Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/17866/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів довічного утримання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2018.
Дата набрання законної сили: 21.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 червня 2018 року
		м. Київ
		справа № 755/17866/16-ц
		провадження № 61-251св17
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року в складі судді Арапіної Н. Є. та ухвалу апеляційного суду міста Києва                            від 23 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М.,  Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Л.С., про розірвання договору довічного утримання.
		Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2001 року між сторонами укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язалася доглядати за ОСОБА_4, за що мала отримати квартиру № АДРЕСА_1. Після укладення цього правочину ОСОБА_4 виїхала до Німеччини, щоб доглянути за своїм батьком, який там проживав. У 2012 році позивач повернулася із Німеччини та дізналася, що спірна квартира передана у власність відповідачу. Однак відповідач не виконує умови договору довічного утримання, а саме: не надає грошову допомогу, не здійснює догляд за позивачем. 
		На підставі викладеного, ОСОБА_4 просила розірвати договір довічного утримання, укладений 03 травня 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. та зареєстрований у реєстрі.
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня          2017 року позов задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений 03 травня 2001 року між ОСОБА_4 та                           ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. та зареєстрований у реєстрі. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_5 порушено умови укладеного між сторонами правочину, що є підставною для його розірвання. Відповідачем не доведено виконання умов договору довічного утримання щодо сплати щомісячно грошової допомоги у розмірі 50 грн, необхідної допомоги по прибиранню, догляду.
		Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наявні передбачені            статтею 755 ЦК України підстави для розірвання укладеного між сторонами 03 травня 2001 року договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 його істотних умов.
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.
		Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач належним чином виконувала свої зобов'язання за договором довічного утримання, тому відсутні правові підстави для його розірвання. 
		У травні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що відповідач порушила умови договору довічного утримання, матеріальної допомоги не надавала.
		22 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Суди встановили, що 03 травня 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С., зареєстрований у реєстрі.
		Відповідно до умов пункту 1 вказаного договору ОСОБА_4 передала на умовах довічного утримання у власність ОСОБА_5 двохкімнатну квартиру № АДРЕСА_1.
		За змістом пунктом 5 договору довічного утримання відповідач зобов'язалась повністю за свій рахунок довічно утримувати позивача, надаючи їй матеріальне забезпечення у вигляд комплексу послуг по доставці продуктів харчування та догляду, надання необхідної допомоги по прибиранню та   поточному ремонту квартири, виплати щомісячної до смерті ОСОБА_4 допомоги в розмірі 50 грн.
		Згідно з умовами спірного договору у набувача, яким є відповідач, виник обов'язок утримувати відчужувача, взамін отриманого майна.
		Пункт 7 даного договору передбачає, що ОСОБА_4 має виключне право довічного користування квартирою.
		В силу вимог статті 425 ЦК Української РСР в редакції, чинній на час укладення договору довічного утримання, за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом  здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач  майна  зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 після укладення договору довічного утримання виїхала до Німеччини, де здійснювала догляд за своїм батьком. Відповідач залишилась проживати в квартирі № АДРЕСА_1.
		В 2012 році позивач після смерті батька повернулась з Німеччини і проживає разом з відповідачкою, її чоловіком та дитиною у спірній квартирі. Позивач є людиною похилого віку (ІНФОРМАЦІЯ_1), знаходиться на обліку в Дніпровському районному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.
		Позивач є непрацездатною людиною похилого віку і потребує сторонньої допомоги.
		Встановлено, що ОСОБА_5 не в повному обсязі виконувала умови пункту 5 договору довічного утримання від 03 травня 2001 року, зокрема, щодо надання ОСОБА_4 допомоги у розмірі 50 грн щомісячно.
		Оскільки право на розірвання договору довічного утримання у позивача виникло з моменту набрання ним чинності ЦК України, то його норми застосовуються до спірних правовідносин.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
		Відповідно до вимог частини третьої статті 10 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідачем не подано належних та допустимих доказів щодо виконання належним чином умов договору довічного утримання.
		На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що відповідач неналежно виконувала своїх обов'язки за договором довічного утримання, тому наявні правові підстави для застосування норми статті 755 ЦК України.
		Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що відповідач належним чином виконувала свої зобов'язання за договором довічного утримання, оскільки на підтвердження вказаних обставин не надано належних та допустимих доказів.
		Інші доводи касаційної скарги не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки такі аргументи втрачають правовий сенс за встановлених судами обставин.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. М. Фаловська     В. С. Висоцька     В. В. Пророк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...