Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/1989/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2018. Зареєстровано: 23.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2018.
Дата набрання законної сили: 21.09.2018
Результат оскарження 21.09.2018 Одеський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 815/1989/18 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 червня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Радчука А.А.,
		за участю секретаря - Ляшенко Ю.В., 
		за участю сторін: представник позивача - ОСОБА_1
		представник відповідача - ОСОБА_2
		представник третьої особи- ОСОБА_3
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Обслуговуючого кооперативу Граніт-2 (68100, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Степова, 5, код ЄДРПОУ 39814336) до Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) за участю третьої особи Національного природного парку Тузловські лимани (68100, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 37197893) про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду звернувся Обслуговуючий кооператив Граніт-2 з адміністративним позовом до Одеської обласної державної адміністрації за участю третьої особи Національного природного парку Тузловські лимани, в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив визнати протиправними дії Одеської обласної державної адміністрації щодо відмови в наданні дозволу Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік та зобовязати Одеську обласну державну адміністрацію переглянути клопотання Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» та надати дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани».
		В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Позивач звернувся до Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік, за результатом розгляду якого отримало лист Одеської обласної державної адміністрації про те, що правові підстави для розгляду клопотання та прийняття щодо надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відсутні, оскільки Позивач є системним та злісним порушником природо охоронного законодавства, режиму території Парку, на керівника службою державної охорони Парку неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення, видавалися приписи на усунення, які ОК «Граніт-2» зумисне не виконувало, а директор ОК «Граніт-2» ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
		Вирішуючи питання про відмову Одеської обласної державної адміністрації в наданні дозволу ОК «Граніт-2» на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік не перевірялися обставини, що викладені в листі НПП «Тузловські лимани», а позиція ОК «Граніт-2» з приводу наведеного листа не була врахована. Окрім того такі дії Відповідача унеможливлюють здійснення господарської діяльності підприємством, визначені установчими документами та діючим законодавством, що спричиняє значні матеріальні збитки, як для ОК «Граніт-2» так і для його трудового колективу.
		На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Ухвалою суду від 18.05.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.
		14.06.2018 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що Відповідачем було направлено копію клопотання позивача, ОК «Граніт-2», від 16.03.2018 року № 46 щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік, до спеціальної адміністрації Національного природного парку «Тузловські лимани», яка здійснює управління територією та забезпечує охорону, збереження, відтворення та раціональне використання природних ресурсів у визначених межах.
		Департаментом екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації було встановлено строк розгляду документів спеціальною адміністрацією Національного природного парку «Тузловські лимани» - до 28.03.2018.
		Листом від 27.03.2018 № 166/01/29-17 спеціальною адміністрацією не погоджено клопотання позивача, ОК «Граніт-2» щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік.
		Враховуючи це, правові підстави для подальшого розгляду поданого Позивачем клопотання та прийняття рішення щодо надання обласною державною адміністрацією дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та обєктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення були відсутні, про що позивача, ОК «Граніт-2», було повідомлено листом обласної державної адміністрації від 04.04.2018 року № 02/01-39/2078.
		Відсутність погодження клопотання Позивача, унеможливило його розгляд обласною державною адміністрацією та прийняття відповідного рішення за результатами такого розгляду. Всі аргументи, наведені в адміністративному позові стосуються виключно листа спеціальної адміністрації Національного природного парку «Тузловські лимани» від 27.03.2018 № 166/01/29-17, яким не погоджено клопотання позивача.
		Крім того, відповідач зазначив, що чинним законодавством не передбачено права чи обовязку обласної державної адміністрації розглядати підстави погодження або непогодження клопотання Позивача спеціальною адміністрацією Національного природного парку «Тузловські лимани».
		14.06.2018 року від Третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких Національний природний парк «Тузловські лимани» просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що погодження клопотання Позивача з НПП «Тузловські лимани» є доволі важливим та не може бути проігноровано з боку уповноваженого для видачі дозволу органу, оскільки відповідно до Положення про НПП «Тузловські лимани» одним з основних завдань Парку є збереження та охорона цінних природних комплексів та об'єктів, насамперед водно-болотних угідь, підтримання та забезпечення екологічної рівноваги в регіоні.
		Погодження клопотання в даному випадку із НПП "Тузловські лимани" є обов'язковою передумовою для розгляду такого клопотання Одеською обласною державною адміністрацією та прийняття рішення про видачу дозволу. Тобто, за відсутності погодження клопотання з боку заінтересованих осіб (в даному випадку НПП "Тузловські лимани"), Одеська обласна державна адміністрація не має права видавати дозвіл незалежно від їх власної позиції.
		В свою чергу адміністрація НПП «Тузловські лимани» вважає за необхідне не погоджувати клопотання ОК «Граніт-2» у зв'язку з наявними зафіксованими правопорушеннями та підтримує лист Одеської ОДА від 04.04.2018 № 02/01-39/2078 щодо відсутності правових підстав для розгляду поданого клопотання та прийняття рішення щодо надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
		18.06.2018 року від представника Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій додатково зазначено, що ОК «Граніт-2» встановлені такі частки добування (вилову) водних біоресурсів у натуральному (масовому) вигляді на спеціальне використання за видами у рибогосподарському водному об'єкті (його частині) у Тузлівській групі лиманів: Камбала-глоса - 0,164 т. Надано право на спеціальне використання таких видів водних біоресурсів, на які не встановлюються ліміти для добування (вилов) яких здійснюється в межах прогнозу допустимого вилову: Атерина, Кефалеві, Бички, Піленгас (не лімітується).
		В судовому засіданні 18.06.2018 року Позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.
		В судовому засіданні 18.06.2018 року представник Відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.
		В судовому засіданні 18.06.2018 року представник Третьої особи заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, наведених у письмових поясненнях.
		Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.
		Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 2 від 04.01.2018 «Про затвердження квот добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у 2018 році», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 р. за №58/31510 затверджено квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у 2018 році відповідно до лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення на 2018 рік. 
		Зокрема ОК «Граніт-2» встановлені такі частки добування (вилову) водних біоресурсів у натуральному (масовому) вигляді на спеціальне використання за видами у рибогосподарському водному об'єкті (його частині) у Тузлівській групі лиманів: Камбала-глоса - 0,164 т. Надано право на спеціальне використання таких видів водних біоресурсів, на які не встановлюються ліміти для добування (вилов) яких здійснюється в межах прогнозу допустимого вилову: Атерина, Кефалеві, Бички, Піленгас (не лімітується), що також підтверджується повідомленням про встановлення частки добування (вилову) водних біоресурсів №11 К-4 від 23.01.2018 року, наданого ОК «Граніт-2».
		16.03.2018 року ОК «Граніт-2» звернувся до Одеської обласної державної адміністрації з клопотанням щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік.
		Одеською обласною державною адміністрацією було направлено копію клопотання позивача, ОК «Граніт-2», від 16.03.2018 року № 46 щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік, до спеціальної адміністрації Національного природного парку «Тузловські лимани», яка здійснює управління територією та забезпечує охорону, збереження, відтворення та раціональне використання природних ресурсів у визначених межах.
		Департаментом екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації було встановлено строк розгляду документів спеціальною адміністрацією Національного природного парку «Тузловські лимани» - до 28.03.2018.
		Листом від 27.03.2018 № 166/01/29-17 спеціальною адміністрацією не погоджено клопотання позивача, ОК «Граніт-2» щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік.
		Зі змісту зазначеного листа вбачається, що ОК «Граніт-2» є системним та злісним порушником природо-охоронного законодавства, режиму території Парку, на керівника службою державної охорони Парку неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення, видавалися приписи на усунення, які ОК «Граніт-2» зумисне не виконувало, а директор ОК «Граніт-2» неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, інформація про зазначені обставини міститься в листі Національного природного парку «Тузловські лимани» до департаменту екології та природних ресурсів ОДА №638/01/29-17 від 17.11.2017 року.
		Листом від 04.04.208 року №02/01-39/2078 Відповідач повідомив Позивача, що правові підстави для розгляду клопотання та прийняття рішення щодо надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відсутні, у звязку з тим, що спеціальною адміністрацією Національного природного парку «Тузловські лимани» (лист від 27.03.2018 року №166/01/29-17) не погоджено клопотання ОК «Граніт-2» щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани».
		Відповідно до ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: 
		подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; 
		виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; 
		негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. 
		Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. 
		Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається. 
		Закон України «Про природно-заповідний фонд України» визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів. 
		Відповідно до ст. 9-1 Зазначеного Закону, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду. 
		Перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об'єктів природно-заповідного фонду. 
		Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. 
		Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
		Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також на підставі дозволів.
		Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
		Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом ОСОБА_5 України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі. 
		Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами. 
		Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може бути анульований органом, що його видав, у разі: різкого погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок природокористування, ліквідації підприємства, установи або організації, яка отримала дозвіл; порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду; втрати чи пошкодження дозволу, що не дає можливості визначити зміст дозволу. 
		Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним принципом заборонено. 
		Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду. 
		Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржено до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або до суду.
		Прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється у місячний строк. 
		Заява про оскарження рішення про відмову у видачі дозволу подається до центральнoго органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, протягом строку, що не перевищує десять днів з дня одержання відповідного рішення. Заява розглядається у десятиденний строк. Про результати розгляду заявник повідомляється у письмовій формі.
		Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів.
		Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 10.08.1992 № 459 затверджено Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
		Відповідно до п. 5 зазначеного Положення, видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та обєктів природно-заповідного фонду здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача з обґрунтуванням потреби в цих ресурсах та погоджується з органами, визначеними статтею 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" 
		Дії щодо погодження видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу. 
		Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів, не пізніше дня, що настає за днем одержання клопотання (заявки) від заявника, надсилає його копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів. 
		За результатами розгляду документації, надісланої на погодження, органи, зазначені у статті 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів. 
		У разі ненадання органами, зазначеними у статті 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", погодження протягом встановленого строку вважається, що клопотання (заявка) погоджене.
		Як встановлено судом, листом від 04.04.208 року №02/01-39/2078 Відповідач повідомив Позивача, що правові підстави для розгляду клопотання та прийняття рішення щодо надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відсутні, у звязку з тим, що спеціальною адміністрацією Національного природного парку «Тузловські лимани» (лист від 27.03.2018 року №166/01/29-17) не погоджено клопотання ОК «Граніт-2» щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани».
		Як вбачається з листа від 27.03.2018 року № 166/01/29-17, ОК «Граніт-2» є системним та злісним порушником природо-охоронного законодавства, режиму території Парку, на керівника службою державної охорони Парку неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення, видавалися приписи на усунення, які ОК «Граніт-2» зумисне не виконувало, а директор ОК «Граніт-2» неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, інформація про зазначені обставини міститься в листі Національного природного парку «Тузловські лимани» до департаменту екології та природних ресурсів ОДА №638/01/29-17 від 17.11.2017 року.
		Як вбачається з листа №638/01/29-17 від 17.11.2017 року, 24.01.2017 року директору ОК «Граніт-2» ОСОБА_6 був виданий припис № 1 на усунення порушень природоохоронного законодавства (стаття 91 КУпАП). Оскільки даний припис не був виконаний, 11 лютого 2017 року на директора ОК «Граніт-2» ОСОБА_6 був складений протокол №2000293 про адміністративне правопорушення за правопорушення, що підпадає під дію статті 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення режиму території Парку в зоні регульованої рекреації). Матеріали справи були направлені до Татарбунарського районного суду. Відповідно до рішення суду від 18.04.2017 року по справі № 515/268/17 порушника було притягнуто до адміністративної відповідальності (штраф 510 грн.).
		Проте, суд зазначає, що Постановою апеляційного суду Одеської області від 30.06.2017 року Постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 18.04.2017 року про накладення на ОСОБА_6 адміністративного стягнення за ст. 91 КУпАП, скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/70477198).
		Крім того, в листі №638/01/29-17 від 17.11.2017 року зазначено, що 27.10.2017 року на директора ОК «Граніт-2» ОСОБА_6 був складений адміністративний протокол № 000305 за правопорушення, що підпадає під дію статті 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пересування важкої техніки по заповідній зоні Парку). Матеріали справи направлені на розгляд до Татарбунарського районного суду.
		Однак суд зазначає, що Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 24 листопада 2017 р. по справі №515/1795/17 провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке передбачено ст.91 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_6 закрито. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/70772912).
		Зі змісту листа №638/01/29-17 від 17.11.2017 року також вбачається, що за заявою НПП «Тузлівські лимани» Татарбунарським ВП Арцизького ВП ГУ НПУ в Одеські області відкрите кримінальне провадження, занесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160440000610 від 01.11.2016 року за правопорушення, передбачене ст.197-1 ч.І Кримінального кодексу України - самозахоплення земельної ділянки (земельна ділянка, на якій незаконно побудований обловний канал). 
		Суд зазначає, що сам факт звернення з заявою про злочин, за відсутності відповідного вироку, не є підставою вважати ОК «Граніт-2», особою, яка вчинила правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ст.. 197-1 КК України.
		Також в листі №638/01/29-17 від 17.11.2017 року зазначено, що у 2017 році Державною екологічною інспекцією північно-західного регіону Чорного моря була здійснена позапланова перевірка ОК «Граніт-2», за результатами якої до адміністративної відповідальності притягнений директор ОК «Граніт-2», складено 3 протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.59, ст.82 та ст.82-1 КУпАП», наданий припис на усунення виявлених порушень.
		Проте зі змісту Постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 24 листопада 2017 р. по справі №515/1543/17 вбачається, що зазначені протоколи та припис стосуються правовідносин, які виникли між працівниками підприємства та самим підприємством в частині укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу і жодним чином не стосуються порушень природоохоронного законодавства (http://reyestr.court.gov.ua/Review/70477198).
		Обставини викладені в листі №638/01/29-17 від 17.11.2017 року були підставою для непогодження листом 27.03.2018 року № 166/01/29-17 клопотання позивача, ОК «Граніт-2» щодо видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік, який було враховано Відповідачем при наданні відповіді від 04.04.2018 року №02/01-39/2078 щодо відсутності правових підстав для розгляду клопотання та прийняття рішення щодо надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
		Стаття 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачає, що дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду. Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржено до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або до суду. Прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється у місячний строк. 
		Таким чином за результатом розгляду клопотання Позивача, з урахуванням встановлених Позивачу лімітів на добування (вилов) водних біоресурсів у натуральному (масовому) вигляді, Відповідач зобовязаний був або надати дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» або прийняти рішення про відмову у його видачі.
		Натомість Відповідач, у листі від 04.04.2018 року №02/01-39/2078 зазначає, що відсутні правові підстави для розгляду клопотання Позивача та прийняття рішення, що суперечить нормам статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
		Тобто Відповідач фактично не розглянув клопотання Позивача, у звязку з чим суд вважає протиправними дії Одеської обласної державної адміністрації щодо відмови в наданні дозволу Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік.
		Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
		Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онерїлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
		Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
		Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
		При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
		Разом з цим, відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.
		Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
		Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
		З урахуванням зазначеного, вимоги Позивача про зобовязання Одеську обласну державну адміністрацію переглянути клопотання Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» та надати дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» підлягають частковому задоволенню в частині зобовязання Одеську обласну державну адміністрацію повторно розглянути клопотання Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік, оскільки у разі задоволення зазначеної вимоги у повному обсязі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження Одеської обласної державної адміністрації, що є неприпустимим.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обовязку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
		Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. 
		У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
		Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. 
		Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн.
		У звязку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовну заяву Обслуговуючого кооперативу Граніт-2 (68100, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Степова, 5, код ЄДРПОУ 39814336) до Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) за участю третьої особи Національного природного парку Тузловські лимани (68100, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 37197893) про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Одеської обласної державної адміністрації щодо відмови в наданні дозволу Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік.
		Зобовязати Одеську обласну державну адміністрацію повторно розглянути клопотання Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах Національного природного парку «Тузловські лимани» на 2018 рік.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, просп. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) на користь Обслуговуючого кооперативу Граніт-2 (68100, Одеська область, м. Татарбунари, вул. Степова, 5, код ЄДРПОУ 39814336) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
		Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України. 
		Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.06.2018 року.
		 
		 
		Суддя А.А. Радчук.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...