Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/3626/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2018. Зареєстровано: 25.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2018.
Дата набрання законної сили: 13.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                     Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 Харків  
		 25 червня 2018 р.                                                                                           № 820/3626/18  
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Спірідонова М.О., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29)  про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач, ОСОБА_1,  звернувся до  Харківського окружного адміністративного суду  з  зазначеним позовом та просить суд:
		1. Визнати протиправними дії КП "Харківський метрополітен" щодо відмови надати відкриту за режимом доступу публічну інформацію, яка має публічний інтерес, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади генерального директора, першого заступника генерального директора, головного інженера, заступників генерального директора, начальника фінансово-економічної служби - заступника генерального директора, головного ревізора з безпеки руху поїздів, уповноваженого з антикорупційної діяльності КП "Харківський метрополітен".
		2. Зобов'язати КП "Харківський метрополітен" надати мені протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності  постанови суду,  відкриту  публічну  інформацію,  а саме:   копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади генерального директора, першого заступника генерального директора, головного інженера, заступників   генерального   директора,    начальника   фінансово-економічної   служби   - заступника   генерального   директора,    головного   ревізора   з   безпеки   руху    поїздів, уповноваженого  з   антикорупційної  діяльності  КП  "Харківський  метрополітен",   крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 Закону України «Про засади та запобігання та протидії корупції», а саме: щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.
		3.   Стягнути з КП "Харківський метрополітен" на мою користь судові витрати у розмірі 704,80 грн. судового збору.
		В обґрунтування позову зазначено, що відомості, зазначені у деклараціях не належать і не можуть належати до категорії публічної інформації з обмеженим доступом, а тому у відповідача немає законних підстав  для відмови у наданні позивачу такої інформації.
		Відповідач на виконання ухвали суду від 14.05.2018 року надав до суду відзив на позовну заяву в якому щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач як суб'єкт господарювання, не створює декларації, не отримує їх та не зберігає, а отже не є розпорядником цієї інформації. 
		Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
		Судом встановлено, що 07.11.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача запит про надання копій декларацій про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за період 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади генерального директора, першого заступника генерального директора, головного інженера, заступників генерального директора, начальника фінансово-економічної служби - заступника генерального директора, головного ревізора з безпеки руху поїздів, уповноваженого з антикорупційної діяльності КП "Харківський метрополітен".
		На вказаний запит відповідачем надано відповідь, оформлену листом від 10.11.2017 року № 09/1892/01-09, яким відмовлено у наданні документів з підстав, що декларації містять інформацію з обмеженим доступом, що не може бути надана без згоди особи, якої стосується інформація. Також в зазначеному листі було вказано, що декларація складається та публікується на сайті https://nazk.gov.ua/ особисто фізичними особами, що займають зазначені посади, а не створюється в процесі діяльності юридичної особи, тому КП «Харківський метрополітен» не є розпорядником вказаної інформації. Розпорядником інформації є Національне агентство з питань запобігання корупції, і всі декларації Ви можете відкрити на офіційному сайті https://nazk.gov.ua/.
		Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.
		Заповнення декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру на паперових носіях було передбачено Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI, форма  декларації визначалася додатком до вказаного    Закону.
		У вказаний період декларації долучалися підрозділами кадрового забезпечення до особових справ співробітників, як це було передбачено    постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 16 «Про затвердження Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента». Тобто, декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру у зазначений проміжок часу являла собою невід'ємну частину особової справи працівника, якого зобов'язано заповнювати таку декларацію.
		Станом на сьогодні,    Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції»    втратив чинність у повному обсязі (разом з додатком), у зв'язку з введенням в дію нового профільного законодавчого акту з питань боротьби з корупцією -    Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VІІ. Крім того,    постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 301    «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про запобігання корупції" визнано такою, що втратила чинність згадана постанова Уряду від 11.01.2012 № 16.
		Суд звертає увагу на те, що запитувані декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру зберігаються у відповідача у паперовому вигляді, їх переведення в електронний вигляд законодавством не передбачено.
		Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VІІ     визначено принципово інший порядок декларування, зокрема, статтею 45 Закону передбачено подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування шляхом їх заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за формою, визначеною Національним агентством. Доступ до наведеної у таких деклараціях інформації (за винятком певних відомостей) є вільним і здійснюється через веб-сайт Національного агентства.
		Згідно з ч.1    ст. 5 Закону України «Про інформацію»    кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939- VI (далі по тексту Закон №2939- VI) забезпечення доступу до останньої здійснюється двома способами: оприлюднення і систематичного її оновлення, зокрема, на офіційних веб-сайтах і надання інформації за запитами на інформацію.
		Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За    Законом № 2939-VI    кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
		Аналіз визначення «публічна інформація» свідчить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб.
		Водночас, гарантоване державою право на отримання публічної інформації не є безумовним і стосовно певних видів публічної інформації (конфіденційної, таємної та службової) може бути обмежено доступ у разі сукупності обов'язкових умов, визначених у законі.
		Відповідно до ч..1ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. 
		Положеннями ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		Стаття 21 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657- XII визначає перелік відомостей, що не можуть бути кваліфіковані, як інформація з обмеженим доступом, до якої  в т.ч. відносяться інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
		Так, приписами ч.6 7 ст.6 Закону України 2939-VI визначено, що не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до    Закону України «Про запобігання корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці 4 ч.1    ст. 47 вказаного Закону (зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі). 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру та відомості, зазначені у них, не є документом, з обмеженим доступом, окрім відомостей, визначених аб.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про запобігання корупції».
		Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI передбачено можливість здійснення обмеження відповідно до закону доступу до інформації при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Відтак, до службової інформації допускається обмеження виключно за умови застосовування сукупності вимог пунктів 1-3 ч. 2    ст. 6 Закону № 2939-VI. Суд вважає, що обмеження доступу до інформації про майновий стан, яка міститься у документі, який має гриф «для службового користування» не відповідає вимогам ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI.
		Щодо позовної вимоги про зобов'язання надати копії декларацій, то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що при реалізації управлінської функції владний суб'єкт не перевірив та не з'ясував дійсної наявності підстав надання запитуваної інформації, не здійснив належної юридичної оцінки питанням виготовлення запитуваних документів, оформлення запиту.
		Оскільки, наявність підстав для надання запитуваної інформації відповідачем достовірно не встановлена, суд не вбачає за можливе зобов'язати відповідача прийняти рішення у спірних правовідносинах, що призведе до обмеження його права діяти на власний розсуд при прийнятті рішення, відповідно до  вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про запобігання корупції», «Про інформацію».
		Вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду України, викладених у постанові від 18.03.2014 (справа №21-11а14), якими визначено, що оскільки звернення позивача відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.
		Проте, враховуючи викладене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обтяжити суб'єкта владних повноважень обов'язком повторно розглянути запит позивача від 07.11.2017 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України    розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до    Конституції    та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені     Конституцією    та законами України. 
		У відповідності до ч. 2     ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст.257,258,262, 246, 255,295 КАС України, суд -
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29)  про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково. 
		Визнати протиправними дії Комунального підприємства "Харківський метрополітен" щодо відмови надати відкриту за режимом доступу публічну інформацію, яка має публічний інтерес, а саме: копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 2011-2016 років суб'єктів декларування, які у вказаний період часу обіймали посади генерального директора, першого заступника генерального директора, головного інженера, заступників генерального директора, начальника фінансово-економічної служби - заступника генерального директора, головного ревізора з безпеки руху поїздів, уповноваженого з антикорупційної діяльності Комунального підприємства "Харківський метрополітен".
		Зобов'язати Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" повторно розглянути запит про доступ до публічної інформації від 07.11.2017 року № ОВ-19, поданий ОСОБА_1.
		В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
		Стягнути з Комунального підприємства "Харківський метрополітен" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		          Суддя                                                                                  Спірідонов М.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...