Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/106/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2018. Зареєстровано: 24.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2018.
Дата набрання законної сили: 21.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 червня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  903/106/14 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
		 
		на ухвалу Господарського суду Волинської області
		(суддя - Костюк С.В.)
		від 05.09.2017
		 
		та постанову Рівненського апеляційного господарського суду
		(головуючий - Грязнов В.В., судді: Розізнана І.В., Василишин А.Р.)
		від 17.10.2017
		 
		за скаргою Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
		на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
		 
		у справі № 903/106/14
		 
		за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
		 
		до Державного підприємства "Волиньвугілля"
		 
		про стягнення 13 705 486, 48 грн заборгованості,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В серпні 2017 року Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії подало до Господарського суду Волинської області скаргу на дії органу державної виконавчої служби в порядку статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, в якій просило: визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 13.07.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №44425388 недійсною; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно із частиною першою статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-УІІІ винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 44425388;  зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 №2021-УІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 44425388.
		 
		Скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням державним виконавцем норм чинного законодавства, оскільки за змістом статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", проте суб'єкт оскарження дійшов помилкового висновку про повернення виконавчого документа через відсутність у боржника майна.
		 
		Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.09.2017 у справі №903/106/14 відмовлено у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		 
		Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.09.2017 у справі №903/106/14 залишено без змін.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 08.04.2014 року у справі №903/106/14, яке набрало законної сили, стягнуто з Державного підприємства "Волиньвугілля" на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"  13 360 419,42 грн., в т.ч.: 12153502,20 грн. - основного боргу; 753 254 грн. - пені; 319 227,24 грн. - 3% річних; 134 435,98 грн. - інфляційних втрат та 73 080,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
		 
		На виконання рішення 05.05.2014 судом видано наказ № 903/106/14-1, на підставі якого 19.08.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44425388.
		 
		В ході примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника постановами про арешт коштів боржника від 05.07.2016, 11.01.2016, 14.09.2015. 
		 
		Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. 13.07.2017 винесено постанову про повернення ДП "Регіональні електричні мережі" наказу Господарського суду Волинської області від 05.05.2014 на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" не визначено підстав для зупинення виконавчих проваджень і заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, тому дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" є правомірними. При цьому, судами враховано, що згідно пункту 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" зміни в законодавчі акти, які регулюють виконання судових рішень (в даному випадку наказу суду), не були внесені.
		 
		Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.09.2017 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" звернулось до Вищого господарського суду України, в якій просить вказані судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд.
		 
		Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення норм матеріального права, зокрема, статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" № 2021-VIII від 13.04.2017, яка містить однозначні вказівки щодо зупинення виконавчих проваджень стосовно державних вугледобувних підприємств, що не було враховано державним виконавцем та мало наслідком повернення виконавчого документа стягувачу без достатніх правових підстав.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України посилається на те, що статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" не визначено підстав для зупинення виконавчих проваджень і заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, однак пунктом 9 статті 37 цього Закону передбачено повернення виконавчого документа стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 28.03.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.04.2018, у зв'язку з відрядженням судді Вронської Г.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи  №  903/106/14.
		 
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.04.2018 для розгляду справи № 903/106/14 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Мамалуя О.О.
		 
		Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		 
		Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". 
		 
		Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999  № 606-XIV, передбачено, що виконавче провадження як завершальна  стадія  судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)  - це сукупність дій органів і посадових осіб,  визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших  органів (посадових осіб),  які провадяться на підставах,  в межах повноважень та у  спосіб,  визначених  цим  Законом,  іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		У статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999  № 606-XIV зазначено, що  примусове  виконання  рішень  покладається   на   державну виконавчу  службу,  яка  входить  до  системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні  виконавці, визначені Законом   України   "Про   державну  виконавчу  службу".
		 
		05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016. У частині 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" цього Закону передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
		 
		Пунктом 9 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти на які можливо звернути стягнення,  а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання рішення.
		 
		 
		Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		В силу статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
		 
		Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.
		 
		24 травня 2017 року набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", відповідно до статті 1 якого тимчасово, до 01.01.2019, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
		 
		Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Державне підприємство "Волиньвугілля" є вугледобувним підприємством, засновником якого є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
		 
		Оскільки Державне підприємство "Волиньвугілля" є державним вугледобувним підприємством, то в головного державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу згідно пункту 9 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", натомість були наявні підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".
		 
		Не врахувавши зазначеного господарські суди дійшли необґрунтованого висновку, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.07.2017 за виконавчим провадженням №44425388, прийнята з дотриманням  вимог чинного законодавства.
		 
		Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
		 
		Наявність Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств", який передбачає зупинення виконавчого провадження та в силу статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" є обов'язковим для державного виконавця, свідчить про обґрунтованість вимог скарги ДП "Регіональні електричні мережі" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		 
		Виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та про необхідність скасування ухвали Господарського суду Волинської області від 05.09.2017 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №903/106/14 та задоволення скарги ДП "Регіональні електричні мережі" на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині визнання недійсною постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 13.07.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №44425388 та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" в частині зупинення виконавчого провадження №44425388.
		 
		Вимога скарги ДП "Регіональні електричні мережі" на дії державного виконавця стосовно зобов'язання державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження №44425388 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
		 
		Отже, Законом встановлено обов'язок державного виконавця здійснити дії, направлені на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом.
		 
		Враховуючи те, що відновлення виконавчого провадження є передбаченим законом наслідком визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу недійсною (незаконною), та з огляду на відсутність доказів ухилення державного виконавця від вчинення дій щодо відновлення виконавчого провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга в частині зобов'язання державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 44425388 задоволенню не підлягає.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Аналогічні правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норм статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" викладені у постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №913/1147/16, від 16 травня 2018 року у справі №913/3359/13, від 04 травня 2018 року у справі №903/973/15, від 17 квітня 2018 року у справі №11/5014/1571/2012, від 16 травня 2018 року у справі №3/5014/1570/2012. 
		 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Згідно з частиною першою статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Виходячи з меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосування норм матеріального права, що є підставою для їх скасування та прийняття нового рішення. 
		 
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі належить покласти на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		 
		Керуючись статтями 129, 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :          
		 
		Касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 903/106/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на дії державного виконавця задовольнити частково.
		 
		Визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 13.07.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №44425388 недійсною.
		 
		Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 №2021-УІІІ в частині зупинення виконавчого провадження № 44425388.
		 
		В іншій частині скарги - відмовити.
		 
		Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  
		(01001, вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, код ЄДРПОУ 32402870) 3200 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
		 
		Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                  В. Студенець
		 
		 
		Судді                                                                                                               О. Баранець
		 
		 
		                                                                                                                              О. Мамалуй

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...