Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/916/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2018. Зареєстровано: 25.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.06.2018.
Дата набрання законної сили: 19.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 червня 2018 року                                                                                    Справа № 906/916/16 
		 
		Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Юрчук М.І.
		секретар судового засідання Соколовська О.В.
		за участю представників сторін:
		ПТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - адвокат Михайлик Л.Г., представник за договором №27/2 від 27.01.2018р.
		прокурор -  Лис Н.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.04.2018р. (ухвалене о 10:01 год. у Житомирі, повний текст складено 26.04.2018р.)
		у справі №906/916/16 (суддя Кравець С.Г.)
		за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України
		до Бровківської сільської ради в особі Виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області
		до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
		до Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради
		про визнання незаконним та скасування рішення №11 від 27.01.2012р, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.05.2012р. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Прокурор звернувся до господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України з позовом до: Бровківської сільської ради в особі Виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 від 27.01.2012р "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2012р, яке видане ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
		Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.11.2016р. було відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Бровківської сільради в особі Виконавчого комітету Бровківської сільради Андрушівського району Житомирської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", про визнання незаконним та скасування рішення №11 від 27 січня 2012 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року.
		Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області - задоволено. Рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2016р. у справі №906/916/16 - скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради, Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року про надання дозволу Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна, 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. Визнано недійсним свідоцтво про право власності видане від 24 травня 2012 року  Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.
		Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2017р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. зі справи  №906/916/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
		Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.07.2017р. у справі №906/916/16 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року про надання дозволу Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна, 136 в с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. Визнано недійсним свідоцтво про право власності видане від 24 травня 2012 року  Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.
		Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2017р. у справі №906/916/16 рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2017р. залишено без змін.
		Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017р. касаційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено, скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2017р. та рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2017р., а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
		Зокрема, Вищим господарським судом України встановлено, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що рішення Виконавчого комітету Бровківської сільради №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року щодо надання дозволу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна 136 в с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області та видане на підставі зазначеного рішення свідоцтво - прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, з перевищенням повноважень Виконавчим комітетом Бровківської сільради та порушують інтереси держави. Однак зазначив, що оскільки у вирішення спору ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" заявлено про сплив позовної давності та про застосування наслідків спливу позовної давності відповідно, судам належало встановити дійсний початок перебігу позовної давності щодо позивача з урахуванням функцій останнього у спірних правовідносинах.                
		Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.04.2018р. у справі №906/916/16 задоволено позов Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Бровківської сільської ради в особі Виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", до Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення №11 від 27.01.2012р, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.05.2012р. 
		Визнано незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року про надання дозволу Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна, 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.
		Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане 24 травня 2012 року Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 
		Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України №593 прийнято рішення про зміну правового режиму майна у спосіб, передбачений ст. 85 ГК України, а саме встановлено, що статутний капітал товариства формується за рахунок майна Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 100% акцій товариства залишаються у державній власності. Тобто висновок суду першої інстанціїі щодо відсутності рішення Кабінету Міністрів України про зміну правового режиму спірного цілісного майнового комплексу є безпідставним. Також судом першої інстанцїі не взято до уваги, що в установчому документі товариства, на підставі якого діє ПАТ "ДПЗКУ", та який затверджений державою в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, визначено, що майно передане до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ", у т.ч. цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: вул. Леніна, 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області - є власністю товариства. Скаржник зазначає, що суб'єктом незалежної оціночної діяльності здійснювалась оцінка саме майна - цілісних майнових комплексів, а не майнових прав - права управління, господарського відання, користування тощо. Згідно акту приймання-передачі від 18.11.2011р. до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" було передано майно, в т.ч. спірне майно, а не майнові права, при цьому вартість нерухомого майна згідно висновку суб'єкта незалежної оціночної діяльності відповідала розміру статутного капіталу. Таким чином, до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" було передано спірне нерухоме майно саме на праві приватної власності, а не на праві управління, господарського відання, користування тощо. А тому, висновок суду першої інстанції, що спірне майно було передане до статутного капіталу ПАТ "ДПЗКУ" не у власність, а для здійснення статутної діяльності суперечить ст. 115, 328 ЦК України, ст. 85, 88 ГК України, а також п. 4.3, 4.4, 5.1 Статуту ПАТ "ДПЗКУ". Крім того, місцевим господарським судом не враховано, що скаржник, здійснюючи заходи з оформлення права приватної власності на нерухоме майно, яке передане до його статутного капіталу, зокрема і на майновий комплекс, не порушив інтересів держави, а лише реалізував своє право на отримання правовстановлюючих документів на це майно. 
		Також судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, які подані відповідачем, а саме висновку ДП "Міжнародна консалтингова компанія - Оцінка", акту оцінки майна Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 30.11.2011р., п. 5.1 Статуту  ПАТ "ДПЗКУ" від 17.11.2011р. 
		Скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що строк у межах якого особа могла звернутися до суду з вимогою про скасування рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 від 27.01.2012р. є 27.01.2015р., а з вимогою про визнання недійсним свідоцтва серії САС №830090 від 24.05.2012р. - 24.05.2015р. Однак прокурор звернувся із позовною заявою вих. №05/2-1024-16 від 12.09.2016р. після спливу строку позовної давності. Крім того, місцевий господарський суду не врахував, що Міністерство аграрної політики та продовольства України як орган управління Бровківської сільської ради, мало можливість та обов'язок  знати про стан своїх майнових прав, а саме про реєстрацію ПАТ "ДПЗКУ" права власності на спірне майно. Судом першої інстанції не враховано, що позивачу як органу який здійснює управління об'єктами державного нерухомого майна державних підприємств та установ, які належать до сфери управління міністерства, з листа  ПАТ "ДПЗКУ" стало відомо про зміну форми власності спірного нерхомого майна з державної на приватну. Також не враховано, що інформація про прийняття рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради №11 від 27.01.2012р. та реєстрацію приватної власності за ПАТ "ДПЗКУ" на комплекс будівель за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с. Бровки-Перші, вул. Леніна, 136 - це публічна, загальнодоступна та відкрита інформація.
		У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Житомирської області заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		У клопотанні Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради підприємство просить розглянути апеляційну скаргу за відстуності представника. Повідомляє, що підприємство підтримує апеляційну скаргу ПАТ "ДПЗКУ".
		У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача ПАТ "ДПЗКУ" підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.
		Прокурор доводи апеляційної скарги заперечила, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили. Про час, місце і дату судового засідання повідомлені належним чином.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. 
		Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було створене на виконання постанови Кабінету Міністрів України №764 "Про заходи з утворення ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 11 серпня 2010 року.
		Згідно п.п. 5, 6 вказаної постанови, статутний капітал товариства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів товариства, зокрема, шляхом передачі цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Житомирське обласне дочірнє підприємство" з відокремленим підрозділом юридичної особи "Бровківське хлібоприймальне підприємство", до складу якого входить комплекс нежитлових будівель та споруд хлібоприймального підприємства, розташований по вул.Леніна 136 у с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. Міністерству аграрної політики та продовольства України доручено здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з утворенням підприємства, його державною реєстрацією та включенням до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
		08.09.2010р. наказом Міністерства аграрної політики України за №549 затверджено Статут Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" /а.с.31-44, т.4/. При цьому суд відзначає, що виходячи зі змісту установчих документів, ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, майно, що передане йому на баланс відповідно до рішення про створення підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, підприємство має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, у тому числі передавати майно в оренду, підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені             Господарським кодексом України  та іншими законами України  (п.п. 1.1, 5.1, 5.3, 5.5 Статуту).
		30 березня 2011 року на виконання вказаної постанови актом приймання-передачі №38, затвердженим Міністерством аграрної політики та продовольства України, головою ліквідаційної комісії Житомирського обласного ДП ДАК "Хліб України" передано ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" цілісний майновий комплекс загальною вартістю 3195662,00грн.
		06 червня 2011 року, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року №764" було погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство.
		Відповідно до п.2 даної постанови, Кабінетом Міністрів України встановлено, що 100% акцій ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у т.ч. передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо. 
		Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07 липня 2011 року №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", було реорганізовано ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в результаті чого ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п.п.1, 2 наказу). 
		Відповідно до п.4 даного наказу, статутний капітал товариства формується на базі майна ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
		На виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07 липня 2011 року №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" комісією з реорганізації за актом приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було передано, зокрема, об'єкти нерухомого майна, що знаходяться по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області /а.с. 34-43, т.1/. Зазначений акт підписаний, завірений печатками обох сторін та затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України.
		Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ від 17.11.2011р. №634 "Про деякі питання діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яким наказано створити Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та затвердити його статут. 
		18.11.2011р. проведено державну реєстрацію припинення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за №10701120035041235. При цьому, 18.11.2011р. проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за №10701450000045105, створеного в результаті перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
		27.01.2012р. рішенням Виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" було надано дозвіл ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс по вул.Леніна 136 у с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області, а саме: зерносклад №1 літера В-1-1059,5 м2; зерносклад №2 літера Д-1-918,0 м2; зерносклад №3 літера Е-1-1217,4 м2; зерносклад №4 літера З-1-517,5 м2; зерносклад №5 літера М-1-1314,2 м2; зерносклад №6 літера К-1-1235,6 м2; зерносклад №7 літера І-1-1230,0 м2; зерносклад №8 літера Н-1- 1223,0 м2; робочу очисну башню №1 літера Г-4-222,1 м2; будівлю трансформаторної підстанції літера У-1-69,1 м2; робочу очисну башню №2 літера Л-4-247,5 м2; будівлю  електростанції літера С-1-133,2 м2; контору лабораторії літера Ф-1-190,8 м2; кладовку для матеріалів літера Т-1-84,2 м2; прохідну-ожидалку літера А-1-39,4 м2; пожежне депо літера Ц-1-138,3 м2; склад матеріальних цінностей літера П-1-1083,2 м2; лабораторію прийомну літера Ш-1-28,9 м2; робочу очисну башню літера Ж-2-59,1 м2; робочу очисну башню літера Й-2-60,7 м2; водонапірну башню літера Р-1-4,0 м2. Згідно з пунктом 2 зазначено рішення вирішено звернутись до Бердичівського бюро технічної інвентаризації з проханням оформити правовстановлюючі документи на цілісний майновий комплекс в с.Бровки-Перші по вул.Леніна, 136 згідно чинного законодавства. 
		24.05.2012р. Виконавчим комітетом Бровківської сільради на підставі вищезазначеного рішення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - вищезазначений комплекс, що розташований по вул.Леніна 136 в с.Бровки-ПершіАндрушівського району Житомирської області, форма власності - приватна /а.с.102, т.1/.
		Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 29.05.2012р. проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ "ДПЗКУ" на комплекс, що розташований  за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, с.Перші-Бровки, вул.Леніна, буд.136, форма власності - приватна /а.с.72-74, т.1/.
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.  
		За приписами ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 85 Господарського кодексу України,  господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 325 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. 
		Частиною 3 статті 86 ГК України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.
		Таким чином, внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного (складеного) капіталу забороняється. І відповідно, юридичній особі  не може належати це майно на праві приватної власності,  якщо інше прямо не передбачено законом.
		Статутний капітал державного підприємства формувався шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідувалися, у тому числі "Бровківського хлібоприймального підприємства". Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено шляхом перетворення Державного підприємств "Державна продовольчо-зернова корпорація України", товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків останнього.
		Згідно п. 1.4 Статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" засновником товариства є держава, в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови КМУ від 06.06.2011 №593 "Про внесення зміни до постанови КМУ від 11.08.2010 №764 здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.
		Пунктом 4.4 Статуту Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" встановлено, що товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняти стосовно нього будь - які дії, що не суперечать законодавству, цьому статуту та меті діяльності товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізинг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання та відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу та здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту. Положення статуту господарського товариства не можуть суперечити нормам чинного законодавства.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Згідно з п.1.6 Статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" товариство є правонаступником всіх прав і обов'язків Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
		При цьому при внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764 у постанові №593 від 06.06.2011р. також встановлено, що Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо, тоді як право власності відповідно до норм ст.ст. 316, 317 ЦК України передбачає розпорядження майном за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (ч. 2 ст. 145 ГК України).
		Частиною 3 статті 145 ГК України передбачено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і визначила розмір статутного капіталу останнього. При цьому, спірне майно - комплекс, що розташований в по вул.Леніна, 136 в с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області, було надано ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не у приватну власність, а для здійснення статутної діяльності і це майно залишається об'єктом права державної власності.
		Судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про зміну правового режиму спірного цілісного майнового комплексу, у зв'язку з чим зміна форми власності з державної на приватну не відбулась. У даному випадку, фактична зміна статусу спірного майна з державної на приватну власність суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593, яка чітко передбачає відсутність у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права розпорядження щодо майна переданого засновником (державою) до його статутного капіталу в якості внеску, а тому, на думку суду, враховуючи наявність постанови КМУ №593, відповідач-1 не мав права приймати оскаржуване рішення, на підставі якого відповідачу-2 було видане оскаржуване свідоцтво про право власності, що не передбачає будь-яких обмежень прав відповідача-2 на спірне майно.
		Приймаючи оскаржуване рішення Виконавчий комітет Бровківської сільської ради не з'ясував належності права власності на спірне майно та безпідставно надав дозвіл на оформлення свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс за ПАТ "ДПЗК України". 
		Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями статті 41 Конституції України, яка є основним Законом України.
		Статтями 15 та 386 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
		 
		Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
		Частиною 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється на підставі документів, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно.
		Пунктом 8.1 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом МЮУ №7/5 від 07.02.2002р. (чинного станом на 27.01.2012р.), передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування, зокрема, юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).
		Відповідно до п.п. 8.2, 8.3  "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" до заяви про оформлення права власності на нерухоме майно додаються матеріали технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, а також інші документи, визначені Положенням. Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ.
		В пункті 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
		В рішенні Виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 від 27.01.2012р. зазначено, що при його прийнятті комітетом розглядалось клопотання ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що знаходяться в с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області по вул. Леніна, 136. Однак зазначене клопотання в матеріалах справи відсутнє.
		При цьому, з рішення не вбачається на підставі яких саме документів воно приймалось. Згідно з поясненнями голови Бровківської сільської ради від 22.01.2018р. №20, за результатом перевірки справи 02-19 "Вхідні документи" за 2011 рік та січень 2012 року не виявлено клопотання від ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", як і необхідного пакету документів для ознайомлення; в журналі реєстрації вхідної кореспонденції дане клопотання також не зареєстроване. Вказує, що Виконавчий комітет Бровківської сільської ради на час прийняття оспорюваного рішення не володів такими документами: клопотанням з додатками ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; статутом ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; актом приймання-передачі у 2011 році ДП "ДПЗУ" цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Бровківське ХХП", який підписаний головою ліквідаційної комісії ДП ДАК "Хліб України" та затвердженим Мінагрополітики, що розташоване в с.Бровки Перші Андрушівського району Житомирської області по вул.Леніна, 136; випискою з ЄДРПОУ по ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" /а.с.21-22, т.4/.
		З наведеного вбачається, що при прийнятті оспорюваного рішення були відсутні документи, що посвідчують виникнення заявлених ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прав, у тому числі щодо зміни форми власності, а тому ПАТ "ДПЗКУ" повинні були відмовити в наданні дозволу на оформлення свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс по вул.Леніна, 136 в с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області відповідно до положень п. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне, господарському суду не надано.
		Отже, Виконавчий комітет Бровківської сільської ради не мав законних підстав для прийняття оспорюваного рішення №11 від 27.01.2011р. 
		Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1  статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		З огляду на вищевикладене, оспорюване рішення Виконавчого комітету Бровківської сільської ради від 27.01.2012р. №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна", в розумінні норми ч.1 ст.393 ЦК України, порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
		Законодавець у ч.1 ст.16 ЦК України  установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такий спосіб як відновлення становища, яке існувало до порушення. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
		Вимога про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради від 27.01.2012р. за №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", заявлена у комплексному поєднанні з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, яке видане на підставі оскаржуваного рішення. При цьому свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому позов про визнання недійсним свідоцтва про право власності може бути предметом розгляду в господарських судах як окремий спосіб захисту спрямований на поновлення порушених прав у судовому порядку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015р. у справі №911/3396/14.
		Враховуючи, що судом встановлено невідповідність чинному законодавству рішення відповідача-1 від 27.01.2012р. "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", на підставі якого ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" видано свідоцтво серії САС №830090 від 24.05.2012р. на право приватної власності на комплекс будівель та споруд, позовна вимога про визнання недійсним цього свідоцтва є обґрунтованою.  
		В матеріалах справи наявна заява ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про застосування строку позовної давності, щодо якої колегія суддів зазначає наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у заяві від 04.11.2016р. було заявлено про застосування строків позовної давності /а.с. 23-25, 222-228, т.2/. В обґрунтування заяви про застосування строків позовної давності відповідач-2 стверджує, що строк у межах якого особа могла звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу стосовно скасування рішення Виконавчого комітету Бровківської сільської ради №11 від 27.01.2012р становить період часу до 27.01.2015, а стосовно визнання недійсним свідоцтва серії САС № 830090 від 24.05.2012р - до 24.05.2015 відповідно. Прокурор звернувся до суду з позовною заявою № 05/2-1024-16 від 12.09.2016, тобто після спливу строку у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. На підтвердження обізнаності позивачів про оскаржуване рішення виконавчого комітету та видачу свідоцтва про право власності відповідач-2 посилається на те, що вся інформація є публічною. Вважає, що з 24.05.2012р. Міністерству аграрної політики та продовольства України було відомо або могло бути відомо про реєстрацію за ПАТ "ДПЗКУ" права приватної власності на комплекс будівель.
		У позовній заяві зазначено про можливі порушення інтересів держави під час оформлення права власності на цілісні майнові комплекси хлібоприймальних підприємств, у тому числі ПАТ "ДПЗКУ", прокуратурі стало відомо з листа-орієнтування Генеральної прокуратури від 17.02.2016 року. За результатами опрацювання матеріалів у травні 2016 року встановлено вищезазначені порушення вимог чинного законодавства під час оформлення товариством права власності на цілісний майновий комплекс ХПП в с.Бровки-Перші по вул.Леніна, 136, Андрушівського району Житомирської області. 
		Як вбачається з матеріалів справи, прокурор з позовом у даній справі звернувся 22.09.2016р.
		Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
		Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
		За змістом положень статті 2 ГПК України (в редакції станом на час звернення прокурора з позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 29 ГПК (в редакції станом на час звернення прокурора з позовом) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовна давність.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або мала об'єктиву можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		При цьому, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18 жовтня 2017 року, №3-869гс17 від 16 серпня 2017 року, №3-455гс17 від 7 червня 2017 року.
		Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №5011-32/13806-2012).
		Згідно з положеннями частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа не тільки довідалася, а й могла довідатися про порушення свого права. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому, за змістом вказаної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти (постанова Верховного Суду України від 21.05.2014р. №6-7цс14).
		Щодо обізнаності Міністерства аграрної політики та продовольства України про порушення вимог законодавства, що мали місце у результаті оформлення права власності на спірне майно за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", то суд враховує той факт, що Міністерство аграрної політики та продовольства України не було обізнано про прийняття оспорюваного рішення саме з моменту його прийняття, оскільки оспорюване рішення приймалося без його участі, відтак свою волю з цих питань Мінагрополітики не висловлювало і про вказані порушення позивачу раніше не було відомо.
		Згідно з поясненнями Бровківського сільського голови від 12.02.2018р., сільською радою не створено сайт в комп'ютерній мережі; рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення на інформаційних стендах; прийняте рішення Виконкому Бровківської сільської ради №11 від 27.01.2012р. "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" було оприлюднене шляхом розміщення на офіційному стенді сільської ради /а.с.119, т. 4./. 
		Право приватної власності на спірні приміщення було зареєстровано 29.05.2012р. згідно з свідоцтвом про право власності серії САС №830090 від 24.05.2012р. відповідно, яке було видане на виконання оспорюваного рішення Виконавчого комітету Бровківської сільської ради №11 від 27.01.2012р., що вбачається із змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №54060938 від 26.02.2016р. /а.с.72-74, т.1/.                          
		Колегія суддів зазначає, що  з 06.10.2015р. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України №786 від 30.09.2015р. став відкритим. 
		Поряд з цим, до повноважень Міністерства не віднесено здійснення моніторингу ні державних реєстрів прав, ні офіційних стендів органів місцевого самоврядування, в тому числі щодо прийнятих рішень, а процедура проведення державної реєстрації прав за новим власником не передбачала повідомлення попереднього власника про внесені зміни та проведені реєстраційні дії. 
		Твердження ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про те, що оспорюване рішення сільської ради є публічною, загальнодоступною інформацією, яка підлягає обов'язковому оприлюдненню, колегія суддів не бере до уваги, оскільки останнім не доведено, що спірні рішення і свідоцтво були оприлюднені та прокуратура чи позивач повинні були про них дізнатися. 
		Таким чином, Міністерство не знало і не могло знати про порушення своїх прав та вимог закону при прийнятті 27.01.2012р. радою оспорюваного рішення та видачі 24.05.2012р. відповідачу-2 свідоцтва права приватної власності на спірні приміщення.
		Щодо посилань ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на те, що інформацію про оформлення свідоцтва САС №830090 від 24.05.2012р. про право власності на спірне майно позивач міг отримати під час інвентаризації нерухомого майна, яку останній зобов'язаний був проводити щорічно до 31 грудня 2012р., суд відзначає, що, як вказує сам ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в своїх запереченнях від 12.02.2018р., останнє не отримувало жодних рішень Кабінету Міністрів України чи Мінагрополітики щодо проведення інвентаризації нерухомого майна. 
		Також, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в поясненнях від 01.03.2018р. стверджує, що неодноразово повідомляв Міністерство аграрної політики та продовольства України про відсутність на балансі товариства об'єктів державного нерухомого майна та про зміну правового режиму вказаного майна. Вказує, що Міністерству як органу, який здійснює управління об'єктами державного нерухомого майна державних підприємств та установ, які належать до сфери управління Мінагрополітики, з листа ПАТ "ДПЗКУ" від 13.06.2013р. №130-2-116/1-9/215в стало відомо про зміну форми власності спірного нерухомого майна з державної на приватну. До вказаних пояснень відповідачем додано: доручення заступника Міністра аграрної політики та продовольства, листи Мінагрополітики від 07.06.2013р. №37-11-5-13/11197, від 24.09.2013р. №37-11-5-13/19195, від 12.03.2014р. №07-11-5-13/2817, а також  листи ПАТ "ДПЗКУ" від 13.06.2013р. №130-2-116/1-9/215, від 26.09.2013р. №130-10-252/1-9/3908, від 14.03.2014р. №130-2-49/1-9/741, від 15.06.2015р. №130-2-225/1-9/2996, від 10.01.2017р. №130-2-4/1-9/80 /а.с.153-166, т.4/. Також, відповідачем-2 надано копії сторінок журналів реєстрації вхідної кореспонденції за 2013р., за 2014 рік /а.с. 242-247, т.4, а.с.1-4, т.5/ та вихідної кореспонденції  період з 08.01.2014р. - 24.03.2014р., за період з 15.06.2015р. - 31.07.2015р., за період з 03.01.2017р. - 22.02.2017р. /а.с.5-15, т.5/.
		В поясненнях від 16.03.2018р. Міністерство аграрної політики та продовольства України не заперечило отримання вказаних листів. Разом з тим, зазначило, що даними листами ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повідомляло міністерство лише про відсутність на балансі товариства об'єктів державного нерухомого майна, які можуть бути передані в оренду  /а.с.37-38, т.5/.
		Щодо листа ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 13.06.2013р за №130-2-116/1-9/2156, адресованого Міністерству аграрної політики та продовольства України, судом встановлено наступне.
		Заступник Міністра аграрної політики та продовольства України доручив керівникам структурних підрозділів, які координують діяльність державних підприємств надати в строк до 12.06.2013р до Управління державного майна (Вітренко С.М.) в електронному вигляді загальну інформацію щодо об'єктів державної власності, за формою, що додається в електронному форматі. Контактна особа - ОСОБА_5 (тел.НОМЕР_1, кім. НОМЕР_2, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1) /а.с.153, т.4/.
		На виконання зазначеного доручення, Мінагрополітики з метою належної підготовки інформації по державним установам та підприємствам, які належать до сфери управління Мінагрополітики, звернулось до ПАТ "ДПЗКУ" з листом від 07.06.2013р за №37-11-5-13/11197 в якому просило в термін до 10 години 12.06.2013 року подати до Управління державного майна (Вітренко С.М.) в електронному вигляді загальну інформацію щодо об'єктів державної власності, за формою, що додається в електронному форматі. Контактна особа -ОСОБА_5 (тел.НОМЕР_1, кім.НОМЕР_2, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1).
		ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у відповідь на дане звернення, підготувало Мінагрополітики лист від 13.06.2013р за №130-2-116/1-9/2156 в якому вказало: "Згідно постанови КМУ від 06.06.2011р №593 "Про внесення змін до постанови КМУ від 11.08.2010р №764" ДП "ДПЗКУ" перетворено у ПАТ "ДПЗКУ" та установлено, що 100 відсотків акцій товариства є державною власністю. Випуск акцій товариства зареєстровано, що підтверджено видачею Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку свідоцтва про реєстрацію від 06.12.2011р №529/1/11. За договором про обслуговування емісії цінних паперів, укладений з ПАТ "Національний депозитарій", здійснено кодифікацію акцій товариства, відкрито рахунок у цінних паперах та депоновано глобальний сертифікат товариства до сховища Депозитарію. Цінні папери товариства (акції) у кількості 8677170 штук загальною вартістю 867717000,00грн зараховано на рахунок товариства в Депозитарії. Враховуючи вищевикладене, єдиним об'єктом державної власності, управління яким здійснює Мінагрополітки, є акції товариства (зведений обліковий реєстр власників цінних паперів додається)" /а.с.155, т.4/.
		Отже, зазначений лист містить інформацію лише щодо акцій товариства як єдиного об'єкта державної власності, управління яким здійснює Мінагрополітики. Жодних відомостей стосовно зміни форми власності майна з державної на приватну, щодо прийняття оспорюваного рішення, видачі 24.05.2012р відповідачу-2 свідоцтва на право приватної власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою с.Бровки Перші, вул.Леніна, 136, Андрушівського району Житомирської області, лист відповідача-2 від 13.06.2013р не містить.
		При цьому, Мінагрополітики у зверненні від 07.06.2013р запитувало у ПАТ "ДПЗКУ" загальну інформацію щодо об'єктів державної власності, за формою, що додається в електронному форматі. Водночас, самої форми матеріали справи не містять, а в листі відповідача-2 від 13.06.2013р за №130-2-116/1-9/2156 лише зазначено, що додатком до нього є зведений обліковий реєстр власників цінних паперів.
		З огляду на наведене, із змісту листа ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" №130-2-116/1-9/2156 Мінагрополітики не могло дізнатися про факт і зміст порушення своїх майнових прав. 
		В листах ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 26.09.2013р. за №130-10-252/1-9/3908, від 14.03.2014р. за №130-2-49/1-9/741, від 15.06.2015р., за №130-2-225/1-9/2996, від 10.01.2017р. за №130-2-4/1-9/80 також не йдеться про зміну форми власності з державної на приватну та про оскаржуване рішення і видане на його підставі свідоцтво, а вказується лише про те, що на балансі товариства не обліковуються об'єкти державного нерухомого майна, які можуть бути передані в оренду. 
		Інших документів щодо обізнаності Мінагрополітики про наявність оспорюваного рішення відповідача-1 та оформлення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права власності на нерухоме майно в с.Бровки-Перші, вул.Леніна, 136, Андрушівського району Житомирської області, ПАТ "ДПКЗУ" до матеріалів справи не надано. 
		Тобто, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не доведено належними та допустимими доказами як факт повідомлення Мінагрополітики про спірне рішення та оформлення товариством права приватної власності на цілісний майновий комплекс, так і факт того, що про наявність таких обставин Мінагрополітики могло дізнатися, в тому числі, із наданих листів. 
		Натомість, як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, позивачу - Міністерству аграрної політики та продовольства України достовірно стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення після звернення прокуратури із запитанням про обізнаність Міністерства про прийняте Виконавчим комітетом рішення 27.01.2012р. №11, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом (вх. №08086/21-31), який надійшов на адресу Міністерства 13.09.2016р. Відтак, саме із зазначеної дати Міністерство аграрної політики та продовольства України дізналось про прийняття оспорюваного рішення та видачу свідоцтва.
		Враховуючи, що з даним позовом прокурор звернувся до суду 22.09.2016р., колегія суддів дійшла висновку, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не доведено пропуск строку позовної давності, у зв'язку з чим, підстави для задоволення заяви про застосування позовної давності відсутні.
		Таким чином, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності для звернення до господарського суду з даним позовом не було пропущено. 
		На підставі викладеного та враховуючи, що прокурором доведено порушення інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, що полягає у неправомірному вибутті майнового комплексу, що розташований в с.Бровки-Перші по вул.Леніна, 136 з державної власності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності виданого 24 травня 2012 року ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області обґрунтовані, відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.  
		Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
		У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 269-270, 273, 275-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		УХВАЛИВ:
		1. Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.04.2018р. у справі №906/916/16 залишити без задоволення.
		2. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.04.2018р. у справі №906/916/16 залишити без змін.
		3. Справу №906/916/17 повернути до господарського суду Житомирської області.
		4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складений "25" червня 2018 р.
		 
		Головуючий  суддя                                                                      Савченко Г.І. 
		 
		        Суддя                                                                                              Демидюк О.О.  
		 
		          Суддя                                                                                              Юрчук М.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...