Договір).
		Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується виготовити і поставити, а замовник прийняти та оплатити блок контролю параметрів БКП-48, призначеного для основного об'єкта, іменований в подальшому «продукція», по номенклатурі, кількості і цінам, відповідно до специфікації Додатка №1 і за графіком постачання продукції відповідно до Додатка №2. Щомісячне постачання буде узгоджуватися в кінці кожного року.
		Згідно пункту 11.5. Договору замовник передає постачальнику сертифікат кінцевого користувача одночасно з  цим договором, оформленим зі свого боку.
		Судом встановлено, що замовник направив на адресу постачальника листом вих. №949/555 від 22.04.2013 оригінал сертифікату кінцевого користувача №1 від 06.06.2013 №949/788.
		У сертифікаті кінцевого користувача №1 споживачем товару «Блок контролю параметрів БКП-48 (8И3.035.045)» у кількості 38 шт. за зовнішньоекономічним Договором зазначено Відкрите акціонерне товариство «Нижньогородський авіабудівний завод «Сокіл», правонаступником якого є позивач - Акціонерне товариство «Російська літакобудівельна корпорація «МиГ».
		Пунктом 3 Сертифікату кінцевого користувача підтверджено, що місцем встановлення та використання товару є літак МиГ-31. 
		Згідно пункту 5 Сертифікату кінцеве споживання товару: призначений для встановлення на літак МиГ-31. 
		Споживач товару підтверджує, що товар, вказаний у пункті 3 сертифікату, не буде використовуватись з іншою метою, ніж вказано у пункті 5, не буде модифікований або переданий будь-кому на території Російської Федерації, реекспортований без дозволу Державної служби експортного контролю України (пункт 6 Сертифікату кінцевого користувача).
		Відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки ПАТ «НТК «Електронприлад» щодо попередньої ідентифікації товарів від 18.02.2014 №511/220 Блок контролю параметрів БКП-48 (8И3.035.045) є спеціально розробленим для військового літака МиГ-31 і не може бути допущений до цивільного використання, подвійного використання.
		Згідно із Посвідченням про реєстрацію №0142/15/2014, виданим Державною службою експортного контролю України, та висновками експертизи щодо ідентифікації товарів, міжнародні передачі яких має намір здійснювати ПАТ «НТК «Електронприлад», блок контролю параметрів БКП-48 віднесений до товарів військового призначення.
		З урахуванням викладеного, БКП-48 за своїм описом, найменуванням та технічними характеристиками належить до товарів військового призначення, відноситься до бортового та авіаційного обладнання, спеціально призначеного для військового використання.
		Згідно з пунктом 2.1. Договору кількість продукції, що постачається за договором - згідно специфікації і графіку постачання (Додаток №1, Додаток №2, пункт 1.1. даного Договору).
		Додатком №2 до Договору сторони погодили, що протягом 2014 року відповідач (постачальник) зобов'язався здійснити поставку продукції позивачу у загальному розмірі 10 шт. у наступні строки:
		- 2 шт. у першому кварталі 2014 року;
		- 3 шт. у другому кварталі 2014 року;
		- 3 шт. у третьому кварталі 2014 року;
		- 2 шт. у четвертому кварталі 2014 року.
		Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору продукція, що поставляється за цим Договором, оплачується замовником за цінами, узгодженими сторонами, вказаними в Протоколі узгодження Договірної ціни (Додаток №3, який є невід'ємною частиною цього Договору). Узгоджена ціна продукції включає в собівартість упаковку, транспортні витрати, митні витрати, витрати по страхуванню. Договірна ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, вказана в Протоколі узгодження Договірної ціни №1 (Додаток №1).
		За змістом пункту 3.1. Договору постачання продукції здійснюється на умовах: СРТ - м. Нижній Новгород (відповідно до правил ІНКОТЕРМС - 2000) після 100% оплати. 
		Пунктом 3.2. Договору (в редакції Протоколу погодження розбіжностей) визначено, що в період дії Договору кількість і терміни поставки продукції щорічно формуються графіками або специфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору при умові зарахування на розрахунковий рахунок постачальника авансу 50% не пізніше ніж за 180 днів до дати поставки продукції.
		За домовленістю сторін допускається дострокове відвантаження (пункт 3.3. Договору).
		У відповідності до пункту 6.5. Договору терміном виконання зобов'язань за цим Договором є дата відправки продукції, підтверджена товарно-супровідними документами.
		Пунктом 4.3. Договору передбачено, що загальна сума Договору складає 802 940,00 доларів США, ПДВ не обкладається. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
		Відповідно до пунктів 5.1. - 5.3. Договору розрахунки за продукцію за цим Договором здійснюються між замовником та постачальником, виходячи з узгодженого річного постачання, шляхом 100% передоплати в два етапи: аванс 50% протягом 15 банківських днів з дати отримання рахунку на оплату, остаточний розрахунок протягом 15 банківських днів з дати отримання такого повідомлення постачальника про готовність продукції до відвантаження і рахунка на остаточний розрахунок. Комісії банків кореспондентів за проходження платежів оплачуються за рахунок постачальника. Валюта платежу - долари США.
		Строк дії Договору встановлений сторонами з моменту підписання до 31.12.2019 (пункт 12.1. Договору).
		Як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, на виконання умов Договору 26.12.2013 замовник згідно заяви на переказ коштів №149 сплатив на користь постачальника аванс у розмірі 50% - 31 695,00 доларів США за Блоки у кількості 3 шт. (2 шт. з першої партії та 1 шт. з другої партії, поставка яких згідно Графіку станом на дату укладення Договору планувалась у першому-другому кварталі 2014 року).  
		Листом від 11.03.2014 відповідач підтвердив факт отримання 50% авансу і повідомив про готовність поставити продукцію (три блока БКП-48) у строк не пізніше квітня 2014 року.
		Листом від 12.03.2014 відповідач направив Відкритому акціонерному товариству «Нижньогородський авіабудівний завод «Сокіл», правонаступником якого є позивач, рахунки для проведення останнім остаточного розрахунку за продукцію - 3 Блоки контролю параметрів БКП-48.
		Згідно заяви на переказ №24 від 28.03.2014 замовник здійснив остаточний розрахунок із відповідачем за продукцію (3 Блоки контролю параметрів БКП-48, поставка яких згідно Графіку станом на дату укладення Договору планувалась у першому-другому кварталі 2014 року (далі, спірна продукція)) у сумі 31 695,00 доларів США.
		Таким чином, на виконання умов Договору замовником здійснено 100% передоплати за продукцію - 3 Блоки контролю параметрів БКП-48 у загальній сумі 63 390,00 доларів США, а саме: 50% в розмірі 31 695,00 доларів США - 26.12.2013 та решту 50% в розмірі 31 695,00 доларів США - 28.03.2014.
		Такий стан розрахунків між сторонами відображено також у підписаному представниками обох сторін акті звірки від 31.10.2014.
		Позивач, посилаючись на погоджений сторонами у Додатку №2 Графік поставки продукції, письмове повідомлення відповідача про строки поставки (лист від 11.03.2014), а також оплату замовником виставлених відповідачем рахунків, зазначає, що поставка продукції повинна була бути здійснена ПАТ «НТК «Електронприлад» не пізніше квітня 2014 року. Однак, у вказаний строк  обумовлена Договором продукція відповідачем позивачу поставлена не була, відповідний товар замовнику не передано.
		05.10.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією (отримана відповідачем 09.10.2017), в якій вимагав повернути йому сплачену 100% передоплату за недопоставлену продукцію - 3 Блоки контролю параметрів БКП-48 у загальній сумі 63 390,00 доларів США протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії.
		Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність передбачених частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати в судовому порядку.
		У свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що строк поставки спірної продукції не квітень 2014 року, як зазначає позивач, а 22 березня 2015 року та був погоджений сторонами шляхом укладення додаткових угод №1-3 до Договору. Відповідач стверджує, що роботи по виготовленню блоків БКП-48 у кількості 3 шт. були закінчені ще 31.03.2014, однак не поставлені позивачу з огляду на наявність форс-мажорних обставин, що з огляду на положення пункту 8.1. Договору є підставою для звільнення його від виконання своїх зобов'язань на час дії форс-мажорних обставин, а тому підстави для стягнення на користь позивача суми попередньої оплати за Договором відсутні.
		Колегія суддів вважає обґрунтованими заперечення відповідача та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Російська літакобудівельна корпорація «МиГ» враховуючи наступне.
		Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Судом встановлено, що на виконання умов Договору постачальник виготовив 3 шт. блоків БКП-48 для поставки у квітні 2014 року, що підтверджується Сповіщенням Головному контролеру-начальнику управління якістю №2818, 2819, 2820 від 31.03.2014 про пред'явлення виробів (том 2, а.с. 44-52): блоків БКП-48 у загальній кількості 3 шт., заводські номери 645141013, 645141011, 645141012 за Договором №762/13 від 18.03.2013 на пред'явницькі випробування до відділу технічного контролю (ВТК). Вказані у Сповіщенні вироби виготовлені відповідно до вимог конструкторської документації, технологічного процесу, відповідають вимогам технічних умов №8ИЗ 035045 ТУ та визнані придатними до здачі ВТК. Відповідно до висновків ВТК про результати приймання вказані вироби відповідають конструкторській документації та 8ИЗ 035045 ТУ і вважаються прийнятими.
		Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
		Як уже зазначалося, пунктом 3.2. Договору (у редакції, узгодженій сторонами у Протоколі погодження розбіжностей) встановлено, що в період дії Договору кількість і терміни поставки продукції щорічно формуються графіками або специфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору за умови зарахування на розрахунковий рахунок постачальника авансу 50% не пізніше, ніж за 180 днів до дати поставки Продукції.
		Тобто, відповідно до пункту 3.2. Договору (у редакції Протоколу погодження розбіжностей) визначеною сторонами датою поставки продукції є дата, що складає 180 днів від дати зарахування авансу 50% на розрахунковий рахунок постачальника.
		Аванс 50 % у розмірі 31 695,00 дол. США за 3 шт. блоків БКП - 48 було зараховано на рахунок постачальника 27.12.2013.
		Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Отже, початком перебігу строку за Договором у частині поставки спірної продукції є 28.12.2013.
		Таким чином, відповідно до умов Договору, датою поставки спірної продукції сторони визначили 25.06.2014 (180 днів від 28.12.2013 - дати початку перебігу строку дії зобов'язань з поставки за Договором).
		Відповідно до пункту 11.4. Договору всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються у вигляді погоджувальних протоколів або додаткових угод і затверджуються керівниками обох сторін.
		Так, колегією суддів встановлено, що замовник і постачальник подовжили термін виконання договірних зобов'язань з поставки блоків БКП - 48 у кількості 3 шт., уклавши 02.06.2014 Додаткову Угоду №1 до Договору (том 2, а.с. 30), в якій виклали пункт 3.2. Договору в наступній редакції: «У період дії Договору кількість і строки постачання продукції щорічно формуються графіками або специфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору за умови зарахування на розрахунковий рахунок Постачальника авансу 50% не пізніше, ніж за 240 днів до дати поставки Продукції».
		Таким чином, відповідно до пункту 3.2. Договору у редакції згідно із Додатковою угодою №1, терміном виконання зобов'язань з поставки блоків БКП - 48 у кількості 3 шт. сторонами визначено 24.08.2014 (240 днів від 28.12.2013 - дати початку перебігу строку дії зобов'язань з поставки за Договором).
		У подальшому, замовник і постачальник знову подовжили термін виконання договірних зобов'язань з поставки блоків БКП - 48 у кількості 3 шт., уклавши 11.08.2014 Додаткову угоду №2 до Договору (том 2, а.с. 32), в якій виклали пункт 3.2. Договору в наступній редакції: «У період дії Договору кількість і строки постачання продукції щорічно формуються графіками або специфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору за умови зарахування на розрахунковий рахунок постачальника авансу 50% не пізніше, ніж за 360 днів до дати поставки Продукції».
		Отже, відповідно до пункту 3.2. Договору у редакції згідно із Додатковою угодою №2, терміном виконання зобов'язань з поставки блоків БКП - 48 у кількості 3 шт. сторонами визначено 22.12.2014 (360 днів від 28.12.2013 - дати початку перебігу строку дії зобов'язань з поставки за Договором).
		10.12.2014 замовник і постачальник знову подовжили термін виконання договірних зобов'язань з поставки блоків БКП - 48 у кількості 3 шт., уклавши Додаткову угоду №3 до Договору (том 2, а.с. 191), в якій пункт 3.2. Договору виклали в наступній редакції: «У період дії Договору кількість і строки постачання продукції щорічно формуються графіками або специфікаціями, які є невід'ємною частиною Договору за умови зарахування на розрахунковий рахунок Постачальника авансу 50% не пізніше, ніж за 450 днів до дати поставки Продукції».
		Таким чином, враховуючи положення статті 663 Цивільного кодексу України та умови пункту 3.2. Договору у редакції згідно із Додатковою угодою №3, колегія суддів зазначає, що кінцевим терміном виконання зобов'язань з поставки виготовлених ПАТ «НТК «Електронприлад» блоків БКП - 48 у кількості 3 шт. є 22.03.2015 (450 днів від 28.12.2013 - дати початку перебігу строку дії зобов'язань з поставки за Договором), про що вірно зазначив скаржник у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі.
		Твердження позивача з приводу того, що укладені сторонами додаткові угоди №1-3 стосувалися інших (майбутніх), аніж спірні, поставок продукції по Договору, оскільки були підписані після квітня 2014 року та враховуючи, що Договір  діє ще до 31.12.2019, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказані додаткові угоди не містять жодних посилань на те, що їх дія поширюється виключно на поставку продукції, що буде виготовлена у майбутньому, враховуючи відсутність поставки спірної продукції на час їх укладення.
		Посилання позивача на лист відповідача від 11.03.2014 (том 1, а.с. 45), яким, на його думку, підтверджується факт погодження сторонами строку поставки товару у квітні 2014 року, оцінюються судом критично, оскільки вказаний лист лише містить інформацію про готовність відповідача поставити спірну продукції позивачу у квітні 2014 року та не встановлює жодних строків поставки спірної продукції, які, як вказано вище, були змінені сторонами шляхом укладання додаткових угод №1-3.
		Також, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення сторонами дій, передбачених пунктом 6.4. Договору, необхідних для здійснення поставки (направлення відповідачем позивачу необхідних документів та надання позивачем письмового підтвердження про його готовність до прийняття спірної продукції). 
		Отже, шляхом укладення у відповідності до пункту 11.3. Договору додаткових угод №1-3 сторони змінили строки виконання зобов'язань за Договором, а тому посилання позивача у позовній заяві, відзиві на апеляційну скаргу та посилання суду першої інстанції в оскарженому рішенні на те, що строк виконання зобов'язань з поставки спірних блоків БКП - 48 у кількості 3 шт. було визначено сторонами як квітень 2014 року є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
		При встановленні  строку поставки спірної продукції судом були взяті до уваги положення пункту 3.3. Договору, яким  передбачено, що за домовленістю сторін допускається дострокове відвантаження. Однак, враховуючи зміст пунктів 3.2. та 6.2. Договору, колегія суддів зазначає, що постачальник несе відповідальність за постачання продукції в терміни, вказані в пункті 3.2. цього Договору, та не несе відповідальності за пунктом 3.3. Договору, яким передбачається можливість її дострокового відвантаження. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання відповідача з поставки спірної продукції, кінцевий строк виконання яких згідно додаткової угоди №3 було встановлено до 22.03.2015, наразі не виконані.
		За твердженням відповідача, неможливість виконання ним своїх зобов'язань щодо поставки обумовленої Договором продукції зумовлена наявністю форс-мажорних обставин, що з огляду на положення пункту 8.1. Договору та приписів статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України є підставою для звільнення його від виконання своїх зобов'язань на час дії форс-мажорних обставин, а тому підстави для стягнення на користь позивача суми попередньої оплати за Договором відсутні.
		Із приводу вказаних обставин колегія суддів зазначає наступне.
		Експорт Блоків контролю параметрів БКП-48, як товарів військового призначення, потребує отримання дозволу Державної Служби експертного контролю України на міжнародні передачі товарів відповідно до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1807 «Про затвердження порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення».
		Відповідач листом від 18.02.2014 №511/219 (том 2, а.с. 43) звернувся до Державної Служби експертного контролю України щодо надання Дозволу на експорт продукції у 2014 році за Договором. 
		Однак, вказаний дозвіл на експорт відповідачем отриманий не був, що як стверджує скаржник, обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, що є загальновідомим фактом та відповідно до постанови Верховної Ради України від 21.04.2015 №337 «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» розпочалася 20.02.2014, дозвіл Державною Службою експертного контролю України на поставку товарів військового призначення у 2014 році до Російської Федерації виданий відповідачу не був.  
		Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
		Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, які не залежать від волі Сторін), а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій держав, які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов'язань, пожеж, повеней, інших стихійних лих або сезонних природних явищ, сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії вказаних обставин. У випадку, якщо дія вказаних обставин триває більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право на розірвання Договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 днів до розірвання. Достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або Росії. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови від оплати за роботи, виконані до їх виникнення.
		Отже, пунктом 8.1 Договору, на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову, встановлено, що сторони на час дії форс-мажорних обставин звільняються не лише від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, але й від самого виконання зобов'язань за Договором.
		Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		За приписами частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. 
		Відповідачем до матеріалів справи надано Сертифікат Торгово-промислової палати України №4014, виданий 17.04.2015 (том 2, а.с. 55), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: заборона експорту Публічному акціонерному товариству «Науково-технічний комплекс «Електронприлад», відносно зобов'язання: поставка партії продукції у кількості 3 шт. блоків контролю параметрів БКП-48 згідно специфікації за Договором №762/13/16413949 від 18.03.2013, які привели до неможливості його виконання у встановлений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата виникнення: 27.08.2014, дата закінчення: тривають, дату встановити неможливо.  
		За змістом вказаного Сертифікату, починаючи з 27.08.2014, відповідач не має можливості виконати свої зобов'язання за договором відповідно до Указу Президента України від 27.08.2014 №691/2014 «Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 27.08.2014 «Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики» (Рішенням РНБО від 27.08.2014 з метою забезпечення потреб національної безпеки і оборони, зокрема, припинено експорт до Російської Федерації товарів військового призначення та подвійного використання).
		Копія Сертифікату №4014 від 17.04.2015 була направлена відповідачем позивачу вихідним листом №520/531 від 21.04.2015 (том 2, а.с. 57) у відповідь на лист ПАТ «НАЗ «Сокол» (правонаступником якого є позивач) від 25.03.2015 №949/439 (том 2, а.с. 54), яким останній, у зв'язку із вимогами Росфіннадзору в частині валютного контролю, сам просив відповідача надати йому документи, що підтверджують форс-мажорні обставини, які перешкоджають постачанню, із зазначенням ймовірного строку дії даних обставин.
		Тобто, відповідач повідомляв, а позивачу станом на дату подання позовної заяви у даній справі було відомо про форс-мажорні обставини, засвідчені Сертифікатом Торгово-промислової палати України №4014 від 17.04.2015.
		Поруч із цим, колегія суддів зазначає, що Указ Президента України від 27.08.2014 №691/2014 «Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 27.08.2014 «Про заходи щодо удосконалення державної військово-технічної політики» є чинним, а також відсутні інші нормативно-правові акти, що визнають дію форс-мажорних обставин (непереборної сили), які виникли 27.08.2014 - закінченими.
		Отже, виданий Торгово-промисловою палатою України Сертифікат про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) №4014 від 17.04.2015, є належним доказом, який встановлює факт настання та дії обставин непереборної сили, що призвели до неможливості виконання відповідачем, починаючи з 27.08.2014, зобов'язань за Договором №762/13/16413949 від 18.03.2013 у частині поставки спірної продукції у визначений Додатковою угодою №3 строк (22.03.2015). 
		Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений Договором (із урахуванням додаткових угод до нього) строк не передав позивачу (як покупцю) обумовлений цим договором товар у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, що у відповідності до положень пункту 8.1. Договору є підставою для звільнення відповідача (постачальника) від виконання своїх зобов'язань за Договором на час дії форс-мажорних обставин, у позивача наразі відсутні передбачені частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України підстави вимагати у відповідача повернення сплаченої ним суми попередньої оплати у розмірі 63 390,00 доларів США у зв'язку із порушенням строків поставки спірної продукції.
		Також, колегія суддів зазначає, що позивач, у зв'язку з дією форс-мажорних обставин більше 60 днів, не скористався правом на розірвання  Договору, передбаченим пунктом 8.1. останнього, а отже Договір є чинним, а виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови від сплати за роботи, які виконані до настання таких обставин, що підтверджується Сповіщеннями Головному контролеру-начальнику управління якістю №2818, 2819, 2820 від 31.03.2014, копії яких додані до відзиву на позовну заяву.
		Усі інші доводи та міркування позивача взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
		Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
		Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Враховуючи вищевстановлені обставини справи, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у даній справі, враховуючи положення пункту 2 частини 1 статті 275 та статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Судовий збір за подання апеляційної скарги та позовної заяви у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
		Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/19947/17 задовольнити.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/19947/17 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Російська літакобудівельна корпорація «МиГ» (Російська Федерація, 125284, м. Москва, 1-й Боткинський проїзд, буд. 7, основний державний реєстраційний номер 1087746371844) на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (04116, м.Київ, вулиця В.Василевської, будинок 27/29, ідентифікаційний код 14312134) 38  038 (тридцять вісім тисяч тридцять вісім) грн. 83 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
		Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
		Матеріали справи №910/19947/17 повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повний текст постанови складено 22.06.2018. 
		 
		Головуючий суддя                                                            Ю.Б. Михальська 
		 
		Судді                                                                                Б.В. Отрюх
		 
		                                                                                А.І. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...