Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/46587/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2018.
Дата набрання законної сили: 20.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П о с т а н о в а
		Іменем  України
		 
		20 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/46587/17-ц
		 
		провадження № 61-15720 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		 
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3, 
		представник позивача - ОСОБА_4, 
		відповідач - Національний банк України, 
		представник відповідача - ОСОБА_5, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Печерського районного суду м. Києва                                    від 14 листопада 2017 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову апеляційного суду м. Києва від 6 березня 2018 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М., 
		ВСТАНОВИВ :
		У серпні 2017 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_4 на підставі довіреності звернувся до суду з позовом до Національного банку України про відшкодування шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що він є засновником і власником 100 % акцій публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (далі - ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку»). 25 вересня 2014 року Правлінням Національного банку України було винесено постанову № 599/БТ, якою         ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» віднесено до категорії проблемних банків. 27 листопада 2014 року постановою Правління Національного банку України № 743 ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» віднесено до категорії неплатоспроможних банків, а 22 грудня 2015 року розпочата процедура його ліквідації та відкликано банківську ліцензію на підставі постанови Правління Національного банку України від 21 грудня 2015 року № 914. 
		Підставою для прийняття 25 вересня 2014 року Правлінням Національного банку України постанови про віднесення ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії проблемних банків стало застосування Радою Європейського Союзу санкцій щодо нього. Проте ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» не має жодних активів на території Європейського Союзу. 
		Унаслідок таких дій Національного банку України він позбавлений можливості розпоряджатися своєю власністю, акціями товариства та володіти усіма майновими правами, які посвідчують ці акції, а до прийняття вказаних вище рішень ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» було стабільною банківською установою. Розмір завданої йому майнової шкоди становить 1 567 941 000 грн, який дорівнює ринковій вартості 100 % пакету акцій ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку». 
		З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просив суд стягнути                                          з Національного банку України на його користь збитки                                                     у розмірі 1 567 941 000 грн.  
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач продовжує бути акціонером ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», права власності на акції цього товариства його позбавлено не було. Позивачем належних та допустимих доказів завдання йому майнової шкоди при здійсненні управлінських повноважень Національним банком України не надано. У зв'язку з прийняттям рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 грудня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», у силу положень статті 319 ЦК України та статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивачу було лише на певний період обмежено право управління банком. Отже, позов про відшкодування шкоди є передчасним. 
		Постановою апеляційного суду м. Києва від 6 березня 2018 року апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивача права власності на акції ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» позбавлено не було, оскільки він продовжує бути акціонером цього товариства та власником акцій.  ОСОБА_3 належних та допустимих доказів завдання йому майнової шкоди при здійсненні управлінських повноважень Національним банком України не надано. Рішенням виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 грудня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» позивачу було лише обмежено право управління банком на певний період у силу положень статті 319 ЦК України та статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що з моменту віднесення банку до категорії неплатоспроможних та протягом процедури його ліквідації ОСОБА_3, як акціонер банку, позбавлений права розпоряджатися своїми акціями та реалізовувати майнові права акціонера, будь-яке обмеження цих прав їх порушує. Відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вищевказане обмеження його прав акціонера у кінцевому результаті призведе до примусового припинення таких прав на акції товариства.
		ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» був стабільною банківською установою, діяльність банку повністю відповідала усім економічним нормативам Національного банку України, що підтверджувалось проведеними аудиторськими звітами та результатами перевірки. ОСОБА_6 Європейського Союзу санкції до нього передбачали блокування його активів та підконтрольних йому компаній на території Європейського Союзу, а не України, у зв'язку з чим застосування санкцій не впливало на діяльність           ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку».   
		Кримінальне провадження за підозрою його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною другою статті 366 КК України, яке стало підставою для прийняття рішення Національним банком України щодо ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», не є доказом порушення ним положень банківського законодавства України, оскільки вирок суду про його засудження відсутній. Отже, Національним банком України безпідставно було вказано на невідповідність діяльності           ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» вимогам Закону України «Про банки та банківську діяльність» й винесено постанови про визнання банку неплатоспроможним та відкликання банківської ліцензії, що призвело не лише до позбавлення банківської ліцензії і ліквідації стабільного та платоспроможного банку, а й до порушення його прав на володіння своїм майном - акціями товариства. Крім того, судом порушено положення              статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про захист власності.  
		У травні 2018 року Національний банк України подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Національний банк України, застосовуючи заходи впливу до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», діяв відповідно до норм матеріального права та на підставі наданих йому законодавством повноважень. Крім того, преюдиційною постановою Окружного адміністративного суду м. Києва           від 23 березня 2015 року підтверджено законність постанови Національного банку України про віднесення ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії неплатоспроможних. Отже, позивачем не доведено протиправної поведінки з боку Національного банку України, оскільки винесені ним постанови у встановленому законом порядку скасовані не були. Право власності позивача на акції товариства порушено не було, а лише обмежено відповідно до положень статті 319 ЦК України та статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_3 продовжує бути акціонером товариства. Відсутні підстави для відшкодування шкоди на користь позивача, так як ним не доведено протиправність діяння Національного банку України, шкоди та їх причинно-наслідкового зв'язку. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Судом установлено, що ОСОБА_3 є засновником і власником 100 % акцій ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку». 
		25 вересня 2014 року Правлінням Національного банку України було винесено постанову № 599/БТ, якою віднесено ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії проблемних банків. 
		27 листопада 2014 року постановою Правління Національного банку України № 743 ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» віднесено до категорії неплатоспроможних банків, а 22 грудня 2015 року розпочата процедура його ліквідації та відкликано банківську ліцензію на підставі постанови Правління Національного банку України від 21 грудня 2015 року. 
		ОСОБА_3 вважав, що унаслідок таких дій Національного банку України він був позбавлений можливості розпоряджатися своєю власністю, акціями товариства та володіти усіма майновими правами, які посвідчують ці акції. 
		У частині першій статті 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі. 
		Суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України», унаслідок чого при застосуванні Національним банком України таких заходів до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» він діяв згідно норм чинного законодавства та у межах наданої йому компетенції. 
		Крім того, преюдиційною постановою Окружного адміністративного суду             м. Києва від 23 березня 2015 року підтверджено законність постанови Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії неплатоспроможних», оскільки відмовлено у задоволенні позову                          ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про скасування відповідних пунктів цієї постанови Правління Національного банку України. 
		Отже, у силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України такі обставини доведенню не підлягають. 
		Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Суди дійшли вірного висновку про те, що постановою Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року № 743 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії неплатоспроможних» банк віднесено до категорії неплатоспроможних та доручено департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду не пізніше дня, наступного за днем прийняття цієї постанови, повідомити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про винесення Національним банком України постанови про віднесення                    ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії неплатоспроможних. 
		Вказана постанова банку мотивована застосуванням Радою Європейського Союзу санкцій до власника 100 % статутного капіталу ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», тобто ОСОБА_3, не вжиттям банком заходів щодо наявності у власника істотної участі у банку бездоганної репутації та не наданням до Національного банку України інформації щодо повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною другою статті 366 КК України. Крім того, ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» постанову Правління Національного банку України від 25 вересня 2014 року № 599/БТ, якою його було віднесено до категорії проблемних банків, оскаржено не було.  
		Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року), протиправної поведінки з боку Національного банку України, оскільки винесені ним постанови про віднесення ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону, є чинними та скасовані не були. Тобто не підтверджено усіх складових для цивільно-правової відповідальності відповідача.  
		Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Судом установлено, що на виконання постанови Правління Національного банку України від 21 грудня 2015 року № 914 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення            від 22 грудня 2015 року № 234 «Про початок процедури ліквідації                          ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку. 
		Згідно з частиною другою статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		Ураховуючи викладене, суди на підставі вищевказаних положень закону, дійшли правильного висновку про те, що у ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» здійснюється ліквідаційна процедура, проте позивач продовжує бути акціонером цього банку, права власності на зазначені акції банку його позбавлено не було, а у силу статті 319 ЦК України та статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» лише обмежено на певний період право позивача на управління банком. 
		Доводи касаційної скарги про те, що застосовані Радою Європейського Союзу санкції до нього передбачали блокування його активів та підконтрольних йому компаній на території Європейського Союзу, а не України, у зв'язку з чим застосування санкцій не впливало на діяльність ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», безпідставні, так як винесена Національним банком України постанова про віднесення ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до категорії неплатоспроможних мотивована застосуванням Радою Європейського Союзу санкцій до ОСОБА_3, як власника 100 % статутного капіталу цього банку.  
		Посилання касаційної скарги на те, що з моменту віднесення банку до категорії неплатоспроможних та протягом процедури його ліквідації він, як акціонер банку, позбавлений права розпоряджатися своїми акціями та реалізовувати майнові права акціонера, безпідставні, оскільки він продовжує бути акціонером цього банку, права власності на зазначені акції банку його позбавлено не було, а лише обмежено право позивача на управління банком. 
		Доводи касаційної скарги про те, що Національним банком України безпідставно було вказано на невідповідність діяльності ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» вимогам Закону України «Про банки та банківську діяльність» та винесено постанови про визнання банку неплатоспроможним та відкликання банківської ліцензії, що призвело не лише до позбавлення банківської ліцензії та ліквідації стабільного та платоспроможного банку, а й до порушення його прав на володіння своїм майном, безпідставні, так як Національним банком України при винесенні вказаних постанов було вжито заходи щодо попередження настання негативних наслідків для вкладників та кредиторів банку, права позивача на його майно порушені не були, оскільки спірне майно залишено у його власності у зв'язку з цим безпідставні посилання касаційної скарги на неврахування судом статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 6 березня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                            Б.І. Гулько
		 
		                                                                                                            Є.В. Синельников
		 
		                                                                                                            Ю.В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...