Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13904/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2018. Зареєстровано: 27.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2018.
Дата набрання законної сили: 19.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13904/17                                                                                                Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 червня 2018 року                                                                                            м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                                                              Ісаєнко Ю.А.,
		суддів:                                                                        Мельничука В.П., Земляної Г.В.,
		за участю:
		секретаря                                                                   Левченка А.В.,
		 
		представника позивача                                            Біньковської А.В.
		представника відповідача                                        Капустюк А.А.
		представника відповідача                                        Лагоди О.А.
		представника третіх осіб                                          Корзаченка В.М.,                                       
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі за адміністративним позовом Заступника Генерального прокурора України до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Комунальне підприємство "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради, Волинська обласна рада про визнання протиправними та скасування протоколу та спеціального дозволу,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2016 № 3740-дск про апробацію запасів бурштину ділянки Маневицька-2, та про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу Держгеонадр України № 6173 від 02.02.2017 виданий Комунальному підприємству "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Маневицька-2 площі Череваха, Северинівка, Гута-Лісівська, Чорторийськ, Велика Осниця терміном на 20 років.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 позов залишено без розгляду.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Доводи апелянта обґрунтовані тим, що суд допустив порушення норм процесуального права, не застосував до даних правовідносин абз. 2 ч. 2 ст. 99 КАС України (у редакції, що діяла на час звернення до суду) відповідно до якої для звернення до суду з адміністративним позовом встановлено шестимісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.  
		Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Представники відповідачів та третіх осіб в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, судове рішення суду першої інстанції просили залишити без змін.
		Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України,  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, предметом оскарження є протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2016 № 3740-дск про апробацію запасів бурштину ділянки Маневицька-2 та спеціальний дозвіл Держгеонадр України №6173 від 02.02.2017, виданий Комунальному підприємству "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Маневицька-2 площі Череваха, Северинівка, Гута-Лісівська, Чорторийськ, Велика Осниця терміном на 20 років.
		Після отримання КП "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради спеціального дозволу Держгеонадр України № 6173 від 02.02.2017 на користування надрами, 08.02.2017 Генеральною прокуратурою України було відкрите кримінальне провадження № 42017000000000354 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Державної служби геології та надр України, які незаконно видали спеціальні дозволи на користування надрами на видобуток бурштину на території Волинської області, чим спричинили тяжкі наслідки державним інтересам, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
		В рамках кримінального провадження № 42017000000000354 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2017 у справі №757/7873/17-к, проведено обшук та вилучення документів на території Державної служби геології та надр України, за результатами якого складено протокол обшуку від 15.02.2017.
		З протоколу обшуку від 15.02.2017 вбачається, що працівниками Генеральної прокуратури вилучено, в тому числі, протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2016 року № 3740-дск, який є предметом оскарження в даній адміністративній справі.
		Разом з тим, під час подання позовної заяви таких документів та/або інформації позивачем суду надано не було.
		17.03.2017 року Генеральною прокуратурою України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесене кримінальне провадження № 42017000000000805 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. За змістом фабул кримінальних правопорушень, що вказані у Витязі з кримінального провадження № 42017000000000805, кримінальне провадження відкрите за фактами службового підроблення службовими особами Державної служби геології та надр України дозвільних документів на право видобування бурштину з метою привласнення корисних копалин в особливо великих розмірах; за фактом наміру службових осіб КП "Волиньприродресурс" за попередньою змовою з посадовими особами Державної служби геології та надр України, незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, які знаходяться на територіях природно-заповідного фонду Волинської області; за фактом внесення службовими особами Державної служби геології та надр України за попередньою змовою з посадовими особами КП "Волиньприродресурс" завідома неправдивих відомостей до офіційних документів, чим спричинили тяжкі наслідки.
		Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вказав, що станом на момент внесення відомостей про кримінальне провадження № 42017000000000354 від 08.02.2017 та проведення обшуку і вилучення документів за місцезнаходженням Державної служби геології та надр України Генеральній прокуратурі України вже було відомо про обставини видачі Держгеонадрами України Комунальному підприємству "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради  спеціального дозволу № 6173 від 02.02.2017 та про складення протоколу від 07.12.2016 №3740-дск.
		Між тим, до суду позивач звернувся 30.10.2017, після закриття 06.10.2017 кримінального провадження  № 42017000000000805 та після спливу встановленого шестимісячного строку звернення до суду.
		15.12.2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час подачі позовної заяви) встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. 
		Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення у справі), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Враховуючи, викладене позивачем пропущено процесуальний строк звернення суду з даним позовом.
		Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, якими обґрунтовується порушення процесуального строку, де апелянт вказує на отримані листи від ДНВП "Геоінформ України" (лист від 25.09.2017 № 03/303-3868) та Держгеонадр України (лист від 12.10.2017 №22822/02/12-17), оскільки, зазначені листи не спростовують факту обізнаності позивача із наявністю протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.12.2016 № 3740-дск про апробацію запасів бурштину ділянки Маневицька-2 та спеціального дозволу Держгеонадр України № 6173 від 02.02.2017, починаючи з 08.02.2017.
		Інших істотних доводів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду не наведено.
		Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на справу Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії", де зокрема визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
		У рішенні "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25.01.2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів  правової впевненості. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосованими.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що процесуальні строки є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Рішення ЄСПЛ у справі "Перез де Рада Каванідес проти Іспанії від 28.10.1998 року №28090/95).
		В контексті викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про правомірність залишення судом першої інстанції позовної заяви Заступника Генерального прокурора України без розгляду.
		Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.
		Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		(Постанову у повному обсязі складено 25.06.2018)
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                  Ю.А. Ісаєнко          
		 
		 
		Суддя                                                                                                        В.П. Мельничук
		 
		 
		Суддя                                                                                                        Г.В. Земляна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...